Шпаргалка для Тимошенко, Ющенко и Януковича

Україна перша

Україна може стати країною, що найбільше постраждає від світової економічної кризи. Це чи не єдине змагання, де ми не пасемо задніх. Найсумніше те, що країна з найменшим після Молдови в Європі рівнем споживання постраждала від кризи перевиробництва.

Як так могло статися? Відповідь на це питання необхідно шукати аналізуючи не поточні тенденції світової динаміки цін на метал або статистику зовнішньоторговельного балансу країни, а проаналізувавши економічну політику України та провідних країн світу за останній рік-два.

За останніми даними Національного бюро економічних досліджень, криза в США, в найбільшій економіці планети, почалася в грудні 2007 року, тобто рік тому.

Багато хто з економістів намагається шукати причину кризи в завеликому дефіциті американського бюджету, ризикованій кредитній політиці місцевих банків чи звинувачує Федеральну резервну систему в завищеному або заниженому курсі долара по відношенню до інших валют.

Однак реальність трохи інша. Основна причина кризи це вичерпання центрів зростання, в світі зараз типова криза перевиробництва. Жителі США, Європи, Японії вже задовольнили всі свої основні потреби: у більшості населення цих країн вже є де жити, на чому їздити, що попоїсти і що вдягнути. Попит і споживання знижуються, економіка впадає в рецесію.

Основним центром економічного зростання останні п'ятнадцять років були інформаційні та телекомунікаційні послуги. Ще на початку дев'яностих Інтернет, електронна пошта, мобільний зв'язок або комп'ютерні мережі були чимось новим і незвичним, зараз без цих послуг більшість людей не можуть прожити і дня.

Буквально за кілька років було створено нові ринки вартістю десятки мільярдів доларів, що в свою чергу стимулювало розвиток інших галузей економіки.

Як завжди під час кризи, суспільство шукає нові джерела зростання. В свій час такими джерелами стало винайдення парового двигуна, залізної дороги, автомобіля, телефону, літака і, насамкінець, Інтернету.

Зараз центрами зростання можуть стати нові біотехнології або нанотехнології.

Про нові напрямки розвитку економіки розвинутих країн вже зараз можна дізнатися проаналізувавши різноманітні плани виходу з кризи. Наприклад, американський план Полсона робить ставку на енергозбереження та альтернативну енергетику.

У будь-якому випадку американці та європейці знайдуть вихід, як вони це робили вже неодноразово останні двісті років панування капіталізму.

і Україна остання

Для економіки України в сучасному вигляді закінчення світової кризи буде більш драматичним ніж сама криза. Справа в тому, що природнім наслідком світової економічної кризи стане підвищення ефективності економіки в розвинутих країнах, а отже падіння попиту на сировину.

При виробництві автомобілів буде використовуватись менше заліза, авто будуть споживати менше палива, в будівництві знизиться споживання арматури та бетону і так далі.

Тобто ресурси будуть використовуватись з більшою ефективністю. Як наслідок – ціни на сировину в найближчі десять років вже ніколи не будуть такими високими як в серпні цього року.

Аналізуючи динаміку росту цін на метали або нафту за останній рік – і те і інше подорожчало втричі з листопаду 2007 року по серпень 2008 року і подешевшало також втричі за останні місяці – згадується історія з гуано (пташиний послід).

У 19 столітті, до винайдення технології виготовлення азотних добрив, гуано було основним добривом в світі. Основні його поклади знаходились на території південноамериканської країни Перу, яка 150 років тому просто купалася в розкоші, а ціни на нерухомість і землю в Лімі, столиці Перу, були захмарні.

Справа в тому, що місцевий уряд і бізнесмени вкладали доходи від експорту гуано не в розвиток власного виробництва, а в предмети розкоші. Вони будували шикарні палаци, скупляли в Європі найдорожчий одяг, загалом вели себе як українські скоробагатьки. Згодом, коли винайшли штучний синтез азотних добрив, попит на гуано впав і країна збанкрутувала.

Малоймовірно, що Україна в точності повторить досвід Перу. Залізо - це все ж таки не пташиний послід, однак де в чому ми подібні. І перуанська і українська влада не розвивали внутрішні ринок і малий та середній бізнес, обидві країни були орієнтовані на підтримку експортноорієнтованого монополістичного бізнесу.

Результат такої політики на цьому тижні засвідчив Всесвітній банк: Україна разом з Білоруссю знаходяться на останньому місці в світі з розвитку податкової системи. В нашій країни найтяжчі і найскладніші в світі податки.

