Юрій Луценко: Чи буде Юля прем'єром, залежить від самої Юлі

Для декого Юрій Луценко залишається останньою надією помаранчевого табору – в умовах, коли інші герої стали жертвою епідемії розчарувань. Для декого Юрій Луценко – єдина альтернатива Тимошенко в майбутньому.

Для декого Юрій Луценко – головний козир Петра Порошенка у владі. Для декого Юрій Луценко – політик, який зробив невдалий експеримент з реформування Міністерства внутрішніх справ, при цьому так і не втіливши у життя гасло "бандитам – тюрми".

Для декого – навпаки, він – єдиний, хто не заплямований публічними корупційними скандалами з першого призову "помаранчевих" у владу.

Не секрет, що Юрій Луценко може втратити посаду міністра – як відомо, за Конституцією власника цього портфеля визначає коаліція. І, схоже, вище керівництво Соцпартії не наполягає на збереженні МВС за Луценком. Тим більше, що Юлія Тимошенко хоче зробити міністром внутрішніх справ Олександра Турчинова.

Водночас за Луценка – президент Ющенко і ледь не половина фракції СПУ. Тому призначення керівництва МВС може стати ще однією причиною сварки всередині "демократичної коаліції".

У разі союзу "Нашої України" з донецькими шанси Луценка знижує його діяльність протягом 2005 року, коли на допитах у МВС побувала ледь не половина фракції Партії регіонів.

З теми майбутньої влади і почалося інтерв’ю Луценка "Українській правді", яке він тривалий час не хотів давати – як пояснив сам Луценко, "щоб не було підозр, що я нагадую про себе і намагаюся довести свою корисність владі".

– Можливо, про це незручно говорити, але очевидно, що ваша подальша робота на чолі МВС залежить від коаліції, яка буде створена в парламенті. Яким є ваш особистий прогноз щодо майбутнього уряду?

– Мій прогноз не міняється. На святкування річниці помаранчевої революції я казав, що переможуть помаранчеві сили, а блоки "Я" і "Ми" програють, і ми ці "ЯМи" перескочимо. Так і сталося – люди дали ще один шанс нео–помаранчевій коаліції і, очевидно, на її базі буде створено наступний уряд.

При цьому, чи буде Юля прем'єром, залежить від Юлі. Якщо вона знайде можливість по-товариськи ставитися до своїх колег, перестати шукати в них ворогів – вона буде прем'єром. Ні – значить ні.

Так, саме її блок виграв у внутрішньо-помаранчевому змаганні за голоси виборців, але БЮТ – не Жуков, а "Наша Україна" – не Кейтель, щоб підписувати акт про безумовну капітуляцію.

Вона повинна навчиться поважати погляди своїх соратників, вона має враховувати їхні інтереси. Навіть інтереси Порошенка, бо його голос також важливий.

Я зараз свідомо кажу найбільш дражливі речі, але треба зрозуміти, що є 243 голоси і кожен з них важливий для демократичної коаліції.

З часів Майдану ми багато чому навчилися, взяли багато добрих і негативних уроків, і вже не буде колишньої щирості й наївності у відносинах. Тим не менше, люди дали шанс помаранчевій команді управляти країною, і тут власні амбіції, власне ставлення до того чи іншого прізвища треба залишити за бортом.

– Ви кажете, що Тимошенко повинна враховувати інтереси інших. Давайте почнемо з вас: коли ви були міністром в уряді Тимошенко, вона враховували ваші інтереси?

– Тоді ще був чудовий, прекрасний період відносин, коли дуже мало хто цікавився власними інтересами! У мене їх ніколи взагалі не було. У мене були інтереси служби, і ніхто не може мені дорікнути, що я цікавився якимось заводом або якоюсь оборудкою.

Я працював міністром внутрішніх справ і доручення Юлії Володимирівни, офіційні та телефонні, сприймав абсолютно спокійно. Треба віддати належне, вони йшли в інтересах служби, інших практично не було, за невеличким виключенням. Але ми швидко розібралися, що служба є служба, а дружба є дружба.

– Які це були такі доручення "за невеликим виключенням"?

– Я думаю, це треба залишити за рамками. У той момент вона не наполягала, а я пояснив, де знаходиться межа гарних відносин і службових обов’язків.

– А доручення Порошенка?

– Так само. Порошенко ніколи не пробував натиснути на мене, щоб використати МВС у власних інтересах, партійних, корпоративних або бізнесових.

