Реестровые войны

28 серпня Конституційний Суд розпочне розгляд справи за поданням Віктора Ющенка щодо відповідності Конституції постанови Кабінету Міністрів, що стосується дозволу Центральній виборчій комісії на придбання без тендеру програмного забезпечення для створення реєстру виборців.

Розгляду справи в КС передувала словесна артпідготовка з боку "ворогуючих" сторін. 14 серпня на своїй скандально-викривальній прес-конференції заступник голови президентського секретаріату Андрій Кислинський, поміж інших пунктів звинувачень прем’єра Юлії Тимошенко у "державній зраді", торкнувся процесу формування Єдиного Державного реєстру виборців.

Якщо вірити Кислинському, то заступник голови ЦВК за квотою БЮТ, Жанна Усенко-Чорна пролобіювала інтереси фірми "Атлас", яка буде займатися розробкою програмного забезпечення для реєстру.

Кислинський також повідомив, що однією із засновниць цієї фірми є дружина екс-заступника глави СБУ Володимира Сацюка, який сьогодні вже являється громадянином Росії.

Заяви заступника глави СП, очевидно, стали несиметричною відповіддю на виправдання ЦВК, що прозвучали 2 липня на спеціальній нараді в Комісії, присвяченій реєстру.

Тоді члени ЦВК заявили, що процесу створення реєстру заважають "деякі політичні сили і окремі політики", які "в контексті підготовки до майбутніх виборів просто зацікавлені, щоб ці вибори просто не відбулися прозорим, чесним і демократичним шляхом".

Щоправда в ЦВК на особистості не переходили, але дали зрозуміти, що ці "деякі політичні сили і окремі політики" працюють на вулиці Банковій та в Верховній Раді.

Створення і повноцінне функціонування Єдиного реєстру покликане вирішити проблему низької якості існуючих списків виборців – присутності там "двійників", "мертвих душ", або відсутності реальних виборців.

Але ця проблема стосується прихильників всіх політичних сил. Отже створення реєстру мало б бути вигідним всім. Принаймні тим, хто збирається взяти участь у виборах.

Інша справа, що слабкий захист і низька якість програмного забезпечення для реєстру виборців може призвести до ще більшого хаосу під час організації виборчого процесу.

Хоч первинний масив інформації формується на місцях, остаточні дані реєстру зберігаються централізовано. Отже несанкціонований доступ до системи реєстру, а іншими словами звичайний хакерський злам, може призвести до того, що диски з реєстром можна буде запросто придбати на Петрівці.

Не кажучи вже про те, що у випадку слабої захищеності системи, у будь-кого, хто буде зацікавлений у зриві виборів, з’являться можливості внести в реєстр такий хаос, що всі списки виборців з попередніх кампаній будуть здаватися взірцем якості.

Відтак довкола закупівлі програмного забезпечення і розгорілися найбільші суперечки, які призвели до того, що формування реєстру вже майже рік не зсунулося з "мертвої точки".

І політики в цьому питанні якраз найменше. Адже загальний бюджет створення реєстру складає понад 74 мільйони гривень (хоч за оцінками експертів може вистачити і вдвічі меншої суми).

І значна частина цих коштів передбачена якраз на створення відповідного програмного забезпечення, яке, як відомо, продукт нематеріальний – його не помацаєш раками і не порахуєш.

Тому "відкати" при закупівлі подібного роду послуг значно перевищують 10-20 %, як це прийнято, наприклад, під час закупівлі товарів. Одним словом, є за що боротися.

Історія питання

Освоювати виділені на реєстр кошти, мала ще ЦВК під керівництвом Ярослава Давидовича. Але політична ситуація внесла свої корективи в склад ЦВК.

Новий "колектив" ЦВК з самого початку був настільки заполітизованим, що часто був не здатен ухвалити нагальні поточні рішення з організації дострокових виборів.

А до підготовчої роботи по формуванню реєстру руки просто не доходили, що стало навіть приводом для спеціального листа Ющенка до ЦВК. Лише 5 вересня 2007Кабмін прем’єра Януковича затвердив план заходів, а ЦВК взялася за розробку технічного завдання і тендерної документації, і, зрештою, оголосила тендер.

Тендер так і не відбувся, оскільки його умови (а саме – окремі положення технічного завдання) одразу двома позовами оскаржила ТОВ Науково-виробнича фірма "Українські національні інформаційні системи", яку очолює Світлана Зварич.

Ця структура була зацікавленою стороною, бо претендувала на участь у тендері. Головні претензії до технічного завдання зводилося до наступного – умови тендеру не забезпечують створення належного захисту реєстру виборців.

Неофіційно позивачі стверджували, що умови тендеру були "виписані" під одну структуру – корпорацію "Атлас" і настільки неграмотно, що оскаржити їх не склало великої проблеми. Позови призупинили проведення тендеру.

Пізніше тендер був скасований рішенням Міжвідомчої комісії з питань державний закупівель, яка зобов’язала ЦВК врахувати свої зауваження. Але тендерний комітет ЦВК зробив вигляд, що цього рішення не існує, і сам скасував власне рішення про оголошення закупівель.

Невикористані з цією метою кошти в розмірі 14 мільйонів були повернені в бюджет. Зважаючи на те, що всі передбачені строки були порушені, ЦВК звертається до Кабміну вже під керівництвом Юлії Тимошенко з проханням затвердити новий календарний план.

Крім того Комісія ініціює ухвалення Кабміном рішення про зміну процедури закупівлі: замість відкритих торгів пропонується купівля у одного учасника, без погодження з Мінекономіки.

17 квітня уряд ухвалює відповідну постанову. Рішення, м’яко кажучи, дивне, оскільки такий механізм не підпадає під перелік умов, за яких дозволено проводити неконкурентні закупівлі.

