Луценко наращивает партийные мышцы

Якби у 2007 році Юрій Луценко пішов не у прийми до НУНС, а самотужки на вибори зі своєю "Народною самообороною", то, можливо, зараз був би одним з головних кандидатів у президенти.

Втім, тоді він поступився особистими амбіціями на користь президента, а ще через півроку відмовився від участі в виборах мера на користь БЮТ і Олександра Турчинова.

А потім і взагалі став одним зі слухняних міністрів леді Ю. І навіть маючи непогане представництво в парламенті, депутати-луценківці слухняно рухаються в фарватері прем’єра, щоб не похитнути його міністерське крісло.

Але у передчутті чергових дочасних виборів Луценко все ж вирішив посилити позиції у великій політиці, повертаючи до життя свою "Народну самооборону" у вигляді партії.

Матеріалом стала отримана від Віктора Мусіяки ще в 2007 році партія "Вперед, Україно".

Проведення з'їзду партії 4 квітня відбулося в умовах суворої економії. Ні тобі повітряних кульок, ні навіть вітальної вивіски, ні численних автобусів з делегатами.

Депутат Геннадій Москаль прийшов на офіційне зібрання у джинсах і спортивній шкірянці, а сам Юрій Луценко без краватки. Зібравшись колом з ще кількома депутатами і учасниками з'їзду, міністр жваво обговорював останні новини з Закарпаття, де затримали "контрабандний" літак Балоги.

На порозі міністр зустрів екс-соратника по СПУ Віталія Шибка, який вирішив подивитися на успіхи молодшого колеги із своїм зарубіжним гостем.

— Агент вражеской разведки? — пожартував з ним Луценко.

— Ну й серед ворогів бувають друзі, — віджартувався Шибко, який зберіг з Луценком хороші стосунки, незважаючи на розрив того з СПУ і Морозом. – Я тут було хотів на коліні написати заяву про вступ до вашої партії, але не встиг.

— Та заходьте, ще встигнете, — продовжив жарт Луценко. – Ми не довго, в нас не такі з'їзди як у деяких.

— Слухай, Юрій Віталійович, а ти не знаєш, що це Волга на Хрещатику роздає? — запитався в Луценка старенький соціаліст і простягнув презерватив.

— Не знаю, це, певно, для вас, — зареготався міністр.

— Та я вже старуватий для цього, — знітився соціаліст.

Загалом міністр був оптимістичним і в доброму гуморі. Лише перед дверима на з'їзд у його словах проявився певний мандраж.

— Сто років не був на з'їздах. Сподіваюсь, хоч кворум є? — звернувся Луценко сам до себе і зайшов до зали.

За кількістю присутніх дійство справді більше нагадувало збори колективу невеликого підприємства, ніж партійне зібрання.

Про те, яка саме партія зібралася, можна було здогадатися хіба що завдяки папкам з матеріалами з'їзду "Вперед, Україно". На сцені ж гордо красувалася символіка руху, в назву якого ще тільки мали перехрестити партію – "Народна самооборона".

45 хвилин на правах друга Луценко розповідав партії "Вперед, Україно", як саме їм іти вперед

Після кількох технічних процедур Луценку надали право виступу. Він пояснив, що звертається до присутніх не як претендент на посаду голови партії, "не в статусі міністра, а як політик, як друг усіх присутніх" .

На початку промови міністр чесно зізнався, що забув, як треба виступати на політичних зібраннях.

І справді, початкові тези Луценка про світову фінансову кризу, її вплив на Україну, про перспективу долара перетворитися на непідкріплені нічим фантики, а страхи міністра за стан АПК не вражали.

Значно впевненіше "почесний гість" почав виглядати, коли перейшов на політичну риторику. Хоча і вона в нинішнього Луценка втратила колишню ексклюзивність і набула ознак тісного спілкування з Тимошенко.

Як і в Юлії Володимирівни, в Юрія Віталійовича в головні вороги потрапили президент, Балога і Фірташ.

— Коли в усьому світі влада й опозиція домовляються задля подолання кризових явищ, у нас хатня війна "всіх проти всіх" посилилася. Україна йде своїм шляхом до статусу Берега Свинячої кістки, де влада жирує й мародерствує, а населення тотально зубожіє. У нас не просто опозиція критикує владу, а влада воює сама з собою, — констатував зі сцени Луценко.

— Президент, який має в уряді майже половину міністрів, тим не менше, називає його популістським, авантюрним і непрофесійним, і вимагає, щоб міністри залишилися на місцях. Його! При цьому будь-які кроки уряду, внутрішні проблеми або зовнішні контакти негайно засуджуються, і по мірі сил блокуються, бо "Юля – бяка". Це єдине гасло – довести всім, що "Юля — бяка", — обурився міністр за свою начальницю.

