Год утраченных возможностей

Рік що, минає був, багатим на різні події як у житті нашої країни, так і за її межами, котрі вплинули на загальний контекст того, що ми маємо сьогодні.

2008 рік був безумовно вдалим для просування інтересів України в таких міжнародних організаціях як Європейський Союз і НАТО.

Якщо говорити про Європейський Союз, саме в 2008 році почали діяти дві важливі Угоди, укладені з ЄС: Угода про спрощення візового режиму і Угода про реадмісію.

Саме в 2008 році Європейський Союз під час саміту в Парижі визнав те, що майбутня Угода між Україною та ЄС буде називатися "Угодою про асоціацію". На данному етапі залишилося лише наповнити цю Угоду відповідним назві змістом.

Також важливим є те, що розпочалися конкретизовані та інтенсивні переговори щодо безвізового режиму для громадян України.

Отже, з точки зору розвитку взаємин з Європейським Союзом, ми можемо константувати, що рік був успішним для України.

Щодо взаємин Україна-НАТО, варто зазначити, що попри ненадання ПДЧ на саміті в Бухаресті, лідери країн-членів НАТО прийняли рішення, що Україна буде членом НАТО і цей процес було конкретизовано в грудні рішеням про те, що з 2009 року почне працювати новий механізм взаємодії України з Північноатлантичним альянсом, а саме річні національні програми.

Адже річна національна програма, є невід’ємною складовою частиною ПДЧ. А значить Україна далі продовжує розвивати свої взаємини з НАТО де-факто у форматі ПДЧ.

Також озираючись назад і аналізуючи події 2008 року, варто відзначити й активний розвиток наших взаємин із сусідніми державами.

Попри те, що, з огляду на позицію Російської Федерації, так і не розпочалися переговори щодо демаркації україно-російського кордону на суходолі і не були завершені переговори щодо делімітації морських просторів між Україною і Росією, в загальному контексті, ці факти можна вважати недоліками. Але недоліками, які пов'язані з об’єктивними причинами.

Говорячи про перспективи 2009 року, варто відзначити, що, безперечно, ті два стратегічні напрямки про які я вже згадував, залишаться пріоритетними для нашої держави. Досягнення нових результатів і перемог у цій площині, буде новою метою для нашою держави.

Так, у 2009 році мають бути завершені переговори щодо укладення нової Угоди з ЄС – Угоди про асоціацію, включно з її важливим компонентом щодо Зони вільної торгівлі. Це буде Угода яка може визначити перспективу членства України в Європейському Союзі.

Перший крок в цьому напрямку зроблено в 2008 році, і наступними звершеннями мають стати результати 2009-го року, які будуть залежити від двох сторін.

Також, вже у наступному році ми можем очікувати продовження, а можливо й завершення переговорів щодо безвізового режиму для українських громадян. Я думаю, що ці переговори завершаться укладанням так званої "дорожньої карти" для України, яка визначатиме етапи на шляху скасування віз для наших громадян.

Що стосується НАТО, то наші взаємини із цією організацією будуть переведені у площину щорічної національної програми, яка створить новий формат взаємин між Україною і НАТО у напрямі наближення України до членства в Альянсі.

Якщо говорити про взаємини на двосторонньому рівні, то я вважаю, що ми моємо очікувати значного поштовху у розвитку взаємин з такими стратегічними партнерами України, як Сполучені Штати Америки та Польша.

Говорячи глибше саме про взаємини Україна-США, слід взяти до уваги досвід співпраці з демократичними адміністраціями, який був досить успішним. Варто згадати два терміни адміністрації Біла Клінтона. Це був досить вдалий період розвитку двосторонніх взаємин.

Сьогодні, виходячи із заяв новообраного Президента США, Барака Обами, можна зробити прогноз, що взаємини між нашими державами будуть розвиватися по-висхідній. Ми можемо очікувати активізації розвитку взаємин між Україною і Сполученими Штатами.

Ще однією підставою для таких прогнозів є Хартія про стратегічне партнерство з Сполученними Штатами Америки, підписана Міністром закордонних справ Володимиром Огризком.

Думаю, що нова адміністрація не лише розвине позитив, який був у республіканській адміністрації, але й значно посилить та збільшить цей потенціал. І тут, звичайно, можливість реалізації цих перспектив залежатиме від України і української дипломатії.

Що стосується взаємин України з Російською Федерацією, то, на мій погляд, в тому випадку, якщо деструктивна лінія російського керівництва буде продовжуватися й надалі, то навряд чи ми можемо очікувати якихось серйозних зрушень у наших взаєминах.

Також переконаний, що у 2009 році активно будуть розвиватися й взаємини між Україною і Польшею, Україною і Словаччиною, Україною і Угорщиною, Балтійськими країнами.

Я думаю, що наступний період позначиться активним просуванням інтересів України й в таких важливих регіонах як Азія і Африка. Це дуже важливі регіони з точки зору економічних інтересів України і українська дипломатія повинна активізувати свою діяльність саме в цих напрямках.

Щодо внутрішньої політики, на моє переконання, 2008 рік можні назвати роком втрачених можливостей.

2008 рік був позначений паралічем у роботі законодавчого органу. Взаємини між двома такими важливими інститутами влади як президент та уряд, позначалися постійними суперечками, напругою, що звичайно не сприяло реалізації внутрішньо політичних завдань.

Попри обов’язок перед виборцями і завдяки тиску із зовні - було зруйновано Коаліцію демократичних сил із БЮТ.

Позитивом можна вважати те, що врешті-решт вже незважаючи на зовнішні впливи і всупереч ним, у Верховній Раді було створено Коаліцію національного розвитку, стабільності та порядку, що дозволило обрати спікера Верховної Ради, зробити законодавчий органі працюючим, що так важливо в умовах фінансово-економічної кризи.

І знову ж таки всупереч зовнішнім впливам і навіть тиску, Голова Верховної Ради був обраний саме Верховною Радою, а не тією установою, що на вулиці Банковій. Цей позитив вже дається взнаки: в результаті цього кроку Верховна Рада запрацювала, активно розглядає законопроекти. Також завдяки цьому відпала загроза проведення позачергових виборів, що насьогодні визнав і сам президент.

На мою думку, основними висновками року, що минає, для України - є те, що державі необхідні реформи, українській владі консолідація та відповідальність, а українському суспільству – власна національна ідея.

Адже жодне суспільство не може жити і тим більше розвиватися без власної національної ідеї.

Не може на один результат працювати влада, що потопає в особистісних конфліктах, не може удосконалюватися держава, без удосконалення законів, за якими ми живемо.

І рік, що минає, довів це.

Завдання на майбутнє - врахувати помилки, зробити висновки і рухатися вперед!

 

Борис Тарасюк, голова Комітету з питань європейської інтеграції, лідер Народного Руху України