Антикризисная программа нового лидера

Я вже писав, що нині ми переживаємо аж ніяк не фінансову кризу. Проте нас продовжують переконувати як лукаві люди, так і невігласи в тому, що криза саме фінансова. Можна подумати, що гроші десь щезли, що їх стало менше чи вони кудись мігрували за межі Сонячної системи.

Очевидно, що фінансових ресурсів не стало менше. В чому ж тоді справа, запитаєте ви? Гроші "причаїлися". Суспільно-цивілізаційна криза, яка завжди зароджується не в господарстві, а в головах людей, призвела як до страшного і нічим раціонально не вмотивованого марнотратства, так і до відсутності ефективних і стратегічних ідей куди необхідно вкладати гроші.

Та нині немає жодної глобальної чи бодай регіональної програми використання грошей, "що причаїлися", немає жодного стратегічного проекту, як це було, приміром у 60-тих, 70-тих чи 80-тих роках минулого століття. Хіба не так? Може ви назвете?

В той же час у світі існують декілька країн, де впродовж десятиліть, а то й століть заморожена більша або менша кількість стратегічних проектів, які можуть дати поштовх до виходу з кризи.

Найбільше їх саме в Україні. Основною причиною нинішньої кризи в її економічному блоці очевидно стало економічно не вмотивоване підвищення цін на енергоносії. Політика знищила економіку. Економіка нині мститься політиці. Згодьтеся. Приклад Росії в цьому сенсі просто класичний.

Нинішні реалії в Україні показали, що існуючі владні персоналії просто генетично не здатні розморозити хоча б один із більше як сотні стратегічних проектів нашої держави. Новому президенту треба буде, якщо, звичайно, він мріє увійти в історію як один з найвидатніших державних діячів всіх країн і народів, почати з реалізації принаймні двох стратегічних проектів.

По-перше, в наш час мабуть уже всім зрозуміло, що без подолання корупції у вищих ешелонах влади жоден, навіть найкращий проект, реалізований не буде. Щоб це зробити новий президент повинен мати сильний характер і незламну політичну волю. Що треба робити?

Доля дала Україні унікальну у світі територію – Чорнобильську зону. На другий день після інавгурації новий президент України має розпочати в ній будівництво щитових бараків для високопосадовців-злочинців. І не треба чіпати дрібноту, риба псується з голови.

Якщо регіональні чиновники будь-якого таксономічного рангу побачать, що "саджають" міністрів, вони зрозуміють, що вже з ними ніхто церемонитися не буде. І не треба дурних балачок про те, що для такої акції доведеться порушувати закон.

На всіх їх у "компетентних органах" є гори компромату, які б у колишньому СРСР однозначно тягли б на вищу міру покарання з конфіскацією майна. Достатньо просто дати команду правоохоронним органам виконувати свої службові обов’язки не зважаючи на "ранги".

Запевняю вас, що народ у такого президента просто буде "улюбльоний". І хоч сто бараків побудуй, вони пустувати не будуть, Чи може я не правий?

Другий проект із сотні, який уже не пищить, а просто волає до нового президента полягає у негайному початку широкомасштабного освоєння найбільших у світі запасів вуглеводнів на українському чорноморському шельфі.

Це супер-, ні, гіперантикризовий проект. Він дасть нам сотні тисяч нових робочих місць, дозволить нашим заробітчанам повернутися до України, перетворити нашу державу у другу Саудівську Аравію, де дітям з народження держава кладе на банківський рахунок до 100 тисяч доларів.

Будь-який геолог вам скаже, що геологічна структура української частини чорноморського шельфу до дрібниць відповідає відповідним структурам Перської затоки і Каспійського моря. Отже і склад, і обсяги нафти і газу у нас не менші.

Ні, газу однозначно набагато більше, бо Чорне море відрізняється від всієї сотні інших морів світу тим, що вся товща його води, з глибини 50-150 метрів і до дна, заповнена сірководнем. Спеціально для українців у Росії придумано "пояснення". Це, бачте тому, що відмирають водорості, рибі, нектон, планктон, і, не боюся цього слова, бентос.

А я лукаво так запитую, а в іншій сотні морів світу, що цього, господи прости, бентоса хіба немає. Є, і незрівняно більше. Але у нас під дном Чорного моря така кількість природного газу, що він уже там не вміщається і крізь розломи виходить на поверхню і насичує воду.

Не хочу втомлювати читачів далі, але в мене проектів такого штибу десятки. Кажуть, що у нас грошей немає на освоєння шельфу. На це я відповідаю, що у вас чогось іншого не вистачає.

Здаєте, наприклад, норвежцям цей шельф в концесію (вони мають вільні кошти і технології). Мене один норвежець переконував, що вони готові працювати з нами на умовах: нам 60% прибутків, а їм 40%.

Тільки не треба туди пускати Росію чи Америку. І все буде добре уже за два роки. Про це твердить економічна теорія, яку я викладаю.

У нас все є в величезному надлишку. Але ми бідні. Якщо ми оберемо сильного, патріотичного, без злочинного минулого президента Україна швидко розквітне. Амінь.

Петро Масляк, для УП