Продовольственный кризис зацепит каждого из нас

Швидке подорожчання продовольства відіграється саме на українцях. Це не парадокс, а загальна закономірність розвитку світових цінових спекуляцій, що вже відбувається в гонці цін на енергоносії.

Якщо виток зростання цін прогнозується тривалим, він в першу чергу б’є по населенню держав – найбільших постачальниць товару. Чому? Постачальники продовольчої та іншої сировини – це держави з низькою вартістю робочої сили і, відповідно, низькою купівельною спроможністю основної маси населення.

Вільний продовольчий експорт для цих держав автоматично означає прибуток переважно для оптових торговців, а не виробників (аграріїв). Водночас, внутрішні ціни на продовольство дотягуються до світових. Вільних грошей на світовому ринку забагато і завдяки жадібності місцевих трейдерів, вони подібно вакууму практично миттєво заберуть не тільки лишки, а й значну частину необхідного для населення продовольства.

Внаслідок вдало підігрітого з допомогою ЗМІ споживчого ажіотажу, внутрішня продовольча ціна може навіть перевищити реальну ціну продукту приміром в Італії чи іншій європейській державі. До речі, від людей, бувалих в Європі, можна дізнатися інформацію про те, що багато українських продуктів вже є дорожчими від аналогічних європейських.

Росія вже засвоїла цей урок, забезпечивши державний контроль за експортом енергоносіїв і водночас піднімаючи вартість робочої сили. Зробив уроки і Уго Чавес. Висновки повинні зробити і в Україні, адже механізм розкручування цін на продовольство такий самий, як і на енергоносії, хоч із значно гіршими наслідками для більшості населення.

Отже вільний експорт продовольства для України означає загрозу національній безпеці і тому мусить бути обмежений державою. Україну очікує подвійний удар цін – відтермінований на енергоносії і упереджуючий на продовольство.

Чому упереджуючий? Як не дивно, щоб завадити успішній ринковій грі України на зниження світових цін.

За певних обставин Україна здатна викинути на світовий ринок рекордну масу товарного зерна і тим "поламати" декому плани щодо надприбутків від глобальної продовольчої спекуляції. Такий поворот справ абсолютно невигідний зголоднілій і дуже впливовій світовій фінансовій олігархії.

Хоча останнє звернення голови Світового банку до України з вимогою відкрити продовольчий ринок свідчить про готовність фінансового світу витримати будь-яку продовольчу інтервенцію на ринку. Це свідчить лише про величезні проблеми світової фінансової системи – наявність доволі значної маси голодного віртуального "вільного" капіталу, готового проковтнути все.

Чи готова Україна адекватно реагувати на майбутню світову продовольчу кризу?

Здається, що з українськими чорноземами дефіцит продовольства в Україні – це смішно. Дехто навіть будує наївні прожекти економічного виграшу держави від світового подорожчання харчів. Впливові теоретики-ринковики стовідсотково "за" вільний ринок продовольства, очевидно сподіваючись компенсувати негативи внутрішніми економічними регуляторами.

Україна уникнула значного подорожчання хліба і продуктів харчування торік лише завдяки введенню жорсткого режиму квотування і обмеження експорту продовольства, введеного урядом Януковича під вибори.

Ця політика продовжується і діючим урядом уже вимушено, хоча ціни ростуть все швидше і швидше. Досі уряд не оприлюднив конкретну програму дій в умовах світової продовольчої кризи. Були лише публічні запевнення представника аграрного відомства про те, що неминуче зростання цін буде компенсуватися соціальними виплатами. За різними даними, доплачувати з бюджету доведеться не менше третині громадян.

Наводився приклад Америки, де практикують доплати орієнтовно 30% населення чеками на купівлю виключно продовольства. Зрозуміло, що реальний процент потребуючих доплат в Україні може бути і більшим.

Звідки взяти на це кошти бюджету, якщо водночас треба буде виплачувати компенсації за прогнозоване різке зростання ціни на газ, і обіцяну тисячу по вкладах Ощадбанку? Продаж державного майна не допоможе – продавати без загрози національним інтересам практично вже нічого.

