Комедия дель Украина
"Він (Жванія) мені сказав, що Ющенка отруїли. Більше того, Жванія тоді говорив мені, що і його самого мало не отруїли",
Борис Березовський, просто поінформована людина
А після цього ще й "отруїли" Цушка. "Труїли" разом Монтян та Філіндаш. Останньому взагалі було на все начхати, бо він мав депутатську недоторканність. Далі громадськість лише напружено чекала кого отруять, щоб зірвати Євро-2012.
Країна отруєнь жила так, наче усіх інших засобів політичної боротьби вже не було. Пакистанцям чи палестинцям простіше. Підірвали кілька сотень людей і все. У нас так не можна. У нас все має бути по-європейському. Навіть снайперів не потрібно. Сценарій зовсім інший.
Таємна вечеря на території ворогів. Їжа, напої. Вечірні тіні у темряві. Розмови невідомо про що. Римсько-флорентійський підхід до справи, що так пасує країні, яка зробила європейський вибір.
…Після опосередкованих звинувачень з боку президента на адресу свого екс-кума Давида Жванії, справа про отруєння зробила повне коло. А до цього заступник голови секретаріату президента Ігор Пукшин зробив припущення, що у своїх діях Жванія керується вказівками Тимошенко. Це вже не політика, це "Комедія дель Україна". Актори не змінюються, але вони обмінялися масками. Тема дискредитована так, що далі вже нема куди.
Грип та й годі
Чотири роки тому схоже припущення висловлювали ЗМІ, переважно асоційовані з СДПУ (о). Під час жорсткої інформаційної війни щодо можливого отруєння кандидата в президенти Ющенка, з боку "синьо-білих" було продемонстровано кілька версій. Одну з них повторює зараз Давид Жванія, говорячи, що отруєння взагалі не було, а зміни на обличчі стали результатом цілого "букету" хронічних хвороб. Так "синьо-білі" намагалися дискредитувати тему отруєння.
"Бо якщо мужик – то трапилося таке, то нікому не каже, крім сім'ї своєї. Хто з нас не травився? А то зуб болить, око червоне, вухо заболіло. А от понос – це стидно. Чого стидно? Це треба, щоб увесь світ знав! Нащо це треба?!", - так з притаманною йому брутальністю відреагував на звістку про отруєння Ющенка Сан Санич Омельченко, що на той час був членом команди Кучми.
Прокурор "донецької республіки" Васильєв, що мав за службовим статусом розслідувати справу про отруєння, висловився таким чином: "В історії хвороби записано, що їв раків, їв арбуз, їв суші – риба відомо яка... Після отруєння їв сало, пив кумис... На п'ятий день поїхав до Австрії. Повертається з іншим обличчям. Так кому він довіряє? Чому все так?".
Тобто, знов бачимо вже у більш м'якій формі намагання знівелювати цю тему, виставити Ющенка як тяжко хвору людину, яка не розуміє що робить. Звісно, цитат тут можна навести на цілу монографію чи дисертацію (висловлювалися всі, хто могли), тому обмежимося лише ілюстративним масштабом.
А тепер порівняємо, що з цього приводу каже "олігарх помаранчевої революції" Давид Жванія чотири роки потому: "На самом деле Шишкина (особистий лікар Ющенка – авт.) тогда установила диагноз, что это так называемый крымский кишечный грипп. Половина населения страны, которая отдыхает в Крыму, приезжает домой с этим гриппом – болит живот, понос. Из–за того, что в августе Черное море цветет, этот грипп очень распространен".
От і все. Як кажуть на "Євроньюз" - No comment.
Тінь дами
Інша версія щодо отруєння, яка якраз активно мусувалася пресою есдеків, дуже нагадує сьогоднішні тези …Секретаріату Президента. Вона стала поширеною, коли у факті самого отруєння вже мало хто сумнівався, але "синьо-білим" треба було якось відреагувати на пропагандистські успіхи "помаранчевих". Якщо спробувати стисло нагадати фантазії письменників Медведчука, то картина буде такою.
