Генпрокурор Медведько: "В этом году мы поставим точку в деле об отравлении Ющенко"
Через років десять Олександра Медведька можуть назвати символом нестабільності епохи Ющенка, символом його невизначеності, а може, і поразок.
Представлення президентом нового нікому невідомого Генерального прокурора у листопаді 2005 року було одним з яскравіших проявів оптимізму Ющенко. Пройшло лише два місяцы з дня відставки уряду Тимошенко, і на Медведька частково покладали місію повернення довіри тих, хто стояв на Майдані.
Але менш ніж через рік на адресу Генпрокурора почали лунати ті ж докори, що раніше чув Святослав Піскун. І справа була не в бездіяльності.
Попри надії Банкової, під час баталій з урядом Віктора Януковича Медведько не приєднався до команди президента. У розпал протистояння між секретаріатом та урядом він погодився на двох заступників з числа керівників Донецької прокуратури.
Не відчули підтримку Медведька і під час розпуску Верховної ради навесні минулого року. Спроба швидко приручити Генпрокуратуру ледь не довела до кровопролиття. Про повернення Олександра Медведька першим майже вихваляючись доповідав вже Віктор Янукович. А президент не прийшов навіть на представлення "нового" Генпрокурора, відрядивши для цього Віктора Балогу.
Проте зараз для Олександра Медведька настали нові часи. Попри глобальне оновлення у країні, і анонсованого Юрієм Луценком звільнення Медведька, Генпрокуратура скоріш за все стане однією з небагатьох башт, яку ці зміни не торкнуться.
Після приходу нового уряду і зміни формату більшості в Верховній раді Медведька від звільнення будуть захищати як опозиція, так і секретаріат президента. І для тих і для інших він є фактором стримування непередбачуваних ініціатив Юлії Тимошенко. Для декого на Банковій - це ще й додатковий привід помститися міністру внутрішніх справ Юрію Луценку за партнерство з новим прем’єром.
І схоже, пан Медведько сам це відчуває. Незважаючи на атмосферу очікування його відставки у Верховній раді і відвертого невдоволення ним в уряді, на запитання "Української правди" він відповідав так, ніби ніяких змін у його житті не передбачається – спокійно, впевнено і без страху.
Про стосунки з президентом, Луценком, Януковичем, Богатирьовою та парламентом
- Наскільки нам відомо, ви тільки з зустрічі з президентом і Юрієм Луценком?
- Так. Ми зустрічались вчотирьох: я, Віктор Андрійович, Луценко і Пукшин. Але це була не перша моя зустріч з головою держави на цьому тижні. Ще дев’ятого січня я доповідав йому про стан злочинності в державі за минулий рік, про те, як спрацювали органи прокуратури на різних напрямках, доповів йому стан розслідування у найбільш резонансних кримінальних справах.
І тоді Ющенко поставив переді мною завдання підготувати в п’ятиденний термін програму дій органів прокуратури на 2008 рік. У вівторок я маю віддати йому цю програму.
- Тобто сьогоднішня зустріч була неплановою?
- Сьогоднішня зустріч була плановою і більше присвячена пріоритетним напрямкам роботи органів внутрішніх справ у взаємодії з органами прокуратури. Сьогодні Луценко розказав основні п’ять напрямків, які є для нього головними.
Перш за все, це безпека дорожнього руху, оскільки 9,5 тисяч людей загинули тільки минулого року. Потім іде нелегальна міграція, незаконний обіг наркотиків, питання боротьби з корупцією і це виявлення та розслідування посадових злочинів. Багато ми говорили про права людини...
- Щось незрозуміло: у той час як вся країна говорить про вашу можливу відставку, ви мирно збираєтесь у президента і говорите про права людини?
- А що тут такого? Атмосфера на зустрічі була нормальною. До речі, це моя не перша зустріч з Юрієм Віталійовичем: ми зустрічалися в грудні, проводжали в аеропорту президента. І ніяких проблем не було! Повірте, в мене ніколи ні з ким не було проблем, де б я не працював і з ким би не працював, в тому числі з Луценком...
- Але ж він - автор постанови Верховної ради про висловлення вам недовіри! Під постановою стоїть підпис 180 депутатів, вона офіційно зареєстрована.
- Знаю... Ну можливо, він як політик ставив підпис... Він же її ініціював, коли він був народним депутатом.