Не сподобалися Луценку і запропоновані Ющенком зміни до Конституції.

Він розцінив їх "як створення заповідника недоторканності псевдоеліти для подільників свого закарпатського сантехніка, який останнім часом доріс до статусу туалетного утьонка".

На переконання Луценка, недоречно витрачати 450 мільйонів гривень із бюджету на проведення референдуму щодо створення двопалатного парламенту, тим більше в умовах кризи.

При цьому колишній польовий командир Майдану нагадав Ющенку його власні слова 2003 року, коли той критикував політреформу Леоніда Кучми: "Ці реформи спрямовані лише на одне, щоб продовжити свої владні повноваження незаконним шляхом і забезпечити збереження влади".

Далі президенту дісталося за "мародерство президентської вертикалі губернаторів", хабарників у місцевих адміністраціях, і "найцинічніше" рефінансування комерційних банків "під відкати у 10%".

Треба відзначити, що в цьому пункті промова міністра була дуже сумбурною, можливо, через непрофільність теми.

Втім, за загальною лінією вона не відрізнялася від раніше озвучених звинувачень прем’єра Тимошенко на адресу НБУ щодо рефінансування банку "Надра".

— Розпухлі від проблем банківські клопи кидають ключі від банків і кажуть "забирайте в державну власність, і майте всі наші проблеми, а ми підемо бідувати на Багами". От в цьому картина повного цинізму й аморальності тих, хто призначає і теоретично міг би зняти керівництво такого з дозволу сказати Національного банку.

— Будь-які спроби уряду направити ці кошти на кредитування реального сектору економіки жорстко блокувалися, ви це бачили, люди відчули на кишенях. Але оточення президента, в першу чергу — головний улюбленець секретаріату президента пан Фірташ через підконтрольні йому партії нагнітає істерію на телеканалі Інтер, між іншим краденому за підробним дорученням його померлого власника Плужнікова. Як міністр внутрішніх справ, я можу стверджувати, що це підробка, — заявив Луценко.

Пізніше, на прес-конференції, він пообіцяв передати цю інформацію депутатам і генпрокуратурі.

Таким чином міністр внутрішніх справ чітко зіграв у рамках прем’єрської багатоходівки у боротьбі за телеканал Інтер. Як відомо, тиждень тому бютівські депутати якраз написали запити про перевірку законності передачі Плужніковим прав власності на телеканал.

Утім, повернемося до виступу на з'їзді. Після Ющенка, Балоги й Фірташа згадав Юрій Віталійович незлим, тихим і опозицію. Міністра обурило, що єдине, на що спроможні опоненти – це нагнітати істерію.

— Опозиція в нас весела. Її лідери прямо між собою говорять, що "чим гірше — тим краще". І лише директорське лобі запитує: "А ви про нас подумали?" На що вони відповідають: "Все спишемо на чинну владу, а зараз для нас криза краще". А для електорату ці парламентські клоуни блокують свій цирк, потім виходять на Майдан і дружно скандують "Криза – стоп".

Не обійшовся у своєму виступі Луценко і щоб не згадати київського мера Черновецького. Його ім'я виплило в розповіді міністра про затримання правоохоронцями найбільшої партії героїну.

— Але київська суддя вважає, що це не підстава арештувати наркоділера. А суддя випадково є дружиною начальника охорони пана Черновецього. Конфігурація асоціацій при цьому виникає, — зазначив Луценко під регіт залу.

Пропісочивши таким чином всіх опонентів, міністр фіналізував цю частину промови цитатою з Шарля де Голля "Ні — бардаку, так — реформам".

А далі Луценко запропонував учасникам з'їзду свої рецепти виходу з кризи.

— Ключове питання, яке я хотів обговорити з вами: що нам робити в цій ситуації? Я б порадив перший крок — вимкнути телевізор і половина кризи закінчиться. Але у мене є декілька пропозицій. Перше: стиснути зуби та працювати, не відволікатися на інтриги, не брати участі у війнах, не ляпати язиком на безкінечних чорнуха-шоу, а просто працювати.

Олег Новіков, Юрій Гримчак, Катерина Лук'янова і рідний брат будуть рулити партією Юрія Луценка

— Якщо я робитиму, як всі інші — тільки піклуватися про свій рейтинг, онанізуя його постійно пустопорожніми війнами, це закінчиться плачевно для системи МВС, яку я маю честь очолювати, і для країни в цілому. Не хочу перехвалювати, але тільки через те, що в МВС я не дозволив провести жодного партійного призначення, ця система ще працює. Я сказав своїм підлеглим: "Хто хоче — нехай працює, а хто хоче підробляти — шукайте собі інше місце!".

