Чи побудує Партія регіонів королівство Україна?

Ні, шановні співгромадяни, все-таки перш, ніж реєструвати політика народним депутатом і дозволяти йому складати присягу, треба змушувати його проходити іспити з політології, макроекономіки, міжнародних відносин і знання державної мови.

Останнє потрібне не з сентиментальних міркувань, а щоб зрозуміти, чи здатен народний обранець второпати зміст тих законів, за які він голосує.

А ще їм варто проходити медичне обстеження.

Від цієї процедури, звичайно, можна звільнити комуністів та прогресивних соціалістів – внаслідок певної специфіки їхніх політичних, психологічних і соціально-економічних настанов та існування певної ідейної традиції у цієї публіки.

Згадаймо: Георгій Плеханов, один із тих трьох учнів Маркса й Енгельса, котрі, за словами вчителів, вповні зрозуміли марксизм, назвав "Квітневі тези" 1917 року Володимира Ульянова-Леніна "маячнею божевільного".

Тим часом ця маячня стала основою теорії і практики партії більшовиків на всі наступні роки. Із загальновідомими наслідками.

Тому нікого ніколи не дивувала програмна теза Компартії щодо скасування в Україні посади президента, себто глави держави.

Подумаєш, буде Українська держава безголовою, то й що – навіщо їй очільник, коли існує Кремль? І взагалі – за радянських часів керував Україною перший секретар ЦК КПУ, то чом би не відновити стару добру традицію? "Квітневі тези" – в життя!

Але коли 31 травня до комуністів приєднався один із лідерів та провідних речників Партії регіонів Євген Кушнарьов, ситуація стала значно серйознішою.

І, якщо хочете, клінічнішою. Бо ж ідеться про партію, яка претендує на керівну роль у державі і контролює третину місць у парламенті.

Отож: виступаючи на засіданні круглого столу "Новий парламент і його роль у реформуванні політичної системи України", народний депутат Євген Кушнарьов піддав різкій (і частково справедливій) критиці діяльність президента Віктора Ющенка, а по тому зробив висновок:

"Якщо все буде не так, я передбачаю і думаю, що за участі Партії регіонів, буде формуватись конституційна більшість для внесення змін до Конституції - як мінімум про вибори президента парламентом в 2009 році, а, можливо, і взагалі з питанням, чи потрібна Україні посада президента, якщо ми хочемо рухатись в напрямку європейської демократії".

Шановні співгромадяни, перед нами якраз той випадок, коли не знаєш, щоб більш потрібне – іспит зі знання політичних наук чи, перепрошую, "швидка допомога".

Скажіть, будь ласка, що означає у контексті політичної реальності словосполучення "чи потрібна Україні посада президента, якщо ми хочемо рухатись в напрямку європейської демократії"?

Із контексту випливає: йдеться про підтримку тези КПУ стосовно того, що треба взагалі зробити державу безголовою. До речі, Петро Симоненко вважає, що саме у "безголовій Україні" запанує парламентська демократія?

Але ж у світі немає держав, які б ніхто не очолював (бодай із суто представницькими функціями), і це не випадково: впродовж століть демократія намацали-таки основні принципи розподілу влад, і хоча існують різні варіанти такого розподілу, "безголових" країн нема; навіть зацілілі комуністичні держави впровадили у себе такі посади, бо ж якось незручно висувати на перші ролі генсека, визнаючи тим самим: у країні існує партійна диктатура.

Отож, якщо Євген Кушнарьов пропонує перетворити Україну на першу у світі некомуністичну державу без голови держави, то зразу хочеться запитати: а на собаках ви свою ідею перевіряли, чи одразу хочете експериментувати над усім українським народом?

Якщо ж Євген Кушнарьов не хоче проводити таких справді ризикований експеримент, а тим часом у Європі главами держав є або президенти, або монархи, то залишається єдине раціональне пояснення: один із лідерів Партії регіонів Кушнарьов пропонує перетворити до 2009 року Україну на королівство, князівство або ж велике герцогство.

Забувши, втім, вказати – йдеться про конституційну чи про абсолютну монархію і представника якої династії він хотів би бачити на київському престолі. Хоча, якщо вжите словосполучення "європейська демократія", то, мабуть, ідеться-таки про конституційну монархію.

Ідея, звичайно, непогана. Бо монархи у Європі зазвичай є високими моральними авторитетами для своїх націй. І навіть у разі, коли за походженням монарх є представником чужоземної династії, перше, що він робить після сходження на престол – це вивчає державну мову.

Отож у разі створення королівства Україна лідерам Партії регіонів довелося б таки заговорити українською, бо ж інакше глава держави, думаю, на офіційних прийомах демонстративно повертався б до них спиною чи взагалі їх туди не запрошував.

Тільки ж представник якої серйозної європейської династії захоче очолити Україну в її нинішньому стані?

Інший фрагмент пропозиції Кушнарьова – про те, що слід внести зміни до Конституції, де б ішлося "як мінімум про вибори президента парламентом в 2009 році".

І знову запитання: а на собаках ви пробували, чи вам їх жаль, а от українських громадян – ні? Бо ж назвіть-но мені будь-яку значну (за територією й населенням) європейську державу, у якій президент обирався б парламентом.

Німеччина? Ні, там йдеться про своєрідну колегію виборців, участь у якій беруть депутати Бундестагу та представники земель.

Італія? Депутати плюс представники областей плюс ще кілька достойників, які мають на це визначене законом персональне право.

Чи Євген Кушнарьов вважає, що Україна – це держава на кшталт Греції чи Естонії, де справді президентів обирає парламент?

Але ж, мабуть, зовсім не випадково у значних за територією та населенням європейських республіках главу держави обирає все населення – навіть тоді, коли президент має відчутно менші повноваження, ніж у нас.

Тому чи не варто Партії регіонів, зважаючи на все сказане, влаштувати лікнеп для своїх депутатів – із лідерами (проФФесорами) включно? Бо ж коли партійні речники ще до початку сесійної роботи парламенту вже побіжно виголошують такі пікантні речі, як пан Кушнарьов, то що ж ми почуємо від них ближчим часом?

Утім, можливим є й інше припущення: Євген Кушнарьов чудово знає свій предмет і змальовані ним перспективи ліквідації президентської посади є банальним політичним шантажем Віктора Ющенка: мовляв, не діятимеш вірно - вірно з позиції регіоналів, ясна річ – ліквідуємо тебе як клас, разом із перспективою переобрання на наступний термін?

Що ж, подейкують, наче з числа "тузів" Партії регіонів дехто колись і шантажем, і рекетом перебивався, чи не так? Тобто йдеться про звичну і відпрацьовану технологію: ми даємо сигнал й очікуємо на відповідь (тобто місця у виконавчій владі)...

Отож іспити для депутатів таки потрібні. Хоча б для того, щоб виборці були впевнені, що їхні кохані обранці мимохіть не змінять державний устрій у країні з республіканського на монархічний і не поставлять над ними соціально-економічний експеримент, для якого нормальні люди пожаліли б цуциків.

Заступник головного редактора журналу "Сучасність"