Я чув, що таке є, і знаю про це лише зі ЗМІ, але відверто кажу, що я не бачив цю постанову. Я навіть ні разу не зателефонував до Верховної ради, хоча я прекрасно знаю голову секретаріату парламенту Зайчука і міг би зателефонувати і спитати.
Я як працював, так і працюю. Призначений я 31 травня 2007 року, а те, що депутати зареєстрували цей законопроект, то це їхнє право, передбачене Конституцією України.
- У день, коли затверджували цю постанову, Юрій Луценко казав, що якщо вас не знімуть, він не піде очолювати міністерство...
- Але ж пішов, ви ж бачите. Мабуть, міняється ситуація...
- Це прямий конфлікт двох профільних відомств! Не міг же Луценко так раптово змінити своє ставлення після того, як став міністром...
- Я не знаю, може, й змінив. Постанову він вносив як народний депутат. Зараз він міністр внутрішніх справ, і не є народним депутатом. У мене з ним нема ніякого конфлікту і ніякого негативного відношення.
Сьогодні ми обидва очолюємо два великих відомства, і в нас повинні бути тільки державницькі позиції. Ми будемо виконувати завдання, які поставив перед нами президент, Конституція і закони.
- Як ви уявляєте собі роботу на посаді генерального прокурора, якщо більше третини парламенту проти вас?
- Я не залежу від парламенту. Я ж не піднаглядний парламенту… Ні як посадова особа, ні взагалі генеральна прокуратура не піднаглядна. Третина проти мене – ну, це право депутатів. Я працюю. Якщо буде вирішено питання про недовіру – треба пройти певну процедуру.
- Ця третина належить до правлячої коаліції. Це прямий конфлікт.
- Та немає ніякого конфлікту! Мені теж може хтось не подобатися. І це погано, якщо прокурор комусь подобається.
- Тобто ні Луценко, ні президент на цій зустрічі не піднімали питання про вашу відставку?
- Безумовно. Ніхто не піднімав.
- Під час невеликої перерви на посту Генпрокурора, ви тричі зустрічалися з президентом. Вам пояснювали ситуацію?
- У мене була одна зустріч з президентом. І не з президентом особисто, а з президентом і Балогою. А мова йшла лише про роботу органів прокуратури в цілому.
- Ваше поновлення сталося після однієї з зустрічей президента з Януковичем.
- О!... Цього я вже зовсім не знаю. Я на цю тему ніколи з Януковичем не зустрічався.
- А до речі, що ви недавно робили в офісі Партії регіонів?!
- О! Я чекав цього питання. Про це всі вже написали... Я в той день хотів привітати Раїсу Богатирьову з призначенням на посаду Секретаря Радбезу. Я подзвонив, а мені кажуть, що вона тут у офісі, в Зоряному. Я і заїхав. Ще тоді була пробка і я не зміг під’їхати впритул, тому вийшов з машини і пройшовся пішки. От і весь секрет!
- А у вас з Богатирьовою близькі стосунки?
- Ну, вона моя землячка! Ми з нею жили в 12 кілометрах один від одного. Я знаю її; давно знайомий...
Про кадрові зміни в прокуратурі
- А кадрові зміни в Генпрокуратурі обговорювались?
- Сьогодні – ні. Ті кадрові зміни, які повинні були статися, вже сталися. Наприклад, ротація прокурора Рівненської області на прокуратуру Львівської області. Скажу відверто це перш за все пов’язано з особистим проханням прокурора Львівської області про те, що він в силу тих чи інших причин бажав би перейти на іншу область, не обов’язково на Рівненську.
- У нього там якісь проблеми?
- Ніяких проблем. Просто є певна ситуація. У нього є особисте таке прохання. Більше того, ми знаємо потенціал прокурора Рівненької області Баганця. Він як професіонал, людина з великим досвідом, я вважаю, здатен виконувати й більшу роботу. А у Львівській області, до речі, одна з найскладніших після Києва і Донецької області криміногенна ситуація.
- Призначення вашим заступником прокурора Кіровоградської області ви обговорювали?
- Такої розмови не було. Але в перспективі нічого не виключається. Ні Гардецький, ні інші прокурори областей, які теж можуть бути заступниками, якщо в цьому буде потреба. Зараз усі заступники працюють на місцях.
