Польша собирает своих украинцев
Болюча тема євро-інтеграції, насправді, має один бік, з яким у нас все може бути гаразд. Якщо нас усіх не беруть туди, то можуть взяти по частинах. Спочатку одних, потім – інших, а там дивись і нікого не залишиться. Всі роз'їдуться по "історичних батьківщинах".
Карта Поляка. Це магічне словосполучення з палаючими очима промовляє тепер не одна тисяча громадян України. От, я, наприклад, на неї не маю жодних прав і можливо тому вирішив подивитися на це трохи ширше. Адже цікаво слідкувати за такими модними речами, що впливають і на демографію, і на все інше.
Не буде відкриттям Америки сказати, що населення України кожного року зменшується. Тут і економічна криза впливає, і спад народжуваності (притаманний все ж таки більше розвиненим країнам). Але свою справу робить і відсутня раніше можливість втекти за кордон, подалі від усіх цих проблем.
Засоби для цього різні. Не завжди треба різати крайню плоть, щоб потім стати справжнім євреєм. Є і більш гуманні варіанти.
От, приміром, Польща активно пропагує "карту поляка" для мешканців своїх "кресів", тобто України, Білорусі, Литви. Для пересічного поляка "креси" - це як "национальные окраины" для росіян. Щось таке, що тимчасово відкололося від метрополії та потребує повернення у історичне лоно.
"Карта поляка" з'явилася дуже і дуже вчасно. Якраз сьогодні шенгенці знімають кордони між собою, в той же час відрізаючи від "золотого мільярду" східняків, до яких, на жаль, належимо і ми.
Безумовно з цим процесом теж не все зрозуміло. От, скажімо, Румунія – це "золотий мільярд" чи ні? Якщо дивитися на її членство в ЄС, тоді – так. Але якщо на рівень життя – то виходить, що ні.
Але вони відокремлюються від нас зі швидкістю, трохи більшою ніж залізничні експреси покійного міністра Кирпи. Наостанок вони ще розколоти нашу "політичну націю", видаливши з неї найбільш мобільних та енергійних.
Причому наступ йде з усіх боків. Навіть з північного сходу, де його причини мають зовсім інший характер.
Отже, з нами потроху працюють усі наші сусіди. Росіяни час від часу десантують у Криму та Севастополі мобільні групи по штампуванню російських паспортів, а СБУ думає чи стріляти по ним ракетами "земля-земля".
Нещодавно МЗС РФ запустив новий проект, який так і кортить назвати "Привет, соотечественник!". Усім, хто назве себе росіянином пропонують оселитися у місцях, куди справжній росіянин ніколи не полізе. Як скромно каже керівник київської філії Інституту країн СНД Корнілов: "Так, це не елітні райони країни".
На додачу, щоб "соотечественник" не помер з голоду, йому дають невелику суму підйомних.
Ізраїльтяни хапають кожного, хто уві сні бачив своїх єврейських предків, тягнуть його до посольства та майже примушують їхати до Близького Сходу. Що ж їх можна зрозуміти. Для семимільйонної країни (з яких один мільйон – араби) кожна нова людина на вагу літака "Стелс".
І от тепер до процесу долучилися поляки. Хто б з нас не хотів, перетнувши кордони Шенгену, отримати купу пільг, стати майже своїм? Карта поляка – це як банківська картка до рахунку, на якому лежать мільйони; ключ до дверей, за якими починається нове життя; життя без турбот та проблем.
Звісно, Карта поляка не така доступна як статус "соотечественника" у Росії чи "нового репатріанта" в Ізраїлі. І брюссельські євробюрократи швидко накостиляють полякам, якщо вони почнуть видавати біло-червоні карти усім нащадкам холопів князів Потоцьких та Чарторийських. Але все одно якось воно неспокійно.
Коли чиниться такий зовнішній тиск, з країни вимітатимуться перш за все амбітні та енергійні, ініціативні та кмітливі. Хто тоді залишиться, крім справжніх патріотів, яких небагато? От про то і мова.
Якщо так далі буде йти, то Тягнибок за власними критеріями почне видавати "карти українця". І тоді точно цьому суспільству буде капець.
Юрій Корогодський
