О том, как "любят" журналистов, Или кто следующий
Київська незалежна медіа-профспілка (КНМП) не може домогтися, аби відповідні державні інстанції застосували закон про відношенню до тих, з чиєї вини не тільки здійснювалося перешкоджання роботі журналістів, але завдано шкоди їхньому здоров'ю.
Ось уже скоро мине дев'ять місяців як ми пишемо заяви, скарги, звернення і вимоги до Генеральної прокуратури і особисто до її керівника Олександра Медведька. За цей час прокуратура розродилася лише кількома відписками. Таким чином міліція, яка не виконала свій законний обов’язок й не зупинила сваволю по відношенню до журналістів, не дістала належної оцінки і покарання.
Йдеться про події, які відбулися 2 жовтня 2008 року в Києві. Про них тоді дуже багато писала преса, бо сталося надзвичайна річ – журналістам не лише перешкоджали працювати, але і завдали травм. Нагадаю, що того дня відбувалися протести проти незаконної, на думку протестувальників, забудови на вулиці Первомайського в столиці.
Як це часто трапляється, акція переросла у конфлікт, відбулися сутички між групою людей, яка захищала територію забудови і учасниками протесту. На місці подій працювали журналісти. Вони не втручалися в конфлікт, а просто виконували свою роботу з висвітлення подій.
Тим не менше, журналістові Олександру Течинському ударом палиці зламали руку, журналіста Володимира Гонтаря просто побили, в журналіста Ігоря Луценка відібрали фотокамеру і повернули її з пошкодженнями.
У відповідь на наші вимоги було порушено кримінальну справу, але не за фактом перешкоджання професійній роботі журналістів, а за фактом хуліганства. Це виглядає так, наче журналістів били не під час їхньої роботи, а якісь хулігани відлупцювали їх десь у якійсь підворітні.
Особа, яка зламала руку журналістові, і чиє фото обійшло чи не всі засоби масової інформації, не була затримана на місці злочину, а досі перебуває у розшуку.
Але найбільш вражаючим і небезпечним є те, що у конфлікт не втрутилася і не поклала йому край група міліціонерів із Печерського райвідділу міліції Києва, яка мовчки спостерігала за подіями.
Юрист Андрій Нечипоренко зібрав свідчення журналістів, які кажуть, що міліціонерів було шестеро, в тому числі два представники "Беркуту". Таким чином міліціонери порушили Закон України "Про міліцію", який твердить, що працівник міліції "зобов’язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень"
Відсутність реакції на беззаконня міліції дає їм відчуття безкарності і спонукає і далі порушувати права журналістів. 5 травня цього року було завдано травм члену медіа-профспілки юристці і незалежному журналісту Валентині Прибильській. Вона виявила у суді Києво-Святошинського району Київської області. на дверях залів судових засідань вивіски: "ВХІД СТОРОННІМ ОСОБАМ ЗАБОРОНЕНО".
Зміст цих табличок суперечить нормам ст.6 ЦПК України та ст.129 Конституції України, оскільки порушує принципи відкритості та гласності судових процесів.
Згадані таблички Валентина Прибильська зняла на портативну відеокамеру. Після чого, як вона пояснила, з кабінету голови суду вийшов молодий чоловік у цивільному одязі, на вигляд років 30-35 і неналежним чином показав їй посвідчення, схоже на посвідчення працівника міліції – він прикривав великим пальцем своє прізвище, ім’я, по-батькові та інші данні. При цьому чоловік погрожував, що в неї за такі відеозйомки виникнуть проблеми.
Потім охоронець суду та молодий чоловік років 30-35 в цивільному одязі, який представився працівником міліції прагнули відібрати у пані Прибильської відеокамеру, на яку було знято таблички на дверях судових засідань "Вхід стороннім особам заборонено".
Ці події зафіксовано на відеокамеру. В результаті цього нападу Валентина Прибильська отримала травму правої ноги і деякий час перебувала на листку тимчасової непрацездатності.
В Україні наближаються вибори глави держави. Можна припустити, що під час виборчої кампанії зросте кількість конфліктних подій, котрі потребуватимуть висвітлення у засобах масової інформації.
Можна не сумніватися, що знайдеться чимала кількість бажаючих не допустити висвітлення цих подій. І якщо сьогодні не вжити відповідних заходів проти тих, хто не дозволяє журналістам виконувати свої професійні обов'язки, то завтра такі людці діятимуть ще нахабніше і безцеремонніше.
Всі керівники держави і всі ті, хто декларує своє прагнення змагатися за посаду глави держави, говорять про свою прихильність принципам свободи слова. Отож справою їхньої честі буде убезпечити журналістську спільноту від брутального посягання на їхні права, а також від пасивності міліції.
Від імені численного загону журналістів Києва прошу політиків вжити заходів щодо тих, хто, порушуючи закон, сприяв завдання журналістам фізичних травм.
Якщо ви цього зараз не зробите, то не можна виключати, що з'являться нові справи на зразок справ Георгія Гонгадзе й Ігоря Александрова.
 |
Юрій Луканов, голова комітету Київської незалежної медіа-профспілки
