Криза жанру в боротьбі із кризою
Комітет Терьохіна мав виробити остаточну версію закону про подолання фінансової кризи, яка стала зачіпати за живе навіть товстошкірих депутатів.
Новини з валютного ринку, де долар без зайвих реверансів перескочив межу в сім гривень, спричинили шок серед самопроголошених "слуг народу".
Друга особа у фракції БЮТ Андрій Кожем'якін оголосив, що настав час для відставки голови Нацбанку Володимира Стельмаха. Бо він не те що гривню не рятує, а навіть до депутатів не ходить.
– Ми повинні ще раз його викликати. І якщо він не прийде, тоді можна сміливо вносити постанову про звільнення в зал, і ми її підтримаємо, – пообіцяв Кожем'якін проблеми Стельмаху.
Відправити у відставку керівника НБУ для Тимошенко буде не лише пошуком крайнього в розпал кризи, на якого потім можна повішати усіх PR–собак. Це також вакансія, на яку можна пересадити Арсенія Яценюка і позбутися конкурента в його особі на кілька найближчих років.
Ідея з викликом Стельмаха на килим не сподобалася "Нашій Україні".
– Ми його годину слухали на нараді у Яценюка, – розповіла Ксенія Ляпіна. – Стельмах предметно все розповів, у чому тримають наші золотовалютні резерви...
– У чому?
– Це секрет. Можу тільки сказати, що наших резервів немає в жодному банку, який завалився або має проблеми. Тому наші резерви розміщені не під такий великий відсоток.
– Він спрогнозував курс долара?
– Стельмах сказав, що треба дивитися на приклад Угорщини. Якщо буде кредит МВФ – то відразу ж зменшаться спекуляції на ринку.
Щоб отримати гроші МВФ, парламенту залишилося зробити останній крок – ухвалити антикризовий закон в цілому, який має для цього пройти чистилище комітету Терьохіна.
Багатьох обурило, що закон потрапив до однопартійця Тимошенко, який займається митною і податковою політикою. Ця тематика в антикризовому пакеті майже не згадується. За логікою, закон мав би розглядати комітет Азарова з питань фінансів та банківської діяльності.
Сам Терьохін пояснював це тим, що спочатку був законопроект з податковими новаціями, підготовлений Віктором Пинзеником. Він подавався від імені Кабінету міністрів. Потім свій варіант прем’єр відкликала на користь президентського. Але виявилося, що по старій пам'яті антикризовий закон потрапив до Терьохіна.
Комітет мав скласти остаточний варіант усіх поправок, які пізніше будуть виноситись на розгляд депутатів до сесійної зали.
Після того, як парламенту не вистачило голосів для виділення грошей на дострокові вибори, у "Нашої України" народився план. Він полягав у тому, що включити пункт про фінансування виборів до... антикризового закону. Мовляв, криза ж у нас не тільки економічна, але і політична – і вибори гарний спосіб для її розв’язання.
Пункт, де передбачалося фінансування виборів, підготувала нашоукраїнка Ляпіна. Але комітет Терьохіна цю зміну до закону приймати відмовився.
Сам Терьохін радить Ляпіній звинувачувати саму себе – бо вона… запізнилася.
– Зміни до закону ж не від руки пишуть. Їх вносять у порівняльну таблицю на спеціальному обладнанні Верховної Ради. О 18:15 хлопці, які цим займаються, закрили двері та пішли святкувати ювілей комсомолу. Ляпіна прийшла о 19 годині, тому її поправку не включили, – пояснив Терьохін, наскільки важливими можуть бути сорок п’ять хвилин у житті депутата і цілої країни.
Зраділий Терьохін зізнався – якби Ляпіна прийшла вчасно, то йому довелося би включати поправку про фінансування виборів.
