Политика Юлии Тимошенко свидетельствует, что она остается "на крючке" у российских спецслужб

Витоки нинішнього конфлікту навколо постачання природного газу в Україну слід шукати у 2005 році.

На момент приходу Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра України у лютому 2005 року Україна мала повний пакет міжурядових угод і контрактів, необхідних для забезпечення країни природним газом.

До 2009 року ціна на російський газ була зафіксована у розмірі 50 доларів США за 1000 м3. У 2004 році Україна також врегулювала питання щодо погашення заборгованості перед ВАТ "Газпром", а НАК "Нафтогаз України" мав змогу здійснювати реекспорт газу, доходи від якого дозволяли реалізовувати природний газ на внутрішньому ринку фактично за його собівартістю.

Після того, як Юлія Тимошенко стала прем'єр-міністром України, вона розпочала перегляд контрактної бази у сфері імпорту природного газу. Україна не підписала черговий Протокол до Угоди між Урядом РФ і Кабінетом Міністрів України про транзит природного газу через територію України від 04.10.2001.

Прем'єр-міністр дала низку доручень щодо перегляду умов погашення заборгованості перед ВАТ "Газпром", а у серпні 2005 року за вказівкою Юлії Тимошенко НАК "Нафтогаз України" фактично відмовився від довгострокового контракту, який гарантував поставки газу в Україну за ціною 50 доларів США у 2005-2009 роках.

Слід зауважити, що непідписання щорічного міжурядового протоколу, в якому повинна фіксуватись ціна газу для України і транзитна ставка для Росії, розриває всю договірну базу між Україною та Російською Федерацією щодо поставок і транзиту газу і унеможливлює підписання технічних контрактів між "Нафтогазом" і "Газпромом", що і призвело до припинення подачі газу з російської сторони в Україну і до Європи.

В результаті цих дій російська сторона ініціювала перегляд як ціни на російський газ, так і всього комплексу міждержавних відносин у газовій сфері. У серпні 2005 року ВАТ "Газпром" запропонував Україні купувати газ за ціною 160 доларів США, а у вересні - за ціною 230 доларів США.

Як наслідок, у січні 2006 року у відносинах між Україною і Росією виникла криза, впродовж якої ВАТ "Газпром" перекрив подачу газу в Україну. Крім цього, внаслідок некомпетентних дій уряду Тимошенко значно погіршився фінансовий стан НАК "Нафтогаз України".

Не можна виключати, що головною причиною фактичних дій Юлії Тимошенко у цей період був тиск з боку російської Генеральної прокуратури, яка порушила карну справу проти компанії "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ), якою Юлія Тимошенко керувала у 90-ті роки. Російські слідчі вимагали притягнути Тимошенко до відповідальності за "хабарі у 1996-1997 роках службовим особам Міністерства оборони Росії за дії останніх в інтересах ЄЕСУ при реалізації поставок матеріально-технічних ресурсів для потреб Міноборони РФ".

За цією справою до відповідальності у Росії було притягнуто шість осіб, а Юлія Тимошенко була оголошена у міжнародний розшук.

Повторний прихід Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра у грудні 2007 року викликав нову ревізію контрактної бази у газовій сфері. Впродовж першого кварталу 2008 року НАК "Нафтогаз України" відбирав імпортний газ без укладеного контракту.

Новий контракт на купівлю природного газу середньоазійського походження, укладений 14.03.08 р., був значно менш вигідним, ніж попередні домовленості.

Уже наприкінці квітня 2008 року прострочена заборгованість НАК складала близько 2 мільярдів доларів США, що дозволило російській стороні нарахувати санкції у розмірі 600 мільйонів доларів США. І, нарешті, через відсутність нового контракту на початок 2009 року було зупинене постачання імпортного природного газу в Україну.

Нинішня політика Юлії Тимошенко свідчить про те, що прем'єр-міністр України залишається "на гачку" у російських спецслужб, і це змушує її вдаватися до дій, які загрожують національній безпеці України.

Головним наслідком її діяльності стало розірвання стратегічно важливих довгострокових контактів на постачання природного газу в Україну, різке підвищення ціни на природний газ і загроза втрати газотранспортної системи України.

Виходячи із хронології дій Юлії Тимошенко у газовій сфері виникає два запитання, а саме - ці дії були свідомими, чи несвідомими?

а) якщо несвідомими, то це професійна непридатність і як мінімум відставка, якщо не враховувати наслідків;

б) якщо дії були свідомими (по домовленості з Росією), то це загроза енергетичній безпеці держави, зрада національних інтересів і тому, як наслідок повинна бути кримінальна відповідальність за дії посадової особи.

Враховуючи всі вищенаведені обставини, Генеральна прокуратура України повинна ініціювати розслідування щодо відповідності дій прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко засадам національної безпеки України.

 

Роман Безсмертний,  заместупник голови секретаріату президента України. За текстом прес-служби президента