Виктор Ющенко:БЮТ невозможно объединять с понятием демократии

Інтерв’ю президента Віктора Ющенка "5 каналу".

- Цього тижня парламент ухвалив врешті-решт дату чергових президентських виборів. Це 17 січня 2010 року. Вас не бентежить, що українці обиратимуть президента одразу після різдвяних свят?

- Ні, не бентежить. Мене бентежило попереднє рішення Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів про проведення виборів у жовтні місяці. Це мене дійсно бентежило. Не тому, що це фатальність, а тому, що це незаконно.

Коли ми говоримо про рішення, про проведення виборів президента 17 січня, це відповідає Конституції і тому положенню Конституційного Суду, яке він повідомив у своєму роз'ясненні. Тому я сказав би, коли ми говоримо про це, факт рішення, ми повинні керуватися не темою доцільності, а темою законності.

Це є законне рішення. Мова йде про законний термін. І рішення, яке повністю відповідає нормі Конституції.

- Гадаєте, незважаючи на різдвяні свята українці прийдуть до дільниць?

- Це буде дещо важче. Очевидно, дещо важче.

Можливо, це і не кращий період чи не кращий час, але ми зараз говоримо про те, що для того, щоб не допустити різну напругу, для того, щоб не допускати спокуси для авантюр тими чи іншими політичними силами раніше-пізніше провести вибори, треба керуватися виключно законом, виключно Конституцією.

І тому це домінанта. Нічого тут дивного нема. Через два дні зустрінемо після виборів Водохрещу, День Прощі.

Я думаю, що саме головне, що парламент зокрема і політичні сили парламенту, які до цього сповідували політику інтриг навколо дати виборів, кінець-кінцем через позицію закону, через позицію суспільства, через позицію журналістів, через позицію президента, через багато-багато інших прикмет, прийшли до єдиного вірного законного рішення. Це саме головне.

- Про бажання балотуватися на цих виборах вже заявили чинний прем'єр, колишній прем'єр, він же лідер опозиції, колишній спікер парламенту. А як щодо чинного президента?

- Я, власне кажучи, маю таку думку з цього приводу. За майже вісім місяців до виборів, майже за чотири місяці до об'явлення виборчої кампанії сьогодні, на мій погляд, ця тема не є темою номер один. Не може бути. Не повинна бути.

Кінець-кінцем, ми ж говоримо, що країна живе в період кризи, що в нас немає бюджету 2008 року, якому ми б довірили, що він виведе з кризи, у нас половини уряду немає, в нас напівпрацюючий парламент. Другими словами, люди добрі, є про що поговорить.

Про те, що дійсно впливає на наше сьогоднішнє життя. А те, хто буде кандидатом, повірте, я можу вам зараз 25 прізвищ назвати, які будуть кандидатами, закрити у пакет і передати вам із проханням відкрити за три місяці до виборів. Та все відомо, хто буде.
Це не є якась важлива подія. Це не є якась, знаєте, велика хвала чи честь для нації, для виборців, вибачте, це є процедура, якою треба користуватися, якою треба йти і не робить із цього шоу.

- Просто виборцям буде легше розібратися, якщо вони знатимуть: чинний президент балотується чи ні?

- Я про це говорив. я можу зараз ще раз чітко і ясно сказати, що я йду на вибори. Але хочу сказати, що закликав би людей, закликав би націю не жити сьогодні цими інтригами, хто йде, хто не йде. Вибачте, шановні, питання далеко не в цьому.

Вибір, який є у нації і буде на 17 січня є не простий. На мій погляд, з точки зору відповідальності - не легший, ніж в 2004 році. На повний серйоз я хочу сказати: ми ніколи не були так близько до ризиків національної незалежності, як зараз.

Тому що у політиці появилися сили, появилися індивідууми, для яких соборність, українськість, суверенітет і багато інших святих речей для будь-якої нації, є предметом торгу. На жаль. Я нікого не залякую. Я це знаю. Я це стверджую. Але моя гарантія заключається в іншому.

