Политика без политики

Новий 2009-й рік починається в Україні так само, як починався і старий 2008-й.

Прем’єр-міністр Тимошенко та президент Ющенко ведуть запеклі бої на всіх фронтах. Лідер опозиції Янукович намагається скинути уряд і усунути президента. Свого часу, в 2007-му році, він сам, будучи прем'єр-міністром, боровся з паном Ющенком.

Тоді пані Тимошенко була лідером опозиції й планувала перевибори та усунення президента. Екскурс у 2006-й та 2005-й роки вимальовує ту ж саму картину. Ідуть постійні суперечки навколо персоналій, звільнення глави НБУ або генерального прокурора, керівника Держкоммайна або суддів Конституційного суду, навколо якихось кримінальних розслідувань, оборудок, звинувачень і надуманих інтриг.

У січні 2009-го, так само, як і в січні 2008, 2007 та 2006 років,  ті ж самі політики збираються в п’ятницю ввечері на телебаченні для участі в ток-шоу, де знову й знову обмінюються взаємними звинуваченнями та ущипливими фразами, продовжуючи тактичну гру трьох своїх ватажків.

Вважається, що вони роблять політику.

Новий 2009-й рік починається одночасно з того, що українців стало на 370 тисяч менше, ніж на початок 2008-го.

За статистикою Україна посідає п'яте місце в світі з кінця по кількості пологів на жінку. В новому 2009-му році кількість інфікованих на ВІЛ збільшиться приблизно на 18 тисяч осіб порівняно з роком 2008-м. Близько 530 тисяч українців страждають на туберкульоз.

З поміж десяти міст світу, що мають найбільші темпи зменшення – чотири українських. Відповідно до одного з опитувань, 2008-го року майже 60% молодих українців до 30 років бажали б залишити країну на тривалий час.

На п’ятничних телешоу ці питання не стають предметом обговорення. Скільки українців залишиться, коли боротьба за владу нарешті завершиться?

Новий 2009-й рік починається і з економічних показників, що після років постійного зростання в останні місяці скоротилися майже на 15 відсотків. Експорт впав на 16 процентів, імпорт – на 10. Можна говорити майже про колапс.

Більшість експертів очікують два-три роки глибокої кризи. Втім, перспективи на майбутнє теж викликають сумніви. Технічне устаткування десяти найбільших промислових підприємств країни відпрацьоване приблизно на 70 відсотків. 

Щоправда, на Заході є зацікавлені інвестори, але вони ж знають, що за індексом корумпованості Україна посідає 134 місце серед 180 країн. Кому захочеться інвестувати за таких обставин?

Згідно з всесвітнім індексом оцінки бізнес-регулювання "Doing Business" 144 країни мають кращі умови, ніж Україна. Серед них – Ботсвана, Острови Фіджі та Ліван.

Лише серед 25 країн Східної Європи та Центральної Азії Україна посідає 24 місце.

Стосовно ефективності енергокористування Україна лежить на одному рівні з Замбією, Танзанією та Мозамбіком.

На телешоу минулої п’ятниці про це багато не говорилося. Що залишиться від української економіки, коли боротьба за владу нарешті завершиться?

Новий 2009-й рік починається також і з демографічною ситуацією, в якій на 100 українців до 15 років припадає 150 українців віком за 60 років. Не дивно, що Пенсійний фонд України має фінансові проблеми.

І в січні 2009-го кожний українець знає, що система охорони здоров’я не працює, але на політичному рівні робиться вигляд, що все в порядку. Ні по пенсіях, ні в системі охорони здоров’я, ні в соціальних фондах не планується впровадження розумних систем фінансування за рахунок внесків, а в той час українське суспільство все більш страждає від старіння, хвороб та безробіття.

Одночасно навіть серед політиків України не вважається гідним поваги той, хто справно сплачує податки й фінансує тим самим соціальну сферу. Що залишиться від держбюджету, коли боротьба за владу нарешті завершиться?

П’ятничного вечора в січні 2009-го року на екранах телевізорів у українських оселях знову мерехтять пан Ющенко, пані Тимошенко, пан Янукович, пан Яценюк, пан Литвин, пані Герман, пан Катеринчук і багато інших.

Вони вправляються в уїдливості фраз, вимагають відставки, оприлюднюють звинувачення, заявляють про інтриги, виступають за проведення спеціальних засідань, за вотум недовіри, імпічмент та розпуск парламенту.

Вони не шукають якнайкращих шляхів розв’язання проблем свого суспільства. Вони не роблять політику. В січні 2010-го один з них стане президентом України.

Якщо ще залишиться країна...

 

Ніко Ланге, керівник Фонда Аденауера в Україні