– Існує закид, що кум Порошенка – це ваш заступник!

– Так, перший заступник міністра внутрішніх справ Бондаренко є людиною, близькою до Порошенка, але я не бачу в цьому якогось звинувачення. Я не вважаю, що статус кума автоматично несе негатив.

– Але ж Порошенко наполіг на його призначенні!

– Так, він пропонував його призначення. Так само, як і Тимошенко запропонувала кандидатуру ще одного чинного заступника міністра. То й що тут такого? Ми всі разом прийшли з Майдану, разом формували команду...

Ситуація була такою: прийшов Луценко, який не знав системи, не знав людей, не знав особливостей внутрішньої роботи міліції. Було два вибори – працювати зі старою командою, яка рано чи пізно з'їла би мене, або тотально змінити команду і при цьому набрати людей, які могли би мене інформувати про історію хвороби МВС.

Я пішов другим шляхом. Жодна служба не провела таких чисток. У нас було змінено 1099 керівників – від всіх заступників міністра до більше ніж 90% начальників міськ- і райвідділів. Це дало нове обличчя служби, це зруйнувало старі корумповані міліцейські клани, це зняло зобов'язання, які були у старих кадрів перед криміналітетом і бізнес-елітою.

– Ви зараз задоволені всіма своїми заступниками в МВС?

– Я задоволений роботою всіх заступників. Але це не виключає ротації, бо всі ми є тимчасовими – міністр, і його заступники, і начальники областей.

Буквально позаминулої суботи я зібрав начальників обласних управлінь в напівофіційній обстановці на території внутрішніх військ і поговорив з ними не тільки як міністр, але й як чоловік з чоловіками. Не тільки цензурними висловами.

І пояснив їм, що в цьому році у мене відчуття, що вони розслабилися і думають про ймовірну відставку міністра, а, отже, готуються до своєї відставки.

Я сказав їм, що навіть якщо відставка міністра буде через тиждень, то шість днів вони мають вкалувати так, як вкалували минулого року. І будь–яких послаблень і можливих кроків у шкурних інтересах я не потерплю! Низка відставок додала їм упевності, що я їм кажу правду.

ПІСЛЯ ВИБОРІВ Я ДІЗНАВСЯ ПРО БАЖАННЯ ТИМОШЕНКО ПРИЗНАЧИТИ НА МОЄ МІСЦЕ ТУРЧИНОВА

– Ще одне питання про атмосферу в силових відомствах. Міністр внутрішніх справ входить до Ради національної безпеки, де виконуючим обов’язки секретаря призначено Володимира Горбуліна. Чим засідання РНБОУ під секретарством Горбуліна відрізняються від засідань РНБОУ під секретарством його попередників?

– Тим, що Горбулін запровадив практику регулярних зустрічей раз на тиждень, а також оперативних антикризових нарад. Ми збираємось разом, і не накопичується невдоволення діями колег, з яким ми місяцями не бачились.

– Як ви відчуваєте, залишиться Горбулін на посаді секретаря РНБОУ? В якій він зараз політичній формі?

– Він у прекрасній професійній і прекрасній фізичній формі. А в якій політичній – це не від мене залежить. Дехто вважає, що посада секретаря РНБОУ має бути в певних розмінах при створенні коаліції...

– Хто цей "дехто"? Тимошенко?

– Чому ви згадуєте одразу єдине цікаве прізвище? Я ніколи не називав Тимошенко "дехто".

Зараз є багато варіантів коаліційної угоди. В одному з них додумались приписати призначення за квотним принципом аж начальника Управління держохорони, тобто охорони президента.

Загалом я не хочу гадати на цій гущі. Я готовий працювати на своїй посаді в МВС. Я готовий працювати з будь–яким прем'єром помаранчевого табору.

Я не готовий змінити в собі будь–яке зі стратегічних завдань, які я поставив у перший день свого призначення. І я не поступлюся в кадрових призначеннях для задоволення політичних апетитів будь–кого із членів майбутньої коаліції.

– Тимошенко, коли веде переговори про коаліцію, каже, що крім свого прем'єрства їй треба силове міністерство. Якщо точніше, то МВС для Турчинова. А це передбачає ваше звільнення з посади. Як ви відчуваєте себе в нинішньому становищі?

– Я дізнався про цю позицію Юлії Володимирівни одразу після виборів. Не можу сказати, що я не беру її близько до серця, але й не перебільшую її.