Вибори повинні бути чесні. Вибори повинні бути законні. Ми дійшли до того, що кожна людина , яка іде на вибори є відповідальною, відповідальною перед богом і відповідальною сама перед собою. Це ваш вибір і ваша відповідальність.

Тому попереду звичайно багато дебатів: хто такі демократи, які політичні сили асоціюються з цим, хто відстоює національні інтереси, державні інтереси, а хто перетворився в провідну корупційну політичну силу.

- От ви згадали про вибори 2004 року, чи достатньо сьогодні політичної волі, аби фальсифікації зразка 2004 не повторились?

- Думаю, достатньо. Аналогію з 2004-м я б провів тільки в одному сенсі. Тоді була більш чітка полярність одних сил і других. І це ознака була і суспільства. І змагання йшлося виключно навколо того, що не те, що ми хочемо перемоги тільки таких сил, чи ми хочемо перемоги тільки таких сил, а те, що відбулося фальшування.

Навколо цієї технічної частини проблеми, коли змагалися дві ідеології. Куди нам іти? Нам повертатись назад в учорашній день, у недемократію, в радянський союз, в те, де ми були колонією, периферією, чи ми будемо мати демократичний шлях? Перемогли виборці, які сказали - наш вибір демократичний.

Але він поставлений був під сумнів. Як говорив Йосип Віссаріонович Сталін: "хтось виграє вибори, а хтось виграє підрахунки". Так от тоді був серйозний ризик, що сторона друга, яка виступала проти демократичного шляху України, спокусилася на фальшування.

Зараз ситуація складніша тим, що основні опоненти будуть себе легалізувати із демократичними силами, що насправді не відповідає дійсності. І це основна проблема буде вибору.

- А наскільки на цих виборах будуть нейтральними правоохоронні органи? Сьогодні ми чуємо різні повідомлення у пресі про обшук у кабінеті першого заступника міністра юстиції, історія навколо народного депутату від БЮТу Лозинського, ряд інших історій, коли правоохоронні органи демонструють те, що вони займаються правоохоронною діяльністю, за вісім місяців до виборів?

- Я можу сказати, що мова не йде тільки про поведінку самої міліції, мова йде про поведінку самого уряду, самого прем'єр-міністра. Я не хочу бути якимсь радикальним осудженням, щоб не зрозуміли мене, що я ставлю за мету в якійсь мірі напраслину якусь зробить, ми не маємо сьогодні демократичного ладу.

Той, який перш за все сповідувала вища виконавча гілка влади. Коли ми говоримо про уряд, провідну, провласну, провладну партію БЮТ, я думаю, неможливо цю силу поєднувати з поняттям демократії.

І те, що ми бачимо у поведінці правоохоронних органів, які абсолютно підконтрольні, про те й говорить Конституція, прем'єр-міністру, як вони себе ведуть, це поведінка не достойна ні міністра, ні демократичної влади.

Переконаний, так не може бути у демократичній країні. Так не може бути при демократичному уряді , при демократичній партії при владі, це не демократія.

Коли збивають людей до смерті тільки через те, що до юного латифундиста із БЮТ зайшла людина в народний ліс і це вже не його право. Коли ми говоримо про те, що навколо Києва і Київщини розграблено цією політичною силою тисячі земель, гектарів.

І це є демократія? І це при тому, що ця партія голосує, обирає прокурора, володіє недоторканним мандатом, творе безчинство, представляє владу. Це не та політична сила, яка відстоює демократію і буде вести демократію.

- От ви зараз опонуєте БЮТу...

- Я не хочу опонувати, повірте, я не хочу опонувати. Я хочу, щоб суспільство відкрило очі. Я, як президент, зроблю те, що належить мені. Зробити ці вибори чесними, зробити, щоб ці вибори залежали від вашого вибору, а не від когось.

Але змістовну частину цих виборів, які є їх результати, це є виключно монополія виборця.

- Днями ваша політична сила "Наша Україна", політрада зокрема, зробила заяву про те, що рекомендує депутатам від "Нашої України" виходити з коаліції. Ви вітаєте це рішення?

