Точка невозвращения

Найкоротший анекдот сьогодення: парламент України пішов на канікули.

І коштуватиме народові оздоровлення депутатів – всього якихось 15 млн. гривень. Ще 60 мільйонів виділено на приведення до ладу та вмеблювання "закритих" санаторіїв типу "Нижньої Ореанди" чи "Дюльберу", де нардепи зазвичай відпочивають.

Можуть зауважити, що в нашій демократичній країні "закритих" санаторіїв чи будинків відпочинку не існує. У тому сенсі, що вони всі, як колись говорили - до послуг трудового народу, тож можна придбати путівку (в згадані санаторії вона обійдеться від 500 до 2 тисяч грн. на добу), і - будь ласка.

Проте всі путівки на "депутатський сезон" заброньовано, і навіть якщо ви фінансово спроможні, вам її не продадуть.

Наші нардепи традиційно фінансово неспроможні, тому для них передбачені численні пільги, які вони самі собі встановили: що стосується оплати путівок, то вони перерахують тільки 25 процентів від її вартості, решту їм дотує держава, а, як відомо, держава – це ми.

І, знаєте, не обідно було б і доплатити. Коли б мати справу з чесними й порядними людьми, в яких душа болить за Україну.

Якби кількість доларових мільярдерів та різних мастей мародерів, що знайшли собі надійний дах у будинку під скляним куполом, хоч трохи, хай на 10 процентів, виражали волю тих, хто їх обрав, а не думали про те, приміром, як прокачати сотні мільйонів на офшорні рахунки та легалізувати їх у доларовому еквіваленті у себе вдома.

Між тім, у пам'яті ще не стерлися часи, коли ми, якщо й не пишалися своїм парламентом, то в цілому – поважали. Коли демократично налаштовані депутати, усупереч волі потужної тоді групи "239", ухвалили Декларацію про суверенітет, коли вперше внесли до зали жовто-блакитний прапор, самий колір якого будив тваринний переляк у послідовників комуно-фашистської ідеології.

Ну, і звичайно, конституційна ніч, звершення Основного Закону, котрий визнано таким, що відповідає кращим європейським демократичним традиціям. Той самий, що так муляє нинішнім владочинцям, аж вони ладні його змінити й підім'яти під себе першої-ліпшої хвилини.

Небагато вікопомних моментів, а все ж вони були.

Зараз наш парламент – продажний настільки, що за нього соромно й незручно говорити. Соромно тому, хоча б, що обирали його ми з вами.

І купували й продавали його теж на наших очах. Спочатку – окремих депутатів, потім – групки й групи, згодом – дійшла черга до фракцій, нарешті, – і до всього складу, поділеного на клани-партії.

Розпродаж і купівля оптом, як ми встигли пересвідчитися за часів ринку, вигідна тим, що можна загорнути все гамузом, обійдеться дешевше.

І як не продаватися - натиснув кнопку – мільйон доларів відбив, вийшов з коаліції – 14 мільйонів, будь ласка, отримай на рахунок. Хто ж відмовиться?

Дивно, як наш парламент взагалі ще не розвалився, балансує на межі, хоч законів не ухвалює, але й не розпускається – фінансово невигідно. А якщо й розпуститься – не біда, заплатив кілька мільйонів – і знову в списку!

Справді, страшно, якщо так буде без кінця. Адже, щоб поміняти діючу систему, і до парламенту прийшли нові люди, потрібно закон змінити, і не один. Тільки хто ж це робитиме добровільно, собі на шкоду, щоб поступитися тепленьким місцем?

Тут, як не раз бувало - наприклад, при голосуванні за відміну привілеїв і пільг - заєдино будуть і комуністи, і нашоукраїнці, і литвинівці. Якби й соціалісти були або "Свобода" - не є питань, як кажуть у Львові, й вони приєдналися би. Хто ж собі ворог?

Ну як же, скажуть мені, останнє голосування за відставку уряду, коли дві фракції не взяли участі, що ж їм теж обіцяли гроші? На жаль, обіцяли.

І якщо хтось думає, що фракції КПУ чи Блоку Литвина, вчинили так з принципових і світоглядних міркувань, помиляється. Ці фракції давно вже контролюються доларовими мільярдерами, яким тим же урядом було обіцяно певні солідні преференції саме за таку їхню позицію при голосуванні.

Інша річ, не все так сталося, як бажалося. Перша частина Марлезонського балету для уряду та її солістки пройшла тріумфально, а от друга - з тріском провалилася.

Що ж, у політиці, та ще у виконанні важковаговиків, на відміну від звичайного боксу – правил не існує.

Глядачі, що спостерігали недільну трансляцію з Гамбурга за участі Володимира Кличка, були б вельми здивовані, якби посередині бою з'явився такий собі джокер і почав "мочити" когось із суперників. Зате в українському політичному театрі таке трапляється часто.

