Колючка, учитель олигархов, "мама Шуфрича" и просто бюрократ

Останній тиждень став вельми успішним для Віри Ульянченко. За багато років роботи із Віктором Ющенком вона виросла нарешті зі статусу "няньки президента" або просто "мами" політиків до статусу голови ради партії "Народний Союз Наша Україна" та одночасно керівника секретаріату президента.

Таким чином Віра Іванівна досягла вершини своєї чиновницької кар'єри. А Ульянченко завжди позиціонувала себе лише як класного бюрократа.

В принципі, щоб зрозуміти, хто така Віра Іванівна достатньо на неї просто подивитися. Ще більшого колориту додасть голос, а прочитавши кілька інтерв'ю, можна скласти і повний портрет Фрекен Бок Віктора Ющенка.

Віра Іванівна народилася в селі Озеряни Чернігівської області у 1958 році. Як розповіла вона в одному з інтерв'ю, її батьки хотіли, щоб вона стала великою людиною, тобто такою, з якою віталися б люди. І Ульянченко безпомилково вибрала стежку до такої великої мрії - абсолютно в дусі брежнєвської епохи, в яку вона зростала. Вона обрала просування по партійній лінії.

Хоча спершу Віра Іванівна закінчила філфак і була викладачкою ПТУ. За її зізнанням, у виборі професії і навчального закладу їй допомогла сестра Валентина Мороз, яка нині працює у Верховній Раді і все ще є великим авторитетом для молодшої сестри.

Щоправда, вчителькою Ульянченко була не довго – аж один рік, а потім пішла вгору по комсомольській лінії.

"Я дуже важко прощалася зі своєю професією вчительки. Одразу після університету перший рік я викладала українську й російську мову та літературу в профтехучилищі. Для мене було дуже важким рішенням піти на роботу в комсомольські органи. І навіть перший рік, коли я працювала у Радянському райкомі комсомолу, я не погодилася на повне відлучення від першої професії. Двічі на тиждень їздила в своє профтехучилище і проводила уроки", - бідкалася одному з інтерв'ю майбутня нянька президента.

І хоч з учителюванням у Віри Іванівни не склалося, все ж багато вчительських замашок в неї лишилося, а учнями її стали не багато, не мало - українські олігархи, яких Віра Іванівна взялася перевиховувати у 2005 році. Втім, про це трохи згодом.

А поки згадаймо 1987 рік, коли Ульянченко вперше стала депутатом райради. Плюс заступником голови райвиконкому.

"Я прийшла у владу зовсім молодою, мені не було ще й 29 років. З того моменту я просто звикла так – робити справу, на яку ти вже погодився. Робити її добросовісно", - цитує її інтерв'ю "Київська правда".

Втім, добросовісно працювати у радянській владі Ульянченко довелося недовго – держава розпалася. І у 90-му Віра Іванівна перебралася працювати до секретаріату Верховної Ради, у видавничий відділ.

Якраз в цей час в житті Ульянченко з'явилася людина, яка в подальшому багато в чому визначила її долю – Віктор Івченко. Саме за нього 32-річна Віра Іванівна і вийшла заміж.

"На той час Віктор уже 13 років був холостим. Був завидним нареченим. Я ж не була одружена і зовсім не бачила себе в цій ролі. До цього часу ми були настільки сформовані люди, що абсолютно усвідомлювали, чому ми хочемо бути разом... Крім всього іншого, він зробив для мене дуже багато як друг, допоміг моєму професійному становленню, моїй кар'єрі...", - згадала вона в одному з інтерв'ю.

Допомога чоловіка виявилася в тому, що Ульянченко стала керівником служби Валентина Симоненка, що якраз отримав посаду в уряді Вітольда Фокіна. Щоправда, не надовго. Після відставки уряду Симоненко перейшов в адміністрацію президента Кравчука, прихопивши з собою і Віру, і Віктора.

З 1993 року Ульянченко - помічник радника президента України Леоніда Кравчука з питань науки. Вже тоді Віра Іванівна живе на широку ногу і отримує "втик" від президента за носіння норкових шуб в епоху кризи.

