Заговор против общества, сговор против государства

БЮТ і ПР впритул підійшли до внесення змін до Конституції, які, зокрема, передбачають обрання президента в парламенті, перенесення виборів до Верховної Ради на 2014 або 2015 роки та запровадження системи виборів у два тури, за якою абсолютну більшість голосів у парламенті отримує та політична сила, яка набирає відносну більшість.

Яка мета у цього "бліц-крігу"?

Перша й найочевидніша – зберегти й законсервувати при владі нинішню компрадорську та вкрай корумповану політичну еліту.

З кожними новими виборами стає дедалі очевиднішим, що народ України давно переріс політиків. Повільно але упевнено народ вчиться демократії, хоча політики послідовно звужували його право обирати собі владу – спочатку запровадили часткове обрання депутатів за партійними списками, згодом – повне, включно з виборами в регіонах. І от тепер – фактичне, а не формальне позбавлення народу виборчого права.

Вихід для цих безнадійно вчорашніх політиків, як вони вбачають, один – позбавити народ права обирати. Забрати у народу завтра.

В умовах економічної кризи у олігархів бракує грошей на вибори. Це створює реальний шанс зробити вибори чеснішими. І це їх не влаштовує.

Гроші – рушійна сила сучасно української "великої політики".

Свого часу Юлія Тимошенко звинувачувала Віктора Януковича в тому, що його уряд крав зі швидкістю 60 доларів на секунду. Депутат БЮТ Святослав Олійник, у свою чергу, компетентно заявляв, що депутати від БЮТ "прикормлені тендерами", а оточення Юлії Тимошенко боїться після програшу президентських виборів потрапити за грати.

По-простому, союз між такими політичними силами означає "розпил" країни.

Ці егоїстичні мотивації підігрівається цілком очевидним московським патронатом конституційних змін, що здійснюється безпосередньо через Кремль та його агентів в Україні. Адже такі конституційні зміни в остаточному рахунку спрямовані на ліквідацію держави Україна.

Керівництво Росії, вочевидь, прагне інституційно підважити здатність країни до існування.

Держава із запропонованим БЮТ і Партією регіонів політичним режимом буде цілком нежиттєздатна, не матиме внутрішньої підтримки та буде ізольована на міжнародній арені. Силові структури будуть віддані в управління людям, яка вважають існування незалежної України неприроднім.

Суспільство буде цілковито усунуто від влади потворною системою виборів, якої не додумалися запровадити навіть ніде в Африці, і яка фактично не залишить українцям можливості обирати. Суспільство і його життєві сили деградуватимуть під потужним тиском. За задумом, це буде смертельний удар по Україні.

Причому слід враховувати вплив світової економічної кризи на ситуацію в Україні. З дуже високою ймовірністю в четвертому кварталі цього року в країні не буде бюджету, або він буде з величезними дірками.

Ймовірно, кредит з боку Росії входить у пакет домовленостей про зміну Конституції. За ці гроші намагатимуться стримати протести й купити всіх і все, доти, доки силові структури візьмуть ситуацію під контроль.

Паралельно відбудеться підкуп органів місцевого самоврядування подовженням їхніх повноважень. Після того можна буде продати, приміром, питання базування російського ЧФ в Україні після 2017. Потім – ще щось. Потому торгувати територією. Ініціатори цих змін, вочевидь, сподіваються, що на їх вік вистачить…

А Москва розраховує задешево купити Україну.

Такого роду зміни Конституції означатимуть прямий шлях до міжнародної ізоляції країни на Заході. Вочевидь, це і входить до планів ініціаторів конституційної реформи. Така ізоляція не стосуватиметься східного напрямку – Росії, де країну зі скасованими виборами і правом народу обирати собі владу, зустрінуть з простягнутими руками, особливо по частинах.

Усе це, разом із колосальними міжнародними викликами, що існують в сучасному світі – смертельна загроза Україні. Один знайомий депутат із БЮТ заявив мені: "Не кіпішуй. Це ж не означає здачі Криму". Так це не означає здачі Криму. Це означає здачу всієї України.

