Дострокові парламентські вибори: пананцея чи поглиблення кризи
"Наша Україна" виставила свої умови на перемовинах про створення коаліції з Партією регіонів, які полягають у виключенні з уже утвореної коаліції Комуністичної партії, висуванні кандидатури прем’єра від "НУ", дотриманні у роботі парламенту регламенту і Конституції, приведенні до присяги суддів Конституційного Суду.
Ще до підписання угоди про помаранчеву коаліцію Янукович вказував, що, маючи на меті створення широкої коаліції, регіонали "готові до будь-яких компромісів заради наведення ладу в Україні і об'єднання всієї країни".
Проте сьогодні, коли регіонали здатні самостійно контролювати ситуацію, зважаючи на обрання спікером Мороза та створення антикризової коаліції, лідер ПРУ заявляє, що нинішні пропозиції "Нашої України" є провокаційними, а відтак Партія регіонів не може з ними погодитися.
Представники регіоналів попереджають, якщо президент Ющенко не підпише протягом 15 днів представлення на призначення прем’єр-міністром лідера ПРУ Віктора Януковича, висунутого на цю посаду антикризовою коаліцією, то відповідну постанову ухвалить Верховна Рада.
У відповідь речники секретаріату заявили, мовляв, подібне голосування нелегітимне. І взагалі, такі кроки підпадають під дію Кримінального кодексу як спроба узурпації влади.
Регіонали не погоджуються на пропозиції "НУ" замінити Януковича на більш компромісну кандидатуру. У цій ситуації "Наша Україна" опинилась у вочевидь невиграшній позиції. З одного боку, входження до широкої коаліції фактично мінімізує електоральні перспективи цієї політичної сили. З іншого - неможливість впливати на урядові рішення призведе до неспроможності проведення задекларованої політики.
Фактично, у разі невходження "Нашої України" до широкої коаліції в опозиції опиниться не тільки ця політична сила, але й президент України.
Публічно жодна політична сила не збирається йти на поступки. Утім, зрозуміло, якщо Партія регіонів поступиться можливим партнерам по коаліції посадою прем’єра, регіонали втратять майже здобуту всю повноту влади.
Незрозуміло, наскільки ефективно ведеться сьогодні пошук компромісної фігури на прем’єрську посаду. Суть проблеми полягає в тому, що політичні верхи не можуть і не хочуть дійти компромісу.
Додаткові важелі "впливу"
Після парламентських виборів можливі сценарії проведення дострокових виборів здебільшого розцінювалися як фантасмагоричні. Така можливість припускалась, але йшлося про більш віддалену у часі перспективу. Приміром, коли спалахне та чи інша урядова криза.
Та, зрештою, ймовірність дострокових виборів розглядалася скоріше як гіпотетична. Перш за все тому, що у народних обранців та лідерів парламентських фракцій має спрацювати рефлекс самозбереження, і система не допустить власної анігіляції.
Тим більше, що вибори - це недешева іграшка, і ніхто не гарантує бажаних результатів для основних фігурантів політичного процесу.
Тема дострокових виборів до ВРУ, з теоретичної точки зору, цікавила здебільшого політологів й політиків.
Петро Порошенко після оголошення про формування помаранчевої коаліції зазначав: "Я вважаю, що в умовах, коли існуватиме реальна загроза розпуску парламенту, політичні сили знайдуть можливість стримати амбіції та шукати компроміс" ("День", 14 квітня 2006 року).
Охочий до політичних передбачень Микола Томенко ще 8 квітня повідомив: імовірність розпуску парламенту і проведення дострокових виборів є "доволі високою", додаючи, однак, що "важко сказати, коли постане питання про те, наскільки парламент адекватний настроям людей – через два роки чи через чотири. Але, думаю, нова Верховна Рада встигне попрацювати не менш як два і не більш ніж чотири роки".
Варто зазначити, що країна після парламентських виборів фактично стала на шлях проведення своєрідного політичного експерименту, який розпочався з політичної реформи, що вступила в дію 1 січня 2006 року.
Україна перетворилася на парламентську республіку, змінилися принципи та засади формування уряду, ключову роль у формуванні державної влади дістав парламент та політичні партії, які виявилися, м’яко кажучи, неготовими до такої високої місії.
Своєю чергою президент отримав можливість розпуску парламенту як дієвий важіль впливу на ситуацію. З одного боку, це можна розцінити як своєрідний політичний шантаж основних політичних гравців, який повинен мобілізувати депутатів до пошуку політичного компромісу в межах коаліції.
Але, з іншого боку, для політичних сил, які активно педалюють це питання, зокрема для БЮТ, це надійний опозиційний плацдарм. Адже вся виборча кампанія цієї політичної сили вибудовувалася на основі не просто перемоги на виборах, але обрання "народного прем’єра" Тимошенко.
11 липня глава президентського секретаріату Рибачук зазначив, що, згідно Конституції, 25 липня президент може отримати право розпустити Верховну Раду, оскільки до того часу уряд, імовірно, не буде сформовано.
"Однак це останній інструмент президента. Він не зробить цього, якщо буде бодай найменша можливість змусити Верховну Раду знайти вихід із ситуації та об’єднати Україну", – наголосив керівник секретаріату.
Подібні заяви лунали на тлі висловлювань щодо сумнівності легітимності об’єднання КПУ, СПУ та Партії регіонів, оскільки ця коаліція була створена з порушенням Конституції та регламенту Верховної Ради.
