Ч.О.Р.Н.О.Б.И.Л.Ь: те, про що не говорили всім
За 20 років після аварії тема Чорнобиля спричиняє такі емоції, що світ, не тільки науковий, поділився на два табори: тих, хто вважає, що наслідки однієї з найжахливіших в історії людства катастроф даватимуться взнаки впродовж тисячоліть, і тих, хто переконаний, що смертельної загрози для мільйонів ніколи не існувало, й найгірше вже позаду.
Непримиренні позиції, аргументи, що їх відмовляються розуміти... Від цього потерпає передусім об’єктивність. А, отже, й усі ми. Чому конструктивний, виважений діалог і досі неможливий? Чому Чорнобиль так поляризує думки?
Цей рік не виняток: 20-літня річниця аварії привела до Києва усіх, хто ці роки у світовому масштабі займався чорнобильською проблемою – від політиків, науковців та експертів до благочинників. Тільки зібралися вони у різних приміщеннях, і навіть намагалися акціями протесту виразити невдоволення один одному.
Президент Ющенко засвідчив повагу зібранню у Національній опері "Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє".
А за сто метрів від Національної опери у Будинку учителя було хоча й неофіційне, але не менш шановане у наукових колах зібрання "Чорнобиль+20: нагадування на майбутнє", куди Віктор Ющенко не завітав.
З вересня минулого року Україна і світ стали "жертвами чергової акції, коли треба було довести, нібито Чорнобиля не було". Так назвав презентований на Чорнобильському форумі у Відні документ експерт Національної комісії радіаційного захисту України Володимир Усатенко.
Основна теза цього документу полягала у тому, що від 26 квітня 1986 року, коли сталася аварія, "з часом зниження рівнів випромінення та накопичення гуманітарних наслідків, на перше місце вийшли тяжка соціально-економічна депресія постраждалих районів Білорусі, Росії та України та серйозні психологічні проблеми їх населення та учасників ліквідації аварії…"
"Очікується, що радіація стала або стане причиною смерті близько 4000 людей із 600000, які були найбільш опромінені після чорнобильської аварії… За станом на середину 2005-го року, однак, менше, ніж 50 смертельних випадків можуть бути безпосередньо віднесені на рахунок опромінення під час катастрофи", йдеться у цьому тексті.
Саме ті, хто готував і приймав цей документ на віденському форумі, знову зібралися і слухали один одного й українського президента. Згадали також і про ухвалений у середині березня урядовий проект Енергетичної стратегії України до 2030 року, де вказано, що пріоритетом в країні є ядерна галузь, створення національного ядерно-паливного циклу та спорудження 22 нових ядерних реакторів.
Там, де не було Ющенка, була презентована "Інша доповідь про Чорнобиль (TORCH)", підготовлена за дорученням Ребекки Хармс, депутату Європарламенту (звичайно, "зеленої").
Один з авторів "Іншої доповіді", незалежний консультант з питань радіації у навколишньому середовищі з Великобританії, хімік і радіобіолог, доктор наук Фейрлі прогнозує від близько 30 000 до 60 000 додаткових смертей від раку - тобто більше у 7-15 разів, ніж опублікована оцінка МАГАТЕ/ВООЗ.
Фейрлі каже, що прогнозовані додаткові випадки раку щитовидної залози можуть досягти від 18000 до 66000 в залежності від моделі, використаної для оцінки ризику. Причому ці прогнози, на думку "замовника" доповіді Хармс, відомі і ВООЗ, і МАГАТЕ:
"Звіт TORCH базується винятково на офіційних даних ООН, Американського міністерства з питань енергетики, Європейської Комісії. Тобто і раніше були дослідження, однак їхні результати не оприлюднювались.
До громадськості ці дані не доводяться. Відповідальні особи в ООН чи урядах відповідних країн не сприймають ці дані, оскільки вони не пасують до їхньої енергетичної стратегії розвитку держави. Наприклад, для Європейської Комісії або уряду України йдеться про ренесанс атомної енергії, а тому вони відмовляються від визнання справжніх наслідків чорнобильської катастрофи і просто мовчать.
Мені протягом останніх років невідома жодна ініціатива Європейської Комісії, у результаті якої б громадськість була поінформована про те, якими є наслідки цієї аварії у різних країнах-членах ЄС. Офіційна відповідь Єврокомісії на один з моїх запитів: на 370 фермах Великої Британії строго контролюється розведення овець, м’ясо яких часто не поступає у продаж саме внаслідок негативних контрольних експертиз.
Британський уряд переконаний, що така ситуація триватиме ще десятиліття!".
