Задометрия народных депутатов

Вибачте, але більш толерантного та, водночас, змістовного терміну для означення суті моєї пропозиції, зважаючи на імідж парламенту в українському суспільстві, вигадати не вдалося. Зізнаюся, спочатку кортіло винести в назву ще жорсткіше – "жопооблік" J.

Геніальна ідея мене відвідала якось спонтанно і не дуже в тему порядку денного - газ, бюджет, НБУ, відставка уряду, тощо.

Чомусь саме зараз вона випливла із спогадів про райдужні обіцянки тоді ще спікера Яценюка і хворобливі пошуки проектантів системи Рада дієвого способу забезпечення постійної присутності депутатів в залі.

З серйозним виглядом озвучені варіанти "відбитків пальців" та "спеціальних аналізаторів індивідуальних серцевих ритмів" свідчать – пошуки доходять до абсурду, а справжнє завдання такої активності – не досягнути результату, а непродуктивно розтринькати якомога більше бюджетних коштів.

Ніяк не можу збагнути раціональності цих пропозицій – особливо коли починаю гадати, скільки недоторканих (а по сумісництву і з не дуже чистим минулим людей) з власної волі забажають здати свої відбитки пальців в державну базу та проголосують за такі зміни до регламенту…

І скільки ж буде потрібно часу, аби організувати процес визначення індивідуального серцевого ритму кожного депутата – і взагалі чи не змінюватиметься цей ритм під час особливо важливих голосувань? Абсурд, абсурд – далі навіть думати не хочу.

Отже, ігноруючи пропозиції "вимірювання обсягу легень", "сканування сітківки ока" та "вимірювання максимальної відстані між великим і середнім пальцями лівої руки" хочу перейти до своєї – "задообліку".

Конфігурація ж..., вибачте задометрії проста – в сидіння кожного депутатського місця монтується датчик ваги, а всунута картка народного депутата активується виключно під час голосування в разі 5-ти секундної присутності сідниці депутата на своєму місці. Датчик ваги налаштовується на показник плюс-мінус 7 кг від реальної ваги депутата.

А тепер, доведу раціональність, а подекуди і гумористичність пропозиції.

Щодо витрат на монтаж датчика – то, очевидно, таке технічне оснащення буде найдешевшим з поміж усіх що пропонується – дешевше за сканер відбитків пальців і аналізатор серцевого тиску – це точно.

Формування первинної бази даних ваги депутатів теж є не у приклад простішим ніж, припустимо, збір відбитків пальців. Приємним бонусом для українців, які споглядатимуть цей цирк, стане пікантна інформація про вагу кожного депутата (ще й в регламент занести вимогу, щодня публікувати на центральному табло сукупну вагу тих, хто зібрався в залі, або проголосував).

Вимога сидіння під час голосування унеможливить каскадну технологію голосування – коли троє фахових кнопкодавів примудрялися обслугувати 3 ряди і ще декілька пустих місць з тієї сторони проходу.

А 5-ти секундна норма унеможливить голосування навіть за одного свого відсутнього сусіда – фізично не можна встигнути за 0 секунд перемістити свої сідниці до сусіда.

Якщо ми хочемо отримати більше задоволення, можна внести 4-секундну "норму сидіння" і спостерігати як депутати (обов’язково однієї вагової категорії) стрімголов намагаються встигнути за лише 2 секунди (і того менше) плюхнутися в сідло сусіда, аби проголосувати і за нього.

Скільки головного болю тепер буде у організаторів партій, аби ще перед сесією розсадити по місцях депутатів з однаковою вагою парами, аби відпрацювати взаємозмінність…

А якщо запровадити "протиплюхову норму", коли налаштувати датчики на блокування різких перепадів від базової ваги на більше ніж 7 кг – то ми всі із задоволенням будемо спостерігати, як депутати, стрімко переміщаючись у місце сусіда, із затамованим подихом ніжно сідають (а не плюхаються з усієї дурі аби встигнути!) на місце сусіда, аби тільки не заблокувати картку.