Кожен політик веде переговори зі своїми умовами максимум–мінімум і виходить на оптимум.

Я особисто не роблю трагедії, що можу бути змінений з цієї посади. Але є два нюанси.

Перше: я так розумію, що ЮВТ йде рятувати економіку. Для цього логічніше було би наполягати на кандидатурах в Мінфін, чи Мінекономіки, чи податкової. МВС, як правило, хочуть контролювати ті, хто хоче добиватися влади, або захищати своє минуле…

І друге: я нещодавно зрозумів, що "гарні результати роботи – чудова нагода для відставки". Часто у молодих парламентських республіках спрацьовує такий принцип, бо політичних лідерів не цікавить, як працює служба, а цікавить, як отримати свою людину на серйозну посаду. Я думаю, що це не правильно.

Якщо в когось є претензії до моєї роботи, я готовий подискутувати.

Давайте поговоримо про 20% зменшення злочинності, в тому числі 30% тяжких та особливо тяжких. Про 18% зменшення крадіжок авто, 38% – крадіжок з квартир. Про 30% скорочення злочинів з використанням вогнепальної зброї, про 30% зменшення злочинності на вулицях.

Якщо хтось йде, щоб покращити ці показники – будь–ласка. Але прихід в МВС для задоволення партійних чи комерційних інтересів – суспільно небезпечний.

– У скільки відсотків ви оцінюєте вірогідність зміни керівника МВС?

– Навіть не оцінюю. Якби я цим займався, мене б це відривало від поточних турбот.

– А президент Ющенко буде захищати Луценка на посаді міністра?

– Спитайте у нього.

ДЕКІЛЬКА РАЗІВ Я ЧУВ ВІД ПРЕЗИДЕНТА ДУЖЕ ЕНЕРГІЙНУ СВАРКУ

– Які у вас зараз стосунки з Ющенком?

– Як і завжди. З одного боку – робочі, а з іншого – мені здається, дуже довірливі та взаємоповажаючі.

– Як часто ви з ним бачитесь?

– По різному. Не можу похвалитися тим, що часто бачуся з президентом, але коли це вкрай необхідно – можу це влаштувати. Як правило, це трапляється приблизно раз на тиждень.

– А чому рідше стали бачитись?

– Я не сказав "рідше". Ми завжди бачились так само. Спочатку бували навіть набагато довші перерви. Колись я його спитав, чи не є проблемою рідкі виклики, він сказав: "Я тобі довіряю, ти в основному робиш правильно. Якщо буде необхідність – потурбуєш".

Прямий телефон спецзв'язку, за допомогою якого Луценко зв'язується з Ющенком. Фото з кабінету міністра внутрішніх справ

– Вас називають улюбленцем Ющенка...

– Я вже неодноразово відповідав на це запитання. Я себе таким не відчуваю! Абсолютно серйозно! Я не відчуваю себе улюбленцем будь–кого.

Мало того, знаю, що не всі мої риси подобаються всім, в тому числі й президенту. З іншого боку, я ще жодного разу не бачив системних розходжень з Ющенком у політиці реформування МВС, яку я обрав.

Я не знаю, яким це словом назвати? Точно не "улюбленець"! Слово "улюбленець" пахне тим, що йому дозволяється й пробачається більше, ніж іншим. У мене точно немає такого статусу.

Я іноді чую від президента дуже суворі зауваження. Декілька разів – дуже енергійну сварку.

– Енергійну – тобто з матюками?

– Ні. Президент не матюкається.

– Про Ющенка кажуть, що він заматюкався, коли став президентом.

– Я такого не чув принаймні щодо мене. Це я цим ділом грішу... (Сміється.)

– При президенті?

– Тільки не в його кабінеті, виключно в неофіційній обстановці. Якщо розказую історію, або анекдот, який без цього слова не пасує...

– Ющенко має бути вам вдячний, що ви відводите хмари від його сина, який раз на рік потрапляє в різні скандали!

– Мені здається, що моя посада і, прошу за нескромність, моя політична фігура є неспівставною зі скандалами, які штучно чи нештучно виникають з сином Ющенка.

Якби за це призначали і любили міністрів внутрішніх справ, я б сам себе не поважав. Смію вас запевнити, що я себе поважаю за набагато серйозніші вчинки на цій посаді.

