Время нового поколения

Нове покоління – це не вік. До нього можуть належати і 60-літні. Це нові принципи у політиці та бізнесі. Це люди, які готові жити, діяти і заробляти за чесними, прозорими і єдиними правилами.

Нове покоління – це команда, яка здатна перемагати за рахунок своєї майстерності. Їй не потрібен "свій" або "куплений" суддя. Їх цілком влаштує нейтральне професійне та неупереджене суддівство. На відміну від старого покоління, старої еліти, які без "своїх" не шансу.

Це не означає, що представники нового покоління не можуть мати "темних плям" у минулому. Закони в Україні були створені таким чином, що заробити великі гроші без порушень закону, було фактично неможливим. І це давало владі можливість за допомогою вибіркового застосування законів контролювати бізнес і добре на ньому заробляти.

Але нове покоління – це ті, хто не перетягує "темні плями" з минулого у майбутнє.

Політичні динозаври

Єдине, що добре вміє робити стара еліта – це красти. Хтось робить це елегантно і віртуозно, через різноманітні схеми пільг і переплат, хтось примітивно і грубо. Хтось в масштабах країни, хтось – в масштабах містечка чи району.

Для існування старому поколінню конче необхідно забезпечити дві умови: доступ до матеріальних цінностей держави і суспільства та гарантії безкарності.

Обидві умови можна забезпечити лише контролюючи відповідні державні посади. Влада для старої еліти – це основне джерело заробітку, основний конкурентний козир і гарантія власної безпеки.

Саме тому головним політичним лейтмотивом розвитку ситуації в Україні є запекла боротьба угруповань старої еліти за владу.

Пропрезидентські політичні сили. Доля подарувала Ющенку унікальний шанс піднятися до історичного рівня Де Голля. Але натомість країна отримала не національного лідера, а суміш самовпевненого барчука і провінційного проповідника.

Поруч з президентом – жодного сильного державного менеджера національного масштабу. Інтриги, скандали, жонглювання принципами і законами…

Жалюгідний фініш…

Партія регіонів.Безпорадна без доступу до владних важелів. Яскравий приклад – її політичний лідер. Віктор Янукович стає помітним лише у керівному кріслі без нього він дуже швидко втрачає енергію і політичну волю.

Реальна (а не декларативна) ідеологія базується на створенні передумов для конфліктних ситуацій (протиставлення одного регіону іншим, спекуляції на мовній темі) з таким розрахунком, щоб на час відсторонення від влади, шантажувати країну доведенням таких конфліктів до катастрофічних наслідків.

Показово, що така позиція абсолютно не співпадає з ідеологією великого системного бізнесу для якого головні умови успішного розвитку – стабільність і прогнозованість.

Натомість в Україні бізнес, який вважає себе великим і системним, фінансує політичну силу, що за найменшого переляку відразу погрожує роздмухати конфлікт на всю країну. Конфлікт, який не без допомоги сусідньої держави, у будь-який момент може вийти з-під контролю.

Партія і бізнес, що її підтримує, відверто боїться чесної конкуренції. А тому бореться не за прозорі правила і справедливе правосуддя, а за ключові посади.

За багато років не запропоновано чіткого механізму вирішення ЖОДНОЇ з ключових проблем. Максимум, на що здатна ПР – це підтримувати у більш-менш робочому стані стару систему. Та й лише за умов сприятливої світової економічної кон’юнктури.

Цього вже відверто недостатньо. Нинішня світова криза – це не тимчасова неприємність. Це якісна зміна основ світової економічної системи. Світ від ери сьогодення переходить у нову еру. ПР безнадійно застрягла ще у вчорашньому дні.

БЮТ. Основа ідеології – спекуляції на темі боротьби за демократію та справедливість. На словах – безмежна відданість демократичним ідеалам. На практиці – відверте регулярне порушення законів. Згадати хоча б численні податкові ініціативи уряду Тимошенко…

На словах – готовність до останнього подиху боротися за справедливість. На практиці – бажання з допомогою несправедливих українських суддів перерозподіляти активи.

Священну війну проти "олігархічних кланів" фінансують (і не тільки) такі ж олігархи. За відсутності партквитків, ворогів розрізнити неможливо.

У борців за справедливість за стільки років руки так і не дійшли до системної правової реформи. Чи не тому, що дієва правова система не розрізняла б бютівців і регіоналів?

