Крах коалиции, пройдена ли точка невозвращения?

Вчорашні події суттєво змінили політичний ландшафт в Україні. Довготривалий політичний та інформаційний наступ секретаріату президента Юлію Тимошенко завершився тим, що прем"єрка сама перейшла в потужну контратаку.

Є давнє правило: не можна заганяти людину, а тим більше політика, у глухий кут. Пік протистояння відзначився звинуваченнями Банкової у державній зраді прем’єр-міністра. Зрозуміло, що існування демократичної коаліції після такого кроку президентського секретаріату було вельми сумнівним.

Біда "Нашої України" в тому, що вона поступово перетворилися з суб'єкта на об’єкт політичної гри у парламенті. Відносини всередині коаліції формувалися не керівництвом фракції НУНС і не її депутатами.

Вони формувалися ззовні і визначалися на Банковій, а поважних народних обранців нашоукраїнців просто ставили перед фактом нового загострення політичних відносин  з бютівцями.

Хто виграв, а хто програв?

На початок осені Юлія Тимошенко опинилася перед вибором: або бути відправленою у відставку спільним голосуванням Партії Регіонів та частини "Нашої України".

Або самій продемонструвати "хто є ху" в Україні та піти на тактичний союз з Партією Регіонів, який має більше як 300 голосів народних депутатів, що у свою чергу, суттєво зменшує політичну вагу глави держави через неможливість ветування прийнятих законів.

Уявити такі дії лідера БЮТ за спокійної політичної ситуації неможливо. Приходять на думку аналогії з січнем 2007 року, коли спільне голосування БЮТ та ПР миттєво сприяло створенню опозиційного союзу між "Нашою Україною" та Блоком Юлії Тимошенко.

Якщо ж говорити про електоральні втрати для БЮТ та НУНС, то вони досить неоднозначні.

По-перше, зараз незрозуміло, хто виграє інформаційну боротьбу взаємних звинувачень у розвалі демократичної коаліції – Банкова чи БЮТ. Принаймні деякі прихильники помаранчевих вже були готові до такого розвитку подій, адже секретаріат глави держави зробив усе можливе аби створити імідж беззахисного прем’єр-міністра, яка постійно критикується Банковою.

По-друге, параліч парламенту та коаліції, призвів до того, що все менше громадян орієнтуються на формальний склад союзу політичних сил у Верховній Раді.

Усе більше громадян переймаються проблемами бездіяльності парламенту. І вчорашні результативні парламентські голосування надали змогу обґрунтувати ситуативний союз БЮТ та ПР: приймалися важливі для шахтарів та селян закони, які за інших умов, навряд чи, були б ухвалені.

Нова коаліція або нові вибори?

Вчорашнє досить емоційне рішення фракції "Наша Україна-"Народна Самооборона" про вихід з коаліції заставило замислитися, принаймні, над двома питаннями: чи буде створена нова коаліція і в якому форматі?

Чи будуть наступні позачергові парламентські вибори у випадку нестворення коаліції?

В залежності від відповіді, які надасть політична еліта на ці питання, ситуація може розвиватися за наступними варіантами.

Варіант перший: переформатування коаліції. Головна проблема створення будь-якого формату коаліції – в такому політичному союзі не може бути більше одного кандидата в президенти.

Розвал нинішньої демократичної коаліції поклав остаточний край "помаранчевому міфу" та створенню в майбутньому заздалегідь визначених ідеологічно-електоральних коаліцій.

Конкуренція між потенційними кандидатами у президенти є головною перепоною і зараз під час створення, наприклад, коаліції між Партією Регіонів і "Нашою Україною"-"Народною Самообороною" або Блоком Юлії Тимошенко та Партією Регіонів.

Наближаються чергові президентські вибори і кожна політична сила буде працювати на свого кандидата, відповідно Віктора Ющенка, Віктора Януковича або Юлію Тимошенко.