– А коли ви підписували протокол про штраф Андрія Ющенка в ефірі 1+1, який юристи вважали не зовсім законним, ви не відчували, що це не міністерська справа? Причому протокол був не дуже то й правомірним!

– Цей протокол врешті–решт став правомірним, але питання не в цьому... Тоді я демонстрував не захист Ющенка, а рівність усіх перед законом. І коли журналісти знайшли провину Андрія, треба було продемонструвати: син президента – це не можливість не відповідати за порушення.

Я демонстрував, що людина дійсно винна, і ми визнаємо його провину. Я підписав протокол. На цьому я думаю, що можна було б ставити крапку, хоча потім багатьом журналістам хотілося погратися далі.

Сьогодні аналогічна ситуація. Хтось вкинув про те, що Ющенко був в машині, пасажири якої вчинили інцидент з прокурором. Якби Луценко вийшов і сказав, що відмовляється в це вірити, "син президента не міг такого вчинити", ну тоді б правильно говорили, що я покриваю його. Насправді я сказав: "Ми будемо діяти спокійно і за законом".

Ми так і діяли. Врешті–решт, прокурор Кузовкін після двох викликів на третій таки з'явився, дав свідчення, не впізнав сина президента, про що я й повідомив пресу.

В той же день справа була витребувана прокуратурою назад, до себе. Тобто скандал вичерпав себе.

Якісь сили дуже ефектно розмістили медійну провокацію і використали при цьому всі можливості державної структури. Віддали скандальну справу саме Луценку, аби випробувати, що він в цій ситуації буде робити.

Ми не злякалися - пред'явили для впізнання фотографію сина президента. Його не впізнали.

– Ви впевнені, що фотографія Андрія Ющенка, показана Кузовкіну, була такою, що його можна було впізнати?

– Можна! Вона була достатньою, щоб впізнати – це умова для будь–якого слідчого експерименту. Наступного дня ми збиралися взяти всі машини зазначеної марки із зазначеними номерами й різними буквами – бо у стані, в якому перебував Кузовкін, він міг помилитися – і знайти всіх цих водіїв і викликати їх для впізнання.

Якби їх Кузовкін упізнав, ми б з'ясовували наявність алібі, проводили б очні ставки... Все те, що робиться за законом.

Але це не цікавило організаторів шоу. У нас тут же забрали справу, бо не вдалося в черговий раз дискредитувати президента.

– Якби ви зробили так, як казали, і побачили, що машина з такими буквами зареєстрована на першу дружину Ющенка, то ви б викликали її на допит?

– Звичайно! Тоді б ми викликали, можливо, й цю машину, в якій, можливо, пересувалися двоє чоловіків, можливо, схожих на тих, яких описує пан Кузовкін. Якби він їх упізнав, тоді би, можливо, ми викликали і її для дачі пояснень, на яких підставах ці люди користуються машиною. Але все це "можливо". Я прошу тут не робити фантазій, бо завтра будуть розповідати як факт, що Луценко хотів викликати першу дружину Ющенка на допит.

– Якби ваша фантазія була правдою, і ви би справді збирались викликати першу дружину Ющенка, а вам подзвонив би Ющенко і сказав "покинь займатися цією справою" – щоб ви зробили?

– Президент ніколи не дзвонив мені з подібним проханням. Цих півтора року, яких я тут працюю, президент не сказав міліції ні "стоп!", ні "фас!". І це є гарантією того, що така ситуація не могла би бути.

– А якби ваш син потрапив в такий скандал, що б ви зробили?

– Перевірив би, і у разі вини особисто поголив би його голову машинкою і відправив би служити у внутрішні війська.

У МЕНЕ РОЗХОДЖЕННЯ З МОРОЗОМ СТОСОВНО ДЕЯКИХ ЛЮДЕЙ В СОЦПАРТІЇ

– Як у вас зараз складаються стосунки з Олександром Морозом?

– Нормальні стосунки, як в людей, обтяжених владою і оточенням.

– Кажуть, вони охололи до нульової температури...

– Нещодавно я бачився з Олександром Олександровичем на дні народження Валентини Семенюк. Ми зустрілися - і Барановський, і Ніколаєнко, і Шибко, і я, і Мороз. Більшість із нас була з дружинами...

Мої стосунки з Олександром Морозом – як у вчителя і учня. Кожен вчитель, і Архімед, і Декарт, і будь–який інший, починають по-іншому ставитися до учня, коли відчувають, що той віддаляється і обирає свою дорогу, має своє бачення. Але при цьому дуже важливо, щоб учень пам'ятав, хто дав йому науку.

