Політбоністика-2, або похвала невідомим героям
Перша сторінка випуску "Комсомольской Правды в Украине" від 21 січня заінтригувала читача анонсом публікації "Портрет Ющенко украсит сто гривен?".
Автор статті під рубрикою "Ну и ну!" (назва - "На гривнах появятся Катерина и Виктор Ющенко?") стверджує, що "омолоджений" Тарас Шевченко на новому варіанті купюри номіналом в сто гривень дивовижно схожий на Віктора Ющенка у студентські роки.
Поряд з цим "прихованим" портретом президента ніби-то зовсім невипадково вміщене зображення Катерини – героїні однойменної Шевченківської поеми.
За версією поважного видання у цьому також приховано неабиякий підтекст, а саме - натяк на ім'я першої леді Катерини Чумаченко.
"Что это? Желание чиновников из Нацбанка выслужиться перед нынешней властью или случайное совпадение?" - намагається зрозуміти журналіст "Комсомолки".
Дизайн купюр та вміщення на них тих чи інших зображень та портретів здійснюються відповідно до певної концепції. На даний момент є дві основні версії банкнотного ряду – 1992 року та 2003-2004 років.
Основною відмінністю між ними є те, що автори першої версії намагалися підкреслити давні корені української державності, соборність українських земель, приналежність України до європейської цивілізації.
Автори другої старанно ці моменти ретушували або й взагалі змінювали їхнє значення на протилежне.
Що ж собою являє нова 100 гривнева купюра і чим вона відрізняється від "старої"?
Банкнота номіналом 100 гривень зразка 1996 року
На лицьовому боці банкноти зображено узагальнений "класичний" портрет Тараса Шевченка ("прототипом" його стали останні автопортрети митця – 1860-го та 1861-го років).
Саме такий портрет обрано не випадково – це елемент образу "Батька Тараса", який поет свідомо створював наприкінці життя. (Див. дослідження Оксани Забужко "Шевченків міф України", ілюстровану, до речі, зображенням 100 гривневої купюри).
Це вже не Шевченко-митець, а, якщо хочете, Шевченко – націотворець, людина, яка постраждала за свої переконання, проте не зреклася їх. У останній рік життя він написав аж п'ять автопортретів, два з яких – подібні до вміщеного на гривні.
Саме ці портрети Тараса Григоровича прикрашали багато українських осель наприкінці XIX-на початку ХХ століття. Саме вони стали своєрідним "еталоном" для портретів Шевченка, що їх використовували у "проукраїнській" політичній агітації протягом більш ніж ста років.
З огляду на це, хотілося б почути імена згаданих у статті "Комсомолки" анонімних "шевченкознавців", які мали претензії до зображення і вважали, що "поэт, изображенный в кудлатой папахе и кожухе, был не похож сам на себя".
А також й тих істориків та мистецтвознавців, які консультували Нацбанк і порадили взяти зображення "молодого Шевченка с его автопортрета" – до речі чи не єдиного раннього, періоду до ув'язнення та заслання...
На зворотньому боці банкноти вміщено своєрідний колаж – зображення пам'ятника Св. Володимира Хрестителя та Софійський Собор з дзвіницею.
Сто гривень тривалий час був найбільший номінал, він завершував своєрідний символічний ряд, який починався зі Святого Рівноапостольного князя Володимира та руїн Херсонесу – місця, де князь прийняв хрещення.
Цілком вмотивованим можна вважати й внесення зображення Св. Софії, хоча, на перший погляд, це повтор – Софійський Собор є й на банкноті номіналом 2 гривні.
Проте на стогривенній банкноті вміщено не лише сам собор, але й дзвіницю, побудовану у XVIII столітті. Отже, зворотній бік банкноти – це ніби "зв'язка" давньої та нової історії України, від Київської Русі до Козацької держави XVII-XVIII століть і до національного відродження середини ХІХ століття (одним з уособлень якого є Шевченко).
Окрім того, пам'ятник Св. Володимиру був й на "купоно-карбованцях", отже, опосередковано засвідчив "спадкоємність" гривні до цих українських "протогрошей".
Справедливості ради слід зазначити, що у цієї купюри був один "ґандж": під портретом Шевченка вміщено підпис тодішнього Голови Національного Банку Вадима Гетьмана. Людині, яка не знає, як виглядав Тарас Григорович могло здатися, що цей підпис розтлумачує, хто зображений на портреті...