Цього разу в ролі джокера виступив не хто-небудь, а особисто президент Ющенко, який несподівано для всіх втрутився в бюджетний процес, запропонувавши свій варіант поправок.

Дозволимо висловити припущення, що інтереси президента і його секретаріату, мабуть, не обмежувалися самим тільки бажанням виправити прорахунки уряду – це можна було зробити простіше, не очікуючи останнього дня, не так екзальтовано.

Такий крок став точкою невороття як для самого Ющенка, так і для Тимошенко, котра наступного дня звинуватила президента в тому, що він навмисне зірвав голосування за поправки до держбюджету.

Розпач леді Ю. зрозуміти можна: через брутальне втручання президента їй не тільки не вдалося у всій красі продемонструвати піар-талант, а й додатково профінансувати лобістів, котрі, на відміну від неї, виконали обіцянку, забезпечивши необхідний результат при голосуванні за недовіру прем'єру.

І тепер їй важко буде розійтися з цими впливовими людьми, які восени можуть і не пристати на її пропозицію. Між тим, Блок Литвина вже заявив про необхідність розгляду нового прем'єрського звіту восени.

Що стосується президента, він свою точку неповернення пройшов давно, в чому немало допоміг його власний "кризовий" менеджер Балога. Коли голову секретаріату так обзивають, мають на увазі, що він дуже вдало генерує кризи навколо президента.

Не нами помічено: все, до чого прикладає руки цей пан, або з тріском провалюється, або ж іде на шкоду гарантові. Під час виборів-2007 він очолював штаб "Нашої Україна", згодом створював "широку" коаліцію, допомагав Черновецькому на перевиборах у Києві, відправляв у відставку уряд Тимошенко – ці та інші його "проекти" спрацювали з точністю до навпаки, б'ючи "бумерангом" по гаранту.

У кулуарах гуляє цілком, на мій погляд, вірогідна чутка про те, що глава секретаріату є таким собі "засланим козачком" і робить все, щоб Ющенко вдруге не став президентом. Знову популярний старий, перефразований на сучасний лад, анекдот: "Ким працює Віктор Ющенко?" – "Президентом в секретаріаті Балоги".

З усіх адекватних політиків Балога, мабуть, єдиний, хто переконує свого патрона йти на другий термін. Це ж треба мати таку багату уяву!

І презентація нового "мегапроекту" - партії "ЄЦ" - "локомотиву, що привезе Ющенка до перемоги на президентських виборах" – яскраве тому свідчення.

Щоправда, сама вистава в Палаці "Україна", виконана в кращих традиціях провінційної показушності й лизоблюдства, розчарувала - тигр виявився паперовим. На шляху до створення широко розпіареної "партії нового типу", трапився ряд курйозів.

По-перше, "донецькі" відмовили в фінансовій і кадровій підтримці - ще б пак, після того, як "кризовий менеджер" так кинув їх з "ширкою"!

По-друге, здібні й талановиті політики не пішли в проект, довелося "заганяти" туди маргіналів і аутсайдерів минулих часів.

По-третє, від ідеї злиття і приєднання відмовилися навіть такі політичні аутсайдери, як НДП.

По-четверте, не вдалося знайти достойного й рейтингового лідера - і Яценюк, і Богатирьова відмовилися одразу й рішуче. Не обирати ж самого Балогу з його від'ємним рейтингом – мінус чотири! Тож довелося задовольнитися кандидатурою зіц-голови Кріля.

При всьому цьому Балозі вдалося зберегти залишки власного іміджу й таку-сяку віддаленість від партійної структури у випадку провалу чергового проекту. Ну, й створити власну кишенькову партію, поставивши її під контроль "закарпатських виноградарів", які фактично її вже приватизували.

На черзі – створення "Блоку Ющенка", куди Балога з своїм незмінним партнером Плющем наполегливо готуються "впихувати невпихуємоє".

Розглядається навіть варіант перевиборів Верховної Ради, з цією метою "зондуються" настрої в "Регіонах", Блоці Литвина – на предмет створення майбутньої широкої коаліції, а в перспективі – нової партії влади на підтримку діючого президента.

Про це, зокрема, йшлося на останній зустрічі Ющенка зі "своєю" фракцію НУ-НС, що відбулася напередодні останнього парламентського засідання.

Подробиці тієї бурхливої розмови, під час якої нищівної критики й образ з боку президента зазнали Доній, Зварич, Стецьків, Гриценко (на знак протесту вийшов із зали), відомі широкому загалу.

Очевидно, що це була остання їхня зустріч у такому складі. До речі, на ній були присутні 37 (!) нардепів.

Обидві сторони пройшли точку неповернення. Кожен – свою…

Володимир Кулеба