Слово в защиту судьи Зварича

Абсолютно незрозуміло: чого всі так напали на суддю Зварича?

Сам президент України висунув вимогу негайно звільнити з посади чоловіка, якому "напосівали" пару мільйонів гривень та мільйон в американській валюті. Оскільки, за словами Віктора Ющенка, це свідчить про "системну кризу національної системи судочинства".

Треба розуміти, звільнення судді Зварича цю кризу мало якщо не ліквідувати, то пригасити.

Але, прошу, хіба суддя Зварич зробив щось небачене? Щось, даруйте на слові, "унікальне"?

Коли сам президент на повному серйозі розповідає, що Нацбанк ну нічогісінько не може зробити з падінням гривні – в той час як усі знають, що, куди і за який відкат зникає – хіба це далеко стоїть від ситуації з суддею-невдахою?

Коли прем'єр-міністр, яка мешкає у фешенебельній "хатинці" за адміністративними межами міста Києва, жаліється, що в неї, "як і у всіх киян", два дні був неповний набір комунальних послуг – хіба це не є таке ж знущання над здоровим глуздом, як і оповідки п. Зварича про "посівання" грошима у новозбудованому суді?

Коли Леонід Черновецький розповідає в телеефірі, що ціни на проїзд у метро ніхто насправді не підвищував, чи що за гарячу воду дорого мусять платити лише багаті казино та стриптиз-клуби, і тут-таки дозволяє монополіям, ним же переданим під контроль саме багатих, а аж ніяк не бідних, киян та гостей столиці, підвищувати ціни на все і для всіх – хіба це є меншим викликом законам людським та Божим, аніж мільйонні суддівські хабарі?

Років дев'ять тому, коли ми з товаришами були журналістами-початківцями, один із цих товаришів робив іміджеве інтерв'ю з головою одного апеляційного суду.

"Уявляєш, який ідіот, - у захваті розповідав мій товариш – відверто так розповідає: ось, я збираю живопис, у мене є картини таких і таких художників, і по сто, і навіть по двісті тисяч доларів… Навіть не думає, що після публікації прийдуть і спитають: а звідки в тебе, дядьку, такі гроші?".

Тепер-то вже ясно – то ми, по молодості літ, були ідіотами, а не той суддя.

Але неясно, чому, коли через дев'ять років усе-таки "прийшли", то – винятково до Зварича? Та й із цим "прийшли" теж вийшло багато несправедливого. Я маю на увазі, тепер, за кілька днів після скандалу, всі знову лають бідного слугу Феміди: зник, бачте, з лікарні, і шукай вітру в полі!

То, може, з цього приводу які-небудь неприємності спіткали тих, без сумніву, високопрофесійних і патріотичних правоохоронців, які вели відповідну кримінальну справу, і зобов'язані були передбачити як можливість зникнення підозрюваного, так і відповідні профілактичні засоби?

Можливо, який-небудь, умовно кажучи, Віктор Іванович, провів розмову-другу з тими, хто колись рекомендував цього суддю на посаду, і просував його по службових сходинках? Ну, як тоді, коли у однієї судді КС виявили підозрілу квартиру приблизно на таку ж суму, як та, що її "напосівали" нашому героєві?

(До речі, та квартира досі лишається підозрілою, чи законність і прозорість її придбання вже давно не викликають сумнівів у компетентних органів? Якщо так, то годилося б вибачитись, чи що…)

А може, Віктор Андрійович після зникнення тяжкохворого судді Зварича з поля зору наших доблесних чекістів викликав до себе громадянина Наливайченка, який де-факто обіймає посаду, котрої не повинен обіймати де-юре, і дав йому, ну, наприклад, три дні на пошуки втікача? У рамках покращення "національної системи судочинства", так би мовити?

І не кажіть, що це не президентська справа. В Греції он через убитого розбишаку, котрий сам ледь не вбив не кого-небудь, а поліцейського, цілий міністр у відставку пішов. Хоча міністр на гачок не тиснув.

Коротше кажучи, незрозуміло, чого всі так на того Зварича…

Та й шкода дядька. Гроші ж забрали – як тепер тікати, як переховуватись?

Одна надія – що все-таки це були не останні його гроші. Тобто що ті, котрі були в мішках – це їх просто в банк не встигли покласти. В цьому випадку, звісно, справи кращі – їдь собі в близьке чи далеке зарубіжжя, та й чекай.

А мине не так уже й багато часу – то, цілком імовірно, і повернешся. І навіть на посаді відновишся. Через справедливий український суд.

Як усі нормальні люди роблять.

Олександр Михельсон