Клаузула як секретна зброя політтехнолога. Словник політичних рим

Клаузула ­- літ. Кінцеві склади віршованого рядка, які слідують за останнім наголошеним складом.
Великий тлумачний словник

У нашому позбавленому зручностей дитинстві існував доволі радикальний засіб боротьби з ворожим елементом.

От, наприклад, коли сусідська бабця надто переймалася нашими набігами на її садок, скаржилася батькам, лупцювала порушників палицею, писала в міліцію тощо, ми (не особисто, бо ми були хорошими хлопцями, а зовсім інші, погані хлопці) могли запросто кинути такій бабусі до туалету паличку дріжджів.

Ефект не можна описати словами – лайно виходило з берегів і текло на подвір’я, випливало на вулицю, на горе вредній бабусі і на втіху поганим хлопцям, тобто не нам.

Минули роки, але сьогодні ми маємо змогу повернутися у дитинство. Дріжджі, що їх у великій кількості кидають у вигрібні ями нашого суспільства різного роду політтехнологи, призвели до того, що політика вийшла з призначених їй берегів і потекла вулицями, дворами, затікає у хати, попри закони фізики долає сходові майданчики, втрапляє до квартир і при цьому дуже смердить.

Просто немає куди подітися від цього запаху і немає куди втупити око чи сховати вухо від нього. Гарні дівчата співають не про Галю, яку до сосни косами, а про Юлю, яка косу носить, ну а паркани, на яких традиційно відпочивав інтелект, спаскуджено бігбордами та варварським політичним графіті.

Що залишається робити у цій ситуації? Піти в астрал. Або ж спробувати зосередитися на візерунках, які вимальовують потоки лайна, ой, пробачте, політичні річки, на наших культурних теренах.

Перший шлях – для філософів. Другий – для митців, тобто для нас.

Адже багато хто з колег по цеху сьогодні у передвиборчих штабах виробляє творчий продукт. І іноді настільки неоковирний, що демон співтворчості прокидається у наших незміцнілих душах.

Чого варта наприклад, Джоконда, яка раптом починає говорити, та ще й російською мовою! Де вона її вивчила? А як вам здоровезний (по кадру) трансвестит, який агітує нас "зєлєнєть", щоб потім "нє краснєть"?

Залишається тільки жалкувати, що йдеться не про Регіони, бо заклик "голубєть" у його вустах виглядав би значно природніше. Ну і вірші, звичайно.

Рима "зєлєнєть-краснєть" просто-таки блякне у порівнянні з шедевром від торгової марки "МИ", де "гори лайна" римуються із "блок Литвина". При всій повазі до двірників, які виголошують цей витвір, ми глибоко сумніваємося, що саме вони і є його авторами.

Серце підказує, що десь у штабі сидить брат-письменник або ж поет. І не виключено навіть, що у такий спосіб він намагається продемонструвати глядачам своє справжнє ставлення до роботодавця, точно як минулої осені журналісти провладних телеканалів вдягали помаранчеві светри, аби просигналити глядачам – мовляв, усе, що я говорю, є підлою брехнею. Ну, ви самі розумієте.

Отже, за усім передвиборчим мистецтвом стирчать вуха нашого колеги-творця, або, як деякі кажуть, творюги. Зокрема поета, бо українці – найпоетичніша у світі нація. У нас кожен другий – поет. І вдала рима завжди була ефективною політичною зброєю

Леся Українка колись жалкувала, що слово – не гострий безжалісний меч. Спіть спокійно, пані Лесю! Тепер – меч.

Прикладів багато ­– починаючи зі стратегічного АніЛораківського "голосуй по уму, голосуй за Кучму", і закінчуючи партизанським "МИ – діти Кучми". І звичайно, ми не можемо залишитися осторонь цього творчого процесу, а тому пропонуємо свою допомогу у пошуку вдалих рим, які б могли підняти політичну боротьбу на новий естетичний рівень.

Увага! Все, що написано далі, призначено виключно для працівників штабів і настійливо не рекомендується політикам з метою захисту їхньої нервової системи. Кухня, у тому числі творча, – не дуже привабливе видовище для клієнта.