- А зміни керівника прокуратури київської теж не передбачається? Найближчим часом його не буде змінено?
- Він працює, знаходиться у відпустці. Але ще не знаю. Чесно кажучи, я й сам був здивований, коли мені сьогодні у президента Луценко каже: "Так що, Блажівський вже попрощався з колективом і сказав, що прийде Кузьмін?"
Я не бачив Блажівського, але я кажу: "Цього не може бути!". Я от повернувся, зателефонував Блажівському і задав питання: "Ти що, попрощався з колективом?" Він каже: "Такого не було".
- Ви можете зараз запевнити, що ротацій у Києві не буде? Це ж від вас залежить.
- Не знаю. Якщо будуть, ми зразу повідомимо засоби масової інформації. На даний момент цих ротацій у Києві немає. І взагалі, чому ви не питаєте про інші регіони? От, наприклад, Крим? Шемчук став народним депутатом. Тепер там немає прокурора.
- А хто може стати прокурором Криму?
- Я ще не знаю! Це ж живі люди. Я от скажу, а цього не станеться і що тоді?...
- Людей до сих пір турбують і питання вашого поновлення на посаді. Наприклад, незрозуміло, чому президент після того, як довго вас критикував, поновив на вашій посаді Піскуна, призначив Шемчука... а потім раптово знову вас поновив.
- Це право президента.
- Ви вважаєте, що поновлення Піскуна – це збіг обставин?!
- Збіг обставин... Але треба враховувати і той чинник, що було рішення Шевченківського районного суду про поновлення Піскуна.
- Треба бути дуже наївним, щоб у це повірити! Це виглядало так, ніби вас просто хотіли зняти з посади.
- Я вважаю, що мені не коректно коментувати дії президента. Є указ президента, і ми повинні його виконувати. Був виданий указ 26 квітня, наскільки я пам’ятаю, стосовно Піскуна. Там було написано: "На виконання рішення Шевченківського районного суду".
- Але наскільки я пам’ятаю, коли вас зняли, ви і самі збирали документи, щоб подати до суду на президента?
- Я не збирав такі документи. Коли в мене брали інтерв’ю, я казав, що я буду розглядати це питання. Але я не збирав документи. І я думаю, що я б не подав до суду. Я не тримаюся за це крісло. Вирішив президент, що тут повинен бути інший прокурор – нехай буде.
- Але це не його право! Це повинен вирішувати парламент. Яке було ваше особисте ставлення до того указу президента?
- Я як правник не маю права давати оцінку указу президента України. Ми не здійснюємо нагляд за законністю указів президента. Було прийнято рішення про поновлення Піскуна на роботі. Є такий указ президента – я зібрав речі, й пішов додому.
Потім мене знов поновили, я почав працювати. Все! Не треба загострювати на цьому увагу. Задай мені двадцять інших питань, і я тобі відповім. Але не треба знову про цю ситуацію...
- А були якісь домовленості з президентом про те, що Шемчук стане вашим першим заступником?
- Ні, це було моє особисте рішення. Коли був поновлений на роботі рішенням суду Винокуров, я був вимушений призначити його. От і все.
- До речі, Винокуров залишається?
- Винокуров працює в кабінеті.
- Щодо нього кадрових змін не передбачається?
- Не передбачається – поки що. А життя покаже.
- До речі, довгий час і президент, і Гелетей, і багато інших людей критикували вас за те, що в керівництві Генпрокуратури працює дуже багато прокурорів донецького походження.
- Ну, по-перше, у Гелетея взагалі немає компетенції критикувати прокуратуру. А по-друге, що значить "дуже багато"?
Давайте йти по заступниках. Перший заступник – Винокуров. Хто він? Киянин. Далі – Шинальський. Житомирянин і киянин. Корнякова – Дніпропетровська область і Київ. Блажівський – львів’янин, зараз киянин. Присяжнюк Василь – волинянин, киянин, чи з Рівненщини.
Голомша – львів’янин, киянин. Кудрявцев – киянин. Далі Щоткін. Він із Донецької області, але він з 1995 року живе в Києві й працює. Який він дончанин? Пшонка Віктор Павлович. Він дійсно донеччанин. Він з 2003 року з Васильєвим працював тут в Києві. І Кузьмін донеччанин. Так кого ж більше? 5 млн. Донецька область, і всього 2 донеччанини працює!
