Янукович остался без денег

Президентські перспективи лідера "біло-синього" майдану тануть на очах.

Колесніков з Ахметовим не хочуть боротися з урядом, а бажають створити ПРіБЮТ. Таке зізнання з уст лідерів найпотужнішого в Партії регіонів фінансово-промислового клану серйозно міняє розстановку сил напередодні президентських виборів.

З одного боку, все наче абсолютно логічно – бізнес любить владу. Наша влада – якщо, звичайно, допустити, що вона в Україні взагалі існує, – це, найперше, уряд і його керманич Юлія Тимошенко. В складних кризових умовах власникам заводів і параходів легше виживати, консолідуючись з тими, хто збирає подать та створює "рівні умови для всіх суб’єктів господарювання".

З іншого, ситуація в Україні має один нюанс: до "вселенських" виборів (президентських) залишилося близько півроку. Тож виникає питання – навіщо господарям Донбасу, які мають свого "старого-доброго", перевіреного в боях кандидата (Януковича Віктора Федоровича) раптом, ні сіло ні впало, підставляти плече урядові, глава якого – теж кандидат в президенти? При тому – головний, найгрізніший суперник Януковича?!

Навпаки би – саме настав час вішати на уряд «всіх собак», звинувачувати його у всіх бідах та сприяти тому, щоб кабінет Тимошенко не впорався. І тоді суперникові кандидата-прем’єра вже ніякі яйця не страшні – перемога сама звалиться до ніг, люди проголосують за принципом аби проти влади.

Невже кризова ситуація так дістала олігархів, що вони втратили голову, а на придачу – ще й інстинкт самозбереження? Всім же відомо, що ніякий крупний бізнес в Україні без надійного політичного "даху" не можливий.

А може, шановні Ринат Леонідович з Борисом Вікторовичем розпереживалися за долю країни? Вирішили безкорисливо, не думаючи про власні капітали, зробити все, щоб допомогти урядові вивести економіку з кризи?

Все може бути, звичайно. Однак щось підказує автору, що причина не перша, і не друга. Наші олігархи голову не втрачають, і в безоглядному, в бік власного бізнесу, служінні Вітчизні поки жодного разу не помічені.

Привід протягнути руку прем’єрові Тимошенко у Ахметова та компанії до банальності простий: вони зробили на неї ставку. Ринат Ахметов вирішив підтримати Юлію Тимошенко в боротьбі за пост президента України. Навзамін, очевидно, розраховуючи на недоторканність власної бізнес-імперії після завершення перегонів.

У принципі, нічого не прогнозованого в такому розвиткові подій немає. Принаймні, якщо взяти до уваги політичне тло життя регіоналів, яке широким каламутним потоком виплеснулося у ЗМІ, особливо – в Інтернет.

Якщо двома словами, картина виходить така: Віктор Янукович з незрозумілих до кінця причин підпав під вплив так званої "групи Фірташа", яка в ПР гне лінію протилежну побажанням головного спонсора партії Ахметова.

При тому, якщо вірити окремим говірким депутатам від фракції Партії регіонів, великого бажання боротися за перемогу "лідер" останнім часом не виявляє, а за деякими версіями – він не проти і зовсім "сплавити" цю честь кому-небудь.

Переконавшись, що "охмурений" акціонером "Росукренерго" Дмитром Фірташем "Яник" для нього втрачений, і що з ним уже "каші не звариш", Ахметов підшукав заміну. І, судячи з усього, зупинився на все ще перспективному – щоб там хто не казав, кандидатові Юлії Тимошенко.

Не виключено, звичайно, що Ринат Ахметов, як справжній бізнесмен, просто диверсифіковує ризики. Однак якби це була просто диверсифікація, то про неї не обов’язково говорити публічно. Можна тихо про щось домовлятися, тихо давати гроші (як це добре вміють робити донецькі), а на словах продовжувати "лінію партії".

Однак Ахметов заявив, що готовий підтримувати уряд, а його друг дитинства Колесников заговорив про коаліцію. Це вже щось більше, ніж розкладання по різних корзинах, це схоже на "нейтралітет" Тарути і Гайдука напередодні президентських виборів 2004 року. Який в ході кампанії виявився майже однозначною прихильністю до помаранчевого кандидата.

Тут доволі показовим виглядає вчорашнє висловлювання однієї з найближчих до Віктора Януковича в партії фігур Ганни Герман, котра дозволила собі зізнатися, що не поділяє оптимізму Ахметова відносно здатності уряду здолати кризу. Ні, вони вже точно не одна команда.

В разі переходу Рината Ахметова в табір Тимошенко Віктор Янукович опиняється в просто-таки "унікальному" – якщо використати вислів одного його не менш відомого тезки, становищі.

В разі, якщо Янукович відмовиться від участі в кампанії, він ризикує бути майже буквально з’їденим розлюченими донецькими бабусями (і не лише бабусями), які точно не простять екс-кумирові вже другої (після дострокових виборів 2007-го) зради. Їхати в гості до тещі на Донеччину стовідсотково доведеться в бронежилеті.

Якщо ж все-таки Янукович набереться хоробрості та наважиться вступити в бій без підтримки неформального лідера Донбасу, йому доведеться навчитися обходитися і без "зелених" в кишені. Тому що розраховувати на "дурні" гроші Фірташа в цій ситуації – справа абсолютно безнадійна.

Фірташ вже зробив свою ставку. Звати цього кандидата – Арсеній Яценюк. І якщо хтось думає, що Яценюка "розкручують" на центральному телеканалі для того, щоб потім він підтримав покинутого всіма Януковича, автор готовий серйозно посперечатися. Арсеній Петрович, щоправда, допустив неабияку промашку. Якби з Ахметовим домовився він, його ставки різко зросли б.

Звичайно, Віктор Янукович у будь-якому разі має серйозну електоральну підтримку, і він може рушити на вибори навіть без жодного олігарха в команді. Однак це буде вже чисто олімпійський почин: без адмінресурсу і без готівки президентські вибори не виграються.

Тим більше, що середня керівна ланка Партії регіонів, яка сформована суцільно з бізнесменів, є не менш безідейною, ніж найвища. Якщо лідери в особі Ахметова, Колеснікова, Клюєва тощо переорієнтуються на іншого кандидата, ці панове, не сумнівайтеся, зроблять те саме.

Одним словом, шанси Віктора Януковича отримати омріяний офіс на Банковій, які виглядали переконливими ще на початку фінансової кризи, нині розвіюються, наче вранішній туман.

Володимир Сонюк, політолог, для УП