Ющенко в пошуках свого міжнародного обличчя
За інформацією джерел "Української правди", Ющенко обирає між трьома реальними претендентами – Володимиром Хандогієм, Костянтином Грищенком та Олегом Шамшуром.
 |
| Хандогій. Фото МЗС |
Хандогій є кар’єрним дипломатом, здобув освіту на факультеті міжнародних відносин Київського державного університету імені Шевченка.
Українську незалежність він зустрів на посаді першого секретаря постпредства СРСР при ООН.
У 2000 році Хандогій став послом України в трьох країнах Бенілюксу, а також за сумісництвом главою місії України при НАТО.
На батьківщину він повернувся у 2005, а з липня 2007 став першим заступником міністра закордонних справ України.
Сильною стороною Хандогія є те, що він глибоко "в темі" НАТО – п’ять років він жив у Брюсселі та брав участь у всіх заходах на рівні Альянсу.
Однак джерела зазначають, що він не запам’ятався якимись яскравими кроками – можливо, тому, що майже весь стаж його роботи в Брюсселі припадав на часи Кучми.
Щоб зрозуміти, в яких умовах довелося працювати Хандогію, варто згадати, як 2002 року Кучму взагалі не хотіли бачити на самміті НАТО в Празі, а коли той таки поїхав, організатори влаштували демарш – розмістили керівників держав навколо круглого столу за французьким алфавітом, щоб ізолювати тодішнього президента України від сусідства з Джорджем Бушем і Тоні Блером. А у 2004 році стараннями Віктора Медведчука з військової доктрини України взагалі зникла згадка про те, що вступ до НАТО є кінцевою метою України.
Але, менше з тим, Хандогій – свій у Брюсселі.
Працюючи заступником міністра закордонних справ, Хандогію доводилося демонструвати гнучкість, бо він за посадою супроводжував у візитах за кордон прем’єр-міністрів, які – що Тимошенко, що Янукович – були антагоністами до лінії президента.
 |
| Шамшур. Фото "Брама" |
Другий претендент на посаду міністра – Олег Шамшур, нинішній посол України в США, який на три роки молодший за Хандогого.
Шамшур, як і Хандогій, є випускником факультет міжнародних відносин університету Шевченка. З 1998 по 2003 працював радником-посланником в посольстві України в країнах Бенілюксу, тобто три роки під керівництвом того ж Хандогого.
Шамшур також є яскравим виразником західного вибору України. Після повернення з Брюсселю став начальником управління Європейського Союзу в Міністерстві закордонних справ, а в 2004-2005 – заступником міністра. Шамшур посів місце Олександра Чалого, який пішов з посади через ідеологічні тертя з Леонідом Кучми.
Свою каденцію у Вашингтоні Шамшур відпрацював рівно, за цей час Київ відвідав Джордж Буш, а між Україною і США було укладено Хартію про стратегічне партнерство.
І хоча трирічний термін перебування Шамшура на посаді посла добіг кінця у грудні 2008 року, однак проти його шансів стати міністром може зіграти те, що в нинішній час було би неправильно залишати посольство у Вашингтоні без керівника.
 |
| Грищенко. Фото СП |
Одноліток Хандогія, Костянтин Грищенко є важковаговиком серед претендентів хоча б тому, що він уже очолював Міністерство закордонних справ.
Грищенко – не лише кар’єрний, але і спадковий дипломат. На цій службі працював його батько.
Грищенко здобув освіту в Москві – у МГІМО, і цей факт завжди викликав підозри у помаранчевих дипломатів: чи не мав Грищенко "нездорових" контактів зі спецслужбами?
Анатолій Зленко згадував у спогадах, що Грищенко прийшов в українське МЗС із... МЗС Росії:
"Тоді (на початку 1990-х) така циркуляція кадрів була можлива і навіть корисна, насамперед, для української дипломатії. Після проголошення незалежності України Грищенко відгукнувся на моє запрошення і переїхав з Москви до Києва. Це була справжня знахідка – українська дипломатія отримала фахівця, який уже не один рік займався проблематикою міжнародного роззброєння (у МЗС Радянського Союзу) і мав певний досвід у цій справі".
Під час своєї дипломатичної кар’єри Грищенко встигнув попрацювати у Брюсселі – у 1998-2000 він був послом у Бенілюксі та керівником місії при НАТО, після чого на три роки поїхав послом до США.
У вересні 2003 в зв’язку з досягненням пенсійного віку Анатолієм Зленком Кучма звільнив його з посади і призначив на це місце Грищенка. Вагомим аргументом було те, що Грищенко, перебуваючи у Вашингтоні, прийняв удар під час скандалу з недоведеним постачанням українських радарів "Кольчуга" до Іраку.
