Коаліція: умови об'єднання, та що спочатку - крісла або програми

Перші ж заяви так званих помаранчевих лідерів, які заявили про можливість формування парламентської більшості, налаштували на не дуже оптимістичні роздуми.

Бо перше, чим вони почали опікуватись – це розподіл портфелів. При цьому питання щодо необхідності спочатку домовитись про шляхи та методи розбудови країни навіть не прозвучало.

Хоча суспільство розуміє, наскільки відмінні позиції по дуже широкому колу питань у потенційних членів цієї коаліції.

Не можна не погодитись з Вірою Нанівською, яка звернула увагу на те, що європейській досвід формування парламентської більшості доводить – питання обговорення умов створення коаліції потрібно починати з визначеності щодо програми діяльності майбутнього уряду, а не крісел.

Але перше, що потрібно зробити лідерам політичних партій і блоків, які потрапили у парламент, це припинити продовжувати розколювати країну розмовами про так звані "помаранчеві" та "не помаранчеві", "демократичні" та "недемократичні" партії.

Подібні розмови теоретично ще можуть бути виправдані під час виборчої кампанії, але абсолютно недоречні після неї. Тим більше, що вже власний український досвід довів, коли тим чи іншим так званим помаранчевим чи "демократичним" політичним лідерам (до речі усім без винятку) потрібно, вони без зайвих моральних вагань домовлялись з лідерами партій, яких вони неодноразово називали "недемократичними", "кримінально-олігархічними".

Необхідність визначеності щодо питань розвитку країни ще до створення парламентської більшості пов'язана з мінімізацією можливостей конфліктів під час функціонування коаліційного уряду та необхідністю дотримання парламентської дисципліни під час голосувань.

При цьому непотрібно боятись того, що перелік питань, пов'язаних з розвитком країни, який потребує узгоджень, може складати 150-200 або навіть і більше пунктів.

Зрозуміло, що чим ширше виявиться перелік, який потребує узгодження ще до створення коаліції, тим важче буде домовитись. Але саме це може забезпечити стійкість та тривалість такої коаліції.

Спроба уникнути досягнення домовленостей щодо тих чи інших складних для погодження питань, створить передумови для подальшого бойкотування під час голосування у парламентській залі по законопроектам, внесеним урядом. А також це призведе до кризи коаліції та навіть її розпаду.

Узгодження позицій по максимально широкому колу питань розвитку країни також значно зменшує ризики щодо непередбачуваних кроків членів уряду включно з прем'єр-міністром.

Саме у цьому випадку кожний потенційний член уряду повинен підтвердити свою згоду чітко дотримуватись погоджених підходів щодо вирішення певних питань.

У такому форматі для партнерів по коаліції не так вже й важливо, хто конкретно отримає ті чи інші посади по квоті тієї чи іншої партії. Це вже самі партії–члени коаліції будуть зацікавлені, щоб їхні інтереси в уряді представляли особи, спроможні кваліфіковано виконувати свої обов'язки.

Надзвичайно важливо, щоб усі ці домовленості щодо шляхів та методів досягнення розвитку країни носили публічний характер.

Саме публічність зменшить ризик подальшої відмови партій, що увійдуть у коаліцію, у позитивних голосуваннях по урядовим законопроектам, бо саме вони нестимуть відповідальність за можливість розпаду коаліції.

Вибір, або відмова від саме такого шляху створення парламентської більшості дасть можливість передбачити не тільки тривалість майбутньої коаліції, але дозволить судити про рівень європейськості вітчизняних вождів.

Які ж питання напевно потребують обговорення?

Перелік може бути досить довгеньким. Автор дозволить собі накидати власний первинний варіант основних блоків питань, що потребують обговорення та визначеності з боку кожної політичної сили – члена коаліції.

На першому місті – судова реформа (це єдиний блок питань, який, на думку автора, за важливістю принципово вартий першого місця.

Очевидно, що країна навряд чи зможе стабільно розвиватись без вирішення того, яким чином ліквідувати тотальну корупцію суддів при розгляді господарських справ та захистити права громадян при розгляді цивільних та кримінальних справ.

Другий блок питань – що робити з підприємствами, які були нечесно "прихватизовані" у кучмівські часи.

