Швидше сядеш...
Натомість встановлено норму про підвищення рівня посадової особи прокуратури, яка має право порушувати проти місцевих депутатів карну справу. Відтепер це вже не просто слідчий, а прокурор відповідно області чи району.
Після радісних вітань цього подвигу ВР з боку міністра внутрішніх справ Луценка можна на власний розсуд міркувати, чи стали після цього місцеві депутати з кримінальними нахилами доступніші для правосуддя.
Адже не лише судам, як каже Луценко, віднині будуть вони дякувати за збереження свого депутатського спокою, а й прокурорським високопосадовцям – замість колег-обранців...
А прокурорські посади, як відомо, ближчим часом можуть, як і всі урядові, увійти до великого пакету, що ним правитиме якась із потенційних коаліцій.
Як на мене, схвалення цього рішення Верховною Радою, що проти нього виступили "регіони", есдеки та фракція "Відродження", лише підвищили цікавість Партії регіонів до участі у владній коаліції, аби самим порядкувати правоохоронними посадами.
Власне, це засвідчила й політрада ПР, що відбулася того ж таки дня. Попри попередню неквапливість своїх очільників до коаліції, вона нарешті припинила ігри в "досвідченого бика", що готується спуститися в долину без зайвої метушні й побавитись одночасно з усіма привабливими об'єктами.
Ні, тепер саме Партія регіонів офіційно ініціює широкі переговори з переможцями виборів, і навіть, окрім ЄЕП, вже не залишає жодних умов, які б не сподобались потенційним партнерам з помаранчевих...
Чомусь здається, що і висування Януковича на посаду прем'єра дуже скоро поступиться місцем іншій першочерговій кадровій вимозі ПР – поверненню пана Піскуна до Генпрокуратури.
Тим часом, на підвищенні темпів переговорного коаліційного процесу відбилися й інші події 4 квітня в старому ще складі парламенту. Зокрема, відмова фракції "Наша Україна" підтримати раніше ніби не надто обтяжливу для неї вимогу аутсайдерів перегонів про перерахунок всіх бюлетенів після виборів до ВР.
Завдяки цьому крокові, якого, судячи з подальших подій, не очікував від президентської фракції спікер Литвин, конфігурація майбутнього складу парламенту не змінилася. І шансів потрапити до нього не залишилось не лише в блоку Вітренко, а й в блоку самого Литвина.
Хоча, якщо зважити на проект постанови, підготовлений передусім його депутатами (пана Кармазина можна не враховувати, бо він бере участь в будь-яких шляхетних справах), саме вони робили на перерахування певну ставку.
Але "Наша Україна" вирішила, що їй досить проблем з Тимошенко, Морозом та Януковичем.
Відповідно, після остаточного обмеження цього кола потенційних коаліціянтів – логічною стала можливість зустрічі панів Єханурова й Безсмертного з пані Тимошенко, і без зайвих істерик та, тим більше, неконтрольованих витоків інформації.
Навіть про зміст протоколу, що викликав напад надмірного занепокоєння тепер вже в лідера СПУ Мороза. Який, не викладаючи цього змісту, оцінив його як ...замах на диктатуру з боку президента через намір останнього повернути таки до життя Конституційний Суд.
Можливо, реанімація КС дійсно записана в протоколі, тоді як в меморандумі, підготовленому Морозом, він був викреслений категорично, навіть за вимоги продовжувати конституційну реформу.
Але й без таємного протоколу Єханурова в парламенті з приводу КС відбувся черговий цирк.
Хоча ще напередодні спікер Литвин спеціально зустрівся з Ющенком і навіть запросив його до ВР для процедури складання присяги суддів КС, хоча з цією метою в парламент 4 квітня прибули всі відповідні посадовці й уряд, процедура не відбулася. В тому числі й через протест Мороза, а також через блокування трибуни Партією регіонів....
Якщо відкинути порожні слова, соціалісти з "регіонами" зійшлися на тому, що відновлення КС знов загрожує скасуванням чинної вже три місяці Конституції та поверненню до старого Основного закону з повноваженнями президента й відсутністю реальних повноважень парламентської коаліції....
І вони разом не дозволили втілити цей "план" президентові Ющенку й спікерові Литвину, чия домовленість могла бути побудована не лише на інтересах блоку Литвина, а радше на його особистих перспективах, особливо в умовах повернення всіх повноважень президентській структурі влади.
