Перебудова

Прихід "на Київський престол" нового мера, м’яко кажучи, несподіваний, більш за все має відбитися на будівельній сфері столиці.

Можливо, процеси, що відбуватимуться у КМДА та Київраді після остаточного проголошення Леоніда Черновецького мером, і не матимуть публічного характеру, але те, що слід очікувати на докорінні зміни серед чиновників, відповідальних за київську землю та те, що на ній будується – безсумнівно.

"Я не з тих, хто просто так віддає владу"

Омельченко. "Дзеркало тижня"

За 10 років при владі Олександру Омельченку вдалось створити структуру більш непробивну, аніж залитий у бетон Майдан Незалежності.

Мер столиці, людина, що фактично входить у десятку найбільш впливових людей в Україні, не лише зміг встояти у численних політичних бурях, але й відносно безболісно переживав скандали у своїй улюбленій сфері - будівництві.

У полум’ї великої політики загартувалась команда, яка підім’яла під себе будівничий бізнес у Києві. Фундаментом цього моноліту був, звісно, голова КМДА і мер Києва. Найбільш наближеною до нього фігурою називають президента холдінгу "Київміськбуд" Володимира Поляченка, який також обіймає посаду голови Київської міської ради з питань будівництва та архітектури.

Велику вагу має і фігура Михайла Голиці, замісника Омельченка та голови компанії "Житло-Інвест". З великим гравцем київського ринку будівництва - компанією "Ліко-Холдінг" нардеп Володимир Бондаренко пов’язує ще одного замісника голови КМДА – начальника головного управління комунальної власності міста Києва Ігоря Лисова.

Наближеними до Омельченка особами називають і керівника головного управління земельних ресурсів столиці Анатолія Муховикова, і начальника управління містобудування, архітектури та дизайну Василя Присяжнюка.

Фраза "будівнича мафія", поруч із якою знаходились одне чи декілька вищеприведених прызвищ, за останні роки знайшла своє постійне місце у ЗМІ.

Втім, це не заважало посадовцям КМДА, як не заважали і час від часу спалахуючі навколо діяльності адміністрації скандали, пов’язані то з питанням землевідводів (Пуща-Водиця), то із забудовою (звинувачення "Київміськбуду" у монополізмі).

"Я не мрійник, я реаліст"

Омельченко. "Столичні новини"

Свої фігури, поставлені на ключові пости, дозволяють отримувати реальні гроші, та мріяти про ще більші.

Серед схем отримування незаконних прибутків, які так чи інакше використовувалися у КМДА, присутні наступні:

1. Звичайні хабарі. Ледь не кожен дозвіл, що його мають отримувати бізнесмени та звичайні приватні особи у київських чиновників, можна отримати за гроші у конверті.

Якщо ж конверту не буде, то прохача може чекати довга бюрократична процедура – місяці або й роки, з негарантованим результатом.

У місті виникла ціла мережа нелегальних фірм, які за немаленькі суми організовують різні дозволи, наприклад, про переведення приміщення із житлового фонду у нежитловий і т.п.

2. Нав’язування свого підрядника. Отриманням землі справа будівництва, наприклад, торгівельного центру, не завершується. Його ще потрібно власне побудувати.

Верхівка КМДА пов’язана з достатньою кількістю будівельних компаній, щоб задовольнити будь-яке замовлення. І дозволяти великим, вигідним замовленням переходити у чиїсь руки – надто велика розкіш.

З подібною проблемою зокрема зіткнулися представники компанії ІКЕА. Генеральний директор ІКЕА Росія-Україна Леннарт Дальгрен, коментуючи бюрократичні труднощі, з якими довелося зіткнутися при отриманні дозволу на будівництво у Києві магазина мережі ІКЕА, однією з причин затримання реалізації цього проекту назвав небажання компанії обрати генпідрядника, що його пропонувала КМДА.

3. Перепродаж землі. За цією схемою ділянка землі виділяється "своїм" фірмам. Деякі з них спеціально створюються для того, щоб отримати дозвіл на будівництво на певному майданчику.

Після такої оборудки, достатньо декілька разів відмовити якійсь компанії в отриманні землі, після чого "натякнути", що вигідну ділянку можна придбати разом із фірмою, якій віддали цю ділянку. Згідно з даними експертів, вартість такої фірми у середньому складає від 1 до 3 млн. доларів.

4. Неефективне керівництво комунальною власністю, зокрема найбільшими комунальними підприємствами.

Приміром, “Київміськбуд”, контрольний пакет акцій якого у свій час було передано в управляння київській владі, зараз має наднизьку рентабельність – на рівні 2%, і це при надприбутках будівельного бізнесу в столиці.

Зрозуміло, що надприбутки ніде не щезають, вони осідають у кишенях окремих, недалеких від київської влади осіб, а державі не надходять ні податки, ні дивіденди.

