Вперед, на президентские выборы!
У минулу неділю країна пройшла точку біфуркації.
Об’єднання Партії регіонів та БЮТ у мегакоаліцію зірвалося. Зірвалося, насамперед, через недовіру провідних політичних гравців один до одного.
Непростий історичний досвід, особисті амбіції та взаємні образи залишаються головними чинниками, що визначають політичну конфігурацію в країні.
Зрив переговорів щодо створення мегакоаліції означає фактичний старт президентської кампанії. Примітно, що до останнього часу у більшості політичних сил навіть не були призначені керівники центральних виборчих штабів. Натомість, за останній тиждень Микола Азаров очолив виборчу кампанію "регіоналів", а бютівці ось-ось призначать свого головного президентського "воєводу".
Хто виграв, а хто програв серед політичних гравців, які уроки для політиків та суспільства ми винесли і як ситуація буде розвиватися надалі?
Про це ми спробуємо поговорити у цій статті.
УРОКИ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА ТА ПОЛІТИКІВ
Одним із головних уроків для Юлії Тимошенко та Віктора Януковича після всіх цих подій буде урок прозорості. Нажаль, протягом усього переговорного процесу ми не почули від лідерів Партії регіонів та БЮТ ані пояснень, що відбувається, ані їх оцінок тих, чи інших конституційних нововведень.
Коментарі, як правило, давали традиційні спікери цих фракцій, які не були учасниками переговорів та іноді не уявляли собі їх суть. Однак, таємне завжди стає явним і роль джерела інформації про реальні процеси перебрали на себе ЗМІ. Так панове, – це реальний здобуток свободи слова в Україні.
Мабуть, в такому закритому режимі переговори вже проводитися не будуть. Адже суспільство повинно мати інформацію про те, що відбувається.
До речі, таємний режим цих консультацій лише зашкодив обом мегакоаліціянтам, оскільки надав їх опонентам додатковий козир щодо звинувачення цих політиків у банальній політичній змові.
Другий урок, який винесло для себе суспільство та політики – конституційні зміни повинні бути суспільно легітимними. Тобто не лише прийматися у визначений конституційний спосіб, а й пройти широке суспільне та експертне обговорення.
Навіть якщо маєш 300 голосів у парламенті для ухвалення змін до Конституції, не варто їх похапцем "продавлювати" у Верховній Раді. Варто обговорити проект з експертами та громадянами. Варто зреагувати на зауваження, які мають під собою об’єктивне підґрунтя. Варто отримати висновок Венеціанської комісії.
Адже Конституція приймається на досить тривалий період часу і фактично є суспільним договором між владою та громадянами. А однією із визначальних рис демократичного устрою є зворотній зв’язок між цими інститутами.
Той проект Конституції, який був опублікований у ЗМІ (зокрема, "Дзеркалом тижня") призводив до узурпації державної влади, він страждав на системні недоліки і не міг, на мій погляд, розглядатися в якості якогось базового проекту конституційних змін.
МЕГАКОАЛІЦІЯ: ВТРАТИ ТА ЗДОБУТКИ ПРОВІДНИХ ПОЛІТИКІВ
Кожна з політичних сил вийшла з переговорів по створенню мегакоаліції на різні вихідні позиції.
Віктор Янукович, напевно, не дуже багато втратив серед своїх прихильників внаслідок проведення цих переговорів. Він стартує на президентських виборах з більшим, ніж його основна конкурентка, рейтингом, який коливається в межах 24%.
Стартує, до речі, з позиції лідера опозиції, що само по собі вже надає певний політтехнологічний бонус. Його завдання критикувати і розказувати, що без нього Україна точно загине.
Відмова Віктора Федоровича від переговорів, скоріше за все, пояснюється його намаганням взяти повноцінний реванш за 2004 рік. Віктора Януковича переконали, що перемога на президентських виборах у нього в кишені.
Так навіщо домовлятися з Юлією Тимошенко? Навіщо проводити виснажливі переговори та пропонувати їй екзотичні конституційні норми про можливість балотування на посаду президента лише після досягнення 50-річного віку?
Окрема історія про "руку Кремля" у процесі створення мегакоаліції. Одні із експертів вперто наголошували, що саме Москва зацікавлена у такому політичному альянсі. Інші – не менш наполегливо доводили, що саме після напівтаємничого візиту Віктора Януковича до Санкт-Петербургу та його нібито зустрічі з Дмитром Медведєвим переговори були зірвані.