Ющенка отруїли люди Юлії Тимошенко, які переслідували двояку мету. По-перше, треба було спотворити обличчя лідера, щоб викликати обурення серед виборців злочинністю влади (адже гасло "Влада – злочинна" часто повторювали ющенківці). По-друге, якби дія отрути не обмежилася тільки обличчям, то теж не страшно. Тоді лідером "помаранчевої революції" стає Тимошенко, і президентом обирають чи призначають саме її.
"Тимошенко офіційно націлилася на посаду прем'єр-міністра в разі перемоги Ющенко, але цим її амбіції не обмежуються", - саме так взимку 2004-05 років пресова інфраструктура Медведчука тиражувала цитату з газети "Франс-суар". І далі: "Можливо, Юлія вирішила тишком-нишком прибрати свою маріонетку, щоб форсувати події після перемоги (Ющенка – авт.) на виборах".
А тепер порівняймо це із сьогоденням.
Реагуючи на відмову Жванії спілкуватися із слідчими, заступник глави секретаріату Президента Пукшин вказує, що лінію поведінки Давида Важаєвича підтримує прем'єр-міністр Тимошенко. "Оскільки вона завжди - і в минулому, і нині - не приховує своїх президентських амбіцій, то їй дуже вигідно кинути тінь на Ющенка, зокрема, через провокування нових витків скандалу навколо цієї справи", - зазначив Пукшин.
Дивна метаморфоза сталася за чотири роки з обвинувачами Тимошенко. За цей час вони встигли змінити колір. Тоді Тимошенко демонізували, щоб врятувати Кучму та Януковича, а тепер демонізують - …щоб врятувати Ющенка.
Завершити цей невеличкий текстологічний екскурс можна словами сказаними вже в жовтні 2005 року, майже через рік після перемоги "революції" та через місяць після відставки "революційного" уряду: "Но поскольку сегодня существует версия об отравлении, и если говорить, кому оно было выгодно, то все указывает на Тимошенко". Знов Тимошенко тоді комусь завадила. І цим "комусь" був не хто інший як Давид Важаєвич Жванія!?!
Ресурс президентських виборів
…Схоже, що тема отруєння Ющенка стає для України як гексоген та Чечня разом узяті. У 2004 році вона зіграла на користь, якщо так можна сказати, "помаранчевих". Драма із замахом на улюбленого народом кандидата остаточно схилила шальки терезів у боротьбі за Банкову. Зараз важко сказати, яким би був Майдан без цієї теми. Тобто сума незадоволення Даніличем все одно була величезною, але…
Сьогодні починається драма з фіналом, що розігруватиметься у 2010 році. Як і раніше переможець отримує все (чи майже все). Тому ставки у цій боротьбі завищені так, що вище вже нема куди. Мабуть, у ворогуючих сторін вистачить здорового глузду не застосовувати зброю і все обмежиться постмодерністським терором у Мережі та на телебаченні (із деякими відхиленнями руху в бік прокуратури та суду).
І знову тема отруєння виринає як ключовий піар-елемент у цій боротьбі. До цього таку роль грала "справа Гонгадзе" (2000-2004 роки), але зараз вона навряд чи займатиме перше місце у топ-новинах. Адже головні герої цього епізоду "банкових війн", Ющенко, Янукович та Тимошенко не мають до "справи Гонгадзе" прямого стосунку. Час від часу у контексті цієї справи згадувався Литвин, але він навряд чи зможе у 2009-10 роках зіграти головну роль у театрі українського абсурду. Хоча і попсувати нерви головним виконавцям теж зможе.
Інша річ – отруєння Ющенка. Тут і "донецьких бандюків" завжди можна згадати, і як бачимо про Юлію Володимирівну не забути. Так само як суперникам Ющенка буде великою спокусою спробувати довести, що отруєння не було, це все було вигадано, а отже відкривається безмежний простір для дискредитації.
Шкода лише, що за цими лабіринтами брехні та амнезії, піар-прийомів та політ-технологій, ми так і не дізнаємося як воно було насправді.
Юрій Корогодський, для УП
