Ющенко підтвердив прокляття, започатковане ще при Кучмі

Останні шість років у президентів України не виходить нормально прийти до Верховної Ради і прочитати своє послання – так, щоб у відповідь бачити вологі від вдячності та захоплення очі депутатів.

Востаннє це було в лютому 2000, коли ще існувало явище Кучми-тріумфатора.

Потім почався "гонгадзегейт", і екс-гарант два з половиною роки не переступав поріг храму законодавства, спаплюженого демонстрацією записів Мельниченка.

Коли ж Кучма прийшов до новообраного парламенту у травні 2002, то отримав у подарунок личаки.

Леоніду Даниловичу навіть після загульної ночі не могло наснитися, що у той момент презент йому зробив майбутній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко.

"Треба ж в голові щось мати!", - прокоментував тоді Кучма, ледь стримуючись. Із характерної огидою він кинув солом'яні тапочки назад, але влучив у комуніста Гмирю.

Наступного разу, коли Кучма прийшов виголошувати звернення, то опозиційні фракції повернули йому книжки з текстом послання, виклавши їх на трибуні прямо перед президентом.

І тепер "прокляття парламентського послання" переслідує Ющенка. У четвер все почалося з бійки, яка зчинилася перед появою глави держави. Комуністи вивісили на трибуні плакат "Де кроки назустріч людям?"

Розуміючи, що президенту не можна з'являтися в такому інтер'єрі, "Наша Україна" кинулася його знімати. В підсумку на ковролін сесійної зали пролилася буржуазна кров: екстреміст-комуніст Бондарчук розбив носа мільйонеру Мартиненку.

фото УНІАН

Бондарчук, який відомий звичкою ламати мікрофони Литвину, намагався виправдатися перед журналістами. Із видом обуреного благородства він заявив: "Розумієте, ми повісили плакат, зробили це не просто так, а згідно з рішенням фракції комуністів. І нема чого було лізти його знімати! У підсумку ми змушені були захищатися!"

Наступним кроком, що поламав сценарій, став жест депутата Гмирі (того самого, що три роки тому постраждав від "снайпера"-Кучми). Коли на трибуні з'явився Ющенко, він встав зі свого місця, підійшов до президента і поклав перед ним білу брошуру. Ющенко взяв її в руки, подивився і зсунув у бік.

"Це я йому подарував Конституцію України. З побажаннями її прочитати. У відповідь Ющенко сказав "Дякую", - розповів пізніше Гмиря про цей досвід спілкування з президентом.

Але, очевидно, у цей день все йшло шкереберть. Бо не міг же Ющенко планувати такий нудний виступ, від якого хотілося втекти на третій поверх парламенту, де як раз проходив книжковий ярмарок.

Протягом години Ющенко наговорив – точніше, начитав, не піднімаючи голови – багато різного. Кожен охочий може ознайомитися з текстом цієї промови в 40 тисяч 500 знаків (Кучма виголошував послання десь в 33-34 тисячі).

Ключовим повідомленням Ющенка стала ясність у питання політреформи: він все-таки за її перегляд – за допомогою референдуму, який має затвердити нову редакцію Конституції. Але почне він цей процес уже після виборів. Очевидно, оптимістично сподіваючись, що новий склад парламенту сприятиме ревізії.

Ющенко виклав перед депутатами свою, як він любить казати, "дорожню карту":

"Повторюся: як гарант Конституції я не зробив і не зроблю жодного кроку на порушення Конституції в редакції, що набрала чинності з 1 січня 2006 року. (...) Я пропоную такий план дій щодо проведення дійсно народної політичної реформи.

Створити Конституційну комісію з представників політичних сил, громадськості, неурядових організацій, органів місцевого самоврядування, науковців, експертів з метою вироблення проекту нової редакції Конституції України.

Провести всенародне обговорення виробленого проекту. Для цього проект нової редакції Конституції, напрацьований Конституційною комісією, винести на всеукраїнський референдум.

Розробити та прийняти низку законодавчих актів, які розвинуть конституційні норми та забезпечать ефективну дію нової політичної моделі. Це, насамперед, закони про Кабінет міністрів України, президента України, регламент Верховної Ради України та інші".

Пізніше Ющенко роз'яснив журналістам, що налаштований рішучо: "Коли існує соціологія, яка говорить, що політичну реформу підтримують 3-6% людей... Думаю, це обов’язок президента – прислухатись до людей і зробити реформу, яку бажають еліта і громадяни".

Крім того, знає Ющенко і про потаємні бажання українців. На пряме питання він так само прямо відповів:

– Вікторе Андрійовичу, чи реально ухвалити нову Конституцію на референдумі?

– Чому ж нереально? Громадяни з кожним днем хотітимуть одного – брати пряму участь у формуванні Конституції України!

Цікаво, що за часів Кучми Ющенко наводив іншу статистику – про те, наскільки для людей неактуальна тема політичної реформи.

Втім, нинішній президент забув про ще одну тезу, яку активно виголошував три роки тому. Коли Кучма вніс найпершу редакцію змін до Конституції, то Ющенко виступив категорично проти використання референдумів у процесі переробки Основного закону.

Зараз він відповідає на цей закид журналістів просто: "Це не відповідає дійсності і не говоріть цього!".

