Рекультивация власти. Народный императив
Хоча єдиним джерелом влади в Україні задекларовано народ, всім зрозуміло, що на сьогодні, це не так. В нашій найкращій у світі Конституції "прямої дії", є все, окрім конкретних механізмів, які б дозволили громадянам напряму впливати на владу.
Це стосується як системи обрання представників влади, так і системи ротації (відкликання) тих представників влади, які перестали відповідати необхідним вимогам.
Здавалось би, ну що складного у тому як відкликати депутата?
В Конституції навіть є стаття 81-а, де перераховано що саме може стати причиною дострокового припинення повноважень народних обранців.
Таким чином все елементарно, беремо Конституцію, беремо кухарку, яка щось не так приготувала, зачитуємо їй хазяйський присуд, виплачуємо компенсацію, і прощаємось з нею. А на її місце ставимо іншу.
Зрозуміло? Логічно? Просто?
Залишилися дрібниці… Щоб після цього кухарка пішла.
Але ж диявол, як завжди, криється в дрібницях.
Так от саме цих дрібниць у нашому законодавстві чомусь і немає.
То як же відкликати ленінську кухарку-депутата, або мера, або навіть президента, які чомусь набридли хазяїну-народу?
Є декілька, теоретично можливих, способів розлучення з обранцями, які не згодні вимітатися за власним бажанням з хазяйської кухні.
Це може бути:
1. Божа воля.
2. Суд.
3. Народний референдум з недовіри.
4. Процедура імперативного мандату.
5. Снайпер.
Здається на сьогодні це все?
Теоретично, після того як один з цих механізмів виконає свою функцію, та буде винесено вирок недолугому обранцю, Верховна Рада з чистою совістю проголосує, та розпрощається з недостойною кухаркою.
Але назвіть, кого з народних обранців було відкликано за всі роки незалежності України?
Багато пригадали?
Виходить що існуючі процедури розірвання шлюбного контракту між народом та його обранцями працюють неефективно.
Тому потрібен якийсь інший, справді дієвий механізм відкликання, бо механізм загальних виборів, навіть кожен рік, окрім того що він занадто дорогий та неповороткий, ще й дуже неприцільний.
Необхідно мати механізм відкликання окремих обранців, який має бути дієвим, ефективним, стійким, та залежним напряму саме від волі виборців.
Визнаючи, що виборець, який віддав свій голос за конкретного представника влади, має повне право, і відкликати свій голос, якщо він цього забажає, ми повинні мати систему відкликання, яка б звичайно не порушувала і прав виборця, що йому гарантовано ст.71 Конституції, а саме: незалежності, таємності та рівності прямого волевиявлення при голосуванні.
Для цього пропонується ввести наступні зміни до виборчої системи України:
1.Змінити пропорційну систему голосування на пропорційно-рейтингову систему, як таку, що дозволяє виборцям у найпростіший спосіб, та напряму, як обирати, так і відкликати конкретних представників законодавчої влади.
2.Ввести до виборчого законодавства наступний, нижчевикладений, механізм припинення повноважень народних обранців (це можуть бути депутати рад, мери міст, або президент України).
Для реалізації системи відкликання, яку можна назвати "народний імператив", пропонується розширити функції бюлетеню для голосування.
Виборчий бюлетень повинен мати ще один елемент, окрім існуючих зараз.
Цей елемент, у вигляді ще одного відривного талона, розміщується між верхнім відривним талоном, та нижньою частиною.
Таким чином новий виборчий бюлетень має містити три частини: верхній відривний талон (1), що залишається в ДВК; середній відривний талон (2), який залишається у виборця; та нижня частина (3) , яку виборець опускає в урну.
Верхній талон залишається без змін, таким же як і зараз. Він заповнюється, підписується, відокремлюється, та залишається в ДВК.
Що ж принципово змінюється від додаванням другого талону?
На середній (2), та на нижній (3) частинах кожного бюлетеня, ще під час виготовлення бюлетенів, наносяться однакові штрих-коди, які є унікальними мітками для бюлетенів. Не може бути бюлетенів з однаковими мітками.
