Виктор Ющенко: Сегодня украинская независимость и демократия зависимы, как никогда

Інтерв’ю агентству "Інтерфакс-Україна"

- Парламент поновлює свої пленарні засідання. Чого ви чекаєте від Верховної Ради, які кроки треба зробити зараз першочергово?

- Парламент знаходиться у непростій ситуації, коли немає більшості, і по суті коаліція не є дієвою. Відтак у мене немає великих сподівань щодо ритмічної, послідовної роботи за результатами розгляду актуальних питань. Разом із тим, розпочинати справу ніколи не пізно.

Тому, коли йдеться про обрання рецепту від перманентної політичної кризи в українському парламенті, я є прихильником глибокого реформування політичної системи.

Ми маємо глибоко розбалансовану систему внутрішньої влади. На жаль, не вдалося привести її до стабільності, розмежувати партійний вплив на механізми державного управління. Це ключова проблема чинної Конституції.

Адже від рішення одного партійного боса часто залежить доля країни. І це спонтанні дії базуються виключно в приватних цілях. На жаль, у нас не спрацьовують гальма, які могли б утримати негативний розвиток у певних політичних ситуаціях.

Саме через це кожний подібний випадок набирає в Україні політичного забарвлення і розцінюється як привід для політичної помсти, а не дія, що завдає шкоду нації. Суспільні інтереси розмиваються через відсутність чіткої конструкції влади.

Тому, я буду все робити, щоб повернути парламент до розгляду моїх ініціатив щодо проведення конституційної реформи.

Не принципово, коли вона почнеться і зацінчиться. Головне започаткувати відкритий публічний діалог, який призведе до необхідної суспільної трансформації.

Я проект нової Конституції писав, не дбаючи про жодні політичні інтереси, а з огляду на національні інтереси своєї країни і про свого народу, адже ми повинні виглядати європейською країною. Нині ці пропозиції розглядає Венеціанська комісія і, думаю, через кілька тижнів ці висновки будуть оприлюднені. Ми мусимо давати відповідь на причину, а не на наслідок.

- Очевидно, одним з найбільш актуальних питань є розгляд у парламенті змін до бюджету…

- Без змін бюджету – треба чесно і відверто казати, криза буде подолана дуже дорогою ціною, особливо у соціальній сфері. В антикризових діях ми не повинні втратити одного – соціальних стандартів. Сьогодні вони навіть під загрозою суттєвого зниження.

Потрібно хоча би політично визнати: який у нас прожитковий мінімум; яка інфляція за 4,5 місяці, які компенсаційні механізми? Перш за все – щодо найбільш вразливих верств, зокрема 13 мільйонів пенсіонерів.

Нам треба все зробити, щоб уряд зрозумів, що місія номер один - впоратися із цінами за контрольованої інфляції, а з іншої сторони – зберегти соціальний стандарт. Як тільки ми ці два аспекти забезпечуємо, треба вдаватися до антикризових секторальних дій.

Питання навіть не у коштах. Адже є транші МВФ, які і на стабілізаційний фонд використовується, і для покриття дефіциту бюджету. Переконаний, що термінового регулювання потребує податкова система та соціальна політика.

Без парламенту суспільство і влада нічого не вдіють, адже треба спиратися на закони. Тому стратегічним напрямком я вважаю роботу над змінами до оновленої редакції Конституції.

Якщо ми говоримо про поточну реакцію – це комплекс, який починається із бюджету, в рамках якого вирішуються соціальні стандарти і методи боротьби з інфляцією, які потрібно вжити уряду, а також прийняття низки секторальних законів.

- У багатьох є сумніви, що парламент, структурований таким чином, як зараз, може прийняти ці зміни. Як ви, як президент, переконуватиме депутатів, чи є якісь інші варіанти?

- Треба шукати не в площині "Хоче, чи не хоче парламент?", а "Хоче, чи не хоче суспільство?". Суспільство – єдиний генератор, який може усвідомивши потребу таких дій і дати поштовх політикам.

Сьогодні українська незалежність і демократія залежні, як ніколи. Ключова сьогодні полеміка, яка потенційно існує – між тими, чи іншими сценаріями розвитку подій в Україні, по суті знаходиться в ідеологічній площині.