– Але, на щастя, цього не сталося, – зітхнув з полегшенням Терьохін. – Цим своїм законопроектом Ляпіна намагається запхати свою ідею–фікс про вибори у зовсім сторонній документ. Якщо їм вже так хочеться – ми у четвер ратифікували угоду з Албанією. Так чому їм туди не включити питання фінансування виборів?
Однак, як розповів один з лідерів БЮТ, ними з самого початку було вирішено, що ця поправка про фінансування виборів не дійде до зали за жодних умов.
– Будемо морозитися до останнього, – спокійно розповіло джерело, – ну немає такої поправки і все. Хай роблять все що хочуть – блокують, б'ють себе у груди. Але нехай тільки спробує хтось з "Нашої України" не проголосувати законопроект, під яким стоїть ім'я президента! Тоді ми все про них розкажемо – вони ще такого не чули!
Коли апарат Верховної Ради припинив збирати зміни та доповнення до антикризового закону, їх нараховувалося понад 150.
В ніч з середи на четвер у приміщенні комітету Терьохіна на вулиці Липській зібралася група зі співробітників секретаріату президента, Нацбанку, уряду та депутати. Робота тривала до 1:30 ночі.
Що робили ці люди в службовому кабінеті парламенту замість того, щоб спати вдома? За словами Терьохіна, вони проводили попереднє обговорення поправок. Саме там було принципово вирішено, які поправки приймаються, а які – відхиляються.
У четвер зранку зібрався комітет, де поправки вже почали розглядати депутати.
– Терьохін взагалі нічого не ставив на голосування, – обурювалася Юлія Новікова, яка прийшла на комітет пролобіювати свою поправку. – Виглядало це приблизно так: Терьохін виступає з монологом, решта членів комітету взагалі у космосі!
– Вони перетворили розгляд законопроекту в лекцію Терьохіна, – розповідав інший свідок засідання комітету, – і там у нього є лише один неслухняний студент Пинзеник, який час від часу з чимось не погоджується, сам з собою про це дискутує, а Терьохін навіть не відволікається. Всі решта просто мовчать.
Є підозра, що перші декілька годин на комітеті взагалі був відсутній кворум. На засідання не прийшов жоден члену фракції "Нашої України". І, найцікавіше, підтримати поправку про дострокові вибори не з'явився навіть лідер "Єдиного центру" Ігор Кріль.
Терьохін обрав хитру тактику – ті поправки, які викликали суперечку, він не ставив на голосування. Голова комітету оголосив, що це "політичні питання", і визначитися мають лідери фракцій.
Одна з поправок викликала бурхливі суперечки. У законопроекті передбачений механізм націоналізації проблемних банків – за рахунок проведення у них додаткової емісії, яку мають викупити державні банки.
Однак група депутатів почала вимагати, щоб першочергове право викупити додаткову емісію мала не держава, а старі акціонери.
– Коли ми це заявили, Терьохін почав махати руками, щось кричати. Він нам заявив: "Якщо акціонер довів банк до такого стану, то він не має права викупи емісії". Ми у нього питаємо: "А як же священне право приватної власності?" На що Сергій Анатолійович нам відповів: "Забудьте!"
Сам Терьохін визнав, що виступає проти таких поблажок для банкрутонебезпечних банкірів.
– У нас на комітеті 90% часу викликала суперечка з Аржевітіним ("Наша Україна") і Сергієм Клюєвим, чи має право першої ночі при додатковій емісії той акціонер, який довів банк до ручки. Ні, не має – бо тоді втрачається весь сенс!
Результатом роботи комітету Терьохіна стало створення порівняльної таблиці з поправками до антикризового закону. Вона займає 64 сторінки. Закінчити розгляд і схвалити закон в цілому парламент повинен до 17 години п'ятниці, наполягає Терьохін:
– Дедлайн у нас – 12 година дня за Вашингтоном. Бо грошей Україні просто не вистачить. Угорщина хоче отримати не 10 мільярдів, а всі 25. У Міжнародному валютному фонді всі приємно вражені, що по допомогу звернулася Білорусь...