— Говорю це і для всіх присутніх: всі ми бачимо ці ток-шоу і всі матюкаємося від бардаку, який там демонструється. Всі стомилися від хаосу і безвідповідальності політиків, які завжди вміють знайти винного. Тому ставте на цьому крапку, вимикайте всі ці шоу, і почніть зі свого робочого місця — це моя найперша пропозиція для тих, хто мені довіряє і підтримує мене як політика, — заявив Луценко.

Наступна його пропозиція – відмовитися від постійних перевиборів, зокрема і парламентських. Хоча тут у Луценка з'явилось певне сум’яття. Він усе ж не виключив, що "вибори можуть відбутися, як парламентські, так і президентські".

І на останній випадок Луценко вже прораховує потенційних союзників.

— Скажу абсолютно прямо, як і завжди, не ховаючи голову в пісок. Наш перший союзник — Блок Юлії Тимошенко, який я поважаю в першу чергу через позицію її лідера. Я поважаю Тимошенко за те, що у вересні, коли вона могла піти у відставку і стати гарантованим переможцем президентських виборів, вона вибрала інший, важливіший для країни підхід: вона поклала свій рейтинг на те, щоб мінімізувати наслідки кризи.

— Я сам радив їй такий підхід. Я підтримував і підтримую прем’єра за те, що вона обрала цей важчий для політика, але потрібніший для країни шлях. Тому БЮТ я розглядаю, як найближчого союзника. Не тому, що ми ховаємося під його дах, не тому, що Юлія Володимирівна — прем’єр, а я — міністр. А тому, що вона в цій ситуації виявилась більшим державником, ніж ті, хто божився своєю державністю на всіх перехрестях усіх світів, — знову зробив Луценко неприємний випад убік президента.

Другий потенційний союзник для Луценка — Рух Кириленка "За Україну".

— Я вважаю, що абсолютна більшість його членів через сліпу віру в доброго президента сьогодні в дуже складній ситуації. Але це люди, які є патріотами в більшій своїй частині. Я вважаю, що це люди, які можуть бути нашими друзями й союзниками в багатьох принципових питаннях. Попри те, що звідти вилито не одне відерце бруду. Але, знаєте, як кажуть: "Грязюка лікувальною буває!", — продемонстрував великодушність Луценко до решток НУНС, завдяки яким він і повернувся у велику політику.

За його словами, рух Кириленка "на сьогоднішній день є складовою частиною демократичного фронту, розгромленого завдяки зусиллям Балоги та при допуску пана президента, який варто було б знову об’єднувати".

Третій союзник для Луценка— це новий рух Яценюка. І хоч міністру і не сподобалася поза молодого колеги "подивіться, який я розумний кролик і які козли мені попалися", Луценко готовий до співпраці з Яценюком, бо він "продукує багато свіжих ідей".

Втім, відчуваючи, щоб в будь-якому з трьох варіантів йому світить роль лише причіпного вагона, Луценко готує до виборів і власний локомотив — "Народну самооборону".

— Я завжди вважав, що люди мають підтримати тих, хто не гойдається, не хилиться під сильнішого, а говорить прямим текстом те, що думає. Сьогодні багато розмов, що ми "лягли" під БЮТ, перед тим було багато розмов, що ми "лягли" під НУНС, перед цим — ще під когось. Я скажу відверто: я і більшість присутніх тут у залі залишаються на тих же позиціях, на яких вони стояли у 2001, 2004 і 2007 роках. Лише, вибачте, Ющенко сьогоднішній так нагадує Ющенка вчорашнього, що аж про Кучму згадується, — заявив очільник "Самооборони".

Як і будь-який партійний вождь Луценко спробував виділити у своїй політсилі щось особливе і показати її мету, але вийшло це не зовсім переконливо.

— Багато хто мені каже, що, відійшовши від активної політики, я багато втратив у рейтингу підтримки. Можливо, це і так. Але я впевнений, що рано чи пізно, після дурману, який несе шоу з екранів телевізорів, перед виборами знайдуться багато розумних людей, які подумають: "А хто в цей час працював?" Бо є партії, які співають, є партії, які танцюють, а є партії, які працюють!