Чи прийдуть люди, які розвернуть країну на недемократичний шлях, з якого ми зійшли декілька років тому, з відповідними цінностями, з відповідними курсом та внутрішніми процесами? Або, ми сформуємо суспільну думку про те, нам потрібна європейська модель влади, свобода слова, справедливе судочинство.

Вибір залежить від нас. І я перш за все апелюю до людей. Через суспільну свідомість та світогляд можна змінити парламент. Я зробив свій крок, виконав свій обов'язок, оприлюднивши проект конституційних змін і запрошую до дії всіх громадян, яким не байдуже, як будуть жити їх діти.

- По багатьом діям політичних сил в парламенті ми бачимо, що де-факто розпочалася президентська передвиборча кампанія. Всі дії політичних сил спрямовані на вибори президента, ви допускаєте такий варіант, що наступні президентські пройдуть по діючій Конституції?

- Відповіді на запитання "Як бути з коаліцією в парламенті?", "Як бути з більшістю?", "Як проводити парламентські вибори чи президентські?" знаходяться у чинному правовому полі.

Жодна сила не отримає підтримки та довіри, якщо буде спонукати до дій, які суперечать Основному закону. Я розумію, чому так актуально для певних сил проведення президентських виборів на місяць-два раніше конституційного терміну. Адже за ті три місяці буде сформовано додаткові претензії до влади, до її курсу, до її здатності давати відповіді на виклики. Це і енергетичний сектор, і газовий сектор, і питання соціального розвитку.

Зрештою, це здатність виробити ефективний курс виконавчої влади і нести за нього відповідальність.

Ключове завдання президента – максимальний контроль розвитку всіх подій у площині Конституції. Триматися демократичних засад та законів – запорука стабільності. Ці дві засади дають формулу стабільності.

- Є такий комплекс запитань, який стосується енергетичних проблем. Ви приділяли багато уваги диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну. Які з цих проектів ви бачите найбільш перспективними і які можуть бути реалізовані найближчим часом?

- Нам треба серйозно віднестися до вдосконалення рішень, досягнутих у січні щодо умов поставок газу в Україну та забезпечення надійного транзиту до Європи. Ті домовленості серйозно підірвали енергетичну безпеку країни. Вони не привели до формули, яка могла б політичну модель організації відносин зробити більш прагматичною. Ми не маємо симетричних домовленостей, не маємо етапного їх впровадження.

У Європі будь-яка компанія хоч національна, хоч транснаціональна відмовилася б здійснювати транзит газу за $1,7 за тисячу кубів. Натомість Україна поставлена перед ситуацією, коли за згоди певного керівництва ці умови були прийняті і сьогодні держава здійснює збиткову діяльність з транзиту.

Це плата за політичні поступки. Україна не має гарантованих об'ємів транзиту російського газу на 2010, 2011, 2012 роки, але має гарантії на закупку 40 мільярдів об'єму російського газу за принципом "бери або плати".

Уже в цьому році 7 мільярдів не знаємо, як виплатити, за неспожитий газ. Такі парадоксальні помилки неприйнятні у жодній країні, окрім України. Я не кажу вже про формулу ціни. Чому вона у нас вдвічі вище, ніж в Німеччині, чому в нас стоїть вся хімічна промисловість? Тому що за $358 за тисячу кубів газу жоден завод в Європі не працює. Це тяжка розплата за такі некомпетентні домовленості.

- Який варіант може бути, як з цього вийти?

- Я м'яко хочу сказати: ці принципи не надійні ні для Росії, ні для Європи, ні для України. Це невдале тимчасове політичне врегулювання. І чим швидше ми від нього відмовимося і перейдемо до більш врегульованого варіанту, тим краще для всіх.

А продуманий варіант – це ринковий, який базується на принципах формування ціни на послуги з транзиту, власне ціни на газ, який в Європі коштує вже вдвічі дешевше, ніж в Україні, домовленості про взаємні гарантії. Іншими словами, чим чіткіше будуть виписані принципи, тим менше буде маневрів для політиків, які через газ творять спекуляції та демагогію.