Як і Партія Регіонів, БЮТ мобілізує свій електорат за допомогою образу ворога. Як і ПР, про системні реформи БЮТ добре пам’ятає лише перед виборами. Як і ПР, БЮТ готовий поступитись і честю, і совістю, і принципами "заради збереження коаліції". Тобто, перебування у владі.

Як і ПР, БЮТ безнадійно застряв у "вчора".

Базові цілі нового покоління

Ключове завдання – забезпечити підконтрольність та реальну відповідальність влади.

Допоки ці два принципи не перетворяться з гасел на повсякденну реальність, ні про які системні зрушення у будь-якій сфері, ні про які вирішені проблеми не може бути й мови.

Скільки добірного зерна не кидай у гниле болото – доброго врожаю не буде.

Необхідно ТЕРМІНОВО реалізувати комплекс реформ:

Реформа системи влади: абсолютно непринциповою є суперечка про переваги президентської або парламентської форми правління. Світовий досвід переконливо свідчить, що і перша, і друга можуть бути ефективними. Посилання на історію і традиції не мають сенсу – комусь взірцем здаються гетьмани, комусь – січова республіка.

Ключовим є обов’язкове запровадження низки принципів.

По-перше, чітке розмежування повноважень – персональна відповідальність.

Не може бути ефективною система, в якій розпорядження (безпосередньо або через підконтрольні органи) дає президент, а відповідальність за наслідки виконання цих розпоряджень несе прем’єр-міністр.

Вся повнота виконавчої влади – в одних руках. Вся відповідальність за дії виконавчої влади – на цих самих руках.

Кожен керівник у своїй сфері повинен мати ресурс і можливість вплинути на результат. Кожен керівник повинен нести персональну відповідальність за цей результат.

По-друге, дієвий контроль – реальна відповідальність.

Для кожної, без винятку, ключової державної посади повинен існувати чіткий механізм дострокового припинення повноважень у разі порушення відповідним посадовцем закону.

Жодна ключова посада не повинна залежати виключно від волі іншого чиновника. Якщо голову Нацбанку або Генерального прокурора неможливо зняти без дозволу президента (рем"гра) – можна бути впевненим, що рано чи пізно ці чиновники, в першу чергу, будуть піклуватися про особисті інтереси президента (прем"єра), а не суспільства.

Для кожної відповідальної посади має бути перелік ключових правил, порушення яких має наслідком АВТОМАТИЧНУ відставку.

Суспільство повинне мати дієвий механізм постійного контролю за владою. Як варіант, елементом такого механізму в умовах України на перехідний період могла б стати посада Спеціального прокурора. В його функції входив би контроль за додержанням законів з боку найвищих посадових осіб – від міністрів і вище.

Спеціальний прокурор забезпечувався б дуже пристойною зарплатнею, житлом, довічною охороною тощо. Жоден чиновник, включаючи президента (прем"єра) і Генерального прокурора, не мав би права зняти його з посади або відмовити йому у наданні необхідної інформації.

І лише за однієї умови Спеціальний прокурор міг би бути достроково знятий з посади (та й то за спеціальною процедурою) – якщо хтось з представників вищого керівництва держави очевидно порушив закон, а Спеціальний прокурор на це не відреагував.

У цьому випадку разом з посадою він втрачав би всі свої привілеї. До речі, дуже дієвими помічниками і контролерами самого Спеціального прокурора могли би стати опозиція, ЗМІ та громадські організації.

Правова реформа. Без дієвої системи реального правосуддя подальший повноцінний розвиток неможливий. Суть справи всім відома. Механізми цивілізованими країнами відпрацьовані. Потрібна лише політична воля.

Навіть поверховий аналіз масштабів завдань і проблем, які стоять перед суспільством, переконливо свідчить: поодинці жодна політична сила, жоден регіон, жодна верства населення не впорається з ними самотужки.

Без максимальної консолідації сил і ресурсів прискорений розвиток неможливий.

Ні Ющенко, ні БЮТ, ні Партія Регіонів не в змозі забезпечити реальну консолідацію.

По-перше, всі їхні електоральні успіхи базуються на експлуатації образу ворога і протиставленні одних груп населення іншим. В результаті будь-який рух назустріч один одному трактується їх прибічниками як зрада. Ющенко, БЮТ і ПР стали заручниками ними ж створених міфів.