Ми пропонуємо вам рими до найбільш популярних політичних партій і блоків. Наголошуємо, що ці рими не мають ніякого політичного підґрунтя і можуть використовуватися як прихильниками відповідних сил, так і їхніми супротивниками. Тобто нічого особистого.

І почнемо ми із найбільш творчої частини політикуму, тих, хто не цурається модернізму уже сьогодні.

Не ТАК. Наш улюблений і, безперечно, найкреативніший виборчий блок. Починаючи з екстравагантної назви, яка зводить нанівець усі гасла, бо коли читаєш "Російська мова – так", а внизу – "не так", виникає враження роздвоєння особистості.

Крім того, цей блок стимулював народну творчість, яка вже перейменувала стару-добру "кравчучку" у нову "нетачку", за що подяка усім кріейторам штабу. З чим римується назва "Не ТАК"? Правильно.

Цитуючи пана Шуфрича: "Что не сдєлаєт дурак, всьо он сдєлаєт нє так". Римою для "Не ТАК" може слугувати будь-яке слово, що закінчується на –ак та -як. Буряк, будяк, кулак, кунак (друг), запропонований уже дурак, чудак, ну, і те слово, про яке ви подумали. Безодня можливостей для творчості.

Не рекомендується римувати "не так" і "так", бо в поезії це моветон (приклад – чоботи-півчоботи).

НАРОДНА ОПОЗИЦІЯ. Зримувати це складне слово спробували іще штабісти Кінаха. Пам’ятаєте бігборди "Влада чи опозиція? Пропозиція!" Але окрім "пропозиції" можна використати також просто "позицію" та "композицію".

Композиція має розвиток, адже якщо її розділити на дві частини - КОМ (тобто комуністична) і позиція - виникає додатковий сенс. Цими римами ми вимушені були б вичерпати увесь політтехнологічний арсенал, якби не класик російської літератури, яку означений виборчий блок так любить.

Мається на увазі Козьма Прутков і його безсмертний вірш "Прі відє ісправной амуніції как прєзрєнни всє констітуції".

Активна позиція пані, тобто товариша Вітренко у питанні російської мови змушує нас до використання іншомовних рим ­– що поробиш, хазяїн - барін. Отже назва "Народна опозиція" опосередковано, через слово "амуніція", може бути римоване зі словом "конституція", а далі вже самі напрошуються "проституція", "провокація" та інші слова, що закінчуються на -ція.

Дякуємо Козьмі Пруткову і в його особі усій російській літературі.

КОМУНІСТИ. Дуже добре римуються із словом СОЦІАЛІСТИ, тому будемо розглядати обидва явища разом.

Тут підходять іноземні слова із закінченням на "істи" – матеріалісти, нігілісти. І оскільки обидві партії теж люблять російську мову, знову згадується Козьма Прутков. "Матєрьялісти і нігілісти развє годятся только в горністи". А також "Ідуть матєрьялісти і нігілісти, і у тєх і у другіх ногті нєчісти".

Наполегливо рекомендується стара перевірена рима - "їсти": ми не маємо що їсти, все поїли комуністи (соціалісти). З іноземних слів можна згадати також онаністи та фашисти. З онаністами простіше: ми комуністи, а решта - онаністи. Це круто.

А от із фашистами треба бути обережними. Сьогоднішня молодь не надто розуміється на тонкощах марксизму, а тому може наплутати. Ті – націонал-соціалісти, ці – інтернаціонал-соціалісти, знамена у всіх червоні – іди розберися. Так і до гріха недалеко.

Треба пояснювати, що це зовсім різні явища. Але це, по-перше, довго, а по-друге, особисто ми так і не розібралися, чим вони відрізняються попри зданий в інституті курс марксизму-ленінізму. Складно це.

РЕГІОНИ. Гучне, красиве слово, цікаве для римування. Наприклад, "мільйони". Одразу виникає асоціація із першою п’ятіркою списку, не за кількістю, звичайно, а за статком. Хоча тут уже ліпше підійшли б мільярди.

