Ющенко за федералізацію України
Віктор Уколов, для УП
На перший погляд абсурдний висновок, винесений у заголовок, невдовзі може перетворитися на реальність. Адже останні заяви президента поки-ще унітарної України можуть покласти нашій єдності край – Віктор Ющенко пообіцяв призначати глав обласних адміністрацій… з огляду на результати виборів.
Здавалося б розрахунок глави держави прозорий і очевидний – уникнути протистояння між обласними радами, де перемогли його опоненти, і призначеними ним губернаторами.
Але на практиці такий підхід може означати суттєве послаблення центру, а в умовах активності сусідньої світової наддержави, навіть можливий відхід опозиційного регіону під протекторат Росії.
У західному світі контроль за провінціями, з боку опозиційних до центральної влади сил, є нормальним. Так було у Німеччині, коли опозиційний до соціал-демократичного канцлера ХДС контролював ряд земель, включаючи сам Берлін, завдяки отриманій перемозі на виборах до бундесратів.
Так є у США, де губернатор штату зовсім не обов‘язково є представником партії, чий президент сидить у Білому Домі. Зрештою, так є у кожній федеральній країні світу.
Тож, якщо Україна взяла курс на повну федералізацію – наш президент все робить правильно.
З іншого боку чи не єдиним випадком у Європі, коли федеральна країна жорстко контролює свої регіони, роблячи усе, щоб опозиція не віддалила їх від центру, є сусідня Росія.
Країна, яка пережила справжній дезінтеграційний шок після знаменитої заяви Бориса Єльцина, який запропонував кожній республіці відкусити “стільки суверенітету, скільки вона зможе не давлячись проковтнути”.
Враховуючи помилки попередника, Владімір Путін, окрім обласного та республіканського поділу, запровадив у Росії округи, представниками влади в яких одноосібно призначає відданих йому менеджерів.
Реформа зцементувала Росію, витворивши ефективний механізм контролю з боку центральної влади.
До останнього часу Україні такий досвід був не потрібний, адже на відміну від Росії, губернатори тут призначалися президентом.
Але заява Ющенка про необхідність враховувати результати виборів, – де факто, перетворює державу на федеральне утворення, в якому 27 суб‘єктів починають управлятися політично більш самостійно.
І якщо, скажімо, з боку губернатора-соціаліста або губернатора-“б‘ютівця” президенту не варто очікувати несподіванок, то губернатор-“регіонал” зможе примусити похвилюватися Київ.
Згідно даних ЦВК, Партія регіонів перемогла на виборах у АРК Крим та Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Херсонській областях та в місті Севастополь.
Якщо перелік областей вам щось нагадує – ви маєте рацію. Це практично повний перелік областей, які у 2004 році прислали делегатів на з‘їзд для утворення Південноукраїнської автономної республіки, чим замало не поставили Україну на межу громадянської війни.
Тоді, у 2004-ому основними федералістами виступили саме представники Партії регіонів та ще Євген Кушнарьов.
Кримінальна справа проти вітчизняних федералістів не була доведена до кінця. “Федерати” мають завдячувати політичній необхідності, яка викликала до життя Меморандум між НСНУ та Партією регіонів в ім”я призначення уряду Єханурова.
Ситуація повторюється, як дурний сон – здається і теперішню федералістичну заяву президента знову покликала до життя політична доцільність.
Мотиви не мають значення, адже отримавши під контроль 10 найбільш густонаселених регіонів України, друзі Януковича та Кушнарьова конвертують виграш свого блоку у реальний вплив на владу і центральну і регіональну.
І якщо сьогодні прем‘єр ще може відправити у відставку губернатора Чупруна через те, що Донеччина не захотіла забезпечити сплату податків у центральний бюджет, то завтра – це стане просто неможливо.
Податки не тільки не будуть сплачуватись, – натомість у Верховній Раді відомий апологет регіонально-податкової теми Микола Азаров знову розпочне дискусію про те, що Західну Україну годує Харків, Дніпропетровськ і Донбас.
Маючи за своєю спиною 10 губернаторів і понад дві сотні глав районних адміністрацій, Микола Янович буде переконливим, як ніколи, вимагаючи іншого розподілення податків для того, щоб їх левову частку залишати у областях.
Як наслідок, спочатку узаконимо “обласну федералізацію” України, а згодом 10 регіонів остаточно оформлять партійну спільність своїх інтересів у створення регіонального субпарламенту у якій-небудь більш прийнятній формі.
Наступним кроком буде запровадження російської, як регіональної мови (до чого вже прийшли у “столичному” Харкові). Наступним – входження на правах суб‘єкта до Російської Федерації.
Лишається замислитись, пане президенте, чи справді це те майбутнє, на яке сподівалася нація?
Віктор Уколов, для УП
