Украинцы уже хотят в НАТО!

Вже декілька років, із місяця у місяць соціологічні центри нібито різноманітної орієнтації, відомі й не дуже, подають стабільно негативні (для держави) дані, що характеризують відношення суспільства до європейського курсу країни. Ну не хочуть українці в НАТО. Навіть не зовсім чітко (це яскраво видно з цих опитувань) уявляючи собі, що ж воно таке є, це НАТО.

Отака собі "вмотивована" позиція – "не знав, не знаю, але категорично не хочу". Було б смішно, аби не було так гірко. Адже результати цих так званих опитувань лягають в основу політичних рішень, і як бачимо, не тільки у наших політиків.

Вже навіть не беручи до уваги те, що, як видно з прес-релізів, ні державні органи, ні неурядові організації євроінтеграційного спрямування таких опитувань не замовляли, грошей за це не платили (а хто, як не вони мали б цікавитись станом громадської думки з цього приводу) дивує і насторожує явна недолугість більшості з них.

Ну не може пояснити жодна з цих соціологічних інституцій парадоксальність результатів своїх досліджень.

Та й чи можна логічно прокоментувати той факт, що більше половини опитуваних (до речі, ким, де, як?) хоч сьогодні готові вступити до Євросоюзу, теж, між іншим, не маючи інформації про його діяльність та переваги (чи може втрати?) для нашої держави внаслідок такого приєднання. Але пояснюють вони свій вибір напрочуд просто й дохідливо – "там" живуть по-людськи.

Тоді чим пояснити цю так звану соціологію по відношенню до вступу в Організацію Північноатлантичного договору (ОПАД)? Чому ті ж (як стверджують соціологи, і як радісно підхоплюють їх медіа) більш ніж 50% наших співгромадян, хто хоче жити по-людськи, патологічно не сприймають НАТО? Ну, не вірю…

А може, все-таки, ці соціологи кривлять душею? Чи таким чином заробляють на хліб насущний? Навіть ціною майбутнього своїх дітей? А може їх діти й не живуть в Україні, а десь там… в європах?

І все ж, не все так погано у сфері українського євроатлантизму.

Зі здивуванням і, в той же час, з радістю прочитав днями справді сенсаційне повідомлення. Загалом 49 (!) відсотків наших симпатичних, розумних і відповідальних (усі епітети є щирими і заслуженими) громадян висловилися за вступ України в Північноатлантичний Альянс! І лише 42,1% – проти.

Саме такими виявились результати опитування Центру соціальних досліджень "Софія". Не вірите? Їй-бо, не брешу. Порахуйте самі. 17,6% українців (саме українців) висловили слушну думку, що Україна має продовжувати політику зближення з НАТО, навіть не дивлячись на істерику політикуму нашої сусідки.

В той же час, 31,4% респондентів (як на мене, розумних людей) небезпідставно вважають, що наші державні очільники мають негайно владнати з Росією питання нашої євроатлантичної політики так, щоб зберегти між нами нормальні, цивілізовані сусідські (бо вже не до братських) відносини. Що прямо кореспондується з нашим законодавством.

Отже, залишилось нашій еліті взяти й зробити те, що від них вимагає закон і здоровий глузд. Та щоб ще й наша сусіда це зрозуміла і нормально сприйняла. Теж з глузду не з’їхала. Адже мало хто оцінить нинішню риторику російського керівництва, як адекватну.

Та щоб й нашій "регіональній" верхівці бог розуму позичив.

Отака ось арифметика вийшла у "Софії". Чому я, повторюсь, дуже тішуся.

Петро Процик, член Координаційної ради Громадської Ліги Україна-НАТО, генерал-лейтенант запасу, для УП