- Та справа в тому, що коаліція, яка створена, вона створена без "Нашої України". Тобто, якщо ви подивитесь на список у фракції "Наша Україна-Народна самооборона", скільки народних депутатів - членів "Нашої України" є поза коаліцією, то це є більшість.

Тому сказати, що "Наша Україна" увійшла в коаліцію - це не є правильним і по факту, і по суті . Тут питання стоїть в тому, що нам треба знайти вихід із ситуації тої кризи, кризи влади, яка сьогодні є і в більшості парламенту, і в уряді.

Що ми бачимо? Ми бачимо, що парламентом проголошена коаліція, але коаліція, у якої немає 226. Перше питання: як вийти з цього тупика? Яку відповідь знайти, щоб ми привели до норм Конституції закон формування політичного життя в парламенті.

Друге. Конституція вимагає: якщо створена нова більшість, вірніше коаліція, чи нова коаліція, чи стара коаліція, вона проходить процедуру представлення і обрання міністрів, призначення прем'єр-міністра, формування національної програми розвитку.

Якщо в цьому парламенті є коаліція, вона повинна представити на затвердження уряд. Так говорить Конституція. Представити на затвердження кандидатуру прем'єр-міністра, представити на затвердження національну програму.

Другими словами, жити не в імпровізації. А жити канонічно, як того вимагає Конституція. Переходимо до уряду. 40% Кабінету не сформовано. Одна четверта рішень уряду, прийнятих рішень, не публікується, не оприлюднюється.

Кожне третє рішення - біля 260 постанов - не завізовано міністром юстиції, або завізовано із запереченнями, з поправками.

І тепер ми доходимо до питання, чи може в такому середовищі, по-суті неконтрольована модель влади виконавчої влади і тих, кого ми називаємо коаліцією, управляти в рамках конституційної компетенції законно, демократично? Очевидно ні.

Це одноднєвки. Це одноднєвки, які будуть безумовно. Постав їх на воду - воду крастимуть, постав на ліс - ліс будуть красти, постав на землю - землю будуть красти. І тому те, що відбулося в Кіровограді - це те, що відбулося з Давнім Римом.

Знаєте, ці імунітети, оця безвідповідальність, вседозволеність правлячої політичної партії, несформованість як вимагає того Конституція, починаючи від коаліції, закінчуючи системою зв'язків з іншими інституціями, які виходять вже з інституту коаліції, приводить до того, що звичайно система влади, яка формується такими політичними силами, по-суті є загрозою для країни.

- Ви говорити про безсистемність влади. Чи стане влада більш системною, якщо, скажімо, фракція "Наша Україна-Народна самооборона" покине коаліцію?

- Я повторюю, вона не є в коаліції, не є. Ну запитайте в Кириленка, його підпис десь там є?

- Але фракція цілком є...

- Ми ж говори про те, що партія "Наша Україна" не поставила своїх підписів на жодному документі.

Про це ми говоримо, а те, що появилися фігуранти, які по легких мотивах сьогодні пішли, не будучи членами "Нашої України", представляючи інші сили, пішли в ту коаліцію, вони по-суті зробили погану послугу в якому сенсі: Конституція вимагає існування коаліції більшості. Це є суть.

Якщо ми хочемо правду у моделі формування влади мати, ми повинні дотримуватися букви закону: коаліція більшості. Якщо є коаліція, а немає більшості, ми ставимо під велике питання легітимність моделі влади.

Чому сьогодні у парламенті прийняти будь-який документ неможливо в рамках коаліції? Тому що немає 226. Тоді, вибачте, я хочу запитати: так коаліція є, коли в неї немає більшості, чи коаліції немає? Чи це є фікція, при якій по-суті формується узурпація влади?
Ми є свідками того, як через метод, дуже складний у правовому сенсі, здійснюється і формування, і діяльність самої влади.

Тому я не роблю аналіз через призму персон, хто там персонально представляє ту чи іншу силу, я говорю про процес, що ну не може бути в державі, особливо по відношенню до тої політичної сили, яка взяла на себе відповідальність, таке ігнорування Конституції, закону.

З одною метою - тільки, щоб відкласти в майбутньому свою присутність у владі. Це дорога ціна дуже.

