Кому нужны выборы, или в ожидании коалиции РУЭ-СКМ

Ситуація, що склалася довкола указу президента про дострокові вибори, є продовженням тієї безвихідності, яка спостерігалася протягом останніх місяців в українській політиці.

Кожен крок учасників політичного процесу не наближає розв'язку і не веде до стабільності, а навпаки – віддаляє її. Хоча складається стійке враження, що насправді вибори стали п'ятим колесом до возу української політики – навіть ініціатори виборів на сьогодні задумалися, а чи не поквапилися вони, оголошуючи вибори?

Юлію Тимошенко можна зрозуміти: після виборів вона навряд чи зможе стати втретє прем'єром. Соціологічні дані та об'єктивний аналіз ресурсів показує, що Тимошенко, скоріш за все, опиниться у опозиції.

Саме тому для неї важливим є кожен день перебування при владі, хоча гарячковість і нервовість, які вона демонструє протягом останніх тижнів, штовхають пані Тимошенко на відверті помилки. Вона всіма силами намагалася продемонструвати загалу, що вона виступає на стороні народу, який "не хоче ще одні вибори".

Вийшло непереконливо: народ розшифрував мессидж з точністю до навпаки – Тимошенко боїться виборів. Її намагання заблокувати президентський указ і навіть зайняти деякі державні приміщення були потрактовані просто: Тимошенко чіпляється за владу.

Стає зрозумілим: відтворення єдності помаранчевих сил в майбутньому парламенті – нонсенс. Тепер виникає лише питання, хто зможе бути більш спритним, аби гарантувати Партії Регіонів стабільний союз і прийнятну коаліційну угоду.

Для Віктора Ющенка ці вибори носили двояку мету.

По-перше, він бажає відправити у відставку Тимошенко – а заразом і забезпечити їй місце у опозиції.

По-друге, йому важливо переформатувати власну політичну силу, отримати замість неконтрольованої і анархічної НУНС повністю контрольовану політичну силу.

З цією метою він збирається йти на вибори на чолі блоку, ретельно відібрати команду, а потім другу і третє десятку сформувати з керівників обласних організацій "Нашої України". Йому більше не потрібні несподіванки типу Юрія Луценка та його Самооборони.

Як повідомили інформовані джерела із секретаріату президента, Ющенкові запропонували цікаву технологію розкрутки блоку.

Політтехнологи пропонували не використовувати телеролики чи біллборди, а організувати групу агітаторів (1 мільйон осіб), які би проводили масовану кампанію "від дверей до дверей".

Вартість такої кампанії мала б становити 40 мільйонів доларів на місяць. Тобто, 80 мільйонів доларів на виборчу кампанію.

Це підтверджує дані окремих експертів, які оцінили майбутню кампанію в 100 мільйонів доларів для політичних гігантів.

Цікаво, що у 2006 році у штабі Народного блоку Литвина окремі наближені на той час до Володимира Михайловича особи пропонували саме таку стратегію і саме з тими сумами. Правда, пропонували купити кожному агітатору кінокамеру – щоби можна було мати звітність про відвідання реальних людей.

Уявляєте, скільки на такій акції могли би заробити досвідчені ділки від політики? Здається, ці ж люди сьогодні пропонують ті ж методи – але вже іншим клієнтам. За ті ж гроші.

Правда, сьогодні ініціатори подібної акції перебувають вже не в оточенні Литвина, а в Партії Регіонів, і це вже вкотре наштовхує на думки про незримі нитки, що пов'язують ПР і секретаріат президента…

Ну що поробиш – є у регіоналів підсвідомий потяг до абревіатури "СПУ" - то їх тягне на союз з соціалістами, то – з Ющенком.

Щоправда, у четвер стало відомо, що Ігор Коломойський, який протягом останнього року вважався спонсором секретаріату президента, вирішив відмовитися від фінансування кампанії Блоку Ющенка. Він вважає запропоновану схему аферою.

Так само, скоріш за все, відмовиться від підтримки Ющенка Сергій Тарута – велика кількість підприємств, контрольованих ІСД, сьогодні переживають кризу.

Ринат Ахметов, звісно, за участь у фінансуванні проекту запросить як мінімум половину місць у списку. Навіть, якщо вдасться сторгуватися до третини, це все одно не влаштовуватиме Ющенка, бо фракція не буде контрольована ним одноосібно.

Залишається єдиний фінансист – Петро Ющенко, якого опоненти президента пов'язують з лобіюванням інтересів РосУкрЕнерго. Говорять, що саме він буде фінансувати кампанію.