По-друге, у Ющенка, БЮТ і ПР зовсім інша шкала пріоритетів. На будь-який успіх країни вони згодні лише за умови, що цим успіхом країна буде завдячувати їм особисто. І нагородить владою. І буде закривати очі на зловживання цією владою.

Якщо ж успіх держави приведе до посилення владних позицій опонентів – цьому потрібно завадити. Оскільки це означатиме не тільки втрату казкових заробітків, а й перетворення з суб"єкта на об’єкт зловживань.

Нинішня політична еліта створила зачароване коло, вирватися з якого не в змозі. А разом з нею у конвульсіях б"ється вся країна.

Нові горизонти

Безвихідь для старої політичної еліти не означає безвихідь для країни і народу.

Історична місія нового покоління – консолідувати всі здорові сили суспільства і спільними зусиллями перейти на принципово новий, незрівнянно вищий рівень розвитку.

Це завдання неможливо реалізувати без створення нової політичної сили.

"Гудки" і "свистки" – не метод. Стара еліта буде дуже задоволена, якщо колосальна енергія невдоволення буде спущена "в свисток".

Нова політична сила повинна стати епіцентром консолідації усіх здібних і енергійних, яким для справжнього успіху не вистачає не доступу до владної "годівниці", а чесних, прозорих, обов’язкових для всіх правил гри.

Початковим завданням цієї команди якраз і буде розробка цих правил, ключовим елементом яких повинні стати принципово нова система влади і принципово нове правосуддя.

Як тільки центральна влада втратить можливість усім керувати, з усього мати, і при цьому ні за що не відповідати, – дуже швидко зміниться і якість її кадрового складу.

Замість полум’яних революціонерів, з їх постійними авантюрами, і "міцних господарників", які дуже професійно плутають державну кишеню з власною і до останнього тримаються за старі, відпрацьовані схеми, до реального управління державою отримають доступ справжні організатори, менеджери в істинному розумінні цього слова.

Тоді настане черга другого етапу – системного, реального вирішення енергетичних, інноваційних, транспортних, комунальних і всіх інших проблем.

Для того, щоб нова політична сила змогла виконати свою історичну місію, потрібно реалізувати декілька надзвичайно важливих принципів.

Базові ідеологічні засади: категорично не підтримуються ідеї та гасла, спрямовані на протиставлення однієї частини суспільства іншій (на регіональному, майновому, мовному чи будь-якому іншому підґрунті).

Ніяких "особливих" регіонів, ніякої двомовності, ніякого поділу на "роботяг" і "олігархів". В умовах громадянської війни, навіть "холодної", процвітання неможливе.

Ціль – досягнення кращих європейських економічних і соціальних стандартів.

Спільні цінності, спільні зусилля, спільний результат.

Кадри: головний критерій – ефективність і порядність. Жодних іменних блоків і "почесних голів".

Нова політична сила не збирається "прикривати" вчинки, несумісні з проголошеними принципами і засадами. Честь народної довіри незрівнянно важливіша за честь мундира.

Політичні союзники: будь-яка інша політична сила, яка діє в рамках Конституції.

Конструктивні дії та ініціативи інших політичних сил, незалежно від політичного кольору, направлені на благо українського народу, вітаються і підтримуються.

Все, що на користь Україні та її народу – природне і органічне.

Не має принципового значення, з ким голосував. Принципово – за що.

Не має значення, чия заслуга – значення має якість результату.

Джерела фінансування: жодних бізнесових зобов"язань перед спонсорами, жодних спонсорських кадрових квот.

Якщо нова сила буде професійною і послідовною у досягненні проголошених цілей, їй гарантована широка підтримка. У першу чергу – з боку дрібного та середнього бізнесу.

А серед підприємців дуже багато талановитих менеджерів і організаторів – фінансова підтримка буде доповнена підтримкою організаційною, що колосально підвищить загальну ефективність.

Криза. Фініш. Старт

Партія Регіонів не може дочекатися, коли криза змете уряд Тимошенко.

Криза змете не тільки уряд Тимошенко, а й уряд Януковича.

Таку кризу в умовах українських економічних реалій неможливо подолати старими методами, в рамках старої системи. Таку кризу неможливо подолати одноосібно, маючи перед собою приблизно рівного за силами політичного ворога.

Стара політична еліта приречена.

Настає час нового покоління.

Геннадій Люк, для УП