Мазохизм по-украински

Головними носіями загрозами інформаційній безпеці України є сама українська держава та українські ЗМІ. Саме вони, а не підлі та злостиві вороги з-за кордону роблять усе, щоб інформаційний простір країни наповнювався брудом та отрутою.

От скажіть, будь-ласка, для чого Україна перетворює третьорядного російського політика Костянтина Затуліна на фактор міждержавних стосунків Києва та Москви?

Кожного разу, коли доблесне СБУ не пускає його на територію України, ця людина отримує – цілком безкоштовно – такий обсяг уваги до своєї скромної персони з боку російських та українських ЗМІ, що мимоволі перетворюється в очах аудиторії у справді щось важливе.

Між тим, варто запитати будь-якого фахового російського журналіста і він точно змалює місце пана Затуліна у політичній ієрархії наших сусідів.

Отож, СБУ затримує Костянтина Затуліна, а слідом в дію вступають українські ЗМІ.

Інформаційні агенції, інтернет-видання, телеканали наввипередки повідомляють про кожне слово бідолашного затриманого, розповідають про його наміри, подають коментарі усіх зацікавлених сторін, щедро цитують штатних провокаторів, працівників затулінського Інституту країн СНД.

Пізніше популярні ток-шоу запросять його в якості головного гостя, а друковані ЗМІ за кожної нагоди і без неї братимуть його коментатором з будь-яких питань – від україно-російських стосунків (ніби не зрозуміло, що в 1125 раз скаже з цього приводу Затулін!) до економічних проблем у самій Росії.

Таким чином, український медіа простір переповнюється українофобською бриднею, підвищуючи градус агресії до сусіда в однієї частини українського суспільства і викликаючи нерозуміння та спротив діям власної держави в іншої.

Зауважте: основним посилом цього політика щодо України є теза про "розкол" країни. І ми самі, як невиліковні мазохісти, цю тезу тиражуємо, множимо і вбиваємо в голови наших співгромадян!

Такий результат цілковито влаштовує Затуліна, адже дозволяє йому залишатися на плаву, вдавати з себе впливового політика і навіть отримувати якесь фінансування.

Але чи влаштовує це нас?

Між тим, ліки від цієї болячки доволі прості: ігнорування.

Хоче Затулін в черговий раз приїхати в Україну – будь-ласка!

Якщо наші ЗМІ не стануть знову транслювати його чергові спічі, він отримає аудиторію у сто-двісті осіб на черговому мітингу маргіналів.

Тим часом, кожен інцидент з його не допуском в Україну дає йому мільйонну аудиторію. Хочеться цьому панові поговорити про розкол України та подібні речі – питань нема, нехай говорить.

Якщо, знову ж таки, ми самі не почнемо це поширювати, його почує лише та аудиторія, яка й без цього наскрізь просякнута подібними ідеями. Зрештою, заборона в’їзду Затуліну та йому подібним в принципі позбавлена сенсу: чимало українських політиків транслюють ті ж самі тези, в тому числі й з парламентської трибуни.

Півроку такого ігнору – і Затуліна та йому подібних просто не буде. Тобто, вони існуватимуть, але там де і належиться існувати використаним провокаторам. А тоді прийде час доморощених агентів впливу.

 

Олег Базар, перший заступник головного редактора журналу "Профіль", для УП