- Але не треба, наприклад, порівнювати функції Рената Кузьміна, який очолює головне слідче управління з іншими...
- Послухайте! Кузьмін виконує набагато менше роботи, ніж Голомша. Якщо у Кузьміна в провадженні 50-60 кримінальних справ, хай 70, то у Миколи Ярославовича їх десятки тисяч. І подивіться, що Кузьмін в основному розслідує – навмисні вбивства, скоєні організованими групами.
- А справи з корупції і службових злочинів – це теж компетенція головного слідчого управління?
- І Головного слідчого управління і підрозділів, якими опікується Голомша. Наприклад, про отруєння президента...
Про отруєння президента, справу Чорновола, Кравченка та касетний скандал
- А як , до речі, просувається справа про отруєння Віктора Ющенка?
- Розслідується. Все нормально.
- А чому оперативно-розшукові роботи з цієї справи були передані до СБУ?
- Генеральна прокуратура не відповідає за розкриття злочинів. У законі про прокуратуру не виписано, що я відповідаю за розкриття злочину. Основна функція про розкриття злочину, якщо він не розкритий – це наші оперативні служби: МВС, СБУ.
Ще раз кажу: питання про розкриття справи про отруєння Віктора Андрійовича – це питання Служби безпеки.
Я міг би направити справу в СБУ з першого дня, коли став працювати. Я цього не робив. І я цей тягар, усі ці удари тримаю на собі. Не критикують керівників СБУ, тому що справа знаходиться у нас. А взагалі, я міг би її направити. І, можливо, хтось це й зробив би на моєму місці.
Я вважав і зараз вважаю так: якщо ми взялися, то, як кажуть, "Взялся за гуж, не говори, что не дюж". Тому я не віддав цю справу розслідувати в СБУ. Хай уже я буду відповідати за цю кримінальну справу. Подробиці я ніколи не розкажу.... Це таємниця слідства, ви ж знаєте.
- Я правильно розумію, що ця таємниця зберігається і стосовно президента - він не повинен знати всі деталі?
- Безумовно, не повинен. Він потерпіла людина, але таємниця слідства розповсюджується і на нього.
- Тоді поясніть мені, звідки в нього дані про трьох свідків в Росії, про те, що є люди, яких вже зараз можна арештовувати? Це інформація або від СБУ, або від Генеральної прокуратури. Ви йому таку інформацію не давали?
- Це питання до Віктора Андрійовича… Я не можу давати оцінку президенту.
Я кажу, що ми звузили коло осіб, які зараз відпрацьовуються. І, можливо, найближчим часом буде вирішене питання про притягнення їх до відповідальності.
- Це коло – це скільки людей? Десятки, тисячі... Вони всі знаходяться в Україні?
- Ні, не десятки і не тисячі... На сьогоднішній день це чотири-п'ять осіб. Я ще не знаю, де вони знаходяться.
- Це живі люди?
- Так, живі люди. Вони є, і ми ними займаємося.
- Як розв’язалась справа стосовно запиту до Генпрокуратури Росії? Ви дійсно подавали запит про екстрадицію якихось свідків?
- Свідків ми не можемо екстрадіювати з Російської Федерації. Можемо тільки обвинувачених. Треба винести постанову, оголосити в розшук... Але насправді, був дещо інший запит, де не йшлося про екстрадицію. Мова йшла про встановлення їхнього місцезнаходження, і про допити.
- Це про цих людей казав президент, коли говорив про трьох свідків?
- Так, про них, але нам досі не вдалося їх допитати
- А Росія вже дала згоду на експертизу діоксину?
- Росія відповіла, що такої формули діоксину, як ми в них просили, у них зараз не виготовляється. Мені сьогодні занесли додатковий лист на ім'я генпрокурора Росії, який я повинен підписати.
- А в 2004 році такий діоксин вироблявся?
- Ми зараз займаємося з’ясуванням цього, бо фактично вони повідомили, що діоксину такої формули в них зараз немає. Він виготовлявся в Росії раніше, але за межі Росії не поставлявся.
- Особисто ви як Генпрокурор вірите в те, що ця справа не перетвориться на справу вбивства Кеннеді?
- Я думаю, що не перетвориться. Ми в цьому році поставимо крапку.
- Таку вимогу поставив президент?
