Справа банкіра Виноградова
Якщо запитати, що ти робив 30 грудня 2005 року, більшість може згадати це дуже легко – за день до Нового року на місто опускається передсвятковий ажіотаж: неможливо протиснутися магазинами, скрізь щасливі люди, які докуповують подарунки...
Коли 30 грудня минулого року о 18 годині 30 хвилин Наталія вийшла з офісу, вона також збиралася це зробити. Але встигла пройти лише кілька метрів. На вулиці Артема, в центрі Києва, її наздогнав чоловік. Зі словами "З Новим роком!", він виплеснув їй в обличчя кислоту...
Банківський світ України може здригнутися від резонансного злочину, в скоєнні якого підозрюється один з найвідоміших діячів у ці сфері. Банкір звинувачується в організації нелюдської розправи над своєю колишньою дівчиною.
У п’ятницю органи Міністерства внутрішніх справ затримали Миколу Виноградова – голову наглядової ради "ТАС-Комерцбанку", одного з найбільш високооплачуваних топ-менеджерів банківської системи України, який до того ж був лауреатом конкурсу "фінансист року-2003".
Як сказано в офіційному прес-релізі київської міліції, слідство встановило виконавця злочину, а під час обшуку на його квартирі "було знайдено безперечні речові докази", що той виконував замовлення Виноградова.
Жахлива історія почалася влітку 2005, коли Наталія вирішила припинити відносини з Виноградовим. 45-річний банкір не зміг змиритися, що від нього пішла дівчина, яка молодше його на двадцять років.
В розпорядження "Української правди" потрапив текст заяви матері Наталії до міністра Луценка.
"Протягом останнього півріччя 2005 року, моїй доньці була чітко сформульована відкрита погроза життю. Погрози були сказані їй в обличчя відкритим текстом однією і тією ж людиною – Виноградовим Миколою Петровичем, який є головою наглядової ради "ТАС-Комерцбанку".
Після розриву відносин, перша погроза життю пролунала влітку 2005 року і зміст її був таким: ти все життя будеш оглядатися по сторонах, будеш жити у вічному страху і боятися, що тебе обіллють кислотою...", - сказано в її заяві на ім'я міністра внутрішніх справ.
Сама дівчина в той момент не могла писати – вона перебувала в реанімації Республіканського опікового центру з важкими опіками обличчя, очей і рук.
Боротьба за порятунок Наталії закінчилася тим, що вона втратила одне око, в неї понівечено інше око, руки і тулуб. Згідно з довідкою Київського експертно-криміналістичного центру, на неї була вилита "концентрована сірчана кислота".
Коли страшний сценарій із погроз перетворився на правду, від смерті Наталію врятувала власна зібраність. Вона забігла до ресторану, який знаходився поблизу, і стала наполегливо промивати очі та обличчя. Вона скинула шапку на стілець – на очах шокованих офіціантів спочатку буквально згорів головний убір, пропитаний кислотою, а потім і саме крісло. Наталію забрала швидка...
Коли її мама приїхала до Києва, то не змогла потрапити в квартиру дочки – отвори для ключів у замках були забиті деревом і оплавлені свічкою. "Оскільки це було зроблено одночасно з нападом на Наталію, я вважаю, що це також було здійснено на замовлення Виноградова – щоб моя дочка, якщо після кислотного опіку раптом вирішила б поїхати додому промити обличчя, не змогла туди потрапити", - сказано в заяві мами.
За даними слідства, про які стало відомо "Українській правді", сам Виноградов у момент замаху перебував поблизу жертви – на відстані 50 метрів.
Про те, що справа не обмежиться просто регулярними телефонними погрозами, Наталія мала б зрозуміти ще раніше. За місяць до того, як дівчину облили кислотою, виконавці злочину почали вивчати її маршрути, а під будинком було спалено машину її теперешнього хлопця.
Із його заяви на ім'я міністра Луценка: "Наприкінці серпня 2005 року мені на мобільний телефон подзвонив Виноградов Микола Петрович. Предметом розмови була пропозиція "повернути Наташу", у іншому випадку він обіцяв, що моє життя буде супроводжуватися постійним страхом, у тому числі бути облитим кислотою. Спроби перейти до нормального діалогу не увінчалися успіхом. Як я довідався пізніше, подібні погрози звучали і на адресу Наталії. Погрози не були сприйняті мною і моєю родиною належним чином, з огляду на високий соціальний статус Виноградова, але подальші події показали серйозність даних погроз".
І в облитті кислотою, і в підпалі машини зізнався такий собі Сергій Ляліков, який сам по собі має цікаву трудову біографію. Він є засновником охоронних фірм, а на початку цієї діяльності в Донецьку був охоронцем Рината Ахметова та сина Щербаня.
На київській квартирі Лялікова і були вилучені докази, що дають міліції підстави вважати банкіра Виноградова замовником замаху.
Весь цей час Виноградов продовжував виконувати свої повноваження голови наглядової ради "ТАС-Коммерцбанку".
Власнику цієї структури Сергію Тігіпку, який оголосив про намір стати мільярдером та продати частину бізнесу західним інвесторам, було добре відомо про підозри щодо його соратника.
Зокрема, у високих фінансових колах уже давно говорили про те, що Виноградов ходить на допити в справі про розправу над своєю колишньою дівчиною, але Тігіпко не вжив заходів. Днями він найняв адвокатів для захисту керуючого його бізнесом.
Оскільки справа Виноградова змогла потрапити на контроль до Луценка, слідство було проведено небаченими темпами як для українських правоохоронних органів. Однак є ще одна людина, від якої залежить результат розкриття злочину – це суддя Шевченківського райсуду Києва, який у понеділок розглядатиме питання про обрання запобіжного заходу для Виноградова.