За даними "зелених", приблизно дві третини Чорнобильської колективної дози було розподілено у популяціях поза межами Білорусі, України і Росії, особливо у Західній Європі.
Фейрлі переконаний, що саме TORCH став причиною того, що ВООЗ дещо скоригувало свої прогнози щодо смертності в Україні від ракових захворювань: зовсім віднедавна на сайті цієї організації є інформація про прогноз близько 9 000 надлишкових смертей від раку, а не 4 000.
Фейрлі каже, що коли про інформацію про TORCH розповсюдять медіа, це "стане динамітною бомбою під ВООЗ".
І все б у цій дискусії було б прийнятно, якби не той факт, що опоненти навряд чи колись зійдуться разом і обговорять нез`ясовані питання за одним столом. На протилежних боках проблеми наслідків аварії на ЧАЕС – прибічники атомного майбутнього світу і категоричні його супротивники.
Серед останніх і Ренате Кюнаст, депутат Німецького Бундестагу, лідер німецьких зелених, котра також була у Києві. Там, де не було Ющенка:
"Це дискусія навколо перспектив розвитку атомної енергетики в Україні, яка в Україні взагалі не проводиться, оскільки, очевидно, що уряд просто не хоче сказати "ні", хоча, зважаючи на проблему та наслідки Чорнобильської катастрофи, іншої відповіді і бути не може.
На рівні ЄС ця тема не зникає, оскільки зараз є спроба відродження ядерної доби, і тому на найближче десятиліття у "зелених" є з чим боротися. Ухвалюються рішення на рівні великої вісімки, європейського уряду, і наше завдання - запропонувати такі альтернативи, як економія, нові технології, відновлювальні джерела енергії, але аж ніяк не атомну енергію".
Проте дискусії, яка б, якщо не зупинила оголошення документа на Віденському форумі 2005 року, але, можливо скоригувала б деякі висновки, НЕ ВІДБУЛОСЯ ВЗАГАЛІ.
Так чому ж Чорнобиль так поляризує думки? Це запитання до професора радіобіології Вольфґанґа-Ульриха Мюллера, голови Комісії із захисту від випромінювання при Міністерстві охорони довкілля Німеччини:
"Причин для такої поляризації кілька. Перша полягає в тому, що добути об’єктивні наукові дані справді дуже важко. Треба зробити дуже багато вимірювань, аби справді дійти науково обґрунтованих висновків. Але існує й друга, чи не вагоміша причина.
На жаль, часто трапляється так, що ті науковці та експерти, які охоче вдаються до перебільшень, мають у полі зору передусім фінансовий аспект. На зразок: що жахливіші факти, то стабільніші грошові надходження.
Повірте, я не належу до тих, хто намагається применшити, заретушувати наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Однак я проти будь-яких апокаліптичних прогнозів, бо вони цілком відірвані від реальності."
Реальність, якою її бачать МАГАТЕ, ВООЗ та ООН, описана вище.
"Хочу сказати, що всі ці звіти ООН – насправді велика омана," – каже белетристка Алла Ярошинська. За повість "Чорнобиль: цілком таємно" вона була нагороджена 1992-го року альтернативною Нобелівською премією. Готує до друку новий документальний роман "Велика брехня. Чорнобиль 20 років по тому":
"Мені довелося розшукати, розкопати й оприлюднити десятки кілограмів таємних документів, включаючи 40 таємних секретних протоколів Політбюро ЦК КПРС. Мені так хотілося б, щоб експерти ООН уважно вивчили все, що там надруковано. Із цих документів дуже добре видно, скільки, які рівні, які дози радіації отримали наші люди. Але оскільки ООН робить саме такі висновки, я теж роблю свої: вони користувалися не первинними даними, які до цього часу не відкриті для широкого загалу, а лише тими, що їх у своїх звітах пишуть представники офіційної медицини.
Міністерство оборони СРСР, міністерство охорони здоров’я видали спеціальні циркуляри щодо засекречення всіх реальних доз, які отримали ліквідатори, населення, діти в ті роки одразу після Чорнобиля. Загалом у Радянському Союзі під впливом радіації опинилося 75 мільйонів людей. Хто про це знає? І я маю таку підозру, що й не хочуть знати, через те, що за 20 років після Чорнобиля знову розпочинається ядерний ренесанс."
Пером експертів ООН і, зокрема, Всесвітньої організації охорони здоров’я, водили фахівці МАГАТЕ, вважає й голова спілки "Лікарі світу за запобігання ядерній війні" Ангеліка Клауссен:
"У документах ВООЗ не міститься незалежних наукових даних. Не треба забувати, що Чорнобильський форум, до якого входить ця організація, був заснований 2003-го року з ініціативи Міжнародного агентства з атомної енергії.