Я, наприклад, про це дуже добре пам'ятаю. Думаю, що ніхто не може дорікнути, що я хоч раз зрадив Мороза.

Я дійсно поважаю цю людину, яка зіграла в історії України колосальну роль. Є як мінімум два пам'ятники, які він заслужив – це за Конституцію 96–го року і за "Україну без Кучми". Занадто близькими до нас є події помаранчевої революції – але я думаю, що і там роль Сан Санича є дуже важливою.

Без Соцпартії – до речі, єдиної в СНД не комуністичної лівої опозиції – в Україні все було б інакше.

На столі Луценка - пістолет від Ющенка з клеймом "Вірю! Знаю! Можемо!"

Олександр Мороз однозначно заслуговував шани всього українського суспільства, а від мене особисто – за те, що дав дорогу у велике політичне життя. Хоча, звичайно, як і в кожної людини, яка виходить зі стану учня, у мене є розбіжності з Олександром Олександровичем, якесь своє бачення. Я в цьому не відчуваю жодної проблеми для двох розумних і толерантних істот.

– В чому ваші розбіжності з Морозом?

– У мене є своє бачення, як треба було б проводити виборчу кампанію Соцпартії. Але не я проводив вибори. У мене є своє бачення щодо позиції Соцпартії щодо НАТО, що вона могла би бути більш конструктивною, сучасною. Є розбіжності й у ставленні до окремих персоналій, які останнім часом нівелюють Соцпартію як самостійну силу...

– Коли ви зустрічаєтесь з соціалістами, ви не піднімаєте питання комерціалізації СПУ, продажу місць у списку, що негативно б'є по її іміджу партії?

– Якби у мене були докази, я б відразу попередив про це Мороза. У міліції немає обґрунтованої інформації для того, щоб стверджувати, що будь–яка політична сила продавала місця в списку. Чутки ходять, але мало що я чую? Знати і довести – це різні речі.

– Складається така ситуація, що коаліція буде вирішувати, хто працюватиме на чолі МВС. І є така версія, що Мороз не захищає Луценка на цій посаді, він готовий її обміняти на місце спікера або міністерство фінансів?

– Я знаю іншу версію. Але я не хочу в своєму кріслі обговорювати поведінку політиків. Це їхня проблема: маневрувати, сваритися, розлучатися, любитися. Я продемонстрував на цих виборах, коли відмовився від депутатського місця, що я на повному серйозі хочу зробити з міліції максимально непартійний орган...

І нам вдалося провести вибори без втручання репресивного апарату держави. Як ви побачили, кількість голосуючих і у Львові, і в Донецьку не зашкалила за 65%, а до роботи міліції не було жодних серйозних претензій. Так само я не збираюся втручатися в політичний процес формування коаліції.

– Литвин же вважає ці вибори найбруднішими за всю історію!

– Заяву Литвина я залишу за рамками, бо бажання нагадати про невизнаного рятівника нації також не стосується міліції. Але я можу дістати листи деяких депутатів, і провладних, і опозиціонерів, зі словами подяки МВС за нормальну, правильну роботу під час виборів.

АХМЕТОВИМ БУЛИ ЗРОБЛЕНІ ВИСНОВКИ ПІСЛЯ РОЗМОВИ В МОЄМУ КАБІНЕТІ

– Історія з Борисом Колесниковим зробила вас головним ворогом Партії регіонів, тому у форматі великої коаліції зберегтися на посаді міністра внутрішніх справ у вас будуть мінімальні шанси. Ви б і зараз вчинили у справі Колесникова так само, якби повернути ситуацію станом на рік тому?

– Почнемо з того, що про затримання Колесникова я дізнався після приземлення із закордонного відрядження, після дзвінка одного з народних депутатів. Я чесно йому сказав, що я вперше чую це прізвище.

Потім, коли мені сказали його посаду, я згадав, що раз чи два мимохіть зустрічався з ним в Донецьку. Після цього став розбиратися.

Дійсно, була справа, але її вела прокуратура. Коли нас всіх (силовиків) викликали в парламент, я там зустрів Піскуна і він попросив підтримати його як колегу.

Я в своєму виступі це зробив – я інформував, що слідчі діяли в рамках закону. Але, враховуючи особливості української політики, питань до Луценка, як завжди, було більше, ніж до Піскуна.