- Взагалі-то президент не ставить вимоги. Для нього це дійсно дуже болюче питання. І ми все робимо, щоб розкрити цей злочин, і поставити крапку в цій справі. Це справа нашої честі, всіх правоохоронних органів.
- Що зараз зі справою про Чорновола?
- Ми продовжуємо відпрацьовувати дві основні версії: перша – це ДТП звичайна, а друга – це умисне вбивство, замасковане під ДТП.
- Існували якісь протоколи про те що до цього причетні якісь посадовці російських спецслужб. Ви в це вірите?
- Я зможу сказати, правда це чи ні, коли буде підтвердження.
- А в отруєння Голомши ви вірите?
- ЗМІ неправильно пояснюють цю ситуацію. Я скрізь читаю, що Голомша написав рапорт на моє ім'я, що має місце таке отруєння. Насправді, я був у відпустці, й рапорт він писав на ім'я виконуючого обов’язки. Коли була порушена кримінальна справа, я теж був у відпустці. Я прочитав постанову лише коли повернувся. І дійсно, я розмовляв з Голомшею.
Він каже: "Так, отаке відчуття". Він розповів, що і присмак металу в роті відчував, і скаржився на стан здоров’я. І я погодився з рішенням про порушення кримінальної справи за цією справою. От і все.
- Що зараз із розшуком Пукача?
- Пукач знаходиться в розшуку як і його співмешканка. Стосовно неї порушена кримінальна справа за приховування злочину. Я не можу її називати. Крім того, нами встановлені дві особи, які їм надавали допомогу в пересуванні. В нас була інформація, що вони певний час знаходилися на території України. Зараз складені фотороботи, ми встановлюємо цих двох осіб.
- Взагалі, відомо, чи він живий?
- Я вважаю, що він живий. Але якщо ми не знаємо, де зараз ця людина, хто дасть на 100% відповідь, живий він чи ні?
- Чим закінчився слідчий експеримент за участю Мельниченка у кабінеті Балоги?
- 9 грудня був проведений цей експеримент за участю Мельниченка. Він розповів, куди клав диктофон – під диван.
От витримка з довідки по справі: "Під час відтворення обстановки і подій в приміщенні секретаріату президента з використанням вилученого слідством раніше оригінального звукозаписуючого пристрою диктофону Тошиба і пульту дистанційного керування перевірена і практично підтверджена можливість здійснення звукозапису в спосіб, показаний Мельниченком".
До речі, спочатку проводили експертизу, той це диван чи ні. Фотознімки давали і таке інше. І експертиза показала, що це той диван.
- Зараз цей диван вилучили?
- Так. До справи долучено також ПАРЄ. До речі, ПАРЄ звернулася до США, і є домовленість, що на підставі цих відтворень будуть проведені повторні експертизи, співробітниками ФБР. Зараз все знаходиться на стадії визначення персонального складу експертів.
До речі Мельниченко з нами співпрацює. Бере участь у всіх цих слідчих діях. Ми його неодноразово допитували. Він заявляє, що коли буде визначено склад експертів, він у їх присутності передасть для проведення експертизи.
- Ви вірите, що це станеться?
- Я вірю в це. Як генеральний прокурор.
- А особисто Мельниченку вірите?
- Це треба йому поставити питання. Він сказав, що передасть. І я мушу вірити.
- Маленьке питання про закриті справи. Скажіть, ви дійсно вірите в те, що Кравченко скоїв самогубство?
- Я безумовно вірю, що було самогубство. Одна група слідчих була, вона прийшла до висновку. І один зам курував цю справу. Він теж погодився, що це було самогубство. Потім інша група розслідувала. Теж прийшла до висновку, що це було самогубство.
Виконали все, що виніс в своїй ухвалі суд при скасуванні постанови про закриття справи. І знову прийшли до цього висновку. Тому я вірю.
- Є багато людей з міліцейських кіл, які не вірять у це. Наприклад, Микола Джига...
- Так! Стосовно Миколи Джиги! Коли його допитували, нічого ж конкретно він не сказав. Так, заяви робить. А що з цих заяв ми або слідчі хіба взяли якусь інформацію, щоб дійсно сказати, що це було вбивство.
- Деякі люди кажуть, що в тому сараї, де знайшли тіло, були сліди снігу ще до того, як прийшли слідчі.
- Я такого не знаю.
- Чим закінчились справи проти Рудьковського?