- Тоді наступний крок - це вихід міністрів, президентських міністрів з уряду?

- Я не є прихильник того, щоб взагалі сьогодні український уряд чіпати. Я пояснюю просто по мотивах. Перше. Ми не отримали від Конституційного суду тої чіткої відповіді, коли немає коаліції більшості і коли не затверджений прем'єр, і члени уряду нової коаліції в парламенті України.

Нажаль, якщо ми не маємо цього правового тлумачення, хоча я й розумію Конституційний суд, Конституційний суд каже: ми можемо тлумачити тільки в рамках чинної Конституції, ми не можемо версії якісь вигадувати, для того, щоб дати відповідь на той логічний запит, який сформулював президент.

Ми даємо тлумачення тільки в рамках Конституції. А те, що Конституція не мала, не має, на жаль, інструментарію, як формувати відповідь з такого типу кризи, це, власне кажучи, є проблемою конституційної розбудови країни.

Конституція, яка "вдосконалювалась" в 2004 році, вона нас просто привела до десятка тупиків, коли ми не можемо в рамках високого правового документа знайти відповідь, як поступати, не через вулицю, не через страйки, через протести, а як демократія вирішує ці проблеми.

На жаль, ми отримали патову в цьому ситуацію. І тому, коли ми говоримо про майбутні вироби, бажання є одне: очевидно уряд повинен працювати, уже просто немає часу якісь там рокіровки робить.

Бажано, щоб уряд був повноцінний, щоб це не був уряд пустих крісел і давав можливість просто маніпулювати, чи прем'єру чи двом-трьом людям в уряді, всією національною політикою. Щоб ці люди представили національну програму, щоб ці люди представили антикризову програму.

Другими словами, уряд повинен робити свою прагматичну програму, а те, що стосується майбутніх виборів, то це очевидно, я хочу заявити лише одне: моя політична сила ніколи не буде схвалювати економічну політику, яка сьогодні оцінюється чи характеризується, як політика бездіяльності, як політика не реформування, як політика незмін.

Ну наприклад, коли ми беремо кризовий виклик, важко погодитися, що країна з таким рівнем кризи до сьогоднішнього дня через урядову політику стверджує, що у нас приріст валового продукту буде плюс 0,4. Це помилка. Такого не буде приросту.

Що в нас бюджет 2009 року буде на рівні 2008. Це не вірно і тому що відбувається, відбувається дуже проста річ: насправді бюджет на 40 відсотків гірший, ніж був у попередньому році. Але брехня у самому сценарії, його прикрашеність для того, щоб він красивий був, щоб він з плюсами був, привели до того, що сьогодні невідкомпенсовано ПДВ 15 мільярдів.

Це небачена сума, за 17 років українського існування такої суми невідкомпенсованого ПДВ не було. Що треба робить в кризі? Державі навпаки в повній мірі виплачувати всі борги, які є у бюджеті країни до відповідних суб'єктів господарювання, і таке інше.

Чи 12 мільярдів стягнутих податків наперед? У нас такого ніколи не було. Як з економіки, яка сьогодні знаходиться в кризі, забрати 12 мільярдів наперед податків чи 15 мільярдів невідкомпенсованого ПДВ?

Я думаю, що сама суть проблеми української кризи, що уряд сформував неправильну поведінку до економічного сектору і багато інших речей. Як до цих речей відноситись і підтримувати? Та не можна це підтримувати.

Це не питання політичного опонування, ні, це питання здорового глузду. З таким економічним матеріалом, таким економічним підходом Україна не вийде швидко з кризи, як того бажалося.

- І все ж хочу повернутися до питання міністрів. У ефірі 5 каналу міністр внутрішніх справ Юрій Луценко зробив зокрема таку заяву, цитую "секретаріат президента та Партія регіонів мають на меті ініціювати звільнення ще трьох міністрів з діючого складу уряду для того, щоб зробити Кабінет міністрів недієздатним і розпустити парламент"?

