Компрометирующее языкознание

Різноманітні ток-шоу, які вже стали невід'ємною частиною українського політичного процесу, з початком нового сезону знову збирають вже звичні аудиторії.

І, судячи з усього, телебачення, на якому так люблять покрасуватися українські політики, декому з них протипоказано. Адже у прямому ефірі видно не тільки дорогі вбрання, але і притаманну кожному "дурь".

З огляду на останні події у світі не дивно, що в програмі Савіка Шустера 5 вересня говорили про Кавказ і про Крим, принагідно. А там де Крим, там і мова. Українська, звісно, яка примусово "насаджується" у регіоні, як про це заявив віце-спікер Верховної Ради автономії Сергій Цеков.

А ось лідер фракції НУНС В'ячеслав Кириленко запевнив, що ніяких проблем на півострові немає, і взагалі, – його українську у Криму всі чудово розуміли.

Після цього слово взяв Ігор Кріль. Чесно кажучи, краще б він мовчав, бо сказане ним змусило заципеніти. Голова партії "Єдиний центр" очевидно намагався якось нівелювати звинувачення у насильницькій українізації, але сам договорився до того, що, за його словами, спілкування українською у Криму – це неповага до місцевого населення.

"Україна до Криму має мати спеціальну увагу. Тоді там проросійські інтереси і настрої будуть меншими... Ніхто там нікого не змушує розмовляти українською. Я там був, я там говорив російською. Я не міг там говорити українською, бо це була б неповага до тих людей".

Шкода, що Кріль не пояснив, яким чином українська в Україні може бути проявом неповаги. Можливо, у цей момент глибоко в душі соратника Віктора Балоги взяли гору якісь приховані комплекси, адже людина яка так говорить, не поважає в першу чергу самого себе.

Нема де правди діти, у Криму справді можна наштовхнутися на різку реакцію щодо української. Провідну роль у формуванні таких настроїв відіграють і окремі шовіністично налаштовані місцеві медіа, і політики на кшталт того ж Сергія Цекова, який на цій же програмі заявив, що в Україні скоро введуть мовну поліцію і заборонять розмовляти (!) російською.

Та невідомо, що там з мовною поліцією, а Ігор Кріль, фактично, вже ввів заборону на українську на окремо взятій території.

Можливо, народному обранцю не відомо, що у Криму діють українські школи і класи, видається україномовна газета. Що, о диво, є й люди, які розмовляють українською, а дехто, приїжджаючи на півострів на відпочинок або у справах, спілкується собі й далі солов'їною. Так само як і на вулицях Львова спокійно лунає російська.

Що б там не було – помилка, чи справді частина світогляду, такі публічні висловлювання не прикрашають народного депутата, та ще й політика, який претендує на роль адвоката Віктора Ющенка, відомого українофіла.

В цілому, головний "єдиноцентрист" послав доволі чіткий і неприємний сигнал усім тим, хто сьогодні не тільки у Криму, але й на Донбасі, в інших східних і південних областях і навіть в Києві, не соромиться проявляти свою ідентичність і переходити на українську. Особливо це стосується молоді.

Та й загалом, доволі дивне розуміння "поваги"-"неповаги". У щоденній практиці громадяни України використовують різні мови, переходять з однією на іншу. Але шукати тут щось більше, ніж побутова зручність – це підігравати усім тим проблемам у мовній сфері, яких Україна так намагається позбутися.

У світі поважають самобутність, а не безбарвність. Хочеться вірити що й в Україні усім є і буде комфортно залишатися самими собою, незалежно від регіону, у якому опинилася людина.

Бо інакше залишається лише продовжити логічний ряд.

Бо інакше залишається лише продовжити логічний ряд. Якщо українська мова - це неповага до кримчан ( а там дивись і до когось іншого),  то такі висловлювання пана Кріля - це неповага до України в цілому.

 

Євген Булавка, для УП