В цьому плані, звичайно, дуже важливим є проект з модернізації української газотранспортної системи. Всі розуміють, що Україна транзитує 82% російського газу до Європи. У цей комплекс вкладено десятки мільярдів доларів, і його треба таким чином осучаснити, щоб інтегруватися у європейський газовий ринок.

Тому домовленість, яка була досягнута в березні з ЄС про модернізацію лінійної системи ГТС України, генераторного господарства, формування метрологічного інституту, формування вхідного контролю на східному кордоні України, звичайно принесе багато чого у зміну функціонування цієї системи.

Якісно важлива робота сьогодні проводиться з точки зору входження України в Європейське енергетичне агентство. Ці кроки формують нову ідеологію енергетичної політики. Не тільки, я б сказав, національні, але і регіональні. Домовленості, які ми досягли в Брюсселі, підводять нас напряму до реформування газового сектора.

Цей проект передбачає інтеграцію української енергетичної системи до європейської. Наш наступний крок – договір, над яким сьогодні ми працюємо, про об’єднання енергетичних систем України і Європи. Перемовини, які я вів в Білорусі, це одна із частин наших домовленостей про те, як Україні на конкурентних засадах може отримати білоруський ринок.

Але в цілому, важливо знайти механізм експорту нашої електроенергії до західної Європи/ Коли ми говоримо про розширення цього ринку, це надзвичайно знакова річ.

Важливий пакет кроків, які знаходяться в порядку денному, це транспортування каспійської нафти до ЄС. 24 квітня 2009 року Міжнародний консорціум прийняв відповідне техніко-економічне обґрунтування, яке дало відповідь на дуже багато питань. ТЕО твердить, що перша проблема каспійського регіону – це проблема транзиту.

До 2015 року, при діючій системі газопроводів, цей регіон не буде мати відповіді на транзит 80-100 мільйонів тон. Розвіяно міф про те, що не варто цим проектом займатися, бо немає ресурсу. Навпаки. Ресурс є газогін "Одеса-Броди" – складова частина цього проекту. Це найрентабельнійший проект.

Серед політичних прожектів, які запущено для блокади нашого газогону "Одеса-Броди, не існує аналога, який би реально замінив його. Він унікально ефективний. Якщо взяти діючу систему транзиту, то ціна на "Одеса-Броди" і далі в ЄС буде менше на на $1 від аналогічних нафтопроводів.

Окрім того, зроблено обґрунтування використання трьох напрямків, починаючи від Європи, а також північна і східна версії. Тобто ми отримуємо проект, який серйозно змінює енергетичну карту Європи. Причому що важливо, що перший етап, власне кажучи, не потребує ніяких серйозних затрат.

- В цьому плані як ви розцінюєте реалізацію Росією проектів "Північний потік" і "Південний потік"?

- Це політичні проекти. З огляду на економічні аспекти абсолютно необґрунтовано витрачати $12-15 мільярдів, (очевидно не своїх), на будівництво цих проектів, відмовившись від сучасної ГТС на 50-60 мільярдів кубічних метрів.

Моделі поділу ринку на виробництво, видобування, споживання вже не ефективні. На часі комплексні рішення, у яких кожна сторона – видобувач, транзитер та споживач матиме свій інтерес. Саме інтегральний підхід дозволить підійти до формування надійного ринку, наприклад, як ринок електроенергії у західній Європі.

Адже у Європі об'єднаного ринку газу немає. Цей ринок здійснюється через двосторонню площину, яка унеможливлює спільну концепцію. Формувати такий чутливий ринок, як газовий, на згаданих засадах глибоко помилкове рішення.

Відсутність спільної ідеології відносин у сферах видобування, транзиту і споживання газу породжує різні прожекти: то південний, то північний, то східний, то ще якийсь "потік". Я не виключаю, що буде покладено дуже багато грошей для того, щоб його реалізовувати. Але це не додає безпеки та стабільності Європі.

- Як ви відноситесь до приходу російського капіталу в економіку України, зокрема в банківську сферу? І другий аспект – під час кризи зараз, коли українські компанії втрачають і ринки збуту, і, взагалі, фінансову стабільність, чи немає небезпеки їх поглинання іншими міжнародними компаніями, в тому числі і російськими?