А формально і по-суті всі ці кроки означають антиконституційне позбавлення народу права обирати главу держави, що відбувається безпосередньо напередодні виборчої кампанії, продовження повноважень нинішньої Верховної Ради понад встановлений Конституцією термін.

Крім того, в результаті таких змін було б ліквідовано конституційний принцип рівності громадян, адже передбачається надання преференцій голосові тих виборців, які голосують за найбільшу політичну силу.

Надій в країні чотири. Перша – президент. Можливо, він згадає, що за Конституцією є "гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина", в тому числі, невід’ємного права народу – обирати собі владу.

По-друге, Конституційний Суд. Хоча назагал не секрет, що в Україні судді залякані й куплені. Власне КС має досвід "третього" терміну Кучмі. Однак, не виключено, що чинні судді зможуть заблокувати реформу, згадавши як не про патріотизм, то хоча б про свою долю та долю своїх дітей і онуків у державі, намальованій такою "конституційною реформою".

Тим більше, що конституційних приводів для блокування такої "реформи" більше, ніж досить.

Адже скасування прямих виборів президента напередодні виборчої кампанії є, по-суті, маніпуляцією, що порушує невід’ємне виборче право громадян. Якщо сьогодні українці обирають верховну владу раз на два з половиною роки (парламент і президента), то за умов парламентської республіки, реальні вибори відбуватимуться лише раз на п’ять років, та й то, ймовірно, за постійно маніпульованим виборчим законодавством.

Це, до речі, теоретично може стати причиною непроходження такого проекту через Конституційний Суд, бо як би там не було, але ж 2,5<5.

Як ідеться в статті 5 Конституції, "носієм суверенітету і єдиним  джерелом влади в Україні є народ. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу".

Скасування президентських виборів у розпал виборчої кампанії – що це як не узурпація? Продовження терміну парламенту – що це як не узурпація?

Надання одним громадянам, які голосують за найбільшу політичну силу, більших виборчих прав на втілення результатів свого голосування – що це, як не порушення конституційного принципу рівності громадян?

Сьогодні існує Офіційне тлумачення цієї статті Конституції від 5 жовтня 2005, згідно з яким "положення частини третьої статті 5 Конституції України треба розуміти так, що народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі.

Конституція України забороняє узурпацію належного виключно народові права визначати і змінювати конституційний лад в Україні державою, її органами або посадовими особами.

Узурпація означає, зокрема, привласнення переліченими суб'єктами права, яке передусім належить народові, вносити зміни до Конституції України у спосіб, який порушує порядок, визначений розділом XIII чинного Основного Закону України, в тому числі, усунення народу від реалізації його права визначати і змінювати конституційний лад в Україні.

Тому будь-які дії держави, її органів або посадових осіб, що призводять до узурпації права визначати і змінювати конституційний лад в Україні, яке належить виключно народові, є неконституційними і незаконними".

Усе це створює цілком легітимні засади для громадянського опору узурпації. Адже скасування прямих виборів глави держави, продовження термінів дії Верховної Ради понад конституційний термін, або скасування принципу рівності громадян, безумовно, є спробою змінити конституційний лад.

І, нарешті, третій чинник опору. Народ. Близько 80% громадян України підтримує пряме обрання президента, проти – 6%. Приміром, вступ України до НАТО підтримує значно більше – близько 30% громадян. Але Верховна Рада постановила ухвалювати рішення щодо НАТО виключно на референдумі.

Одна пані з фракції Партії регіонів повідомила, що інші регіонали у відповідь на закиди, що народ виступає проти такого роду реформ, заявляють: "Покажіть нам народ".

Схоже, нам усім таки доведеться показати, а то дехто забув.

Це – їхній "ва-банк" і наш шанс, наступний з яких, можливо, буде через десятиліття. Народ має довести, що любить свою країну більше, ніж узурпатори – гроші і владу.

У всієї цієї кошмарної історії є лише один позитив. Нарешті з усіх зірвано маски.

Слова тих, хто з егоїстичних міркувань намагається смертельно підважити життєздатність своєї країни, ліквідувати невід’ємне право народу обирати собі владу, вже нічого не значать.

Олександр Палій, для УП