Але це не єдиний її гріх тих часів. Адже спалахує скандал з компанією "Бласко", яку звинувачують у розкраданні чорноморського пароплавства. А Ульянченко в цій структурі працювала генеральним представником.

Через 10 років вона всіляко спростовувала свою причетність до цієї афери, зауважуючи, що якби щось було, то прокуратура б її обов’язково притягнула до відповідальності.

Втім, незважаючи на запевнення в своїй невинуватості, Ульянченко про всяк випадок на 5 років їде з України до США. Офіційний привід – народження доньки.

В Інтернеті є багато сайтів, на яких стверджується, що виїхати до США Ульянченко допомогла не хто інша, як Катерина-Клер Чумаченко, з якою Віра Іванівна начебто познайомилася під час зустрічей з міжнародними донорськими організаціями.

Віра і Катерина- найближчі жінки президента. Фото Михайла Марківа

Сама Ульянченко це заперечує. І каже, що з Катериною Ющенко вона познайомилася лише через 3 місяці роботи в прем'єра Ющенка.

"На роботу до Віктора Андрійовича мене запросив тодішній керівник служби прем'єра Олег Рибачук. Він покликав мене до себе в кабінет і запропонував працювати в службі прем'єра як помічнику. Оскільки розуміла, що головне в діяльності помічника — не відволікати прем'єр-міністра від його роботи, то завжди хвилювалася, чи не дратує Віктора Андрійовича мій зовнішній вигляд або запах парфумів. Я ж професійний бюрократ, тому спочатку розуміла: якщо ти вибираєш собі роботу помічника, ти повинен розуміти або інтуїтивно відчувати масу дріб'язків. ", - поділилася сокровенним Ульянченко в інтерв'ю "Столичным новостям".

Через місяць Віра Іванівна зрозуміла, що спрацюється з Віктором Андрійовичем.

"Природно, мій робітник графік був ненормованим, і іноді ми з прем'єр-міністром проводили до двадцяти годин на добу. Оскільки я допомагала Віктору Андрійовичу в організації домашніх зустрічей і прийомів, які він дуже любить, то, природно, познайомилася і з його родиною. Згодом у мене налагодилися дуже теплі і довірчі стосунки з усіма домашніми Віктора Андрійовича", - згадує вона.

Оскільки в пору роботи в Кабміні Віра Іванівна стежила за робочим графіком прем'єра, який вже тоді всюди спізнювався, то до Ульянченко міцно прикріпився епітет "няньки".

Вона стала свого роду невід'ємним атрибутом Ющенка – завжди була там, де і головне тіло.

При цьому у Віри Іванівни була здатність - вона ніколи не демонструвала особливих амбіцій, але завжди була в епіцентрі подій.

У список "Нашої України" у 2002 році пішла під непрохідним 80-м номером, але очолила апарат фракції. При цьому Ульянченко роз'їжджала на авто з номерами 66, який мав обслуговувати самого Ющенка.

А вже коли Ющенко став президентом, Ульянченко таки отримала статус депутата, за рахунок переходу нашоукраїнців у виконавчу владу. Щоб ніхто не сумнівався, в залі засідань вона сиділа на місці Ющенка і працювати пішла в той же комітет, де до цього працював президент.

Завжди з Ющенком. Фото Миколи Лазаренка

Не отримавши посади на Банковій, Віра Іванівна як на диво, теж мала там свій кабінет. При цьому, користуючись статусом позаштатного радника, у буремний післяреволюційний час Ульянченко взялася виконувати дуже цікаву місію – навертати на шлях істинний олігархів.

"Свого часу президент поклав на мене серйозну місію по переорієнтації олігархів на нові цінності. І я з нею впоралася. Тепер вони не просто олігархи, а гідні члени нації. Думаю, вони не образяться, що я на них дивлюсь як на успішних учнів, що переросли вчителя", - згадала Ульянченко свою першу професію журналу "Фокус".