- Це дурниця. Хто звільнив міністра фінансів? Прем'єр-міністр і партія БЮТ. Хто звільнив міністра оборони? Прем'єр-міністр і партія БЮТ. Хто звільнив міністра закордонних справ? Прем'єр-міністр і партія БЮТ. Хто звільнив міністра транспорту?

Чому не заповнені вакансії віце-прем'єра по енергетиці? Є ж більшість. Секретаріат - не більшість, вибачте, секретаріат не більшість. У президента є 17 депутатів "Нашої України", за яких я можу опосередковано відповісти. Не більше. Все решта - це ж союзники прем'єр-міністра.

- Чи можете ви сьогодні сказати, що до 17 січня 2010 року дострокових парламентських виборів не буде?

- Це не моя компетенція, по-перше, бо ви знаєте: у президента чітко регулюється цей інструментарій і його компетенція - за півроку до завершення повноважень чинного президента він не має права вжити ті інструменти розписку парламенту, а їх три, які передбачені Конституцією. Тому...

- Зараз трохи більше часу лишилося...

- Справа в тому, що всі ці інструменти залежні не від президента. Початок постановки питання про дострокові вибори не починаються на Банковій, не починаються в кабінеті президента, це в будь-яких випадках, в будь-яких сценаріях починається з парламенту.

- А ви в цьому сьогодні зацікавлені чи ні?

- Я б сказав би, що сьогодні пріоритет не є змінити уряд, зробити його ослабленим. Я переконаний, що сьогодні мало хто, навіть в опозиції, забажав би взяти відповідальність формальну через уряд на себе.

Тому я думаю, здоровий глузд підказує, що парламентські політичні сили не міркують такими площинами, не бажають брати відповідальність у цей період на себе, тоді і не треба ставити праздне питання відносно уряду і його повноцінності.

Уряд повинен бути повноцінний. І я б хотів, щоб прем'єр, і його політична сила, і ті, хто підтримує цю команду, збагнули, що продовжувати розправу з міністром і доводити уряд до ситуації, коли він просто недієздатний, це не на користь і країні, це не на користь тим людям, які сьогодні офіційно представляють українську владу.

- За свою каденцію ви працювали з прем'єрами різними: і з Єхануровим, і з Януковичем, і з Тимошенко. Кого з двох: Януковича чи Тимошенко, ви вважаєте кращим прем'єром?

- Я думаю, якщо ми будемо аналізувати чотири роки, то найкращий реформаційний період був тоді, коли уряд представляв Юрій Іванович Єхануров.

- А якщо доведеться вибирати між Януковичем і Тимошенко?

- Я думаю, що це питання до нації. я думаю, що кожен із вас знає цих людей.

Ці люди по третьому разу мають шанс зайти на посаду прем'єр-міністра і я переконаний, що після того, як цими силами, і особливо прем'єр-міністром і його політичною силою, місяцями проводились закулісні інтриги навколо формування "ширки", широкої коаліції, причому я іронічно це називаю не від того, що я не поважаю коаліцію, будь-яку коаліцію, ні, ми ж очевидно розуміємо, чому це все насторожило суспільство.

Мова не йшла про те, допустити коаліцію чи не допустити, а мова йде про те, для чого був предназначений механізм коаліції, яка мета його була, для чого робиться коаліція.

Я, коротко якщо відповісти, безумовно глибоко переконаний, і це хочу передати до свідомості кожної людини, - мова йшла про втрату нашої незалежності.

Я знаю бажання деяких фігурантів, про яких ми говоримо, немає святих речей. Ми можемо легко втратити те, що отримали за чотири роки. І тому у цьому є складність вибору. Як колись говорив Гітлер: люди найбільше вірять великій брехні.

Я думаю, що ці уроки треба зробить людям за той час, коли вони мусять бути переконані, що дорога, яка формувалася по наполяганню підкреслюю прем'єр-міністра, і добре, що Партія регіонів не прийняла цю пропозицію, не тому, що це жест моральний.

Ні, це не жест моральний. Тому що там були ризики, якими не хотіли ділитися.

