Оскал федералізму
Ухвалення Луганською обласною радою та міськрадою Севастополя рішення про надання російській мові статусу регіональної, а фактично другої державної, засвідчило, що не справдилися прогнози тих, хто вважав, що із завершенням виборчої кампанії припиняться спекуляції з мовного питання.
Більше того, мовні нововведення на Луганщині та Севастополі, згодом можуть поширитися на інші території. Принаймні, лідери Партії регіонів, а саме з ініціативи цієї політичної сили, регіоналізується в Україні мова сусідньої держави, не приховують того, що в такий спосіб буде виконуватися їх передвиборна обіцянка щодо надання російській мові статусу державної.
У даній ситуації доречно нагадати, що прецедент стосовно надання російській мові статусу регіональної було закладено у Харкові, активістом місцевого осередку НСНУ паном Шумілкіним, який у такий спосіб намагався залучитися голосами виборців, оскільки вдруге претендував на посаду міського голови.
Шумілкін вибори з тріском програв, проте саме завдяки йому в Україні підняла голову гідра “мовної контрреволюції”.
Правда, нинішня ситуація принципово відрізняється від того, що діялося у передвиборний період. Тоді “хохли”, на зразок політичного невдахи Шумілкіна, намагалися використати мовний фактор з метою отримати владу.
Сьогодні ж мовне питання піднімається Партією регіонів з метою закріпити свою владу у тих областях, де їхні представники здобули більшість в органах місцевого самоврядування.
“Упевнений, що не тільки Луганська, але й багато інших обласних, міських, районних рад, де сьогодні відчутно представлена Партія регіонів, у найближчий час приймуть такі ж рішення”, – сказав Євген Кушнарьов, відмий як завзятий федераліст із Партії регіонів.
Про відмінність ситуації свідчить також реакція місцевих органів прокуратури на цей своєрідний мовний сепаратизм.
Так, під час виборчих перегонів прокурори миттєво опротестовували незаконні рішення щодо “особливого” статусу російської мови. Тепер вони здебільшого мовчать.
Із представників вищого ешелону влади на мовні провокації першим відповів віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко, який по-суті озвучив те, що мала б зробити прокуратура.
Він, зокрема, нагадав, що з правового погляду ці рішення незаконні, оскільки стаття 92 Конституції визначає, що порядок застосування мов визначається виключно законами України.
Набагато “обережнішим”, аніж під час виборів, був президент України Віктор Ющенко, який перебуваючи у Ризі, повідомив журналістам, що дав доручення Генеральній прокуратурі та Міністерству юстиції вивчити відповідність національному та міжнародному законодавству рішення Харківської, Луганської та Севастопольської місцевих рад щодо надання російській мові статусу регіональної.
Ще одна деталь, на провокації у Луганську та Севастополі жодним чином не відреагував Блок Юлії Тимошенко, лідерка якого, як правило, різко і миттєво реагує на будь-які прояви активності своїх головних політичних опонентів.
“Мовна” атака Партії регіонів, несподівано обережна реакція влади на цей наступ, небажання провідних політичних сил втручатися у “мовне питання” свідчать, що Україна зіткнулася не стільки із мовною проблемою, як намаганням явочним порядком запровадити в Україні перші форми політичного федералізму, устрою, який до цих пір активно обговорювався як теорія і лише зараз може бути реалізований на практиці.
Очевидно, що сьогодні ще рано стверджувати, що Україна як унітарна держава стала на шлях федералізації. Проте з упевненістю можна спрогнозувати до яких наслідків може призвести намагання розпочати процес федералізації із надання російській мові статусу регіональної.
Зрозуміло, що Парії регіонів не вдасться запровадити регіоналізацію російської мови у більшості областей. Не виключено, що з цього нічого не вийде у Херсонській і Миколаївській областях, де перемога Регіонів не така відчутна як на Луганщині чи Донеччині.
Однак там де російська мова “пройде”, українська незабаром відімре остаточно з усіма наслідками, які з цього випливають.
Поділ України за мовною ознакою, а до цього власне йде, якщо процес не буде зупинений, неминуче призведе до регіоналізації держави за принципом територій.
Іншими словами, поняття “західна Україна” і “східна Україна” набудуть іншого аніж тепер змісту, а саме територій, де мовні й культурні відмінності вже нездоланні.
У свою чергу така ситуація неминуче “федералізує” український політикум. Ознаки його регіоналізації Україна відчула на останніх президентських і парламентських виборах.
Запровадження в окремих східних і південних областях російської мови як регіональної лише посилить цей процес, а на рівні окремих територіальних громад зробить його незворотнім.
Не виключено, що мовний шантаж згодом переросте в економічний, що може проявитися у небажанні сплачувати податки до центрального бюджету країни.
Зокрема, представники Донбасу дуже часто наголошують на тому, що саме вони “годують країну”, від чого страждають “корінні” мешканці краю.
Помиляються ті, хто думає, що незаконні рішення про регіональний статус російської мови залишаться поза увагою областей, що не контролюються партією Януковича і Ахметова.
Натомість їх керівники і депутати вважають, що мають право на адекватні дії. Наприклад, у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, інших західноукраїнських містах не мовчатимуть українські націоналісти. Якими можуть бути їхні дії? Читай історію ОУН і УПА.
У будь-якому випадку, самий лише оскал федералізму, що проявився у формі рішень про надання російській мові статусу регіональної, призів, або може призвести до дестабілізації ситуації в державі.
Цього можна уникнути при одній умові. Рішенням органів центральної виконавчої влади негайно відновити статус-кво у мовному питанні та перейти до активної політики українізації усіх сфер суспільного життя.
Це означатиме, що, з одного боку, країна повертається до законів, які упродовж багатьох років забезпечували їй стабільність, а з другого – в державі реалізується курс, який ліквідує федералізм як явище.