— Я впевнений, що сьогодні все ж таки буде достатньо серйозний суспільний запит на партію, яка працює. Тому головна ставка — на розвиток працюючої "Народної самооборони". І мені здається, головне завдання сьогоднішнього з’їзду — покласти початок самостійної, впливової, повноцінної партії, яка готова до виборів і самостійно, і в рамках прийнятного для неї об’єднання, — окреслив Луценко партійцям перспективи на майбутнє.

Щоб не думати, "коли вибори?" і "із ким вибори?", міністр воліє знати, що "Самооборона" "готова в будь-який момент, як той паровоз, що стоїть на запасній колії".

А от на чому лідер "Самооборони" принаймні на найближчий час поставив для себе хрест, так це президентських виборах. Можливо, тому з такою легкістю він говорив про можливість обрання президента в парламенті

— Можливо, я зараз зазіхаю на демократію, але я бачу, що ми крок за кроком йдемо в Руїну ХVII століття, — пояснив свою позицію міністр.

За словами Луценка, спровокували його на такий висновок результати тернопільських виборів.

— Я думаю, що тернопільські вибори — це дзеркало українського політичного театру абсурду. Скажіть мені: хто в здоровому глузді повірить, що в чотирьох районах Тернопільської області Партія регіонів набрала перше місце? В це може повірити хіба що Янукович, ну можливо, ще Ганна Герман!

— Чесно кажучи, Тернопіль — це не так смішно, як комусь здається! Тернопільські вибори сьогодні свідчать про те, що в ході президентських виборів ми можемо отримати не одного президента, а трьох. Бо один — буде оголошений у судах, ще один — по рішенню ЦВК, а третій заявить, що вибори не відбулися. І ці три портрети я повішу в себе в кімнаті і буду думати: "Як служити?". Ось цього я боюся найбільше! — заявив міністр.

При цьому Луценко дуже тверезо оцінив свої шанси в президентській гонці і вирішив, що "політичних клоунів, які збираються набрати на цьому політичні очки, достатньо" і без нього.

А от пропозиції від потенційних кандидатів в президенти міністр внутрішніх справ розглядатиме дуже ретельно.

— Я підтримаю того кандидата, який продемонструє команду, із якою він буде працювати. Якщо ми будемо шукати чергового месію, закінчиться так само, як зараз. А тому я не підтримаю ні Юлю, ні Вітю, ні Сеню, а саме того, хто зможе показати план і команду його виконавців, — запевнив Луценко.

— Я вірю тільки в того кандидата, який продемонструє: хто в нього прем’єр, хто — спікер, хто в нього ключові міністри й голови адміністрацій, відповідальні за ту чи іншу проблему, і щоб ці люди працювали не один рік. В таку команду я особисто готовий зайти, і на неї працювати.

Позиція дуже вірна і твереза, тільки видно, Юрій Віталієвич забув, що за нинішньої Конституції президент немає жодних повноважень на те, щоб пропонувати прем’єра й голову парламенту. І змінити цю ситуацію можна хоч якось, лише проводячи дострокові парламентські й президентські вибори, проти чого народний самооборонець протестував раніше.

Завершуючи свій виступ перед делегатами, Луценко побажав, щоб наступного разу вони зустрілися не тільки думаючи, "що робити?", а звітуючи про те, що вже зроблено і продемонструвати, що вони "серйозний суб’єкт українського політичного життя".

На цій оптимістичній ноті міністр залишив зал і пішов давати прес-конференцію. Коли ж за півгодини Луценко повернувся, делегати з'їзду якраз підійшли до ключового моменту, заради якого і зібралися – реінкарнації замороженої "Народної самооборони" у вигляді партії.

— До нацради партії "Вперед, Україно" звернулася низка організацій, які внесли цю пропозицію про перейменування. Ми цей процес розпочали 16 травня минулого року. Тоді на VIII з'їзді, ми ухвалили рішення про перейменування. Ми не будемо довго розповідати, навіщо це треба, тим більше, що ви всі це одностайно підтримали, - пояснив головуючий на з'їзді.

Після такого короткого лікнепу для непосвячених у партійну кухню, питання перейменування було винесено на голосування. Усі проголосували "за", тільки один чоловік утримався.

Обласним організаціям було доручено впродовж місяця провести обговорення даного питання і в термін до 4 травня здати протоколи засідань "із живими печатками" щодо підтримки перейменування партії.

Осередки трохи побубніли на знак незгоди.

— Ну, якщо вже критично будете не встигати з протоколами, можемо продовжити термін, — звернувся до учасників з'їзду Сергій Луценко. – Але давайте себе налаштовувати на роботу, бо нам у любий момент може знадобитися юридичний статус і печатка "Політична партія Народна самооборона". Тому давайте себе не розслабляти.