Так от, все таки. Оцей період закулісних перемовин, оця доробка і шматування національної конституції, коли ми можливо вперше за чотири роки відчули, що, знаєте, ми можемо пишатися багатьма речами, які в нас є, але за кулісам декілька осіб можуть перекроїти Конституцію настільки, що питання, хто буде президентом, вибачте, це не ваше питання.

Ви будете ходить з мікрофоном по Києву, знімати там обличчя десятків сотень киян і не більше. Але це вже не ваше питання. Мене це насторожує, це не є демократія. До цього ми не йшли. Це не наша була мета.

Чи хтось буде вирішувати чинному парламенту працювати 5 років, чи 8, чи 15? Не в тому плані, що немає у цьому доцільності. Є. І можливо ми маємо такий унікальний парламент, що його треба залишити ще років на 10.

Але це слово не належить купці 226 людей, які поза конституцією, через ігнорування закону вирішують глобальне для будь-якої нації питання: лад і формування влади. Звідки береться влада? Не з парламентських стін. Звідки береться влада? Не зі стін уряду.

Єдиним джерелом є мандат виборців. А коли мені демократичний прем'єр-міністр і не менш демократичні другі політичні сили, які були втягнуті у цю колотнечу, заявляють: "Віктор Андрійович, ви знаєте ми прийшли до часу, коли відповідь на те, хто буде президентом, - це вже не відповідь виборця; відповідь, скільки буде працювати цей склад парламенту, - це вже не відповідь виборця, вибачте, хто буде мер через рік, чи скільки будуть працювати місцеві ради депутатів, вибачте, - це вже не питання виборців…"

Це питання зговору ГКЧП, яке каже, нам так доцільно, щоб поділити Україну на майбутні 15 років на двох. То я хочу сказати, моя кожна клітина говорить про це, це буде велика національна помилка, велика національна проблема, якщо між цими рядками загроз, які були, які залишаються, бо рецидиви залишилися.

- От про це давайте поговоримо. Як не допустити того, щоб, як ви кажете, за ширмою не змінили українську конституцію після президентських виборів. Всі говорять про те, що вносити зміни в Основний закон потрібно, питання, які висновки зробили ви, як Президент, з того, як намагалися її змінити останні тижні.

- Є дві загрози. Одна загроза знаходиться в дискусії навколо тіла Конституції, конституційного поля, яке воно буде. Прем'єр Тимошенко заявила, що вона внесе через два дні проект Конституції, це правда було днів 15 назад, чи 10.

Янукович заявив, що він внесе Конституцію. Обидва сотоваріща заявили, що вони за зміни Конституції, але після президентських виборів.

Президент Ющенко вніс нову редакцію і каже: моя принципова позиція - якщо ми говоримо про прогнозовану українську позицію - ми повинні висловитися по змісту Конституції, які би зміни ми хотіли внести до президентських виборів.

Ми не знаємо, хто буде президентом. Нам треба продемонструвати, що ми Конституцію пишемо не під себе. Чи не під якийсь надуманий, закулісний, шантажний процес. Давайте присвятимо цю Конституцію на благо народу.

Давайте скажемо, що зміни далі до конституції, чи вилучені з конституції, можна провести тільки через референдум. Давайте віддамо конституцію публічно людям. Віддамо ключ від цієї конституції.

Зробимо конституційний імунітет, що тіло закону може бути змінене тільки через народ, тільки через референдум. Нема зараз довіри до жодної політичної сили чи інституту, якій можна б віддати ключ і сказати: знаєте, ви надійний механізм.

Сьогодні сама надійна інстанція - це народ. Тому не говорити про конституцію, не говорити про зміни, не говорити сьогодні про механізм, який би захистив і не допустив би відкатні явища в українській демократії, і не допустив ГКЧП, свідками якого ми були.

Причому у вересні минулого року історія була та сама. Вона не зайшла тільки так далеко. Встигли прийняти тільки чотири антиконституційні закони, а потім Партія регіонів зважила, що в неї більше клопотів, ніж навару, і треба відходити від цього.

Тут те саме, тільки добавлено зовнішній тиск, бо ця коаліція треба, щоб відбулася, бо більше дискредитувати українство і державні інтереси, ніж цей симбіоз, ніщо не змогло.