Шанс на зростання

Найтяжчі в світі податки в країні, яка більше за всіх страждає від світової кризи. Плюс перманентна політична криза. За великим рахунком це вирок всім нам: владі і опозиції, прем'єру і президенту, бізнесменам і політикам. Як вийти з зачарованого кола?

Єдина можливість поновити економічне зростання в Україні, це змінити модель економіки. До останнього часу існувала нехитра південноамериканська модель: вивіз сировини, вивіз капіталу, ввезення товарів народного споживання, низький попит населення і фактична відсутність внутрішнього ринку.

Ця модель може гарантувати економічне зростання тільки у випадку високих, надмірно високих цін на сировину.

Крім перуанського гуано, можна згадати бразильську гівею, з якої видобували каучук. До 1932 року, поки не винайшли синтетичний каучук, Бразилія отримувала надприбутки експортуючи цю сировину.

Метал, а це більше 40% українського експорту, як і гівея, і гуано вже ніколи не зможе гарантувати надприбутків. За останні десятиріччя об'єм випуску металопродукції та попит на неї подвоївся і в найближчому майбутньому світовий попит на метал та його виробництво буде суттєво знижуватися.

Отже необхідно швидко та докорінно змінювати модель економіки країни. Економічна криза та низькі ціни на сировину можуть цьому тільки посприяти. Ставку необхідно робити не на експорт, а на внутрішній ринок, не на великий, монополістичний капітал, а на малий та середній бізнес.

За рівнем споживання Україна знаходиться на передостанньому місці в Європі. В країні накопився колосальний відкладений попит на будинки, автомобілі, одяг, їжу, на все. Владі тільки необхідно організувати механізм задоволення цього попиту.

Теоретично є дві відповіді: тоталітарна модернізація або побудова ліберального відкритого суспільства.

Вибираючи перший варіант уряд може швидко націоналізувати основні галузі економіки і за кілька років "підняти" сільське господарство, будівництво, легку промисловість, металургію і хімію. Тим більше, що через кордон є приклад Білорусі.

Однак в довгостроковій перспективі такий підхід є безперспективним. І справа навіть не в ризику зовнішньої ізоляції, справа в іншому – у зникненні стимулів до зростання.

Людська природа дає можливість людині ефективно творити і працювати тільки в тому випадку, коли вона вільна, коли вона працює на себе і для себе, а не на державу.

Інша альтернатива - ліберальна відкрита економіка: дати людям можливість самостійно стати багатими і заможними, не заважати їм.

Цей вихід набагато складніший для влади: вона має самостійно не тільки зменшити свої повноваження, але й вкоротити апетити великого бізнесу, оскільки без жорсткого антимонопольного законодавства неможливо побудувати вільну економіку. Більш того, ми, політики, просто змушені реалізувати саме такий сценарій, оскільки зобов'язані до цього вибором народу.

Голосуючи у 2004 році за Віктора Ющенко, громадяни голосували і за його передвиборчу програму. В програмі "10 кроків назустріч людям" зразка 2004 року, серед іншого зазначено: "Збільшити бюджет – зменшенням податків".

Анатолій Гриценко, який в свій час був автором тексту програми, абсолютно вірно написав, що необхідно спростити процедури сплати податків, зробити їх прозорими, відокремити бізнес від влади і захистити підприємців від поборів.

Аналогічні тези були в передвиборчих програмах НУНС, БЮТ і навіть Партії Регіонів на виборах 2007 року.

Все, цього цілком достатньо для виходу з кризи. Дотаціями, пільгами, субвенція і трансфертами металургам, аграріям, хімікам і будівельникам кризу не подолаєш.

Зменшенням податків і спрощенням їх адміністрування кризу подолати можна. Саме таким шляхом вже пішла Росія, знизивши податок на прибуток підприємств до 20%, саме таким шляхом пішла Велика Британія, знизивши ПДВ до 15%.

Саме такий шлях вже запропоновано Україні - на розгляд парламенту внесено проект Податкового кодексу та зміни до закону щодо відновлення економічного зростання в Україні.

Однак українська влада має свій погляд. Економічний блок уряду категорично проти цієї ініціативи: як можна знижувати податки, коли доходи бюджету знижуються?

А яка альтернатива є в уряду, президента, опозиції? Чи ми вміємо лише швидко і ефективно реагувати на можливість отримання грошей в борг?

Що далі, панове?

 

Микола Катеринчук, лідер Європейської партії України, народний депутат