Богдан Футей: "Пишучи нову Конституцію, зазираймо до старої"

Суддя американського федерального суду претензій і один з розробників чинної Конституції України Богдан Футей у дні конституційної кризи коментував ситуацію в багатьох засобах масової інформації.

Нині, коли дедалі частіше з різних політичних таборів лунають заклики переписати Конституцію України, до нього звертаються із запитанням: "А чи такий вже поганий нинішній український Основний закон?"

З таким запитанням до шановного судді звернулися й ми. Відповідь на нього та інші міркування судді Футея – в цьому інтерв’ю.

* * *

- Пане суддя, чи потрібна Україні нова Конституція?

- Гадаю, що радше потребує деяких змін стара. Нинішня Конституція України дістала високу оцінку Венеціанської комісії та Ради Європи, вона є Основним законом, який урівноважує всі гілки влади й служить меті побудови в Україні справді демократичного суспільства.

В ухваленій 11 років тому Конституції знайшли своє віддзеркалення всі прагнення народу, в ній було закладено підвалини демократичної України, де наголошується на важливості таких засадничих демократичних принципів, як розподіл влади й верховенство права.

Там також наголошено на важливості ринкової економіки, визначено роль судової гілки влади, зокрема, Конституційного суду, виразно гарантовано права людині. Все це робить чинну Конституцію України ефективним Основним законом, який можна й треба дещо змінити, але не викидати.

Проблема, на мою думку, не в Конституції, яка лише гарантує, а подробиці залишає конкретним законодавчим актам, які або й досі не ухвалені, або не виконуються. Отож, пишучи нову Конституцію, зазираймо до старої.

- Але хіба не недосконалість Основного закону була причиною гострої політичної кризи в Україні, яка щойно минула?

- Причиною кризи й правового хаосу, які не минули, а ще й досі тривають, була не Конституція, а так звана політична реформа. Саме від неї всі сьогоднішні біди в Україні.

Існують різні варіанти й пропозиції, як вийти з кризи. Один з них – це дострокові вибори до Верховної Ради, які, ймовірно, відбудуться 30 вересня. Принаймні, сьогодні, всі, окрім комуністів і соціалістів, вважають, що вибори необхідні.

Паралельно до підготовки до виборів в Україні нині на всіх рівнях іде наполеглива робота над підготовкою нової Конституції. Я був на святкуванні Дня Конституції в Києві й говорив з президентом Ющенком на цю тему.

Він вважає, що Україні необхідні двопалатний парламент і скасування депутатської недоторканості. Юлія Тимошенко виступає за всеукраїнський референдум, на який має бути винесено питання, яку державну модель (президентську чи парламентську) підтримує народ.

За зміни до Конституції виступають також комуністи, прем’єр-міністр Віктор Янукович й колишній спікер парламенту Олександр Мороз, який хотів вносити ці зміни ще до розпуску Верховної Ради. Нині всі говорять про проведення референдуму стосовно Конституції, лунають навіть пропозиції провести його в день дострокових виборів.

Я вважаю, що дострокові вибори й референдум в один день – це забагато для виборців.

- Навколо референдуму сьогодні існує багато спекуляцій. Зокрема, противники Віктора Ющенка хотіли б використати його для ліквідації в Україні інституту президентства взагалі.

- В Україні існує чинна Конституція. І там у розділі 13 під назвою "Зміни до Конституції" все розписано, яким чином можна внести зміни до Основного закону.

Там, зокрема, визначено, що конституційною більшістю (300 депутатів) Верховна Рада після позитивного висновку Конституційного суду може вносити зміни лише до розділів, які не стосуються загальних засад (розділ 1), виборів і референдуму (розділ 3), а також змін до Конституції (розділ 13).

Стосовно ж розділів 1,3 й 13-го, зміни можуть бути запропоновані двома третинами депутатів й затверджені всеукраїнським референдумом, який призначає президент України.

Якщо ж цієї процедури не дотриматися, то референдум матиме лише консультативний, але не зобов’язуючий характер. Якщо всіх цих нюансів не пояснити сьогодні народові, то пізніше він може бути дуже розчарований.

- Опоненти Віктора Ющенка стверджують, що його ідея запровадити в Україні двопалатний парламент, ставить на меті різко ослабити в Україні законодавчу гілку влади й зменшити її вплив на суспільство. Ви так не вважаєте?

- Абсолютно ні. Президент Ющенко виступає за парламентаризм. Але не за такий, який намагається обмежити інші гілки влади, а за справжній.

Гадаю, що для наведення в Україні правового порядку необхідно виконати рішення Конституційного суду від 2 жовтня 2005 року, в якому наголошується, що питання зміни форми правління в державі має бути подане на всенародний референдум.