Оскільки "розрулювати" ту ситуацію взявся особисто Віктор Медведчук, на цьому грунті в нього відбулося зближення з Грищенком. Підтвердження це знайшло перед виборами президента-2004. Тоді планувалося відкрити 420 дільниць для голосування начебто задовольняючи потреби українських гастрабайтерів на території Росії, що могло спричинити масштабні фальсифікації на користь Януковича.
Цей задум неможливо було реалізувати без подання МЗС, і відомство Грищенка зробило свою справу. Зрештою вилилося це все у відоме побиття мітингувальників під Центрвиборчкомом, 420 виборчих дільниць в Росії так і не відкрили, а Грищенко серед помаранчевих здобув репутацію людини, яка слухняна до Медведчука.
Ющенко, обравшись президентом, звільнив Грищенка. Відставлений дипломат зблизився з Юрієм Бойком – він став його заступником у синтетично створеній Республіканській партії. На виборах-2006 усі вони невдало балотувалися за списком проекту Медведчука "Не так!"
А після призначення Януковича прем’єр-міністром влітку 2006 Грищенко став його головним міжнародним радником, організовуючи йому контакти в обхід Міністерства закордонних справ. На рахунку Грищенка є візит Януковича до США, який намагався зірвати секретаріат президента. Зрештою закінчилося це протистояння МЗС і команди Януковича звільненням Бориса Тарасюка.
Після відставки самого Януковича з посади прем’єра Грищенко отримав "портфель" міністром закордонних справ тіньового уряду, але згодом обрав собі реальну роботу, а не фіктивну – він пішов працювати спочатку заступником секретаря РНБОУ, а потім за сумісництвом і послом України в Росії.
Безперечно, Грищенко є найдосвідченішим дипломатом із набору, який розглядають в секретаріаті президента Банковій. Крім того, за цю кандидатуру може проголосувати і Партія регіонів. Однак проти Грищенка може зіграти зв’язок з ідеологом "РосУкрЕнерго" Юрієм Бойком. Враховуючи звинувачення, які лунають на адресу Банкової, там остерігаються створювати привід для нової хвилі галасу навколо "корупційного РУЕ".
Крім того, призначення Грищенка автоматично означатиме втрату посла в Москві, тоді як на російському напрямку й без того вистачає проблем.
Окрім Грищенка, Шамшура і Хандогія, реальним претендентом на МЗС міг би бути Олександр Моцик, який зараз працює послом України в Польщі. Він уже був і заступником міністра, і заступником глави секретаріату президента, і підкреслено сповідує українські цінності. Однак проти Моцика можуть зіграти його стосунки з Борисом Тарасюком.
Цікаво, що сам Тарасюк ледь не опинився в центрі інтриги навколо призначення міністра закордонних справ.
Після відставки Володимира Огризка відбулася тривала розмова між Ющенком і Тарасюком, який сприйняв "зраду" з боку БЮТ як особисту образу.
Тоді на Банковій почали працювати над сценарієм, як скористатися ситуацією і повернути її проти Тимошенко. Віктор Балога планував вмовити Ющенка внести на посаду міністра закордонних справ саме Тарасюка, щоб таким чином поставити БЮТ у незручне становище – адже Тарасюк викликає аналогічну алергію в Росії, як і Огризко.
Однак Тимошенко зіграла на випередження. Вона через раду коаліцію провела рішення і сама запропонувала Ющенку прізвище Тарасюка. Враховуючи напружені стосунки між президентом і прем’єром, так на цій кандидатурі було поставлено хрест, а БЮТ уникнув нервових роздумів, кому важливіше догодити - Москві чи партнерам по коаліції.
Сам Тарасюк, який опинився у цій каруселі, і не збирався повертатися до МЗС, бо розумів – через кілька місяців Партія регіонів разом з комуністами і "Єдиним центром" зніме його з посади, як це було зроблено зі спікерством Арсенія Яценюка.
Після відставки Огризка особисто Балога на посаду міністра закордонних справ запропонував Руслана Демченка – нинішнього керівника офісу президента України, який до того очолював службу церемоніалу і протоколу Ющенка.
Однак цей претендент має мінімальні шанси з огляду на менший, порівняно з усіма іншими кандидатами, досвід. Окрім того, проти нього зіграє факт надто близьких стосунків з Балогою – саме Демченко супроводжував главу секретаріату на відпочинку в Швейцарії цієї зими, який завершився скандальною пожежею.
Крім того, Демченка не сприймає середня ланка української дипломатії. Людям, які мають не слабший за його досвід, не завжди приємно вислуховувати зауваження від чиновника, сила якого лише в тому, що він формує робочий графік президента і список його відвідувачів.
Що стосується долі попереднього міністра Володимира Огризка, то, за інформацією джерел, розглядається питання про його призначення заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони.
Якщо на це погодиться сам Огризко, то РНБОУ лише підтвердить репутацію структуру, куди немов на карантин вже традиційно призначають звільнених високопосадовців.