Не меншою проблемою є питання про те, хто ж буде прем’єром за нових форматів коаліції. Теоретично, можна уявити, що Віктор Ющенко погодиться на прем’єрство Віктора Януковича за умови, якщо останній відмовиться від президентських амбіцій.

Формально юридичний союз БЮТ та ПР уявити значно складніше, оскільки обидва політики: і Юлія Тимошенко й Віктор Янукович не готові на взаємні компроміси з цього питання.

Зараз нас очікують інтенсивні переговори та політичні торги, з неясним на сьогодні результатом. Якщо уявити, що комбінація з розвалу коаліції була інспірована з Банкової, то цілком логічно буде створення широкої коаліції у складі ПР та НУНС. Принаймні 39 голосів, які вже сказали "а", для цього у Банковій є.

Стимулює до коаліційної творчості й остання заява Віктора Ющенка про неминучість нових виборів у випадку нестворення нової коаліції.

Багато хто з депутатів-нашоукраїнців зараз замислиться над своїм політичним майбутнім. Адже їх попадання у список можливого Блоку Ющенка є досить проблемним: і квота, яка буде виділятися для НУ буде мізерною, та й кадровий відбір будуть проводити, як говорять, особисто Віктор Ющенко та Віктор Балога.

Варіант другий: позачергові парламентські вибори, які у випадку нестворення коаліції протягом 30 днів, будуть "дамокловим мечем" висіти над парламентом.

За великим рахунком, сьогодні жодна з політичних сил не готова до дострокової виборчої кампанії, на яку потрібно витрачати серйозні ресурси і які, якщо і змінять конфігурацію нинішнього парламенту, то не кардинально.

Можливо, збільшить своє представництво Блок Юлії Тимошенко та Блок Литвина, утримає нинішні позиції Партія Регіонів, зменшиться представництво "Нашої України", але гравці на парламентському полі залишаться тими ж самими.

І постане старе-нове питання, відповіді на яке поки-що немає: проти кого дружити будемо, тобто в якому форматі будемо створювати коаліцію?

До того ж за останніми дослідженнями близько 70% громадян виступають проти проведення нових парламентських виборів. Громадяни втомилися від перманентної кризи, політиків і голосувань, які по суті нічого не змінюють.

Варіант третій: існування ситуативної більшості в парламенті. Розпуск Верховної Ради не обов’язок, а право президента. Тобто теоретично глава держави може і не проголошувати позачергові вибори, навіть, якщо будуть порушені конституційні строки формування нової коаліції та більшості.

Зрозуміло, що президент буде навряд чи зацікавлений у збереженні парламенту, в якому разом ситуативно голосують ПР та БЮТ. Але у випадку оформлення тактичного союзу НУНС та ПР та підтримки ним президентських законотворчих ініціатив, такий варіант може виглядати все більш реальним та привабливим для Банкової.

Єдине питання, яке постає за такого розвитку подій – це подальша доля нинішнього уряду. Згідно положень Коаліційної угоди, розпад коаліції веде до відставки уряду, який, проте, залишається виконувати свої обов’язки до формування нового складу Кабінету Міністрів.

Не хочеться вірити у чутки, що вперто циркулюють серед політиків: у такому випадку глава держави призначить своїм указом виконуючого обов’язки прем’єр-міністра, що виходить далеко за межі правового поля, але цілком може бути пояснено інтересами національної безпеки.

Жоден з наведених варіантів розвитку подій поки-що не дають однозначної відповіді на головне питання: чи пройдена точка неповернення у відносинах між "Нашою Україною" і Блоком Юлії Тимошенко?

Для того, щоб рішення "Нашої України" набрало остаточної сили потрібно 10 днів після оголошення з парламентської трибуни заяви фракції НУНС про вихід з коаліції. У цей період таке рішення може бути змінене та відізване.

У всіх політиків є цей час, за який вони можуть сісти і спокійно обмізкувати, як ситуація буде розвиватися надалі. Та ухвалити відповідальне для держави рішення.

Ігор Жданов, президент Аналітичного центру "Відкрита політика", для УП