Логіка "2009", або президентський цинізм

У зв'язку з тим, що, за півторарічними результатами роботи, число прихильників президента стрімко наближується до числа працівників його секретаріату, то послідовність наступних політичних кроків президента та його оточення є простою – уся їхня логіка замкнена на виборах 2009 року.

Коаліція

Уже стало зрозуміло, що коаліція до 24 години 23 червня 2006 року створена не буде - НСНУ "продовжуватиме консультації". Пояснення є простим - від 24 червня президент отримує право розпустити Верховну Раду та призначити нові вибори.

Однак також зрозуміло, що на цьому етапі розпуску не буде за двома причинами:

по-перше, опитування показують зріст довіри виборців до ПР та падіння до НСНУ (вчорашні опитування),

по-друге, цей парламент повинен виконати одну "історичну" місію – швидко відремонтувати політреформу на користь повноважень президента.

Тому, за відмашкою президента, коаліція цього літа буде все-таки створена. Ймовірніше за все – помаранчева, бо другої зради після відомого листа про фашистів виборці не перенесуть.

Хоча, з іншого боку, попереду ще три роки, а українці схильні до міграції. Тому можливі варіанти – все залежить від внутрішньої оцінки Ющенка рівня загроз, уособлених Тимошенко та Януковичем.

Як не парадоксально, але якщо Ющенко вважає більш серйозним конкурентом Тимошенко, то коаліція буде помаранчевою, якщо Януковича – то вінегретною.

Пояснення цьому є напрочуд простим.

Уряд

Уряд буде створений у будь-якій конфігурації, для Ющенка це не суть важливо.

Головне – продовжити практику зовнішніх впливів для провокування не страшних для суспільства, але гучних криз (на кшталт бензинової чи цукрової минулого року), задля дискредитації можливого конкурента.

Зрозуміло, що, на відміну від Януковича, провокування глибоких криз на кшталт бюджетної наприкінці 2004 року не вигідні Ющенку як президенту і як батьку дітей, що живуть в Україні.

Також для президента важливо посилити пропаганду своїх вольових якостей (останнім часом це дуже помітно: у лексиці Ющенка з'явилися такі дієслова як "вимагаю", "покараю" тощо) шляхом періодичних екзекуцій прем'єра та близьких до нього міністрів за участю журналістів.

Натомість коаліційний уряд протримається довго за українськими мірками, незалежно від результатів голосувань коаліції в парламенті.

У "помаранчевій логіці 2009" уряд Тимошенко необхідно тримати не менше та не більше двох років.

Це пояснюється тим, що швидке звільнення прем'єра призводить до різкого зростання його популярності - так було з прем'єрами Кучмою в 1993 році, Марчуком у 1998, і так сталося з Тимошенко в 2005. Тому для Ющенка важливо накопичити критичну масу невдоволення Кабміном.

Звільнення ж Тимошенко перед самими виборами буде розцінено суспільством як острах Ющенка перед серйозною конкуренткою, що знов-таки призведе до зростання її популярності.

Можливим є також варіант, за яким Ющенко та Тимошенко, скриплячи зубами, встановлюють нейтралітет, за яким Ющенко не втручається в політику Кабміну, а Тимошенко відмовляється від участі в президентських виборних перегонах. Але, знаючи цих людей, цей варіант видається просто фантастичним.

За "вінегретною логікою 2009", уряд Януковича необхідно тримати до самих виборів президента, поступово "вибиваючи" близьких до прем'єра міністрів за допомогою парламентської опозиції та "несподіваної" підтримки НСНУ.

З Януковичем можна також зіграти більш тонку гру, неочікувано змінивши його перед виборами на іншу особу, яка асоціюється з Партією Регіонів, та при цьому є харизматичною фігурою в окремому регіоні (наприклад – на голову Донецької облради або Ради міністрів Криму).

Переваги такого кроку для Ющенка є очевидними, бо, з одного боку, продовжиться мусування тези "єдиний президент - для єдиної країни", а з іншого – Янукович втратить протестний та регіональний електорат.

Зрозуміло, що при "вінегретній логіці" лозунг "бандитам – тюрми" кане в Лету.