Та 5 травня ЦВК укладає договір з уже згаданим "Атласом". А вже 2 червня Віктор Ющенко своїм указом визнає постанову Кабміну неконституційною.

Справа передається до Конституційного Суду.

Незважаючи на це, 5 червня на рахунок "Атласу" з ЦВК перераховується 300 тисяч гривень, з яких 180 тисяч "Атлас" перераховує субпідрядникові. Що і стало приводом для припису Генеральної прокуратури, який фактично забороняє ЦВК придбання програмного продукту.

За неофіційною інформацією в Генпрокуратурі та СБУ розпочали розслідування стосовно відповідних посадових осіб ЦВК, які не створили конкурентних умов ще під час проведення тендеру у 2007 році.

Після припису прокуратури протистояння ЦВК з опонентами перейшло в публічну площину. ЦВК скликало робочу нараду, куди всупереч загальноприйнятій практиці були запрошені ЗМІ. І саме там було оголошено повний перелік тих, хто "заважає" Комісії у відведений термін створити реєстр.

Це і "Українські національні інформаційні системи", і концерн "ЄДАПС", і Генпрокуратура, і неназвані "політичні сили".

Крім того члени ЦВК ухвалили рішення звернутися до Окружного адміністративного суду Києва щодо припису Генпрокуратури. Симптоматично, о цього разу члени ЦВК проявили таку незвичну одностайність, якої годі було від них чекати напередодні виборів 2007 року. Тим не менше 27 серпня київський окружний суд звернення ЦВК відхилив.

ЦВК: перереєстрація?

Втім, всі перипетії довкола створення реєстру мають не лише економічне підґрунтя. В самій Центральній виборчій комісії складалася непроста ситуація. Багато хто вже неодноразово критикував політичний принцип формування ЦВК, що вже неодноразово призводив до фактичного паралічу роботи Комісії. І не лише в питаннях реєстру виборців.

Чого варті лише несподівані приступи "політичної хвороби" членів комісії, фактичне самоусунення від надання методично-консультативної допомоги місцевим комісіям під час позачергових виборів народних депутатів та виборів київської міського голови.

З самого початку не склалося в ЦВК і з судовою гілкою влади. Практично всі суперечливі рішення Комісії були скасовані в судовому порядку. Однак не завжди ЦВК виконував судові ухвали.

Впродовж майже місяця не виконувалося рішення Вищого адміністративного суду України про надання дільничним комісіям необхідних роз’яснень щодо перевірки та підтвердження даних у заявах виборців, що тимчасово не здатні пересуватися. Тоді виборчий процес був поставлений на межу зриву.

***

Вже майже рік по всій Україні більше 2 тисяч службовців на місцях, що мали б формувати реєстр, отримують зарплату і чекають вказівок з ЦВК.

(Щоправда в Києві відповідну Службу розпорядника реєстру почали формувати лише в травні 2008-го).

ЦВК лише одного разу скликала їх на семінар, але нічого по суті про створення реєстру там так і не було сказано.

Єдиним слабким виправданням політичного, а не професійного, підходу до формування ЦВК було те, що таким чином забезпечувався баланс інтересів різних політичних сил, що унеможливлює заангажованість Центрвиборчкому.

В той же час, як показали останні події, в ЦВК утворився стабільний консенсус довкола суперечливих аспектів питання реєстру виборців. Навіть якось забувся судовий позов, що його подала заступник голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна проти свого керівника Володимира Шаповала.

Сам Шаповал, до речі, ще не так давно не виключав складання у травні своїх повноважень у зв’язку з досягненням пенсійного віку. Однак ці заяви так і залишилися нереалізованими.

Порушення балансу сил в ЦВК також пов‘язано зі змінами в загальнополітичній палітрі. Можна як завгодно скептично ставитися до звинувачень комуністів у сепаратних домовленостях з БЮТ, але їх голосування свідчать самі за себе.

Відтак, подібне може відбуватися і в ЦВК, де КПУ має непропорційне, як для своєї фракційної чисельності представництво – 2 члена комісії. Також очевидним є дрейф в бік БЮТ і Давида Жванії, з яким пов’язують члена ЦВК Андрія Магеру.

Отже багато хто з політиків зраз має всі підстави бути незадоволеним станом речей в Центрвиборчкомі. Тому ситуація, що склалася довкола реєстру виборців, може стати приводом для чергових перетрубацій в комісії.

Якщо Конституційний Суд визнає відповідну постанову Кабміну неконституційною, а СБУ і Генпрокуратура зможе довести зловживання посадових осіб ЦВК, то у Ющенка буде формальний привід звернутися до парламенту з проханням позбавити повноважень всієї комісії або окремих її членів.

Інша справа – чи захоче парламент його підтримати. Однак, як показує досвід, ротація в ЦВК може стати предметом торгу під час політичних домовленостей вищого ґатунку.

А що ж з реєстром виборців? Багато часу вже безповоротно втрачено і формування повноцінного реєстру до наступних президентських виборів залишається під великим питанням.

Тож можливо, що під наступні президентські, та й усі інші вибори буде закладена міна уповільненої дії, яка, до речі, дивом не вибухнула під час позачергових місцевих виборів.

Адже згідно перехідних положень закону про Державний реєстр виборців, після 1 жовтня 2007 року всі без винятку вибори в Україні повинні проводитись з використанням реєстру виборців.

І якщо позачергові парламентські вибори відбулися днем раніше від вказаного терміну, то кілька десятків місцевих виборів, включно з виборами Київського мера, відбулися з порушенням цієї норми.

Залишається лише здогадуватись чого не вистачило опонентам Черновецького – розуму чи бажання, щоб на цій підставі не оскаржити результати волевиявлення в Києві.

Олександр Черненко, Комітет виборців України, для УП