Свого часу Петро Андрійович врятував "Нашу Україну" від розвалу – саме він зупинив відтік людей з партії, коли Віктор Балога навесні дав новий дороговказ і створив нову "партію влади".

Саме за наполяганням Петра Ющенка нашоукраїнці прийняли рішення не брати "розкольників" імені Балоги в список блоку на виборах.

(До речі, цілком можна припустити, що Коломойський відмовив "Нашій Україні" у фінансуванні під впливом Віктора Івановича – хоча це лише припущення.)

Як би там не було, але слід РосУкрЕнерго в кампанії "Нашої України" буде присутній. Якщо не відвертий, то принаймні стійкого запаху газу уникнути не вдасться. Хоча формально кампанію й усунуто з посередницьких операцій по торгівлі газом, але вона залишається впливовою бізнесовою силою і ще не раз заявить про себе.

Одночасно люди, пов'язані з РосУкрЕнерго, фактично перебрали контроль над Партією Регіонів. На сьогоднішній день в партія підсилюється сплив групи Юрія Бойка.

До вересня місяця ця група в парламентській фракції нараховувала заледве 15 чоловік. Проте Бойкові вдалося втілити заповітну мрію: він ще напередодні минулих парламентських виборів пропонував Янукович стовідсоткове фінансування виборчої кампанії.

Сьогодні група Бойка змогла витіснити з оточенні Янукович групу Клюєва. Кажуть, навіть, що Андрій Петрович веде переговори з Юлією Тимошенко про можливість переходу в БЮТ, при цьому джерела в самому БЮТ не заперечили таку можливість.

Саме Клюєв був найбільшим прихильником створення коаліції за участю БЮТ і ПР. На третьому поверсі "будинку під куполом" кілька тижнів "два Андрії" - Клюєв і Кожем'якін – обговорювали умови такого союзу.

У цей же час Бойко, Льовочкін (ображений за те, що крісло першого віце-спікера дісталося не йому) та "група товаришів" вели іншу політичну гру. Гра закінчилася провалом переговорного процесу між ПР і БЮТ.

Джерела в Парії регіонів розповідають, що Віктор Федорович отримав із Москви "директиви": мовляв, ви там як хочете діліть посади, але ми зацікавлені у тому, щоби Юлія Володимирівна була першою, а ви, пане Вікторе, другим".

Віктор Федорович обурився і припинив переговори. Скільки в цьому правди – невідомо.

Наразі маємо два свідчення того, що Партія Регіонів перетворюється на таку собі "бойківщину": троє людей Бойка (і сам Бойко) стали заступниками Януковича по партії; Тарас Чорновіл (близький до Клюєва і один з рупорів прихильників союзу з БЮТ) вийшов з партії. Дистанціювалися від партійних справ і інші люди, наближені до Андрія Петровича – наприклад, Володимир Сівкович. З'явилася інформація про те, що почав переговори про участь у інших політичних форматах Дмитро Табачник.

Скоріш за все, Партія Регіонів фінансуватиметься в пропорціях 50:50 Ахметовим і Бойком. Тобто, ті ж імена, що і у випадку з "Нашою Україною".

При всій видимій антагоністичності оточення Ющенка і оточення Януковича, скоріш за все у наступній Верховній Раді ми станемо свідками створення коаліції СКМ – РУЕ.

Віктор Ющенко може тішитися – Тимошенко опиняється в опозиції. Але ж опозиційна ніша – найкращий стартовий майданчик перед президентськими виборами?

А Україну у лютому-березні 2009 року чекатимуть серйозні економічні потрясіння – деякі економісти прогнозують можливість дефолту.

Очевидно, так далеко ніхто не заглядає. Президент більше думає про те, як за допомогою цієї більшості і контрольованої ситуації провести зміни до Конституції і забезпечити своє наступне президентство.

Саме це є третьою і головною ціллю Віктора Ющенка у даній виборчій кампанії.

P.S. Під час підготовки статті автор звернулася до одного з відомих регіоналів – представників групи Бойка. "Чи правда, що ваш шеф вкладатиме кошти у дві партії одночасно?", - запитала вона. – "Чому у дві?" - щиро здивувався наш візаві. – "Ми зараз зробили ставки як мінімум на три прохідних проекти".

Хто буде третім – Блок Литвина? Комуністи? – наразі залишається тільки гадати.

 

Наталя Приходько, Інститут Горшеніна