Розуміючи, що депутатів не можна залишати без подарунку, Ющенко пообіцяв до виборів не ініціювати розгляд у Конституційному Суді питання політреформи. Гостинець виявився синтетичний. Адже скоро діти знатимуть – президент все одно не зміг би нічого зробити, бо Конституційного суду в Україні де-факто не існує.

Фото прес-служби президента

Після виголошення послання президента депутати виходили із зали під різним враженням від почутого. "Українська правда" намагалася з'ясувати у них два питання: чи був момент, коли їм хотілося аплодувати Ющенку, і в яку мить у них було бажання засвистати главу держави.

Іван Плющ, Українська народна партія: Виступ президента має бути приземленим до реального стану речей, а цього не сталося... Хоча всі ці виступи президентів не можуть суттєво відрізнятися один від іншого, бо треба висвітлити всі сторони нашого життя.

Ксенія Ляпіна, Наша Україна: У мене найкращі враження! Всі основні тези, які б я хотіла, я почула. І можна аплодувати заявам про покращення інвестиційного клімату, податкову реформу, про все, що стосується лібералізації економіки.

Нестор Шуфрич, СДПУ(о): Свистіти хотілося весь час, бо слухати Ющенка нам довелося тільки з поваги до Конституції, де передбачено, що президент робить послання до парламенту. Але це був виступ не президента, а казкаря. Крім того, той, хто рекомендував Ющенку вжити цитату Наполеона, зробив йому погану послугу: Ющенко забув, як його війська топтали українську землю та спалили Москву. А аплодувати мені хотілося в кінці, бо виступ нарешті закінчився. Але я цього не робив.

Олександр Мороз, СПУ: Оплесками можна було зустріти слова, коли Віктор Ющенко визнав невідворотність змін до Конституції. А щодо його ініціативи з референдумом – на мою думку, попри все, ще років десять-двадцять текст Конституції змінений не буде.

Ігор Шкіря, Партія регіонів: Я не аплодував президенту жодного разу протягом останнього року. А сьогодні ми почули те, чого боялися – як буде похована політреформа. Ще я зрозумів, чому Ющенко тривалий час не хотів приходити до парламенту – йому нема чого сказати. Темп і тон виступу не відповідають Ющенку, до якого ми звикли. І це значить, що він розгублений.

Андрій Шкіль, БЮТ: Мені хотілося аплодувати, коли президент акцентував увагу на ситуації з українською мовою. А неприємно мені було, коли всі добрі кроки – продаж Криворіжсталі, підвищення пенсій, виплати молодій мамі – він приписав собі, а все погане залишив Юлі.

Олег Зарубинський, Народна партія: Аплодувати мені хотілося, коли Ющенко почав виголошувати ключові тези блоку Литвина. Таке враження, що його спічрайтери брали цілі наші абзаци. Щодо свисту – то я так не роблю, коли виступає президент. Мене здивувало декілька речей – відверта маніпуляція цифрами, а також відсутність енергетики у промові. Я був, коли в стінах Верховної Ради потужно виступив президент Казахстану Назарбаєв – і я б не хотів це порівнювати з сьогоднішнім виступом Віктора Ющенка. До речі, багато депутатів сьогодні звернули на це увагу.

Книга про Тетчер як рекомендація Литвина

Десь через годину після свого виступу Ющенко в супроводі спікера Володимира Литвина і прем’єра Юрія Єханурова стрімко прослідував крізь парламентські кулуари на третій поверх, де книжковий ярмарок був у самому розпалі.

Поки Ющенко почав огляд експозиції, Єхануров поділився своїми враженнями від процесу послання: "Я радий, що все закінчилося чемно і спокійно. Я аплодував залу за таке прийняття президента". Литвин же пішов від відповіді на питання, продемонструвавши фірмову рису ні з ким не сваритися: "Виступ президента не може не подобатися. Принаймні, поки він є президентом!".

Ющенко тим часом повільно просувався від стенду до стенду, чим нервував спікера, який уже півгодини як запізнювався на зустріч з білоруською делегацією. В якийсь момент Литвин не витримав і попросився у Ющенка піти. Прощаючись, спікер підсунув до президента книжку Маргарет Тетчер "Мистецтво управління державою".

Ющенко подивився на ціну – 85 гривень. Щоб придбати, поліз у кишеню за грошима, але згадав, що вони порожні – бо всю його готівку тримає один з охоронців. Потім погляд упав на ще одне видання – про його улюбленого гетьмана. "Мазепіана" коштувала уже 200 гривень.

Охоронець розрахувався, а Ющенко попрямував далі, звертаючись до преси: "Обов’язково напишіть, я це купую за приватні гроші!".

Було видно, що процес ходіння між книжкових рядів йому подобався набагато сильніше, ніж виступ у напівворожому парламенті.

Тим більше що половину книжок президенту просто подарували. В підсумку іншому охоронцю довелося двічі спускатися вниз, щоб віднести у машину придбання глави держави.

Схоже, Ющенко збирається істотно розширити базові знання – серед новинок його бібліотеки є і "Сучасна економічна теорія", і "Великий тлумачний словник української мови", і "Географія України та суміжних земель".

Також велика радість була у наймолодших дітей президента – їм перепаде з десяток книжок, серед яких від видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га" Ющенко принесе додому "100 казок" і "Ніч перед Різдвом".