Рибачук заявив, що у президента може не залишитися іншого вибору, окрім розпуску парламенту, і застеріг, що антикризова коаліція має час лише до 25 липня, щоб домовитись і утворити уряд на чолі з "прем'єром, який би влаштовував усіх і об'єднав Україну".
Однак це слід робити в належний спосіб, адже, "якщо буде спроба просто продавлювати таким чином, як відбувалося до вчорашнього дня, рішення, то це не приведе ні до чого. Це буде говорити про те, що парламент недієздатний, що такий уряд не буде об'єднувати країну, і в президента просто може не залишитися вибору. Він повторює це на кожній зустрічі"...
Позиції сторін: визначена невизначеність майбутнього
БЮТ та окремі народні депутати від "НУ" озвучують тезу про необхідність проведення дострокових парламентських виборів, оскільки такий крок – один із можливих виходів з політичного пату, в якому опинилася влада.
Лідер фракції БЮТ Юлія Тимошенко вголос заявляє про перехід керованої нею політичної сили в опозицію, закликає "Нашу Україну" припинити переговори з Партією регіонів про створення коаліції та вимагає проведення дострокових виборів.
Таку позицію підтримують органи місцевого самоврядування, де БЮТ має більшість. На думку Тимошенко, дострокові парламентські вибори є єдиним виходом в умовах формування коаліції "комуністів і кланів". За логікою лідера БЮТ, "політична криза досягла апогею", і президент повинен видати указ про призначення дострокових парламентських виборів.
11 червня нашоукраїнець Роман Зварич заявив, що НСНУ готується до дострокових парламентських виборів і пропонує президентові долучитися до процесу формування правових підстав для розпуску парламенту.
Своєю чергою регіонали заявляють про готовність і до такого повороту подій. Один з лідерів ПРУ Євген Кушнарьов вважає, що розпуск Верховної Ради стане визнанням недієздатності влади в Україні і поставить на порядок денний питання про дострокові... президентські вибори.
Своєю чергою радник президента Микола Полудьонний твердить про відсутність підстав для проведення дострокових президентських виборів, які можуть виникнути лише в тому випадку, коли очільник держави з визначених законом причин не зможе виконувати свої обов’язки. Таких причин, за словами Полудьонного, не існує ні тепер, ні в майбутньому.
Суть питання про дострокові вибори полягає й у складності визначення правових підстав для їх проведення. А ще у тому, чи допоможуть вони подолати нинішню кризу, чи змінять диспозицію політичних сил.
"Хай БЮТ і "Наша Україна" не розраховують на розпуск парламенту, тому що президент не може не розуміти, що в разі дострокових виборів розстановка сил не зміниться. Ну, хіба що неістотно – на користь Партії регіонів. Країна тим часом ще на три місяці загрузне в хаосі, викликаному безвладдям. Президент – не самовбивця, він на це не піде", – заявляє Микола Азаров. І він почасти має рацію.
За умови проведення дострокових виборів Партія регіонів здатна загалом іще більше мобілізувати своїх виборців. Це здатна зробити й Тимошенко. Натомість "НУ" відчутно втратить і без того слабку електоральну підтримку.
Сумнівними видаються й електоральні перспективи СПУ, адже після "сміливого" рішення Мороза кількість прихильників цієї політичної сили вочевидь зменшилася.
До того ж немає жодної гарантії, що повторні вибори призведуть до суттєвої ротації депутатського корпусу. Напевно, до ВР потраплять ті ж самі люди, що і тепер. Тим більше, досі невідомо, чи об”єднаються БЮТ і "НУ", чи ці політичні сили знову підуть на вибори окремо.
У разі втілення в життя сценарію дострокових виборів, Україна дійсно може отримати біполярно-партійну ВР у складі БЮТ і ПРУ. Але в такому разі президент буде остаточно позбавлений можливості впливати на процеси в законодавчому органі, адже його політична сила ризикує виявитись аутсайдером позачергових перегонів.
Політизоване українське суспільство втомилося від політичних баталій. Тож виборці можуть просто не прийти на виборчі дільниці, адже довіра до лідерів нації катастрофічно падає. Особливо це стосується помаранчевих політиків.
З іншого боку, партійна конфігурація на місцях залишатиметься незмінною. Бо про перевибори на місцевому рівні не йдеться. Відтак немає гарантій, що місцеві органи самоврядування не вдаватимуться до загострення політичної ситуації за відпрацьованими сценаріями відвоювання "регіональних мов" чи то економічних прав регіонів...
До того ж вони дієво контролюватимуть виборчий процес. З усіма добре відомими наслідками.
Відсутність Конституційного Суду теж не сприяє пошуку відповіді у політичному рівнянні щодо можливих термінів та способів формування коаліції.
Чи існує вихід із ситуації? Напевно, так. Суспільство чекає чіткої заяви президента щодо подання чи неподання кандидатури Януковича. Президент вочевидь має розпочати публічні переговори з ключовими політичними гравцями, а не практикувати загальні вислови про необхідність пошуку компромісів та спільну відповідальність.
Та поки що існує великий ризик того, що країна знову впаде в черговий виборчий транс. А політичне життя - зупиниться в очікуванні чергового народного волевиявлення. Але хто дасть гарантію, що внаслідок перевиборів країна отримає працездатну та консолідуючу коаліцію?!
Юлія Кисельова, аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень, для УП