Які вирази облич! Як вони прикушуватимуть язики, як складатимуть трубочкою губи, як витаращуватимуть очі!

Аби вмотивувати депутатів до видовищних переміщень, можна знизити "норму затримки на місці" до 3 секунд – коли депутат буде впевнений що за 4 проміжні секунди він точно встигне – ось тоді суспільство точно зможе побачити важку фізичну працю слуг народів.

І ще малесенький бонус для нашого, глядачі, задоволення – обладнати пульти малесенькою зеленою лампочкою, яка світитиметься в разі наявності оптимальної ваги на цьому конкретному місці – нехай депутати шліфують своє законотворче мистецтво і мають змогу досягти потрібного результату!

Якщо товариш легший – то невеличке напруження м’язів стегон і потрібний баланс досягнуто, а якщо важчий – то вдавлюванням себе у крісло руками також можна досягти успіху!

Уявімо комічність заяв депутатів про збій роботи системи і неврахування голосу – "не витримав баланс", "від знервування не всидів потрібний час", "підслизнувся і плюхнувся, що заблокувало картку", "хибно розподілив вагу між сидіннями", "після хвороби (дієти, свят) надмірно (більше 7 кг), схуднув/погладшав".

Є, правда, один обхідний шлях, як можна обманути систему датчиків якщо у тебе є картка, але немає фізичного тіла – це приносити з собою до Ради вагові еквіваленти своїх товаришів...

В сесійну залу парламенту можуть входити лише народні депутати, і навіть якщо їхні охоронці носитимуть "вагові еквіваленти" до дверей, то входити до зали депутати будуть змушені самотужки – уявіть скільки розкішних кадрів можна спіймати кожного сесійного ранку!

Ось йде з червоним обличчям, але вперто посміхається, В’ячеслав Кириленко, який несе на власній спині величезну торбу з ваговим еквівалентом Кріля (за особистим дорученням президента).

Ось три ЄЦівця, яким не дуже важко нести розподілений на трьох еквівалент Плюща – от що значить командна робота.

Ось Янукович (+/-150 кг) посміхаючись, помахує величенькою, але для нього не дуже і важкою торбою Шуфрича (+/-80 кг) на лівій руці. Він то знає, що після цього Шуфрич, Лук’янов і Чечетов, будуть ще не один місяць крехтіти на трьох, забезпечуючи в залі "присутність" лідера фракції.

Він заходить до зали, закладає Шуфрича на місце, і порадившись з Ганною Герман йде замість свого місця до парних місць легких однопартійців – під час голосування він стоячи ногами буде балансувати на двох місцях для отримання аж двох голосів – от що значить ваговий авторитет і лідер фракції!

Комуністи входять до зали енергійно, строєм і з пустими руками – всі як завжди на місцях, 100% присутність – от що значить тоталітарна дисципліна.

За ними входить такий самий енергійний Портнов з "Писаренком" під боком – а й, справді, як не бути енергійним – скільки там того Писаренка(+/-60)!

А якщо ще й взяти до уваги, що апарату ВР доручено після робочого дня повністю прибирати еквіваленти – то депутати будуть змушені виносити те що занесли.

А якщо ще й взяти до уваги, що ті, хто не ходив, ходити і не будуть, то важковаговикова практика публічного приниження перед усією країною (за умови існування такої вагової системи обліку) може бути припинена лише одним чином – формування списку з тих, хто дійсно збирається щоденно працювати у стінах парламенту.

Цікаво, а чи може голова ВР знайти "регламентну дірочку", і ввести вагову систему реєстрації фізичної присутності депутата в обхід регламенту, простим одноособовим рішенням. От було би круто!

Ну як вам пропозиція? Маєте простіші, кращі і ефективніші пропозиції по оптимізації роботи Верховної Ради? Раді будемо ознайомитися!

 

Олексій Гашинський, для УП