- Та кримінальна справа, яка була порушена СБУ за статтею про розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах, там майже 400 тисяч гривень, закінчена досудовим слідством. Зараз він повинен ознайомлюватись з матеріалами кримінальної справи.
- Він приходить?
- Він ще не приходив. В усякому разі 9 числа його не було. Був його адвокат.
- Кажуть, що сам Рудьковський зараз у Росії.
- Я не знаю. Але він знаходиться на підписці про невиїзд і безумовно не може нікуди виїжджати
Про стосунки з Кабміном Юлії Тимошенко, "Луганськтепловоз" та НЗФ
- Як вам зараз працюється з Юлією Володимирівною?
- Зміна уряду нашої держави не стосується органів прокуратури. Ми ж незалежний орган. Ми не піднаглядні Кабінету міністрів. Навпаки – ми наглядовий орган за всіма міністерствами і відомствами. Але ми, безумовно, будемо співпрацювати. Все ж тільки почалося!
- Наприклад, по "Луганськтепловозу". Якщо воно було незаконно відчужене, хтось повинен відповідати. Хто?
- Ми пред’являли позови, і наш позов визнали правомірним. Крім того, було дано звернення, здається, секретаріату, що там задіяні посадові особи ФДМ. Була проведена перевірка. В ході цієї перевірки не було встановлено, що хтось діяв злочинно, починаючи з керівництва Фонду. І було винесено відмову в порушенні кримінальної справи.
- Виходить, що підприємство було віддано незаконно, але відповідати за це ніхто не буде?
- Знаєте, скільки в нас рішень Господарського суду скасовується? І що, в кожному разі є склад злочину?
- Але ж це підприємство могло піти з держави...
- Та нікуди воно не пішло. Воно є і буде. Воно повернуте.
- Скажіть, а як так сталося, що Госкомітет з цінних паперів визнав емісію НЗФ, зменшивши частку держави з 51% до 10%?
- Ми зробили все для того, щоб воно знаходилося в державі. Але я вважаю, що там була дещо неправильна позиція Фонду держмайна. Це дуже важливо, тому що емісію вже визнано, і там вже фактично немає державної долі.
Ось довідка. "Генеральною прокуратурою до господарчого суду було подано позов про визнання недійсними наказів ФДМ, пов’язаних з проведенням конкурсів продажу пакетів акцій НФЗ.
Постановою київського апеляційного господарського суду та вищого господарського суду позов Генеральної прокуратури України задоволено". Два позови – від 25.07.2005 і ... У подальшому Верховний суд 14 березня цього року дану постанову скасував, а справу направив на новий розгляд.
Господарський суд 6.06.07 року з урахуванням позиції Верховного Суду у задоволенні позову Генеральної прокуратури відмовив. З огляду на позицію Верховного Суду, Генеральна прокуратура не оскаржувала вказане рішення. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28 жовтня прийнято відмову ФДМ від апеляційної скарги на зазначене рішення Господарського суду Києва.
- Як вам ініціатива Юлії Тимошенко про те, щоб віднести Генеральну прокуратуру до Мінюсту?
- Я особисто з цим не згоден. І сьогодні я направив Юлії Володимирівні відповідного листа. Ми розробили нову редакцію закону про прокуратуру і надали свої пропозиції Віктору Андрійовичу.
Свого часу ми підготували зміни до Конституції щодо розділу про прокуратуру. Ці документи направили на розгляд Венеціанської комісії. Я особисто виїжджав у жовтні 2006 року в Венецію, де брав участь у розгляді нашого законопроекту. І висновок був позитивний.
Згідно з цими пропозиціями, з висновком Венеціанської комісії, органи прокуратури повинні належати до судової гілки влади. А Мінюст – це виконавча. Я написав про це Юлії Володимирівні.
- Після приходу Тимошенко щось змінилося? Якщо ви наглядовий орган і якщо зараз, наприклад, КРУ виявить якісь порушення в "Нафтогазі", то це буде означати, що ви щось недогледіли.
- Давайте не будемо загадувати наперед. Зараз за моєю згодою як генпрокурора, до складу цієї комісії, яка буде перевіряти "Нафтогаз України", включено два представники прокуратури. Якщо будуть виявлені якісь порушення, буде складено акт документальної ревізії, ми отримаємо цей акт. Будуть підстави – ми порушимо кримінальну справу.