Банкнота номіналом 100 гривень зразка 2005 року
 |
Відгукуючись на заклик "Комсомольской Правды" - порівняти його з юнацькою фотокарткою Віктора Ющенка, на суб'єктивний погляд автора, схожість дуже умовна.
Зміна портрета цілком відповідає поміченій на прикладі редакції зображень на інших банкнотах тенденцію: всіляко акцентувати увагу не на державотворчій, а на мистецькій діяльності. (Замість Івана Мазепи-Гетьмана – Мазепа-менестрель, замість Михайла Грушевського-Голови Центральної Ради – Грушевський-історик, замість Богдана Хмельницького-засновника держави – Богдан-військовий ватажок).
Це ж "лекало" застосували й щодо Тараса Григоровича – бачимо портрет молодого митця, що ще лише починав перетворюватися на Кобзаря (перше видання "Кобзаря" вийшло друком у 1840 році).
Менш за все хотілося б аналізувати мотиви, з яких на банкноту вмістили зображення героїв шевченкових поезій, зокрема – Катерину.
Бажаючі можуть почитати першоджерело і зробити висновок на свій смак. Сумнівно, що згадані мотиви мають безпосередній стосунок до того, що дружина нинішнього президента носить ім'я Катерина.
Якщо ж постфактум Віктору Андрійовичу пояснили це саме так і подібна "гра смислів" сподобалася президенту, то йому можна лише поспівчувати.
Зворотній бік банкноти, судячи з пояснень самого Нацбанку містить краєвид: Дніпро в районі Чернечої гори (Канів Черкаської області) – місця поховання Тараса Григоровича.
Важко сказати, скільки людей "впізнають" цей краєвид, жодного підпису немає (та й навряд-чи його можна було б розмістити на банкноті – це ж грошова одиниця, а не путівник).
Проте основне "смислове навантаження", наскільки можна зрозуміти замисел невідомих редакторів, несе зображення сліпого кобзаря з хлопчиком-поводирем (образи є у "Катерині", хлопчик – це син головної героїні).
Все це, ймовірно, "бонус" до зображення звабленої москалем та покинутої напризволяще Катерини, котра народила байстрюка, була вигнана з дому та покінчила життя самогубством. І Катерина, і кобзар з хлопчиком на банкноті – "цитати" з картин Шевченка.
Упереджуючи закиди шевченкознавців, автор готовий погодитися, що є й інші інтерпретації згаданих образів, але в даному контексті це не так важливо. Важлива якраз варіативність тлумачень та наявність підстав сумніватися у чистоті намірів творців нового дизайну.
Ризикну припустити, що для них важливим було зіграти на тому, що в Російській імперії купюра номіналом сто рублів також містила зображення Катерини – імператриці Катерини ІІ, і навіть мала "неформальне" найменування – "катеринка".
З цією асоціацією вже активно "бавляться" в окремих інтернет-ЗМІ, про нього не забули нагадати й у згаданій публікації в колишньому рупорі ленінського комсомолу.
Висновки зі всього цього – сумні. Хоча нова купюра вводиться в обіг у 2006 році, однак є підстави підозрювати, що її вигляд було затверджено ще в період 2003-2004 років тими самими людьми, які внесли зміни до оформлення інших банкнот.
Те що протягом року це "не розгледіли" стало чудовим приводом для того, щоб познущатися і конкретно з Віктора Ющенко та й з українців загалом.
На жаль, Батьківщина (чи Родина?) не знає імен тих скромних героїв, котрі не лише "зіпсували" символічний код національної валюти, але й зловтішаються над безпорадністю "батька" гривні та його консультантів.
І дійсно, ну як можна так легко потрапляти у найпримітивніші капкани?
P.S. Чи випадково не було серед мистецтвознавців, які консультували Нацбанк автора найбільш резонансної публікації останніх років про Кобзаря ("Вурдалак Тарас Шевченко") Олеся Бузини?
Оскільки в творчому доробку Бузини є й роботи про Лесю Українку (нагадаємо – її зображення розміщене на 200 гривневій купюрі), то нова версія останньої "невідредагованої" банкноти також міститиме багато "родзинок".
Андрій Стародуб, кандидат історичних наук, для УП