Зрозуміло, що ці мітки ніяк не порушують таємницю голосування, бо на верхньому талоні цього штрих-коду немає, на другому талоні немає результату голосування, а на частині з результатом голосування немає прізвища виборця.
На другому талоні, ще при підготовці до голосування ставиться печатка ДВК, та підпис голови ДВК. А при видачі бюлетеню в цей талон вписується ПІБ виборця, та ставлять свої підписи виборець, і член ДВК що видав бюлетень.
Після заповнення другого талону, він теж відокремлюється, та передається членом ДВК виборцю. В цьому талоні не робиться ніяких відміток чи записів про результат голосування. Після виборів цей талон залишається у виборця.
Таким чином неможливо визначити за кого саме проголосував виборець навіть маючи окремі частини бюлетеню. Це можна визначити лише порівнявши (2) та (3) частини. Але (2) частина зберігається тільки у виборця, а (3) в урні.
Ніяких змін при голосуванні з цим нововведенням для виборця не відбувається.
Заповнивши нижню (3) частину бюлетеню в кабінці, він опускає її в урну. А друга частина (2) залишається у виборця хоч до наступних виборів.
Для чого все це робиться?
Після проведення виборів, та визнання їх результатів, бюлетені передаються на збереження, а не знищуються, як зараз.
Для цього треба мати загальнонаціональний центр обробки та зберігання бюлетенів. Що для України не складно, тим більш що цей же центр виконуватиме і визначення рейтингу кандидатів.
В разі виникнення претензій виборця до результатів роботи обраного ним представника влади, виборець може відізвати голос який він віддав за цього представника (депутата, мера, або президента).
Для цього виборець звертається в центр обробки та зберігання бюлетенів з заявою, про те що він хоче оприлюднити результат свого голосування, та отримати про це довідку.
Після знаходження, за допомогою штрих-кодової мітки, нижньої частини бюлетеню саме цього виборця, центр обробки видає йому довідку в якій зазначено що данний виборець проголосував за певного представника влади.
Виборець офіційно звертається до ЦВК, надіславши рекомендований лист, який містить копію довідки та заяву в якій він просить відізвати свій голос, який він віддав за конкретну особу. ЦВК надсилає виборцю підтверження про те що його заява отримана, та виконує наказ.
Всі звернення виборців, про відкликання їх голосів заносяться, та фіксуються в електронній базі ЦВК (і контролюються при необхідності незалежними організаціями), і коли сума голосів, що було відкликано, стає рівною порогу відкликання, ЦВК ініціює процедуру дострокового припинення повноважень данного представника влади, перед Верховною Радою.
3. Необхідно визначитися з принципом обрання порогу відкликання.
Можливо декілька підходів вирішенні цього питання.
3.1. При використанні абсолютного значення порогу відкликання, береться однакова кількість голосів, необхідна для відкликання. Наприклад ця цифра може становити 2/3 від кількості голосів необхідних для перемоги на виборах. Але при такому способі достатньо легко будуть відкликатися лідери партій, а це ненормально, бо за них голосує більше виборців.
3.2. При пропорційно-рейтинговому голосуванні за депутатів, та при голосуванні за мерів, чи президента, можна використати варіант, коли для відкликання необхідно мати 2/3 від цифри голосів отриманих ними на виборах.
Тоді для відкликання більш популярних депутатів голосів треба мати більше, а менш популярних, менше.
Як на мене, цей підхід найбільш прийнятний, бо захищає найбільш важливі постаті від чорних технологій.
Таким чином запропонована система відкликання має наступні важливі риси:
* Не порушується ні одна з вимог Конституції щодо прав виборців.
* Виборці отримують можливість прямого відкликання своїх обранців.
* Неможливо продати свій голос для анонімного відкликання.
* Право відкликання мають лише ті хто голосував за відкликаємого.
Об'єднання в одному технологічному циклі пропорційно-рейтингової системи з народним імперативом дозволить нарешті реалізувати статтю 5 Конституції реально, а не декларативно.
