Топ-менеджер или топ-модель?

Вже досить довго триває дискусія стосовно того, хто має керувати державою – бідні чи багаті. Перемогла думка, що бідні не можуть, бо крастимуть, щоб стати багатими. А ось багаті, які досягли вже багато чого в житті, заробивши достатньо грошей, будуть дуже ефективними менеджерами. І зможуть свої високопрофесійні знання застосувати в державному управлінні.

Так сформувалося переконання про життєву необхідність топ-менеджерів на високих посадах в нашій країні.

Все було б правильно, якби не традиційна українська специфіка, що здатна будь-яку здорову ідею перетворити на фікцію.

Багато говорилося про призначення в уряд ефективного топ-менеджера  Сергія Тигіпка.

Він вже довів свою "ефективність" на посаді голови Національного банку, коли, очоливши штаб Віктора Януковича під час президентської кампанії, залишив банк у дуже непростий час. А потім самоусунувся і від керівництва штабу, коли там переживали непрості часи.

Де ж тут ефективність і вміння доводити справу до кінця?

Але це і не завжди потрібно! Виявляється тепер у Тігіпка буде зовсім інше завдання.

У оточенні Тимошенко стверджують, що вона розглядає Ярошенка технічною фігурою, яка має взяти на себе менеджерські функції в Мінфіні. Прем’єрка хоче, щоб призначення Ярошенка відбулося в пакеті з Сергієм Тігіпком на посаду віце-прем'єра.

"Тігіпко відповідатиме за фінансову політику, вестиме переговори з МВФ, тобто займатиметься питаннями політичними", – сказав співрозмовник УП.

Якщо так дійсно станеться, то ми будемо свідками формування нового напрямку в українській політиці – появі політичних топ-моделей.

Чи достатньо ми багаті, щоб таке собі дозволити? За чималі кошти залучили іноземних радників, бо самі не знаємо, що робити. А тепер ще й по дві людини робитимуть одну й ту ж роботу. Оце дійсно приклад "ефективного" державного менеджменту!

З іншого боку, це поділ урядовців на вищу і нижчу касти, хоча уряд має бути командою однодумців.

Та й, взагалі, чи обов¢язково успішний бізнесмен стає успішним державним діячем? Звісно, що ні. І одна із причин в тому, що значна частина українського бізнесу живе не за законами, а за так званими "схемами" і "темами".

І лише той, хто в "темі" і "схемі", може досягти значних успіхів. Відкати, сумнівні схеми з ПДВ, так звані фірми-"прокладки" – це лише незначний перелік з топ-списку засобів успішного бізнесу в Україні.

Друга причина – психологічна. Не найменша частина сьогоднішнього бізнесу – колишні комсомольські вожді. Треба віддати належне, комсомол виховував непоганих організаторів.

Але у процесі комсомольського виховання був один недолік – комсомольці завжди втілювали в життя ідеї своїх старших товаришів-наставників комуністів. Це аж ніяк не сприяло формуванню вміння самостійно приймати відповідальні рішення, мислити масштабно і стратегічно.

Тому й не видно поки що по-справжньому ефективних державних управлінців всеукраїнського масштабу серед молодого покоління. Про колишніх партапаратчиків і червоних директорів говорити не доводиться.

А люди, які щиро хочуть добра для країни та людей, виявляються не потрібними цій системі, бо є для нею загрозою.

Чи є вихід? Звісно ж є. Він відомий і простий – вибори. Не можна обирати постійно одних і тих самих людей, які нічого кардинально не змінюють, а лише воюють між собою та шукають, на кого б то перекласти вину за своє "ефективне" і "унікальне" управління державою.

Владу потрібно оновлювати. І робити це свідомо та обдумано. Лише тоді наші вуха перестануть бути місцем навішування "топ-локшини" "ефективними" топ-менеджерами.

 

Автор Юрій Драч