Іще 1991-го МАГАТЕ стверджувало, що хвороб, які були б спричинені радіоактивними чорнобильськими викидами, не зафіксовано. У 2000-му році – те саме.
Я цитую: "Немає жодних свідчень того, що за 14 років після аварії вплив радіації на стан здоров’я населення збільшився. За винятком зростання кількості випадків виліковного несмертельного раку щитовидної залози." У той самий час з’явилася ціла низка справді незалежних досліджень, які переконливо доводять, що в Україні та особливо в Білорусі хворих на різні види раку, причому як дітей, так і дорослих, побільшало ледь не на 40%!
Почастішали випадки аномалій при пологах, викиднів. І не лише в країнах колишнього Радянського союзу, а й у Західній Європі. За оцінками незалежних інститутів, від початку катастрофи лише в Білорусі на рак щитовидної залози захворіли понад 10 000 осіб.
...МАГАТЕ та ВООЗ, зв’язані договором і членством у Чорнобильському форумі, звичайно, цих даних не визнають. У статуті Міжнародного агентства з атомної енергії чітко записано, що мета організації – всіляко підтримувати розвиток атомної енергетики."
У клініці ядерної медицини німецького міста Вюрцбурга побувало чимало "чорнобильських" дітей. Її директор, професор Райнерс, є одним з провідних фахівців у лікуванні раку щитовидної залози. Від 1992-го року він обстежує хворих малюків також в Україні та в Білорусі.
Ми запитали науковця, як він ставиться до доповіді ООН. Чи мають рацію ті, хто називає її "межею безсоромності"?
"Мені прикро таке чути, - відповів професор, - тому що... я сам був членом однієї з експертних комісій ВООЗ, які працювали над цією доповіддю. Я належу до її співавторів. І я вважаю, що підхід, який був застосований при розробці цього документа, можна назвати взірцевою спробою нейтрально оцінити наслідки Чорнобиля.
Головний аргумент критиків – МАГАТЕ начебто дала доручення на написання цієї доповіді й, відповідно, диктувала, про які наслідки ми можемо писати, які дані можемо оприлюднювати, а які ні.
...Я стверджую, що ми, автори цього документа, науковці з трьох колишніх радянських країн, з Європи та США, працювали чесно й керувалися лише вказівками нашого сумління".
Слушно, тільки дещо обмежено – вважають українські вчені.
Кандидат медичних наук, радіобіолог Ольга Сенюк, котра працює на ЧАЕС:
"Наслідки Чорнобиля - це, з одного боку, наслідки в діапазоні великих доз – ті, які ми вже пережили і подолали: трохи більше сотні загиблих від гострої променевої хвороби, біля 9-ти випадків загибелі в дітей від раку щитовидної залози. І ще якась кількість лейкозів як відстрочених результатів.
Але є більш потужні і більш масштабні по своїй дії наслідки – у діапазоні малих доз. І тут прогнози не дуже привабливі...
Нормальна популяція людей розподіляється по своїй чутливості до радіофактору по-різному. Є дуже чутливі персони, їх не більше 10-14%, є відносно не чутливі, їх теж не так багато, біля 25%. А чутливі і середньо чутливі – це основна популяція, масова. І саме в цій популяції буде реалізуватися весь негатив масової дії цього фактору.
Власне радіофактор на сьогодні - це додатковий фактор, який стимулює виникнення так званого метаболічного синдрому, який сприймають як реальну загрозу колективному здоров’ю народів. Це певні біохімічні зміни, які з плином часу виводять людський організм або в атеросклероз, або в ожиріння, або в діабет, тобто це системні впливи".
На це - слово голові Комісії із захисту від випромінювання при Міністерстві охорони довкілля Німеччини, професорові радіобіології Вольфґанґові-Ульриху Мюллеру: "Дослідження та показники ризику, відомі з досвіду Хіросими та Нагасакі, дають підставу стверджувати, що досі не відбулося жодного зростання кількості захворювань, спричинених безпосередньо дією чорнобильської радіації.
Усі ті цифри (одна жахливіша за іншу) – лише оцінки та припущення, але не науково доведений чинник. Не існує й жодних даних, які вказували б, що майбутні покоління потерпатимуть від наслідків Чорнобиля більше, ніж нинішні. Загроза того, що через іонізоване випромінювання виникатимуть генетичні хвороби, є мінімальною".
На чиєму боці не була б правда, мимоволі складається враження, що цинічному - бо йдеться про життя людей - жонглюванню цифрами немає меж...
Олена Перепадя, Анна Філіпп, "Німецька хвиля"
