Кругова оборона Юлії Тимошенко
Продовження. Початок читайте тут: Капкан для Юлії Тимошенко
Віктор Ющенко, оголосивши про свою згоду на президентські вибори 25 жовтня, поставив декілька умов. Окрім головної – проведення одночасно дострокових виборів парламенту – назвав дві додаткових: обрання Верховної Ради за відкритими списками та скасування депутатської недоторканості.
Президент у цей момент або тонко знущався, або не до кінця розумів предмету торгу. Якщо зміна виборчої системи так-сяк гіпотетично можлива, то позбавити депутатів недоторканості можна лише через внесення змін до Конституції, які ухвалюються протягом двох сесій. Якщо вибори призначаються на жовтень, то до голосування конституційних новацій в 300 голосів ця Верховна Рада просто не доживе.
Бажані для Ющенка одночасні вибори президента і парламенту, окрім формування нової політичної реальності, несуть в собі небезпеку.
Якщо згадати помаранчеву революцію, то тільки завдяки Верховній Раді процес вдалося повернути в мирне русло. У разі, якщо зараз парламент піде на перевибори, то на президентських виборах-2009 такого майданчику для пошуку компромісу не існуватиме. А потреба в ньому буде – як показує досвід останніх років, кожна зі сторін у разі невдоволення результатом легко може організувати імітацію вуличних протестів.
Скільки сценаріїв Ющенко має для того, щоб примусити Тимошенко погодитися на одночасні дострокові вибори, стільки ж має і прем’єр, щоб їх поламати.
Перше – парламентські вибори можна заблокувати шляхом неголосування за зміни до бюджету для їх фінансування.
Справді, у Казначейства є гроші на президентські перегони, але закон про вибори Верховної Ради вимагає, щоб фінансування парламентської кампанії здійснювалося виключно цільовою статтею бюджету. Тобто без 226 голосів у парламенті зробити це неможливо.
Друге – БЮТ може заблокувати парламентські вибори ухвалою Окружного адміністративного суду Києва, як це було зроблено минулого року.
Щоправда, зараз Тимошенко буде складніше через нинішнє її непорозуміння з Андрієм Портновим. Тоді він грав роль головного організатора і навіть приводив до Тимошенко на співбесіду суддю Володимира Келеберду, який своєвільно зупинив минулорічний виборчий процес.
Третє – у Тимошенко достатньо впливу, щоб загальмувати парламентські вибори на рівні Центральної виборчої комісії.
Наприклад, члени ЦВК, призначені за квотами БЮТ і комуністів, можуть спробувати зірвати кворум на засіданнях. Щоправда, паралельно відбуватиметься виборчий процес в рамках президентської кампанії, і це виглядатиме дивно – для одних питань члени ЦВК з'являтимуться на засіданнях, для інших – ні.
Четверте – надії Юлії Тимошенко засновані на тому, що після 25 квітня у Віктора Ющенка більше не буде права розпуску парламенту.
Саме по собі це твердження є неоднозначним. За Конституцією, Ющенко втрачає право оголошувати дострокові вибори в останні півроку своїх повноважень. А вони закінчаться разом з інавгурацією четвертого президента. Цю дату наперед спрогнозувати неможливо.
Навіть якщо перший тур виборів глави держави відбудеться 25 жовтня, то вступ на посаду нового керівника держави буде не раніше грудня. І це якщо не буде "третього туру". А тому відлік останніх півроку повноважень президента мав би початися у червні-липні, однак конкретний день назвати нереально, бо сьогодні ніхто чітко не знає, коли складе присягу наступник Ющенка.
Однак, навіть якщо відштовхуватися від логіки Тимошенко і вважати, що 25 квітня – останній день для розпуску парламенту, на Банковій є свій сценарій. Ющенко може не видавати новий указ про оголошення дострокових виборів, а поновити старий, дію якого він зупинив наприкінці 2008 року.
БЮТ на шпагаті
Інша складна задача для Юлії Тимошенко – це втримати монолітність свого блоку.
У фракції втомилися від невизначеності, коли з різницею в декілька днів вони спочатку створювали коаліцію з Партією регіонів, потім об’єднувалися з "Нашою Україною", спочатку блокували трибуну для збереження Яценюка на посаді спікера, а потім влаштовували йому травлю, спочатку голосували закони спільно з Януковичем, а потім – за їх скасування разом з НУНС.
Нервова ситуація в БЮТ почала виходити на публіку. Віце-спікер Микола Томенко заявив про необхідність одночасних виборів – і спростування з боку Андрія Кожемякіна не забарилося.