Делегатам довелося погодитися.

На з'їзді панувала мовчазна одностайність

Останнім рішенням з'їзду було продовження його роботи. Дата наступного зібрання буде оголошена після того, як рада партії отримає протоколи про згоду на перейменування. Другий етап з'їзду це рішення затвердить.

У фінальному слові міністр Луценко порадів, що його точка зору співпадає з присутніми, і партію буде перейменовано. Хоча, дивлячись на обличчя делегатів, здавалося, що їм байдуже і вони просто відбувають номер.

— Було багато розмов, "Народна самооборона" - занадто агресивна назва, що треба дати людям більш світлу перспективу, і "Вперед, Україно" дуже класно виглядає. Ми довго говорили про перезавантаження нашого руху під назвою "Вперед, Україно". Але життя показало, що люди нас цінують як "Самооборону". Не буду кривити душею, вони все таки персоніфікують українську політику. Якщо Луценко, то це "Самооборона". І щось змінити виявилось неможливо, - неначе виправдовувався перед делегатами міністр. Як компроміс він запропонував зберегти назву "Вперед, Україно!" як гасло.

Далі ж Юрій Віталійович взявся за виховання партапарату.

— І ще одне - організація, яка має кулак, як символ, примудрилася розпорошити своє невелике середовище. Давайте відверто, я вже збився з рахунку, скільки в нас прес-служб – "Народної самооборони", "Вперед, Україно!", Жванії, Луценка... Як і в кожному партійному організмі, як тільки з'являється можливість двох організацій, виникає тертя. Й це не те тертя, без якого не буває любові, а навпаки. Тому моя позиція, щоб зібрати все в кулак – і прес-службу, і керівників, і організації, щоб люди відчули, що це цементування сил, — наставляв він партфункціонерів на шлях істинний.

А далі він взагалі вирішив відкрити секрет Полішинеля.

— І те, що не було сказано при великій пресі – партія повинна перейти на її розбудову. Ми штучно, свідомо йшли на консервацію партії, з тим, щоб до нас у часи найбільшого підйому не набігли проходимці. Давайте чесно казати – хто задля міліції, хто задля кар’єри. Сьогодні, на жаль, і рейтинги не ті, і підйом не той, і люди в гіршому стані. Тому саме в цей момент треба відкрити двері партії для всіх, хто сповідує принципи, які ми декларуємо.

Відтак, міністр попросив зробити партійні конференції "подією для району", де вони зможуть підтягнути нових людей.

З цим побажанням з'їзд і закрили. Але, коли вже відспівали гімн, Луценко вирішив ще наостанок договорити:

— Коли я чую гімн, то там звучить українська мрія: "Згинуть наші воріженьки як роса на сонці". Самим нічого не треба робити, воріженьки самі згинуть. Але мрія є мрією. Я просив би всіх не дивитися на ті рейтинги, які нам малюють. Не тому, що вони нижчі чи вищі. Вони в нас базові. І в будь-який момент я можу вийти з кабінету, сісти в машину і зробити все необхідне, щоб ми отримали пристойний результат. Я в цьому не сумніваюся, але треба працювати.

— Скажуть нам самостійно іти – підемо самостійно, скажуть у блоці – займемо як юридична особа достойне місце в блоці. Але це залежить від вас, від вашої щоденної роботи. Я розумію, що мені легше, що в мене колосальний механізм виконання доручень. Але я хотів би, щоб ви в області почали проводити посилення організацій. Бо не тільки від сонця залежить результат, роса набагато краще збивається кирзовими чоботами, ніж чекати, коли її сонце виїсть.

Обличчя делегатів не вражали оптимізмом

Щоправда, за весь з'їзд міністр так і не пояснив делегатам, чому вони мають надриватися, щоб стати п’ятим колесом до бютівського воза або забезпечити потрапляння до парламенту тим, хто там зараз сидить.

Важко надихнути партію, яку купили під одні вибори і намагаються знову запустити під інші. І коли, по суті, на чолі партії стоїть приставний адміністратор, близький соратник Луценка Олег Новіков.

Сам же міністр, незважаючи на те, що готовий сісти в машину і накручувати на мітингах рейтинг своєї нової партії, таки не наважився її очолити. Кабмінівський Термінатор вирішив не повторювати помилку президента Ющенка, бо за законом міністр внутрішніх справ має бути безпартійним.

В цілому ж з'їзд залишив враження, що Луценко хоч і реанімував свою бойову тачанку, але їхати на ній збирається не на війну, а на ярмарок, прицінюватися, хто більше запропонує.

Фото з сайту "Народної самооборони"