Автор не має точної інформації, що відбулося насправді, але не є великим прихильником конспірологічних теорій. Нічого перекладати власні проблеми на інші плечі.
Без втрат вийти з такого масштабного процесу Віктору Януковичу все ж не вдалося. Без сумніву, частина регіоналів, яка була допущена до проведення переговорів, щиро вірила в їх успіх і відповідно транслювала це відчуття Юлії Тимошенко. Напевно, цим політикам, які давно відбулися як особистості, зараз не дуже приємно усвідомлювати, що їх банально використали "втемну" у більш масштабній політичній грі.
Юлія Тимошенко - діючий прем’єр, а отже відповідає за економічну ситуацію в країні, яка потерпає від хвиль світової економічної кризи. ЇЇ рейтинг відстає від рейтингу Віктора Януковича, а на п’яти їй наступає Арсеній Яценюк, рейтинг якого, однак останнім часом, стабілізувався на рівні 10-12%.
Але ми знаємо як надзусилля та харизма Юлії Тимошенко часто приводили до приголомшливого, неочікуваного для опонентів фінішного ривка. Згадаймо лише 2006 та 2007 роки.
Зараз Юлія Тимошенко намагається нейтралізувати свої електоральні втрати через гіперактивність в уряді.
Дійсно для багатьох її прихильників, і для тих, хто ще не визначився зі своїм вибором, реальна робота важливіша аніж політичні перипетії. На мій погляд, головними суперниками керівника уряду на президентських виборах будуть не її опоненти, а ситуація в економіці.
СПРОБА ПРОГНОЗУ
Боротьба за президентське крісло буде досить запеклою. Сьогодні ціна виборів навіть не в можливій перемозі, а в можливому програшу, що і для Юлії Тимошенко, і для Віктора Януковича може мати фатальні наслідки.
Головними питаннями порядку денного президентських виборів будуть теми боротьби із кризою та конституційних змін.
Кожна з політичних сил буде відстоювати власний варіант змін до Конституції. Таким чином президентські вибори, опосередковано легітимізують той чи інший проект конституційних нововведень.
Деякі із політиків уже оприлюднили свій варіант. Наприклад, Анатолій Гриценко пропонує ліквідувати двовладдя у виконавчій владі через створення суто президентської республіки. Про свої наробки говорять регіонали. БЮТ заявив, що свій проект змін до Конституції буде оприлюднено найближчим часом.
Окрім цих важливих проблем політики будуть намагатися мобілізувати свій електорат через теми, що ідеологічно ідентифікують ту чи іншу політичну силу. Нажаль, ми знову будемо вимушені обговорювати теми НАТО, двомовності, а то і подвійного громадянства. Безумовно, це лише підсилить розкол України.
Проте, заклики колег-експертів до політиків винести теми, що роз'єднують, за дужки президентських виборів так і залишаться закликами. Хоча це такий випадок, коли я був би радий помилитися у своєму прогнозі.
Що буде відбуватися найближчим часом? Без сумніву, буде встановлено дату наступних президентських виборів.
Як один з екстремальних, але скоріше за все гіпотетичних сценаріїв розвитку подій, слід розглядати і можливість оприлюднення заяви діючого президента про свою відставку.
Головна мета такого імовірного політичного кроку – підіграти Віктору Януковичу та не втрачаючи темпу, на хвилі існуючого незадоволення останніми діями БЮТ, провести у 90-денний термін президентські вибори.
На користь такого варіанту свідчить і роль Віктора Ющенка у зриві переговорів щодо створення мегакоаліції. За інформацією, що оприлюднювалася, саме позиція глави держави остаточно вплинула на рішення Віктора Януковича вийти із переговорного процесу.
В менш екстремальному та більш імовірному варіанті дата проведення буде призначена на 17 січня 2010 року. Ризикну спрогнозувати, що у такому випадку, інавгурація нового президента відбудеться не раніше березня наступного року. І це, якщо не буде судових позовів щодо того, хто програв, а хто виграв ці вибори.
Подальший перебіг політичних подій передбачити не дуже важко. Майбутній президент, незалежно від його прізвища, захоче створити або пропрезидентську більшість в парламенті, або розпустити парламент для переформатування його під себе.
Якщо все ж таки відбудуться позачергові вибори парламенту, то десь до осені 2010 року в Україні буде одночасно новий парламент та новий президент, які стикнуться з тими же проблемами: недосконалою Конституцією та економічною кризою.
І все піде по замкненому колу.
 |
Ігор Жданов, Аналітичний центр "Відкрита політика"