Можливо, я тоді був не настільки досвідченим, і вийшло так, що Піскун переклав на мене свою роботу. Це прокуратура мала б доводити, чому вони затримали Колесникова.

– Ви говорили про відірвані ноги в жертв Колесникова...

– Між іншим, у моєму виступі не було про відірвані ноги. Мова йшла про безногого батька, якого треба було евакуювати. Передьоргування – це ефективний метод захисту. Бо тоді можна не згадувати про те, що на Пенчука дійсно був збройний замах. І саме в часи переділу "Білого лебедя".

І на столі в тодішнього начальника УМВС (який потім був начальником служби безпеки Ахметова, а зараз є депутатом від Партії регіонів) була доповідна про тих, хто був причетний до замаху.

А коли їх вже при мені затримали, то "регіони" з есдеками піною сходили в парламенті. Правда, потім прокуратура передала їх справу в Донецьк, де супернезалежні суди її й похоронили.

– Ще одна тема, яка викликає різку реакцію в донецьких: злочинне угрупування "Люкс" і фірма Ахметова "Люкс". Спочатку це звучало, як структури, які пов'язані між собою. В коментарях МВС не було жодних спростувань. Більше того, були натяки на зв'язки. Потім в один момент ви заявили, що до Ахметова жодних претензій вже немає. Сталося це після того, як він прийшов до вас на зустріч в МВС.

– Ніколи ми не стверджували, що злочинне угруповування "Люкс" має відношення до когось із названих вами людей...

– ...А за кілька місяців до цього ваш підлеглий, керівник управління боротьби з організованою злочинністю Корніч сказав, що у деяких олігархів руки по лікоть в крові....

– Запитайте у Корніча, кого він мав на увазі. Я – не нардеп, не лідер опозиції і не журналіст, я – міністр внутрішніх справ. І сьогодні я не маю достатніх підстав звинувачувати будь–кого із відомих мені олігархів в причетності до організованого угрупування "Люкс".

Що ж відбувалося у цьому кабінеті, я можу дослівно передати. На тому кріслі сидів Ренат Леонідович, тут сидів я. Я йому продемонстрував цей альбом вилученої зброї у бійців цього "Люкса". (Луценко підходить до шафи, звідки дістає альбом з фотографіями і показує його.) От, наприклад, це з озера піднятий пістолет, з якого був замах на сина Щербаня. Ось арсенал десятків автоматів, гранатометів.

Синій альбом, який Луценко гортав разом з Ахметовим

Зброя, вилучена у банди "Люкс"

Пістолет, з якого було вчинено замах на сина Щербаня

Автомати банди "Люкс" з альбому, який Луценко гортав разом з Ахметовим

Я погортав це все перед Ахметовим і сказав, так само як я казав всім іншим олігархам: "Шановні громадяни олігархи – я так з іронією завжди говорю – часи змінилися! Поки ви займаєтесь бізнесом – це не моє питання. Я до цього не маю відношення. Але я вимагаю, щоб криміналітет не використовувався у ваших бізнес-розборках. Оці речі не мають повторитися. Поки ви будете подалі від бюджетних коштів і цих злочинних структур, у вас не буде потреби приходити в цей кабінет. Якщо ні, то ні".

Після цього Ахметова взяв слідчий і офіційно допитав у іншому кабінеті. Мені здається, що ним – як і іншими відвідувачами кабінету – висновки були зроблені.

Звичайно, ми заарештували десятки бойовиків з Донбасу, Дніпра, Криму, Закарпаття тощо. Але якщо є замовлення – їх місце займуть нові. Тож профілактичний чай з олігархами в поєднанні з БТР – гарний спосіб декриміналізації країни.

– Але ж чому злочинне угрупування "Люкс" і фірма "Люкс" називалися одним словом?!

– Зараз я можу казати тільки те, що є доконаним фактом. А всі мої особисті інформації, підозри, я маю бажання залишити за бортом, відповідаючи вам в якості міністра внутрішніх справ.

Ще раз кажу: подобається мені це чи ні, але зараз у мене як у міністра немає доказів того, що цей "Люкс" і той "Люкс" збігаються. А чому дали таку однакову назву? Ну, так сталося...

У другій частині читайте відповідь на традиційне до Луценка питання – чому ж резонансні кримінальні справи, анонсовані цим міністром, так і не доведено до кінця.