- Те, що відбувається на російському ринку останні 7-8 місяців – це один із найскладніших періодів для існування фондового ринку та національного капіталу загалом.

Що стосується міжнародного аспекту економічної кризи, то ми стали свідками дуже багатьох радикальних змін, які серйозно впливають на подальшу економічну гру на ринку.

Коли ми аналізуємо ситуацію, наприклад, до вересня, коли ринок був стабільним, процвітаючим, коли ми доходили до ціни на газ в 600 доларів за 1000 кубометрів, чи не відчувається, що тоді була криза? Вже тоді ми підходили до планки, яку дуже складно прокоментувати з точки зору здорового глузду та потреб економіки.

Як можна говорити про перспективу, коли ціна за барель нафти підіймалася до $170? Про який економічний розвиток можна вести мову при таких параметрах? Адже основу економічного розвитку завжди формує базова ціна на енергоносії. Коли вона максимальна, хіба це є відкритий шлюз для того, щоб національна економіка працювала ефективніше?

Очевидно, ні. Це наглядний приклад того, як у ряді секторів ми прийшли до дуже гострих проблем.

Вже тоді криза була. І розв'язка, яка наступає в рамках кризи, говорить не тільки про серйозний перегляд міжнародної економіки за ключовими параметрами, вона буде говорити про перегляд відносин "держава-бізнес" та інтернаціоналізацію широкого кола питань.

Ми можемо перейти до іншого світового економічного порядку. Подивіться на фондовий ринок Європи чи Росії – він практично весь у червоних фішках.

Повернути довіру, в тому числі і українському фондовому ринку, для фінансового сектору може бути найбільшою проблемою. Для України дуже важливо мати сміливу і дієву програму, яка дає чіткі відповіді на сучасні економічні виклики.

Важливо бути професійним і сміливим, тому що те, що можна зробити в кризу, не зробиш в інший час. І ми говоримо не тільки про економічну частину.

Моє завдання – спонукати українську владу робити ефективну, сучасну політику змін. І пересидіти кризу також можна, але за це тільки ще більше треба заплатити. Тому треба проводити відкриту, чесну, наступальну професійну економічну політику.

- Проблема Чорноморського флоту. Ви неодноразово казали, що 2017 рік, згідно з діючою Конституцією, перехідних положень – це крапка у перебуванні флоту на території Україні. Скажіть, коли, з вашої точки зору, має початися процес виводу?

- Дуже важливо, щоб ми відштовхнулися від тих речей, які формують платформу української сторони по даному питанню. Позиція перша. Українська Конституція має імперативну норму, що наша держава не тримає на своїх територіях жодного іноземного солдата, жодної іноземної бази чи об’єкту.

Через Конституцію Україна прийняла доктрину, в рамках якої ми повинні звільнитися від військової присутності, яка в нас була до 1996 року. Цим, очевидно, і було продиктоване рішення продовжити на 20 років термін розміщення військової бази російського флоту у місті Севастополі. З однієї сторони, це жест дружній, бо і фахівці, і нефахівці розуміють, що за короткий час демонтувати базу, перевести на іншу територію, іншу дислокацію неможливо.

З іншої сторони - це прояв і політичної коректності: ми сусіди і партнери. Був знайдений єдиний спосіб, як, з однієї сторони, поважати норму Конституції, а з іншої сторони – як дати механізм врегулювання ці відносини.

Сьогодні існує чітка правова база врегулювання цих відносин. Конституція не допускає такого розміщення, а двостороння угода передбачає період до 2017 року, який повинен стати періодом підготовки і проведення виводу відповідних чорноморських сил російського флоту.

Для обох країн важливо чітко і ясно заявити, що сторони поважають ці домовленості, що немає ніякого сумніву стосовно того, що якась із сторін не виконає ці домовленості. Попри всі політичні атаки, спекуляції, ініціативи Україна повинна бути на високому рівні в даній дискусії і витримати повноту виконання всіх зобов'язань, які ми взяли до 2017 року.