Потрібно вирішити, про які конкретно підприємства йдеться, чи потрібно продовжувати реприватизацію, чи застосувати систему доплат, або взагалі відмовитись від повернення до цього питання.

Третій блок – це адміністративно-територіальна реформа: чи потрібно її проводити взагалі. Якщо так, то як і в які терміни.

Четвертий блок – можливість продажу сільськогосподарських земель. Якщо так, то які мінімально достатні передумови початку цього процесу.

П'ятий блок – вступ до СОТ.

Шостий блок – енергетична незалежність України: чи відмовлятися від газових угод, та якими можуть бути подальші кроки, відповідальність за можливі проблеми. Чи варто розвивати ядерну енергетику, будувати СХОЯТи.

Сьомий блок – комунальна реформа.

Восьмий блок – соціальна реформа.

Чи готові політичні лідери до непопулярних реформ?

Питання готовності або неготовності БЮТ, НУ та СПУ до непопулярних реформ не є риторичним. Принаймні два з цих трьох потенційних учасників парламентської більшості під час виборчої кампанії пропагували досить популістські речі.

Їхня готовність до непопулярних реформ викликає сумнів. Адже реформування комунальної сфери та соціальної системи буде справою непопулярною, очевидно.

Необхідність суттєвого (хоча і в декілька етапів) підвищення цін на комунальні послуги не зможе не призвести до суспільного невдоволення.

Але чи існує альтернатива збільшенню вартості користування електроенергією, газом, теплом, та невпровадженню тотальної системи обліку споживання цих ресурсів і безжалісного позбавлення права користування ними тих, хто не платить?

Така ж ситуація із соціальною сферою. Чи може бути популярною необхідність відмови від багатьох соціальних пільг, які не мають і ніколи не мали реального грошового покриття?

Або чи може бути популярною ще більш кричуща потреба відмовитися від пільг щодо дострокового виходу на пенсію та взагалі підвищення пенсійного віку.

Спроба відмовитись від здійснення усіх цих непопулярних кроків та бажання відтягнути їх на потім обернеться у недалекому майбутньому необхідністю здійснення ще більш болючих кроків, але вже в менш сприятливих умовах.

Відверто кажучи, у автора немає віри, що у лідерів БЮТ, НУ та СПУ вистачить політичної мужності та відповідальності перед українським народом задля досягнення згоди на здійснення цих непопулярних, але неминучих реформ.

Для фахівців очевидно, що, враховуючи територіальну та соціальну структуру населення, найбільш проблематичними комунальна та соціальна реформи виявляться саме для мешканців східного та південного регіонів країни.

В умовах реально існуючого морально-психологічного розколу країни та у разі, якщо Партія регіонів буде в опозиції, ці реформи будуть сприйматись жителями східних та південних регіонів чи не як спроба покарання за підтримку опозиційної сили.

Як наслідок, така ситуація призведе до ще більшого напруження по лінії схід – захід.

Це обумовлює потребу шукати шляхи досягнення публічного консенсусу усіх основних політичних сил країни щодо цих реформ.

У разі, якщо ПР опиниться поза парламентською більшістю, досягнення консенсусу щодо проведення непопулярних реформ виявиться проблематичним, але все одно можливим.

Наприклад, за умов досягнення компромісу з інших питань. Зацікавити еліту можливо шляхом податкових стимулів в питаннях енергозбереження. Наприклад, зменшення доходу, що підлягає оподаткуванню на суму витрат, пов'язаних з енергозбереженням.

Або відмова від реприватизації, натомість введення системи доплат, причому для дуже обмеженого кола підприємств – підприємств так званої групи "Г", приватизованих за заниженою вартістю у період 2002-2004 років.

А суми цих доплат, до речі, є сенс спрямувати на цілі модернізації комунального господарства тих областей, де ці підприємства знаходяться.

Це могло б стати чудовою формою суспільного компромісу як з власниками цих підприємств, так і з мешканцями сходу та півдня країни.

Автор - Борис Кушнірук, в.о. голови правління банку "Юнекс"

P.S. Голова політради НСНУ Роман Безсмертний в четвер вперше заявив, що питання посад буде обговорюватись лише після того, як буде відпрацьовано регламент діяльності коаліції.