Не в тому плані, що самі по собі сили несли таку загрозу, є конфлікт інтересів, який закладений в певні особистості, які призводять до того, що сила стає маніпуляцією для того, щоб це досягти.

І тому відповідь перша. Нам треба до виборів провести обговорення конституції, обговорення змін, спонукати, щоб парламент зробив свою роботу, розглянув, проголосував 226 і відправив на заключення до Конституційного Суду.

Проект президента, проект Тимошенко, проект Януковича. Давайте поспілкуємося. Яку країну нам потрібно мати через рік, через 5. Давайте не будемо ховатися за клани і за штори.

А потім після цього, коли Конституційний Суд говорить про те, що це є процес законний і не протирічить фундаментальним правам і свободам, парламент робить свою роботу, а суспільство робить свою роботу. Я глибоко переконаний, що для української конституції потрібний всенародний акцепт, всенародна згода, другого варіанта не повинно бути.

- В цілому?

-Так. Мається на увазі, ми говоримо про нову редакцію, і зміст нової редакції виноситься на референдум. І друге питання, яке не менш важливе є, це вибори президента. Нація повинна дати відповідь не тільки на те, в якій конституції ми повинні жити, але й з яким президентом.

Є декілька варіантів. Очевидно, на сьогодні основна дискусія буде відбуватись між трьома-чотирма особами.

Якщо президентом стане Янукович - сьогодні людина, яка має найбільшу підтримку у суспільстві , - я не кажу, що так буде, я просто констатую факт сьогоднішній, і не хочу нікому реклами робить, то вічним прем'єром буде Тимошенко.

І це ті самі яйця, тільки вид збоку. Те, що не відбулося три тижні назад відбудеться, але через акцепт людей, через голос людей.

- Ви вважаєте, що Янукович залишить прем'єр-міністром Юлію Тимошенко?

- Та справа в тому, що якщо парламент залишається таким, як він є, і розклад сил таким як він є, то той хто приходить на посаду президента змушений буде рахуватися із парламентським розкладом.

А розклад такий, що є декілька парламентських сил, які легко можна спрогнозувати, де вони будуть. Нема великого клопоту, щоб сказати, де буде блок Юлії Тимошенко 18 січня, коли виграє Янукович, чи у вас є сумніви? Я думаю, що у вас сумнівів теж немає.

Тому я б сказав би, для мене, чому я принципово хочу сказати, що я іду на вибори і, хай мене Бог простить, не технічним кандидатом, мені дубль ніякий не потрібний.

Ви знаєте, я маю світогляд, з яким я переконаний, що тільки при умові, коли українська нація спроможна дати сама оцінку подіям, які відбуваються і які є загрозою українського вибору.

Якщо нація буде повна цією свідомістю, я переконаний, що у нації буде шанс мати дорогу в прогнозоване майбутнє. Але куди прийде країна найбільше від кого буде залежати - це від виборців.

І тому я зобов'язаний бути на виборах. Я зобов'язаний казати кожний ранок українській нації: у вас є вибір не між тою і тою, у вас є вибір між 2004 роком, між тим минулим, причому за те минуле сьогодні виступають, на жаль, і ті сили, які були на Майдані Незалежності і називали себе демократичними, бо є інтерес лідера, і другі сили.

І є другий вибір. А я переконаний, скільки б років не пройшло, навіть, якщо ми загубимо демократію через 8 місяців, я глибоко переконаний, ми будемо кусати собі лікті.

Ми будемо не один рік іти, щоб повернутися до 2005 року, бо альтернативи немає, як жити країні, яка знаходиться, вибачте, не на сході Європи, а в центрі Європи, як країні жити у 15-му чи 20-х роках, бути колонією, бути в феодальному режимі, поділеною на двох?

Та, вибачте, навіть соромно думки допускати собі, що такий європейський народ, як український, навіть перед такими викликами, як сьогодні, зможе вибрати такий варіант розвитку. Я думаю, що прийде прояснення, люди отримають відповідь на те, хто є хто, і які його цінності, і куди ми разом ідемо.

Інтерв’ю провів Святослав Цеголко.