Чи був у Ющенка дійсно такий план, чи, може, КС скасувати чинну Конституцію? Ще не так давно ті ж соціалісти заперечували таку можливість з юридичними аргументами в руках, мовляв, єдиний текст закону 2222, що міг би підлягати конституційній ревізії – це перехідні положення, а вони вже давно не є чинними...
Але нині теза про загрозу "ревізії реформи" знов стала в пригоді панові Морозу. Причому саме у зв'язку із питанням про коаліцію, яку він прагне формалізувати якомога швидше, ніби кожна хвилина перемовин важить життя.
Чому так заметушилися соціалісти? Чому знов, попри нещодавні клятви не мати нічого спільного з Партією регіонів, схиляються до гасла "схід і захід разом", а на Ющенка кидаються зі звинуваченнями в диктаторстві?
Відповідь очевидна: переговори між БЮТ та "НУ" забирають посади, на які вже зробили ставку соціалісти. Мабуть, Єхануров та Безсмертний замість крісла прем'єра запропонували оточенню Тимошенко будь-що інше, включно з ласою посадою міністра внутрішніх справ?
А чому б і ні? Адже хоча "любі друзі" є лише навколо президента Ющенка, а навколо Тимошенко – лише шляхетні дони, себто "команда", але ж не користі заради, а виключно задля виконання передвиборчих обіцянок потрібно мати важелі у вигляді посад...
І не виключено, що "нескорена Юля" під тиском цих обставин, які диктуються їй не лише ззовні, а й із середини власного блоку, піде на жертву, за яку їй потім віддячиться...
Отже, соціалісти нарешті зрозуміли, що їхня "золота акція" не така вже золота, бо надто розмінна. Але продовжують затирати її, вчергове напрошуючись в компанію, тепер вже до Партії регіонів.
Ну, що ж, арифметика дозволяє – якщо разом із комуністами. Правда, комуністи, мабуть, тепер самі виставлятимуть умови, і в них є фора, оскільки саме вони виявилися найстриманішими.
А що буквально днями "регіони" розгядали СПУ лише як прокладку, пардон, як буфер між собою та "Нашою Україною" – так хто ж про це згадає, коли йтиметься про стабільність та "сталий економічний розвиток"?
Не знаю вже, хто в цій конфігурації, про яку чомусь не говорять політологи, може бути прем'єром та іншими економічними й соціальними міністрами, а от "солодка парочка" Піскун-Луценко чомусь знов виринає на поверхню.
Особливо якщо Луценко після "скасування" недоторканості місцевих депутатів, і далі розповідатиме вже про протидію боротьбі зі злочинністю з боку судової гілки влади...
З огляду на ставлення останнім часом соціалістів до суду, зокрема, Конституційного, з огляду на те, що завдяки перехідному періоду "зависає" вже й Верховний Суд, звідки звільняється не лише його глава пан Маляренко, за віком, а й інші, призначені до КС судді, "реформування", "очищення" й таке інше відбуватиметься дуже цікаво...
В цьому контексті "заявка" пана Ахметова на парламентський комітет із боротьби з організованою злочинністю виглядає не те що не смішно, а абсолютно логічно.
Втім, офіційні перемовини з приводу коаліції, як відомо, почнуться лише після офіційного ж оприлюднення результатів виборів.
Але й після того ще не буде закрито поточну сесію "старої Верховної Ради", яка ще, попри спротив СПУ та "регіонів", на вимогу президента може повернутися до питання про Конституційний Суд.
Звісно, це теж може виявитися ілюзією, але саме КС, вірогідно, не скасовуючи нову Конституцію як таку, міг би для початку остаточно вирішити юридичне формулювання недоторканності для депутатів місцевих рад, аби це не ставало додатковим стимулом для політичних ігор.
А вже згодом за допомогою тлумачень виправити й кричущі помилки в Конституції, які не дозволяють політичним силам реально дивитися на стан справ у створеній ними "системі" влади.
Що ж до коаліції...
Змагання за першість в підписанні чи то протоколу, чи то меморандуму, чи іншої угоди – нічого не вирішує, оскільки одному із суб'єктів доведеться обирати між двома коаліціями з відповідними кадровими пропозиціями.
І саме метушня цього "когось" між розумними та красивими, схоже, призведе не до прискорення, а до гальмування процесу, що поставить новий парламент на межу розпуску.
Тоді умови, як давно і прогнозував нині мовчазний прем'єр Єхануров, диктуватиме президент Ющенко. Іншого не дано ані в старій, ані в новій Конституції.
Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", спеціально для УП
