Совершенно несекретно

Тисячі пожовклих сторінок, тисячі вже майже вигорілих фотографій, а в сумі —тисячі людських доль. І все це ховалося за типовим канцелярським скороченням — АУО КГБ УССР, що мало б означати "Архивно-учетный отдел Комитета государственной безопасности Украинской Советской Социалистической Республики".

Ці матеріали ніколи не призначалися для вивчення чи спроб відтворити на їх основі ті чи інші події минулого. Очевидно, теоретичні, далекі від повсякденної роботи контори дослідження найменше цікавили кагебістів.

Зібрані документи слугували одній меті: знищенню всього антирадянського, і, насамеперед, людей, що насмілювалися протиставитися системі. Нищили фізично, доказом чого є залишені в архіві розшукові та  слідчі справи, вироки судів та розстрільні списки. Нищили морально, про що нагадують чітко розроблені плани з компрометації чи агентурні справи, які відображають процес вербовки.

Документи гранично відверті та цинічні: майже немає притаманного партійним матеріалам самозадурювання, бажання дивитися на світ крізь рожеві, чи то пак, червоні, комуністичні окуляри.

Чекісти стояли на сторожі системи і мусіли мати об’єктивне бачення процесів у ній. Інакше могли проґавити небезпеку. Тому їм, і лише їм, дозволялося знати правду. Від інших вона була відгороджена суворим табу, втіленим у штампі "Цілком таємно".

"Щит и меч Страны Советов" ретельно збирав інформацію про своїх ворогів, ретельно зберігав сотні тисяч томів, які розповідали про життя тих, хто давно вже перестав цікавити чекістів. Адже перестав існувати. Цю інформацію берегли –  і навіть у хвилини великої небезпеки пам’ятали про неї.

Літо 1941. Німці активно наступають, захоплюючи з кожним днем все нові і нові населені пункти, а доблесні чекісти організовують евакуацію своїх архівів. Літо 1991. Радянська імперія тріщить по швах, а доблесні чекісти вивозять свої архіви з непевних національних республік в метрополію. Те, що не встигають вивезти — нищать паперорізальними машинами чи просто брутально палять у дворах управлінь.

Та не встигли – політичні події випередили їх. Зник СССР, зник КҐБ, а документи залишилися і стали надбанням нової влади. Влада по-різному розпорядилася отриманим від КҐБ дарунком. Деякі керівники відновлених держав вирішили відкрити ці матеріали, аби показати правдиву суть радянської системи і якнайшвидше і якнайдалі дистанціюватися від неї.

Інші ж вирішили притримати гриф "Цілком таємно" на документах неіснуючої держави. На жаль, саме до другої групи потрапили українські архіви. Зміна вивіски з АУО КГБ УССР на ГДА СБУ ще довгий час не означала зміни принципів роботи. Потрапити в архів СБУ і  попрацювати у ньому було справжнім щастям для істориків.

Звісно, про копіювання документів не могло бути й мови. Через те й доводилося місяцями сидіти в невеличкій кімнаті з гучною назвою "читальний зал" і переписувати вручну  потрібну інформацію. Тому кожен збірник документів під грифом архіву СБУ серед істориків ставав не просто бестселлером, а справжньою бібліографічною рідкістю.

Тим часом інтерес до власної історії, бажання подивитися на неї по-новому невпинно зростало в українському суспільстві. Очевидно його підігрівали певні політичні сили, що намагалися й намагаються використовувати історичну проблематику для своїх  ігор. З часом ігри з історією переросли з внутрішньополітичного масштабу у геополітичний.

Пропагандистські штампи, кліше, відверте перекручування історичних фактів — все це безперервно наповнює інформаційний простір. За нас постійно хочуть вирішити, хто і на яку пам’ять про себе заслуговує. Хоча насправді достатньо лиш дати можливість всім бажаючим  розібратися  із цим самостійно.

Саме для цього  при архіві СБУ й створено Відкритий електронний архів розсекречених матеріалів.

Його завдання — не давати оцінок чи інтерпретацій, а лише зробити доступними та зручними для користувача унікальні матеріали, успадковані  від каральних органів радянського режиму. 

Відтепер кожен бажаючий зможе безкоштовно працювати із електронними копіями цих документів у спеціально обладнаному комп’ютерному залі, де можна буде не лише ознайомитися із матеріалами, але й скопіювати їх на власні електронні носії.

Тут представлена практично вся героїчна і трагічна історія України минулого століття. Документи з проміжку 1917-1991 років згруповані за ключовими для українського народу темами – національна революція 1917-1920-х років, сталінські репресії 1920-1930-х, Голодомор, визвольна боротьба ОУН та УПА, діяльність дисидентів, система надає можливість контекстного пошуку у масиві інформації.

Дані стосуються не лише українців: багато документів висвітлюють сталінські репресії проти національних меншин в Україні, поляки, німців, євреїв.

Інформаційно-довідковий зал (так офіційно називається Електронний архів) відкрито вчора, 2 жовтня.

Проте ця дата може вважатися лише початком його створення. Адже сьогодні в спеціальну програмну оболонку введено кілька тисяч документів та фотографій, залишилося ввести тисячі, десятки, а то й сотні тисяч.

Інформація буде оновлюватися кожного дня, система відкрита до постійного вдосконалення. І все для того, аби комп’ютерні віконця стали для всіх бажаючих вікнами у нашу незнану історію.

 

Володимир В’ятрович