Натовское будущее Украины снова зависит от президентских выборов
Ця зустріч була призначена на Бухарестському самміті у квітні цього року. Три місяці (серпень-жовтень) криз та позачергових виборів знову позбавили Україну шансів отримати ПДЧ.
Як сказав колишній посол США в Україні, а тепер – співробітник Brookings Institution у Вашингтоні Стівен Пайфер, "8 жовтня Ющенко зробив шанси отримання ПДЧ у грудні нульовими" – тобто в день, коли він розпустив парламент.
Під час президентства Віктора Ющенка Україна втратила шанс приєднатися до ПДЧ. Маючи відповідно до опитування, 3-4% підтримки серед населення, Ющенко позбавлений шансів здобути другий президентський термін.
Таким чином, приєднання України до ПДЧ залежатиме від того, хто буде обраний наступним президентом України. Дані соціологічних опитувань протягом останніх років показували, що головними претендентами на перемогу на виборах 2010 року є Юлія Тимошенко та Віктор Янукович.
Більше того, як зазначив Ігор Жданов, лише Тимошенко може перемогти Януковича у другому турі виборів. Опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) у жовтні показало, що Янукович і Тимошенко отримують приблизно однаковий рівень підтримки населення у другому турі. У той же час, Янукович отримає у три рази більше голосів ніж Ющенко, в разі якщо вони обидва пройдуть у другий тур.
Усе це означає, що певною мірою повторюється ситуація 2004 року, і майбутнє України стосовно НАТО залежатиме від того, чи оберуть президентом Тимошенко. Якщо наступним п Президентом стане Янукович, Україна зможе назавжди забути про можливість членства у НАТО.
Під час президентства Ющенка прогрес України стосовно приєднання до ПДЧ був достатньо млявим.
У квітні 2005 року під час тріумфального візиту Ющенка до Вашингтону здавалося, що Україна взяла курс на швидкий рух у напрямку членства в НАТО. Після цього візиту Україна була запрошена до участі в інтенсивному діалозі з НАТО з питань членства. За цим мало слідувати приєднання до ПДЧ наступного року на Ризькому самміті та вступ до НАТО протягом 2008-2010 років.
Зрозуміло, цей план був зірваний через конфлікти усередині помаранчевого табору, політичні кризи, i політичну нестабільність. І, зокрема, через те, що президент не міг чи не хотів поставити національні інтереси, а саме - безпеку України та її членство в НАТО, над своїми особистими інтересами - зокрема, його сильною неприязню до Тимошенко.
Саме тому Україна не отримала ПДЧ під час Ризького самміту НАТО в листопаді 2006 року. Другою причиною стали антинатовські та антиамериканські виступи в Криму влітку 2006-го, які призвели до скасування навчань "Сі Бриз".
Жоден із чотирьох урядів за часів президентства Ющенка не перебував при владі хоча би рік, що унеможливило інформування українців щодо НАТО трьома помаранчевими урядами. Зміщення Анатолія Гриценка з посади міністра оборони стало ще одним сигналом для НАТО, що перспектива членства не є пріоритетним завданням для Ющенка.
У Брюсселі, Вашингтоні та інших західних столицях Гриценка дуже поважають як прихильника євроатлантичної інтеграції, що не втягнутий у корупційні схеми.
Отримання ПДЧ у грудні 2008 року на зустрічі міністрів НАТО також було зірвано внаслідок політичної кризи протягом серпня-вересня та розпуску парламенту в жовтні цього року.
Що ми можемо очікувати в наступному році? Попри малоймовірність отримання ПДЧ цього року, Олександр Сушко та інші українські коментатори оптимістично говорять про можливість отримання ПДЧ під час ювілейного самміту НАТО у квітні 2009 року.
Проте цей прогноз побудований на бажаннях й не враховує зміни як внутрішньополітичного, так й міжнародного контексту, який змушує НАТО переглянути спосіб втілення політики розширення. Переведення діалогу на рівень комісій Україна-НАТО та Грузія-НАТО дозволить зменшити "геополітичну" складову процесу та загрозу Росії, конкретизувати діалог, фокусувати увагу на оцінці внутрішніх реформ в Україні та Грузії.
Крім того, перспектива отримання ПДЧ у квітні також є малоймовірною, оскільки позачергові вибори будуть відкладені до січня чи лютого, що видається ймовірним. А тоді нова коаліція та уряд не будуть сформовані до часу проведення самміту з приводу 60-річного ювілею НАТО.
Дострокові вибори можуть призвести як до утворення "антикризової коаліції-2", так і до двох інших можливих варіантів: нової помаранчевої коаліції, сформованої навколо Блоку Юлії Тимошенко, чи широкої коаліції Партії регіонів та проющенківських сил.
У теперішньому складі парламенту Партії регіонів, Комуністичній партії та Блоку Литвина не вистачає усього 4 місця для утворення "антикризової коаліції-2" . Тому для її утворення буде необхідно лише невелике зростання кількості голосів за Партію регіонів – таке, яке мало місце між виборами 2006 та 2007 років.
Через таку невизначеність НАТО навряд чи ухвалить будь-яке рішення щодо ПДЧ до того часу, як буде сформована нова коаліція, оскільки добре пам’ятає, як прем’єр-міністр та представник антикризової коаліції Янукович у Брюсселі у вересні 2006 року заявив, що Україна не готова до ПДЧ.