"О дивний новий мер"

Хакслі. 1932 рік, змін.

Після обрання Леоніда Черновецького мером, його стрімким входженням у міську владу може і не обійтися.

Унікальний випадок Омельченко, якому вдалося обіймати одночасно протягом двох строків і посаду мера (виборна) і посаду голови київської міської державної адміністрації (призначається президентом) цілком може повторитися при мері Черновецькому.

Тоді "у спадок" почесний президент “Правекс-банку” у повному обсязі отримає успішно діючі на сьогоднішній день будівничі схеми.Головне питання на сьогоднішній день: як само Леонід Михайлович розпоряджатиметься цим “скарбом”.

З приводу цього нині існує багато думок, часто – протилежних. З деякою вірогідністю можна вести мову про те, що з’ясування стосунків із посадовцями, що мають відношення до столичного будівництва, буде проходити не тільки, або навіть не стільки у площині бізнесових інтересів.

Скоріш слід очікувати непрактичних "політичних розборок" із домішкою мотивів особистого характеру. Ані з Олександром Омельченком, ані з Володимиром Поляченком теплих стосунків Леонід Черновецький не має.

Однією з причин їхньої ворожнечі називають ситуацію, що виникла у 1998 році. Того року кандидат у народні депутати Черновецький виграв у ставленика Омельченка Володимира Поляченка по Харківському району Києва. Тож вірогідність мирної передачі схем "із рук у руки" від Омельченка до Черновецького, або ж політика невтручання у будівельні справи останнього надзвичайно мала.

До виборів відвертої цікавості у Леоніда Черновецького як бізнесмена до сфери будівництва не було. На сьогоднішній день Леонід Михайлович не приховує, що має намір активно впливати на ситуацію у будівничій сфері Києва.

"Першопочатковим моїм завданням після перемоги на виборах буде створення Столичної будівничої компанії, яка буде працювати в інтересах громади Києва, а не отримувати надприбутки. Зрозуміло, що це буде прибуткове підприємство, але прибуток складатиме 10-15% від собівартості", - таку заяву зробив Черновецький на зустрічі з виборцями на початку березня.

Він виказав упевненість, що "подолати цінову змову можна лише цивілізованим шляхом – шляхом прямого демпінгу на ринку нерухомості".

У перемогу Черновецького у цій боротьбі вірять не всі. Так, Володимир Бондаренко (“Наша Україна”) вважає, що у будівництві містяться інтереси політиків достатньо могутніх, щоб перешкодити новому меру зреалізувати декларовані ним плани.

Серед тих, хто захоче перешкодити Черновецькому, Бондаренко називає імена Петра Порошенка та Миколи Мартиненка.

Втім, і оптимісти і песимісти сходяться у думці, що для перелому у цій сфері Черновецький має всього лише прибрати з поля кілька ключових фігур. Зокрема називають глав архітектурного та земельного управлінь КМДА. Одночасно виказують острахи щодо того, хто у майбутньому займе ці крісла.

Експерти застерігають від проведення новим чиновництвом КМДА "ревізії земельних ділянок". Такий розвиток ситуації припускає і голова Київського міського осередку Асоціації спеціалістів з нерухомості Михайло Жоголів.

"Перший час буде нервозність, але ті, хто чесно отримував ділянки, заспокояться. У Київради має стати мудрості не влаштовувати розборки", - зазначає Жоголів, підкреслюючи, що подібний перегляд вже підписаних угод погіршить інвестиційний клімат столиці і відштовхне інвесторів.

Інші спеціалісти зазначають, що наразі більшість "київської еліти" відносяться до персони Леоніда Черновецького прохолодно, і застерігають нового мера від конфліктів з бізнесменами Києва: "Якщо він (Черновецький) увійде у бомонд з великими бризками, для нього це може обернутися повним фіаско".

У той же час, посадницькі схеми достатньо легко не лише порвати, але і перемкнути на себе, перевівши грошові потоки у свою кишеню, або кишеню наближених людей.

Існуючі схеми будувалися на залежності бізнесменів від київської влади. Значній частині цих бізнесменів вже на рівні підсвідомості потрібно це кришування, їм потрібно його відчувати. Тому зараз, кажуть експерти, вони шукатимуть шляхи виходу на Черновецького. Одночасно, незважаючи на вигідність подібної ситуації для нового мера, згідно зі зробленими ним раніше заявами, Черновецький змушений буде продемонструвати боротьбу з корупцією, а тому - карати, і карати публічно.

Спеціалісти з нерухомості нині просто спостерігають за розвитком ситуації та виказують побажання скорішого та грамотного розв’язання київських проблем. Втім, на думку експертів, стабільні результати ініціатив нової київської влади, якщо такі матимуть місце, стануть помітні не раніше ніж за рік.