Втім, це зараз Віра Іванівна це каже з гордістю, а в 2006 саме ця тісна дружба з олігархами, яка могла негативно відбитися на іміджі президента, змусила Ющенка відправити свою близьку соратницю в "почесне заслання", губернатором Київської області.

Втім вона не засмутилася – Київщина зрештою прекрасне місце, щоб розгулятися.

"Я себе дуже добре почуваю в ролі класного апаратника, професійного бюрократа. Коли впроваджувалася система держсекретарів у 2003 році, я була її затятою прихильницею. Багато хто, хто приходив працювати в Кабмін, відразу починали вважати себе великими політиками. Мені ж здається, що бути гарним керівником — класно. Це дуже гарна професія, вона вимагає комунікабельності, ти повинен бути неконфліктною людиною. Але в нас у країні ніде не вчать на бюрократа", - заявила Ульянченко "Київському телеграфу".

Природжений бюрократ. Фото прес-служби "Нашої України"

Віра Іванівна швидко приросла до нового місця. В неї, як в доброї селянки, нарешті з'явилося велике господарство.

"Буває, спеціально приїжджаю на роботу о 8.30, а перед цим дві години об'їжджаю територію, - ділилася вона враженнями у ранзі новоспеченого губернатора. - Ще на першій зустрічі я показала головам, як покосити траву під парканами, як поприбирати сміття, яке там валяється. Тому коли я сама приїжджаю, то змушую голів виходити з кабінетів у люди, пройтися по вулиці, побачити, що там робиться і де що потрібно причепурити".

При цьому у Ульянченко була мрія. "Коли я буду їхати по Київській області, де б я не зупинилася, щоб мені люди сказали: "Вона нічого не вкрала, а зробила кращим хоча б на трошки життя людей", - зізнавалася вона "Українській правді".

Так і жила Віра Іванівна останні три роки – зранку кошмарила місцевих керівників, змушуючи прибирати сміття на газонах, а далі їхала зустрічатися з потрібними людьми.

Віра Іванівна уміє дружити з усіма. І з олігархами, і з опонентами. Навіть Нестор Шуфрич подзвонив їй в день свого призначення міністром надзвичайних справ. "Мама Вера, поздравь меня – я министр!" - кричав регіонал у слухавку.

Налагоджуючи мости з колишніми опонентами, Ульянченко не втрачала контролю над оточенням Ющенка – за запевненням Віри Іванівни, саме завдяки їй там з'явилися Віталій Гайдук та Арсеній Яценюк.

"Я не настільки всемогутня, як говорять. Тим більше, президент не з тих людей, що піддаються впливові. Але, що стосується Яценюка, то він дійсно з'явився в команді Віктора Андрійовича не без моєї участі", - зізнавалася вона.

Ц той час, як оточення Ющенка сипалося останніми роками як карткова колода, Ульянченко стабільно лишалася біля президента і резонувала повсюди його думку. Наприклад, у 2006 обґрунтовувала необхідність широкої коаліції.

На останньому з'їзді "Нашої України" Ульянченко була однією з двох упізнаваних осіб, які сиділи в залі. Другим був Євген Червоненко. Отож, коли Ющенко вирішив вкотре перекроїти політраду партії, великого вибору, кого ставити на чолі, в нього не було. І він обрав вірну собі Віру Іванівну.

Для жінки, яка за 4 роки життя партії жодного разу навіть не виступала на її з'їзді, це хороше просування вперед. Так само як і посада голови секретаріату президента.

Тепер у Віри Іванівни є полігон, щоб втілити свою головну амбіцію – "сформувати таку команду, яка в змозі реалізувати амбітні плани президента". От тільки робити їй це доведеться у фіналі кар'єри свого боса.

Тили і закрома Віри Іванівни

Ніщо не може роздратувати Віру Іванівну більше, ніж питання про її фінансовий стан.

Колись журналіст "Української правди" попросив у губернатора Київщини її декларацію, на що прослухав довгу тираду, яка закінчувалась вимогою самому показати податкову звітність.