Можна взяти слово "чемпіони" – що та за краса! Щоправда нинішнє турнірне становище команди "Шахтар" не дуже сприяє подібним словам, однак можна спробувати вполювати чужий електорат: "Голосуй за Регіони, і Динамо – чемпіони!"

Непогано римується "Регіони" та "із зони", це може бути використано як політичними супротивниками, так і симпатиками, останніми - в якості протиставлення. Можна спробувати зодіакальні рими. Наприклад Регіони ­Скорпіони.

БЛОК ЛИТВИНА. Тут з римами все гаразд, хлопці та дівчата у штабах постаралися. Але, окрім "гори лайна", ми б могли порекомендувати риму "вина" (в смислі напою, "наллємо вина за Литвина!"), "хріна" (до хріна – у позитивному контексті, ні хріна – у негативному).

Ну і спеціально до уваги мешканців інтернет-простору – словосполучення "АЦЦКІЙ СОТОНА". Що воно таке – не знаємо, але клаузула співпадає.

ПОРА. Напрошується рима "УРА!", потім "мура", "діра", "бура" (в сенсі карткової гри, тут навіть виникає подвійна рима – пора-бура-гра). Для молодіжної аудиторії можна використовувати суто модерністську риму – па-ра-ру-ра. Воно пахне музикою і Бітлами, а це знову модно.

БЮТ. Через свою неукраїнську фонетику римується не дуже добре. Пропонуємо риму "тут", мовляв, хтось (Путін, Буш, Березовський, Лазаренко…) – там, а ми – тут. Згодяться також класичні (зі Стругацьких) "інститут" та "Брут", причому, як Хома Брут, герой "Вія", так "і ти Брут", убивця Цезаря.

Якщо українізувати фонетику і додати в кінці м’який знак, то само напрошується слово "б’ють", а також "п’ють", "кують". Зозулі кують, хлопці п’ють, барабани б’ють. А розвинути музичну тематику пропонуємо приспівом: "Справедливість є – ла ла є є."

ЗЕЛЕНІ. Окрім запропонованої Сердючкою рими "зєлєнеть-краснєть", ми знайшли варіанти "зелені-олені", "клени" і навіть "Ленін".

БЛОК КОСТЕНКА-ПЛЮЩА. "Плющ" – це не тільки людина, але й рослина, тому він римується зі словом "кущ", з комахою "хрущ", а також із рідковживаним, але красивим словом "хлющ".

НАША УКРАЇНА, ТРУДОВА УКРАЇНА. Найменш цікавий випадок. Бо самоназви націй і країн рідко римуються із чимось незвичайним. А банальні рими на кшталт калина-малина-горобина ніяк не розбурхують творчої уяви.

Тут можна порекомендувати словосполучення "ціни на свинину", або похитрувати, пригадавши, наприклад, радянську пісню "Виряджає сина вільна Україна дорогому Сталіну передать привіт". Замінити "вільна" на "Наша", а "Сталіна" на "Путіна" чи "Буша" – кому що до вподоби.

Не один наш талановитий знайомий сьогодні за величезні гроші байдикує у виборчому штабі. Але навіть менш талановиті прилаштувалися – наприклад, вимахують прапорами на перехресті.

"Що ти робиш? – запитали ми в одного "ветерана майдану". – Невже продався?" А він каже: "Ні! Ви подивіться уважніше". Глянули – а він дійсно, не просто так вимахує, а виписує прапором у небі відоме усім слово із трьох літер, демонструючи таким чином своє справжнє ставлення до ворожої політичної сили. Отже, він не продався. Душею він із нами, і це не може не радувати.

Власне, тому ми і не стрималися, сіли оце до комп’ютера, щоб допомогти нашим у їхніх штабах, аби вони мали змогу не просто так вимахувати прапорами, а писати при цьому в небі, в ефірі в інтернеті те, що насправді думають, даючи зашифрований сигнал, що вони з нами.

Бо усі ми однієї крові. Усі – інтелігенція. Совість нації.