Одначе всі ці урядові ігри можливі лише при відновленні президентом "керування" Верховною Радою поточного скликання, яка існувала при Кучмі.

Верховна Рада

Відповідно до норм зміненої Конституції при нестворенні коаліції у визначений час Верховна Рада може бути розпущена президентом. Комізм ситуації полягає в тому, що при створенні коаліції наступного дня після закінчення граничного строку досі не є зрозумілим, чи може президент розпустити парламент, припустимо, через 4 роки, або ні.

Якщо так, то компетенція Кучми або Лукашенка стають дитячою іграшкою, порівняно з повноваженнями демократа Ющенка.

Мабуть, саме тому Ющенко вимагає від Ради призначити суддів Конституційного суду. Того суду, який минулого року встановив, що судді та інші чиновники мають отримувати пенсію, яка в три чи більше разів перевищує розмір пенсій інших громадян України.

Політологи передбачають, що президент зробить подання щодо конституційності проведеної реформи з метою її скасування. Маячня. Конституційний суд уже виніс свій вердикт з цього питання, який за законом не підлягає перегляду.

Та ні, президент поставить єдине питання - чи може він розпускати парламент при створенні коаліції пізніше граничного строку, встановленого Конституцією. Логіка дій президента є простою – якщо Конституційний суд відповість "так", то президент отримає право політичного шантажу вищої законодавчої гілки влади.

У цьому випадку президент внесе у порядку законодавчої ініціативи проект змін до Конституції, яка повертає йому всі або деякі функції Кучми.

Дежавю – подібний шантаж ми пережили перед прийняттям Конституції України в 1996 році при укладенні так званого Конституційного договору.

Парадоксом є те, що така ініціатива президента буде прийнята з великим ступенем ймовірності парламентом, позаяк Партія регіонів безумовно підтримає її, бо сподівається на успіх Януковича у наступних президентських виборах.

НСНУ підтримає цю ініціативу, бо вона виходить від його почесного голови; мінімально шість членів фракції СПУ підтримають її, враховуючи їхню зацікавленість у стабільності їхнього бізнесу або збереженні управлінських посад протягом наступних 5 років; з десяток членів БЮТ підтримають її з метою захисту стабільності свого бізнесу.

Факт подання такої президентської ініціативи до парламенту свідчитиме про особисту невпевненість президента у своєму майбутньому та про спробу шантажування народних депутатів можливим розпуском парламенту, освяченого рішенням Конституційного суду.

Що далі?

Україна потребує підконтрольної, симпатичної та освіченої державної влади.

Чиновники, включаючи президента, не повинні насаджувати суспільству ідеї, народжені всередині їх серця чи сімей. Такі чиновники повинні прислуговувати народу, а не насаджувати своє бачення світу українцям.

Ми повинні позбавити президента права законодавчої ініціативи, якого немає в країнах Євросоюзу та навіть у Сполучених Штатах Америки.

Слід сконцентрувати політичну владу та впровадити правила фіскального федералізму, за якими територіальні громади стануть головними розпорядниками бюджету, а обласні бюджети виконуватимуть функції перерозподілу бюджетних коштів задля рівномірного фінансування жителів підконтрольних територіальних громад.

З одного боку, режим Ющенка є симпатичним, позаяк він веде Україну до об'єднаної Європи, де на сьогодні рівень якості життя людей у декілька разів вищий якості життя українців. Але стабільність життя людини залежить також від суспільного спокою.

Для цього Україна повинна стати членом міжнародної колективної системи військової безпеки.

З іншого боку, режим Ющенка є небезпечним, бо за ним продовжується практика минулого президента щодо роздачі посад не за професійною підготовкою, а за їхньою особистою відданістю чи за кумівством. Якщо така практика буде продовженою, то Ющенко не матиме шансів бути переобраним.

У разі, коли буде сформована вінегретна коаліція, Тимошенко повинна готуватися до наступних виборів президента України, підтримуючи своєю парламентською фракцією добрі ініціативи поточного уряду, та виступаючи проти його рішень, які дискримінують інтереси фракції.