Разом з тим, Росія повинна виконати свою частину. Проведення міжурядової комісії з питань розміщення Чорноморського флоту може надати поштовх для подальшого розв’язання цього питання.

- Нещодавно змінилася адміністрація в Сполучених Штатах Америки. На якому рівні зараз йдуть україно-американські контакти, контакти адміністрації вашої і нової адміністрації США, чи можлива ваша зустріч з президентом Обамою?

- Між Україною і Сполученими Штатами Америки після обрання нового президента відбувається активний діалог.

Базовий документ, який формалізує наші і політичні і ділові стосунки, - це Хартія стратегічного партнерства. Практично кожна зустріч, яка сьогодні відбувається з американською адміністрацією, базується на реалізації тих чи інших напрямків цієї спільної Хартії.

Ми, як країна, отримали повну підтримку статусу наших відносин, їх стратегічного наповнення.

Безумовно, ми повинні розуміти, що з приходом нової адміністрації будуються нові контакти, формуються нові цілі. Зрозуміло, що потрібен час для того, щоб ці стосунки вийшли на новий формат, на нову систему.

Зараз ми працюємо над тим, щоб зустріч із президентом США Обамою була організована, ведемо активні переговори по лінії РНБО і МЗС.

Ми ставимо за мету наповнити новим змістом ці відносини. Новим – означає розвинути ту базу, яка у нас вже сформована. Ми повинні доповнити ті питання, які постали сьогодні з новою актуальністю.

В цілому, я б назвав ці відносини відносинами стратегічного порядку, які мають конкретну програму. І ця програма, починаючи від теми енергетичних відносин, ядерної співпраці, закінчуючи політикою безпеки, знаходиться в синхронному порозумінні. Я задоволений тим, як розвиваються наші відносини вже в рамках роботи нової адміністрації Сполучених Штатів.

- Запитання стосується ситуації в країні, яка вам дуже близька, яку ви добре знаєте, – це Грузія. Щоб ви могли порадити зараз президентові та опозиції, які зійшлися в серйозному конфлікті?

- Демократія зіштовхувалася з подібними проблемами і раніше. Виходили із ситуації по-різному. Але найкращий вихід – звертатися до одного – до демократичного способу врегулювання. Тобто, ніякої сили, ніяких путчів, ніякого силового тиску.

За останні 10-12 місяців в Грузії відбулися великі зміни. Важко сьогодні коментувати тему цілісності Грузії – тему, яка сама по собі випала з формули врегулювання. Ця тема вже є надзвичайно серйозною, оскільки торкається територіальної цілісності держави.

На цьому фоні може виникати багато поглядів, докорів, претензій, спекуляцій. Найкраще було б сьогодні бажати одного – це єдності грузинському народу. Головне – щоб не запрацювали інші сценарії, які можуть забрати те, чим до цього часу славилася Грузія у формуванні свого вибору – консолідації. Грузія довгий час у цих прикладах на рівні нації, на рівні народу була сильно сконсолідована. Це її зберігало, і не тільки в останні 5-10 років, а і в останнє століття.

І тому хотілося б побажати нашому дружньому грузинському народу єдності, консолідації. А вирішення всіх проблем, які виникають - виключно через демократію, виключно через право. Пам'ятати, що це завжди є наші внутрішні питання.

- Незабаром відбудеться фінальний матч на Кубок УЄФА з футболу. В Стамбулі грає донецький "Шахтар". Вам хотілося б поїхати туди?

- Звичайно, хотів би! Досягнення і київського "Динамо", і донецького "Шахтаря" – беззаперечний успіх українського футболу у Європі. У фіналі нашим хлопцям потрібна підтримка.

Думаю, що зараз спорт робить дуже багато для того, щоб ми мали побільше оптимізму, щоб ми відчували плече один одного, незалежно від того, де ми народилися, які політичні вподобання маємо.

Україна переболіла на попередніх турнірах і за київське "Динамо", зараз вболіваємо всі за "Шахтар" – це здорове гарне українське почуття. "Шахтар" – це українська команда, і нам треба її підтримати і побажати нашим хлопцям перемоги.