Дискусія про корупцію всередині БЮТ, яку ініціював Андрій Портнов, не знайшла відгуку в Тимошенко. Замість того, щоб відкрити очі, прем’єр воліла закрити вуха. Так Портнов, який два місяці тому був найближчим соратником прем’єра і повністю вів сумнівну схему переоформлення газу "РосУкрЕнерго", зараз припинив контакти з Тимошенко.
Другий приклад – той же віце-спікер Томенко, який декілька місяців не міг зустрітися з прем’єром. Проявам віце-спікерського вільнодумства Тимошенко знаходить легке пояснення: "його купив Фірташ" або "він перемітнувся до Яценюка".
Випадки Портнова і Томенка – це тема для роздумів серед інших депутатів БЮТ, які розуміють, що в ім'я політичної доцільності вони також будуть принесені в жертву.
Тимошенко не встигає воювати на всіх фронтах, і протистояти сценарію одночасних виборів у неї може не вистачити сил.
За цих обставин може згадати про свою "золоту акцію" Володимир Литвин. Рішення КС про нелегітимність коаліції, якого так прагне Банкова, покликано пояснити Литвину, що нинішня його посада є ефемерною, і схилити до згоди на дострокові вибори.
При цьому Ющенко виконає умову Литвина про перехід на відкриті списки, що, як чомусь вважає спікер, дозволять йому збільшити фракцію в парламенті.
Можливо, Литвину навіть спробують дати гарантії, що у новій Верховній Раді він збереже за собою місце голови на найближчі п’ять років – хоча двічі спікер буде дуже наївний, якщо повірить у це.
Очевидно, що без згоди Литвина провести дострокові парламентські вибори неможливо – хоча би тому, що він має скріпити візою всі закони, необхідні для їх організації. Відтак, щоб втримати Литвина, Тимошенко доведеться щоразу заново його спокушати – грошима, посадами, квотами...
Але, окрім доброї волі Литвина, перезавантаження Верховної Ради потребує 226 голосів, щоб поміняти законодавство для проведення одночасних виборів.
Між двома виборчими кампаніями існує безліч неузгодженостей – починаючи від того, що позачергова парламентська виборча кампанія триває 60 днів, а чергова президентська – 120.
Або, наприклад, на дострокових парламентських виборах є обов’язковою явка 50% виборців, тоді як на президентських такого немає.
Виборчі комісії на виборах президента і парламенту мають різні повноваження. Більше того, виборчі округи на тих і на других виборах мають різні кордони.
За нинішнім законодавством, для проведення одночасних виборів потрібно створювати дві паралельні вертикалі структур, які займатимуться виборами – від ЦВК аж до конкретної виборчої дільниці.
Зрозуміло, що дві виборчі кампанію логічно об'єднати в одну шляхом змін до законодавства. Це навіть можна зробити, ухваливши спеціальний закон конкретно під 25 жовтня. Але голосів Партії регіонів та блоку Литвина для цього недостатньо.
Якщо уявити, що за це проголосують усі 175 регіоналів (що сумнівно з огляду на постійні вибрики Грицака, Чорновола чи Піскуна), плюс 20 членів блоку Литвина і плюс дев'ять людей Балоги, це дає лише 204 голоси.
В’ячеслав Кириленко, який зібрався у самостійне плавання й тільки починає свій проект "За Україну", уже оголосив про незгоду з достроковими парламентськими виборами – вони йому як несформованій силі просто невигідні.
Але Кириленко, під началом якого знаходиться 18 карток для голосування, має схильність підпадати під вплив Ющенка і змінювати свою точку зору.
Якщо під дострокові вибори вдасться зібрати 222 голоси, то остаточний дефіцити покрити буде набагато легше. Той же Ігор Коломойський, що контролює щонайменше чотирьох депутатів, має всі підстави виставляти Тимошенко рахунок за мирову угоду, яку вона уклала з ненависним йому Рінатом Ахметовим на "Дніпроенерго".
Тобто, за певних обставин, 226 голосів реально акумулювати під одночасні вибори.
Зрештою, навіть частина соратників Тимошенко вважають, що не варто протистояти неминучому: новий президент, хто б ним не став, правдами і неправдами оголосить нові вибори до парламенту.
І якщо зараз в Тимошенко електоральна ситуація складна, але не катастрофічна, то через рік від її нинішнього рейтингу може залишитися половина. Якщо, звичайно, президентом не стане сама Тимошенко.