Лихо від нерозуму
Так минув ще один день в умовах кризи. Поки окремі посвячені депутати сперечалися за зачиненими дверима, рядовому депкорпусу набридло навіть нудьгувати.
Депутати, яким не дали можливості героїчно побороти кризу, обговорювали етап складного життя, яке починається в країні.
Регіонал Дем’янко розповів байку про те, як далеко БЮТ відірвався від народу.
– Недавно приехал ко мне один из них – из Харькова на личном самолете – сидим за столом у меня в Макеевке. Я его спрашиваю – вот ты хоть знаешь, по чем сало. "По 60", – он мне говорит. Я говорю: "Ты что, с ума сошел?!"
Двоє інших регіоналів, Сухий і Хара, в особі яких Дем’янко знайшов слухачів, тільки розвели руки.
– Слушайте дальше. Приехал я в Киев. Вечером пошел на Бесарабку. Звоню ему и говорю: "Слышь, друг из Харькова, а ну давай мотай сюда – посмотри, почем сало тут продают" А там, ребята (!), оно по 160–180 гривен!
Якби не регулярні постачання в парламент газето–журналу "Параска–Інфо", народним обранцям взагалі не було би чим зайнятися під час багатогодинних перерв. Тому, коли після чергових консультацій на трибуну вийшов Яценюк, на нього накинулися з претензіями, що він запізнюється на засідання і не інформує депутатів, буде розгляд питання чи ні.
– Арсеній Петрович, мене дивує ваша особиста поведінка, – почав повчати спікера Коновалюк з Партії регіонів. – Ви зробили пафосну заяву, що подали у відставку. Будь ласка, встаньте з крісла спікера та сідайте у залі працювати.
Яценюк запропонував – оскільки антикризовий закон не готовий, то розглянути ратифікацію міждержавних угод. Доповідачем з цього питання мала бути заступник міністра економіки Наталія Бойцун. Однак в урядовій ложі її не виявилося, тому Яценюк відклав і це питання.
– Шановні колеги, чи бачили ви в світі хоч один парламент, де понад 400 депутатів чекають одного клерка, – з притаманним пафосом читала лекцію Яценюку тепер уже Ганна Герман. – Це є ганебно, що змушує нас ще раз серйозно подумати про зміну вищого керівника парламенту!
– Ура, товариші! Я підтримую цю ідею, Ганна Миколаївна, – Яценюк зробив вигляд, що зрадів. – Домовтеся зі своєю фракцією, бо я не можу вже місяць, і звільніть зрештою цього голову парламенту! Ви можете посісти це місце, ви наведете порядок...
Однак цього Яценюку виявилося мало, і він вимістив злість на заступниці міністра економіки Наталії Бойцун, яка нарешті прийшла на розгляд питання.
– Наталія Євгеніївна, чи нормально, що ви заставляєте очікувати 250 депутатів? Скажіть, от ви ж – державний чиновник? Ну, вибачте, так не робиться!
Яценюк, очевидно, обурювався, що з будинку уряду, де сидить Мінекономіки, і до парламенту можна пройти пішки за п’ять хвилин. Він просто не знав, що кабінет цієї заступниці міністра знаходиться в іншому приміщенні міністерства – на Львівській площі, звідки до парламенту – суцільна пробка.
– ...Ми деградували повністю як державна служба, як влада! – почав причитати Яценюк. – Куди ще треба вас запрошувати, щоб ви вчасно приходили?
Бойцун почала ледь не кланятися в ноги народним обранцям.
– Шановний Арсеній Петрович, шановні депутати! Я прошу вибачення. Усі звинувачення приймаються. Навіть один депутат не повинен чекати жодного представника уряду. Повірте, ми дуже поважаємо Верховну Раду. Прошу вибачення ще раз!
Так спільними зусиллями парламент, який рік нормально не працює і незрозуміло за що фінансується платниками податків, знайшов людину, на яку можна вимістити лють від власного безсилля.