Тобто, нав’язана Україні політреформа має бути або затверджена, або відкинута народом. І навіть у випадку, якщо народ її схвалить, вона потребує докорінного доопрацювання.

Нині ця реформа надзвичайно "сира", вона має багато протиріч й призводитиме до перманентних політичних криз.

- Чи підходить Україні, на вашу думку, двопалатний парламент, вища палата якого складатиметься із сенаторів-представників регіонів?

- Я цю ідею не підтримую. Двопалатний парламент більше підходить федеративній державі, якою Україна не є. Сьогодні вона унітарна, й однопалатного парламенту для неї достатньо.

Двопалатний парламент був би потрібний Україні в разі виникнення загрози розколу країни внаслідок дій сепаратистів. Цього, на щастя, нині немає й тому ідея двопалатного парламенту, не на часі.

Такий парламент, навпаки, може бути використаний сепаратистами всіх мастей для розвалу Української держави.

- Рішення президента Ющенка розпустити Верховну Раду й призначення дострокових виборів на 30 вересня багато політичних оглядачів розцінили як перемогу президента над своїми противниками. Але з іншого боку, існує велика вірогідність того, що на цих виборах Партія регіонів набере ще більше голосів, ніж на попередніх, й знову почне "наїжджати" на президента.

- Я не вважаю політичну кризу й призначення дострокових парламентських виборів ані чиєюсь перемогою, ані поразкою. На мою думку, перемогли всі. Україна змогла знайти мирний вихід з ситуації й не допустити збройного конфлікту. Й це головний здобуток.

Українським політичним мужам, як і в 1995 році, коли для подолання протистояння між парламентом і президентом було підписано Конституційний договір, вистачило здорового глузду й волі, щоб всі спірні моменти полагодити за столом переговорів.

Це визнала й Європа, яка пильно стежила за перебігом політичної кризи в Україні. Стосовно ж того, що Партія регіонів набере ще більше голосів, ніж на попередніх виборах, то, якщо ці голоси здобуватимуться чесно, без фальшування й махінацій, це вибір народу, а його в будь-якому разі треба поважати.

- Пане суддя, ви спостерігаєте за громадсько-політичним життям України й берете в ньому активну участь з 1991 року. Чи не складається у вас враження, що Україна, на відміну від інших посткомуністичних країн, топчеться на одному місці й зробивши один крок вперед, відразу ж робить два назад?

- Україна переживає складну добу трансформації. Це болісний й доволі тривалий процес. 24 серпня цього року ми святкуватимемо лише 16-ту річницю незалежності України. Почитайте історію сьогоднішніх розвинутих західних демократій, й ви побачите, що за такий проміжок часу їхні здобутки були ще меншими.

Я не можу погодитися з думкою, що Україна топчеться на місці. Вона рухається вперед й цей рух видно. Інша справа, що не все робиться так, щоб Україна якнайшвидше пройшла через перехідний період. Є багато такого, що відверто гальмувало поступ Української держави, створювало перешкоди, змушувало тратити час і ресурси зовсім не на те, чого потребував момент.

Саме тому сьогоднішні успіхи України набагато скромніші, ніж могли б бути. Й саме тому перспективи її євроінтеграції переносяться на більш пізні терміни.

- Але, виглядає, що євроінтеграції не дуже хоче сам український народ, принаймні, більша його частина. Останні опитування населення України показали зокрема, що більшість не хоче, щоб Україна стала членом НАТО.

- Я б за результатами цих опитувань не робив якихось серйозних висновків. А, окрім цього, народ України, як і в часи комунізму, продовжують одурманювати деякі політичні діячі. НАТО вони подають у вигляді агресивної військової структури під проводом Америки, яка хоче загарбати Україну й перетворити її на свого сателіта.

Людям потрібно дохідливо пояснити що це не так, що НАТО – це надійна й ефективна система колективної безпеки, це спільний щит демократичних країн, який буде запорукою української незалежності.

- Але членство в таких структурах, як Світова організація торгівлі (СОТ) й НАТО потребує від України колосальних витрат...

- Це міфи, які розповсюджують ті, хто не хоче бачити Україну в колі європейських народів. Членство в цих структурах потребує не витрат, а викорінення корупції, подальшу демократизацію суспільства, дотримання прав людини. Без цього Україну в Європу не пустять. І це дуже сильний стимул, щоб й далі демократизовувати українське суспільство, реформувати його, боротися з тотальною корупцією, якою просякнуто все українське суспільство.

- Й коли ж, на вашу думку, Україна стане повноправним членом "сім’ї вольної, нової" європейських народів?

- Цього не знає ніхто. Все залежатиме від самої України. Від чесності, відданості справі розбудови незалежної, сильної, заможної Української держави політиків, від завзяття народу, від прагнення кожного зробити всій внесок у розбудову завтрашньої могутньої України.

Інтерв’ю провів Валентин Лабунський