"А звідки таке розуміння, що на державну службу людина приходить в лахміттях, яка нічого за своє життя не заробила, не має, і тільки з влаштуванням на державну службу починає життя? - дратувалася держслужбовиця . - Я двадцять років працюю в Києві! От скажи мені, ти колись бачив мене погано одягнутою, хоча я була в опозиції чотири роки?"

Цей закид змусив журналістів звернути увагу на гардероб Віри Іванівни і знайти там зразки Chanel та Prada за півтори тисячі доларів.

Віра Іванівна не любить питання про гроші, але Miu Miu за півтори тисяч носить. Фото Анни Андрієвської

Це в жінки, чия родина у 2005 році на двох заробила аж 240 тисяч гривень.

Незважаючи на те, що чоловік Віри Іванівни колись значно посприяв її просуванню кар'єрними сходами, сам він ніколи значних посад не обіймав. У 2005 він став головою Держагенства з інвестицій та інновацій. На цю посаду він перейшов з керівництва у Національному депозитарії України.

Ім'я Івченка ніколи не зустрічалося навіть в списках бізнесменів середньої руки – він має причетність лише до чотирьох неприбуткових громадських організацій.

Щоправда, це не завадило розжитися родині на дві квартири сукупним метражем за 300 метрів та будинком на 700 метрів квадратних.

"Це такий жах! До речі, знаєте, звідкіля взявся такий метраж? Просто господарі не займалися будівництвом, а віддали його на відкуп прорабу", - пробувала пояснити масштаби будови Ульянченко.

За її словами, сама вона приїжджає на дачу дуже рідко. В основному там живуть мати Івченка, а також молодші брат і сестра Ульянченко зі своїми родинами.

У сестри губернаторки Людмили — квітковий бізнес: "Її фірма займається всім, починаючи від дизайну ландшафтів, закінчуючи штучними квітами. Брат Олександр працює в партії "Наша Україна".

Коли кілька років тому сестра занедужала, на допомогу Ульянченко прийшли не тільки її найближчі друзі, "але і ті самі олігархи".

Крім чоловіка Віктора, у Віри Іванівни є 13-річна донька Марія, яка вчиться в одному класі з донькою Ірини Геращенко, колишнього прес-секретаря президента.

В одному з інтерв'ю Ульянченко поскаржилася, що робота не залишає часу на родину. За її словами, донька колись навіть запитала в няньки, а чи є в неї мама.

Судячи зі слів Віри Іванівни, домашньому затишку вона приділяє мало часу. Хіба що в вихідні може поїхати по супермаркетах і порадувати рідню солянкою. Зазвичай же функцію приготування їжі виконує нянька доньки Маші.

Цей факт звучить явним дисонансом поряд з материнською турботою Віри Іванівни про олігархів. Всім відома історія, як у 2005 році Ульянченко везла цих меценатів на автобусі в Батурин і готувала кашею і пиріжками.

А от що Віра Іванівна любить, так це співати. На запитання, чи не хоче вона скласти компанію київському співочому меру Черновецькому, губернатор Київщини відповіла: "Я прекрасно співаю, просто поки не надходило такої пропозиції. Знаєте, всяке в житті буває. Правда, я українською співаю, із Дмитром Михайловичем Гнатюком співала і "Два кольори", "Рідна мати моя"... Мабуть, з Черновецьким у нас різний репертуар".

Навіть з напівкосмічним мером Києва Ульянченко вдалося налагодити нормальні дружні стосунки.

Втім, незважаючи на такі чудеса комунікації, Ульянченко попереджає - домовлятися з нею нелегко: "Не хотілося б, щоб створилося враження, що я така людина, з якою легко домовлятися. Я дуже колюча в дружбі, часто говорю правду в очі. Багато років на державній роботі, ніколи не займалася бізнесом, по життю – державний службовець".

Ось таку характеристику дала собі жінка, з якою найближчим часом доведеться домовлятися всім.