Треба йти на непопулярні кроки, а не дуже хочеться. Ні, не з боязні втратити прихильність електорату, він схоже все розуміє і не протестує проти росту цін. Доведеться робити справді непопулярні кроки – обмежити споживання і карколомні темпи збагачення доволі небідних і впливових людей.

Навіщо? Щоб збільшити частку оплати праці, підняти вартість робочої сили і тим збільшити силу нації, як покупця і рідного інвестора в національну економіку. Йдеться не про підвищення платні бюджетникам, а всім без винятку працюючим за єдиним, встановленим законом принципом.

Захистити громадян від значного дорожчання продуктів підгодовуванням бідних компенсаціями з руки уряду, не вдасться. Лише народ зможе надійно захистити свої інтереси, якщо відчує у власній кишені європейську платню.

Вихід з грядущої української кризи, спровокованої світовим розкручуванням продовольчих цін, є, але він не лише у сфері аграрного виробництва і ринку продуктів. Рано чи пізно українська влада мусить скористатися способом правильного реагування на світові "тематичні" спекуляції – урівнювати ситість власного населення із світовим стандартом.

На жаль, зараз, навіть при очевидності такого виходу, скористатися ним дуже проблематично – заважає український політикум, зациклений на внутрішніх проблемах переділу власності і повноважень.

Стримування експорту необхідне для пом’якшення удару продовольчих цін по населенню, але можливості цього заходу дуже обмежені. Зняти обмеження на експорт зерна може змусити СОТ, якщо Україна аргументовано не зможе довести факт, що обмеження експорту продовольства є вимушеним заходом національної безпеки.

Проти цього варіанту вже інспіруються виступи експертів щодо майбутнього рекордного врожаю, хоч це знає лиш Господь. Лунають заяви про відсутність засобів для зберігання великої маси очікуваного зерна.

В невдалий момент підходить кульмінація процесу приватизації товарної землі. Все зроблено для перетворення селянської праці на тяжку і невигідну роботу, результати якої купуються однаково дешево перекупниками-торговцями, поки дрімає Антимонопольний комітет.

Внаслідок цього землі масово пустують і втрачають родючість. Чесно говорити про майбутні рекордні врожаї та ще в умовах світового захоплення програмою "біодизель" не ризикне ніхто.

Проте в руслі підштовхування України до повного відкриття продовольчого ринку всі засоби годяться, аж до особистого звернення голови Світового банку. Штатні коментатори переконують нас, що краще перетерпіти інфляцію, ніж за збільшену платню купити менше продуктів, адже ціни зростатимуть.

Правда, ніхто не каже, що ціни на продовольство вітчизняні бізнесмени не підніматимуть суттєво вище світових, роблячи цим власний експорт збитковим.

Світові ціни будуть рости і рано чи пізно українське продовольство продаватиметься за цими високими цінами однаково на експорт і на внутрішньому ринку для населення. У відповідь доведеться платити українцям за їхню працю європейську платню, адже ціни на харчі вже стають європейськими і навіть вище.

Гасло "Багаті поділяться з бідними" – це не соціальні подачки на бідність, а розумний соціальний перерозподіл прибутку за рахунок введення європейського стандарту оплати праці. Безумовно, такий непопулярний крок влади щодо обмеження апетитів своїх же багатіїв з метою виживання нації, потребує прийняття пакету законів і жорсткого контролю владою їх додержання.

Зробити це парламентом, перевантаженим адептами великого бізнесу практично неможливо. Тим паче, що рішення повинні прийматись дуже швидко, інакше вони будуть запізнілими. Реагувати так громіздка і різноорієнтована парламентська система не може і не захоче в шкоду власним бізнесовим інтересам.

У зв’язку з цим, ідеї перетворення України на стовідсотково парламентську державу виглядають дуже дивними і несвоєчасними. Перед такими загрозами, як зростання цін продовольства, потрібна гранична концентрація відповідальності влади для вжиття адекватних заходів у відповідь.

Настав момент, коли українці мають тверезо дивитися у світ, маючи пріоритет національних інтересів над особистим устремлінням до мільйонерства і розкоші.

Володимир Ференц, Івано-Франківськ, для УП