"Любі друзі" працевлаштували себе, а Тимошенко – Турчинова

"Андрюша, за десять ми вже не встигли – може, візьмете нас до себе за три?" З таким жартівливим запитанням член БЮТ Олександр Абдуллін звернувся до регіонала Андрія Клюєва. Ці двоє, а також присутній при діалозі Олександр Буряк, починають давитися від сміху. Прикол удався. А цифри, про які говорив Абдуллін – це мільйони доларів.

У цій короткій гуморесці, яку розіграли в кулуарах парламенту у вівторок після обіду, відбився весь сенс нинішньої ситуації. Партія регіонів знову перехоплює ініціативу. Новий Майдан, про який всі говорили минулого тижня, скасовано. Вчорашні вороги сьогодні мирно ділять комітети.

Замість обговорення плану вуличних дій Турчинов в обід наказує своїй фракції активніше записуватися до непопулярних комітетів – охороною здоров'я хочуть займатися лише двоє, тоді як у бюджетний черга з 15 депутатів.

Щоб спокійно приступити до поділу міністерських портфелів, Партії регіонів треба збільшити коаліцію з нинішніх 243 до 247 депутатів. В таких умовах фракція комуністів не буде диктувати умови, оскільки і без них більшість матиме 226 голосів.

Відчуваючи, що донецькі будуть відсмоктувати жир з БЮТ для утеплення власної фракції, під час засідання фракції Тимошенко звернулася до власних депутатів: "Хлопці, біжіть, хто хоче, але тільки не потім, а зараз. І не по одному, а всі відразу – щоб ми знали, хто залишається".

А ще Тимошенко не дала старт активним вуличним протестам, починати які сама ж закликала тиждень тому.

Можливо, вона зрозуміла, що ситуацію не вдасться розхитати зараз, коли половина країни у відпустках.

Можливо, Тимошенко побачила, що поки БЮТ не готовий до повторних виборів, оскільки результат нової перемоги Партії регіонів буде ще більш ганебним для помаранчевих.

Можливо, Тимошенко знала, що Ющенко не ризикне оголошувати дострокові вибори, оскільки вони не вирішать проблему в принципі та не підтримуються українцями.

Можливо, Тимошенко дала шанс "Нашій Україні" остаточно ув’язатися в гру з Партією регіонів, щоб потім їх звинуватити у зраді й стати одноосібним лідером опозиції та починати готуватися до виборів президента.

Можливо, Тимошенко з'ясувала, що застосувати механізм саморозпуску нереально.

(Потрібно, щоб від мандатів відмовилися 150 депутатів. Одним БЮТ тут не обійтися – потрібно, щоб те ж саме зробили ще 30 нашоукраїнців. Але і цього мало – треба, щоб БЮТ і "Наша Україна" скасували весь виборчий список зразка 2006 року. Інакше, в разі відмови від депутатства, на місце камікадзе прийдуть інші, які стоять за ними у списку. І якщо теоретично можна вірити, що з'їзд БЮТ наважиться на такий радикальний крок, то "Наша Україна" – ніколи.)

А, можливо, Тимошенко вирахувала – краще зараз отримати Олександра Турчинова у кріслі віце-спікера, ніж і далі боротися з незначними шансами на успіх.

Зрозуміло, що для обрання Турчинова треба 226 голосів, яких немає у БЮТ і "Нашої України". Щоб Турчинова підтримали представники нової коаліції, потрібно як мінімум припинити їх дратувати мегафонами і мітингами.

Критики Тимошенко дорікають, що віце-спікер – це майже ніщо. Про незначний вплив на цій посаді свідчить досвід роботи Олександра Зінченка заступником Володимира Литвина.

Однак є й інші аргументи. Все залежить від людини. І, наприклад, Медведчук теж починав з віце-спікера.

Постать Медведчука є ключовою для розуміння, навіщо Тимошенко цей портфель. Бо він дозволяє здійснити "оксамитову революцію" за зразком 2000 року, коли повноважень голови парламенту був позбавлений Олександр Ткаченко. Можливо, колись і Турчинов буде головувати на засіданні парламенту в "Українському домі" – коли всім набридне Олександр Мороз...

Крім того, віце-спікер стане постачальником для Тимошенко важливої та іноді секретної інформації про потойбічне життя парламенту.

Втім, наміром висунути саме Турчинова незадоволені у Партії регіонів, де останнім часом наслухалися від найближчого соратника Тимошенко багато образ. Не виключено, що БЮТу запропонують замінити його на Миколу Томенка.

Для "Нашої України" все набагато складніше. За словами головного кризового менеджера Мороза Миколи Рудьковського, комітети для Петра Порошенка (з питань фінансів та банківської діяльності) та Миколи Мартиненка (з питань паливно-енергетичного комплексу) були видані в обмін на поступове входження "Нашої України" до коаліції.

Крім того, Порошенко і Мартиненко, два головних агітатори "Нашої України" за дострокові вибори, разом з портфелями отримали підстави відмовитися від своєї ідеї – адже у них тепер є можливість гідно існувати й у цьому парламенті. Хто б що не казав, але голова комітету – це статус, який дозволяє дружньо плескати по плечу міністра та навіть прем’єра.

Загалом, ситуація з комітетами показала всю щирість стосунків усередині пропрезидентської фракції. Задоволення амбіцій "любих друзів" вилилося в "опускалово" Юрія Єханурова, якому не залишилося жодного, навіть дуже подряпаного портфелю. Образі прем’єра не було меж – і він пішов... працювати у комітет з питань науки та освіти.

Перехід двох козирних комітетів до рук "Нашої України" може читатися як початок переговорів з Партією регіонів. Предмет цих дискусій спрогнозувати нескладно – як змусити донецьких відмовитися від кандидатури Януковича в обмін на будь-що.

І в цій боротьбі головним козирем "Нашої України" є Віктор Ющенко, який поки не змінив свого наміру не вносити Януковича для затвердження парламентом. З наближенням 25 липня ця гра нервів ставатиме дедалі більш захопливою.

Але так само і донецькі не відмовляються від Януковича. Поступка, яку Партія регіонів може запропонувати Ющенку – це в умовах вузької коаліції залишити за ним право призначати міністра внутрішніх справ. І коли група Рината Ахметова ненавидить Юрія Луценка, у нього є лише один шанс залишитися міністром. Звати його... Андрій Клюєв, який підтримує дружні стосунки з нинішнім головним міліціонером.

Натомість Партія регіонів може погодитися на іншу компромісну фігуру в міністри внутрішніх справ. Зараз людей особливо вразливих просимо сісти на тверду поверхню. Отже, в разі згоди між Партією регіонів та Ющенком МВС може очолити... Євген Червоненко.