Цілком очевидно, що в разі, якщо дострокові вибори призведуть до утворення "антикризової коаліції-2", Україна зможе забути про отримання ПДЧ.
2009 також буде роком президентських виборів. Це означає, що жоден із кандидатів не буде піднімати питання членства в НАТО через його непопулярність серед українських виборців, включаючи Ющенка, якщо його кандидатура буде підтримуватися Партією регіонів.
Традиційно, Янукович буде розігрувати антинатівську карту, як він це робив протягом останніх трьох виборів. Нагадаємо, що прокучмівські сили та Партія регіонів розігрували антинатовську карту на виборах 2004, 2006 та 2007 років.
2009 буде також першим роком повноважень нового президента США, Барака Обами. Хоч Обама і підтримує членство України в НАТО, він не буде проводити жорстку конфронтаційну політику з Росією, яку підтримував Джон Маккейн.
Наприклад, Обама не погоджується із думкою Маккейна стосовно того, що Росія має бути виключена із Великої вісімки. Спроба президента Обами перебудувати стосунки США-Росія може знову поставити відносини з Україною на задній план.
Зважаючи на низьку ймовірність отримання Україною ПДЧ у грудні чи у наступному році прогрес України стосовно приєднання до ПДЧ залежатиме від результатів наступних президентських виборів.
У 2004 році перспективи української євроатлантичної інтеграції були прямо залежні від перемоги Ющенка над Януковичем. Під час виборів у грудні 2009/січні 2010 років українська євроатлантична інтеграція буде залежати від перемоги Тимошенко над Януковичем.
У такому разі, чи буде шлях України до НАТО безпечним за умов президентства Тимошенко?
Єдина різниця між двома крилами помаранчевої коаліції в питанні щодо НАТО полягає в стратегії і тактиці, а не в кінцевих завданнях.
Тимошенко, на відміну від Януковича, не є ідеологічною противницею НАТО. У січні цього року разом із парламентським спікером Арсенієм Яценюком та президентом Ющенком вона підписала лист до НАТО з проханням розглянути можливість приєднання України до ПДЧ на Бухарестському самміті. Тимошенко та віце-прем’єр-міністр з євроінтеграції Григорій Немиря є прихильниками більш повільного та прагматичного курсу України щодо членства в НАТО.
Україна та Грузія також матимуть окремі шляхи в НАТО. В Грузії підтримка членства в НАТО в два з половиною рази більша за українську. Більш еволюційний шлях до НАТО дозволить Україні та Альянсу розробити спеціальний план, який враховуватиме особливості та проблеми України.
На закінчення цього президентського строку Україна більш-менш вдало виконає сьомий план дій, який не дуже відрізняється від ПДЧ. Крім того, завдяки участі в усіх операціях НАТО Україна довела здатність інвестувати в безпеку.
Після наступних президентських виборів Україна буде краще підготовленою до вступу в НАТО, ніж зараз, зважаючи на дві причини.
По-перше, новий президент, якщо ним стане Тимошенко, матиме п’ять років, щоб впровадити середньострокову стратегію для досягнення цього завдання еволюційним шляхом. Зокрема, якщо в парламенті буде функціонувати стабільна коаліція, прихильна до євроатлантичної інтеграції.
По-друге, до 2010-2011 років Україна вже буде платити східноєвропейські ціни за російський газ. Ціна для України на 2008 рік становитиме 250-300$ за 1 тисячу кубометрів газу – тобто вона буде близькою до тієї, яку платять країни Східної Європи (Наприклад, Словаччина платить 340$ цього року).
В той час як ціна, яку платить Україна за газ, буде поступово зростати, міжнародна ціна на нього буде падати. Таким чином, українська ціна зразка 2010 року має стати близькою до середньої ціни для країн Східної Європи.
Після того, як Україна почне платити так звану "ринкову" ціну за російський газ, Росія втратить основний важіль впливу на українську внутрішню політику, оскільки така різниця між цінами буде означати, що корупція стане менш прибутковою, зокрема, після ліквідації РосУкрЕнерго. Росія також втратить здатність впливати на геополітичний курс України.
Зрозуміло, що перемога Януковича покладе край українській стратегії щодо членства в НАТО. Проте так само буде і в разі перемоги Ющенка, оскільки вона буде можливою лише в разі його підтримки з боку Партії регіонів.
Таке об’єднання буде можливим, як уже зазначали українські медіа, лише в разі укладення "угоди", запропонованої головою виборчого штабу Партії регіонів Борисом Колесниковим – тобто під час п’ятирічного перебування Ющенка на посаді глави держави він не буде піднімати питання членства в НАТО. А Партія регіонів протягом того ж самого періоду часу накладе мораторій на питання російської мови як другої державної.
Отже, послідовні "трансатлантисти" змушені будуть переглянути своє ставлення до Тимошенко. Українське майбутнє членство в НАТО більше не залежить від Ющенка, а від того, чи стане президентом Тимошенко. Українська історія розвивається по колу: 2004-й відтвориться 2009-го. В крайньому випадку – 2010-го.
